§ 12. Тваринництво України

РОЗВИТОК КОРМОВОЇ БАЗИ ТВАРИННИЦТВА. Розвиток тваринництва залежить від кормовиробництва. Під кормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їхнього виробництва та використання у тваринництві. У тваринництві використовують різноманітні корми — рослинні, тваринного походження та мінеральні. Корми рослинного походження, у свою чергу, включають концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, корене- та бульбоплоди, кормові баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ). Комбіновані корми — це суміш, збалансована за вмістом поживних і мінеральних речовин, вітамінів. Відходи підприємств харчової промисловості (жом, меляса, сироватка), громадського харчування, а також харчові відходи населення використовують як корм для тварин без додаткового перероблення.

СТРУКТУРА ТА РОЗМІЩЕННЯ ТВАРИННИЦТВА. У структурі валової продукції сільського господарства України тваринництво становить майже 30 %. Основні його види — скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво (мал. 36).

Мал. 36. Породи худоби, виведені в Україні: а) українська степова біла порода свиней; б) гуцульський кінь; в) червона степова порода корів; г) асканійська тонкорунна вівця

• Назвіть, які ще види тваринництва ви знаєте.

Основне завдання тваринництва — виробництво продуктів харчування (м’ясо, молоко, масло, сир, яйця, мед) і сировини для харчової та легкої промисловості (м’ясо, шкіра, вовна, хутрова сировина, шовк-сирець, віск, пух тощо).

Провідним видом тваринництва в Україні є скотарство. Найбільше великої рогатої худоби розводять у Карпатах, Лісостепу й на Поліссі, найменше — у Степу (карта першого форзаца).

Розрізняються скотарство молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямів. В Україні переважає скотарство молочно-м’ясного напряму. Молочне скотарство розвивається переважно навколо великих міст, де є споживач, і на Поліссі, де достатньо соковитих трав. Для районів інтенсивного землеробства з потужною кормовою базою, де високу частку становлять соковиті корми, властивий молочно-м’ясний напрям. Він характерний для Лісостепу, частково Степу, Карпат і Криму (мал. 37).

М’ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглась у господарствах південно-східних частин Миколаївської й Херсонської областей та степового Криму. Тут є значні площі природних кормових угідь, де трави влітку часто висихають, а також висококалорійні стійлові корми.

М’ясний напрям розвивається тільки у спеціалізованих господарствах з вирощування молодняка й у тваринницьких комплексах з відгодівлі великої рогатої худоби стойлового утримання.

Свинарство поширене повсюди, оскільки використовує різноманітні корми: зерно, картоплю, відходи від харчової промисловості та харчування людей. У своєму розміщенні воно орієнтоване на споживача. Виробляє понад третину м’яса в Україні. Найбільш розвинене свинарство у Степу й Лісостепу, де достатньо концентрованих кормів. У господарствах Полісся й Лісостепу, що базуються на картоплі та буряках, провідною спеціалізацією є м’ясо-сальна. Сальне свинарство характерне для Степу, оскільки тут висока частка дешевих кормів.

Питома вага вівчарства у структурі товарного тваринництва незначна. Поширене воно в південному Степу та в Карпатах. Постачає сировину для текстильної, хутрової та шкіряної промисловості. У степових областях вівчарство базується на дешевих пасовищних і грубих кормах. У Карпатах переважає грубововняне вівчарство.

Продукція козівництва — важливе джерело цінних харчових продуктів і сировини для різних видів промисловості. Розведенням кіз в Україні займаються переважно особисті селянські господарства.

Птахівництво — один з високопродуктивних видів тваринництва, що постачає населенню м’ясо та яйця, а легкій промисловості — пух і пір’я. Розвинене воно повсюди. Серед птиці переважають кури. Основний приріст м’яса птиці дають бройлери. Також розводять качок, гусей, індиків, цесарок, перепілок. У розміщенні птахівництво орієнтується на споживача. Тому поблизу великих міст, промислових і рекреаційних центрів розміщено великі птахофабрики. Висока концентрація спостерігається також у Лісостепу та Степу, де птахівництво орієнтується на виробництво зерна (карта першого форзаца).

Бджільництво належить до найдавніших занять українців. Найкращі умови для його розвитку — на Поліссі, у Лісостепу та Карпатах.

У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м’яса, ніж вівчарство.

ЗОНАЛЬНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ. На території України залежно від природних, економічних та історичних умов виділяють три основні зони спеціалізації сільського господарства: Полісся, Лісостеп і Степ, а також два гірські регіони — Карпати та Крим (мал. 37).

Мал. 37. Сільськогосподарські зони України

• Визначте за картою сільськогосподарські зони України (мал. 37).

Сільськогосподарська зона — це частина території, що має однакові природно-економічні умови.

Полісся спеціалізується на виробництві озимого жита, вівса, гречки, картоплі тощо. Тваринництво має молочну, молочно-м’ясну та м’ясну спеціалізацію. Негативний вплив на розвиток сільського господарства має радіоактивне забруднення значної частини цієї сільськогосподарської зони внаслідок катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції.

У Лісостепу провідними видами землеробства є зернове господарство (озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь). Це основний район вирощування цукрових буряків в Україні. Тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби м’ясо-молочного й молочно-м’ясного напрямів та на м’ясо-сальному свинарстві. На правобережжі сільськогосподарської зони, особливо у Придністров’ї, розвинене садівництво.

У Степу провідними культурами є зернові (озима пшениця, кукурудза на зерно та зелений корм) і соняшник. Високотоварними є виноградарство та садівництво, овочівництво, вирощування баштанних культур. У тваринництві переважає скотарство м’ясо-молочного й м’ясного напрямів та свинарство, на півдні — вівчарство. У приміських районах розвинене птахівництво.

ГІРСЬКІ ТА ПРИМІСЬКІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ РАЙОНИ. Гірські райони Карпат і Криму спеціалізуються на розведенні овець і великої рогатої худоби м’ясо-молочного напряму. У передгір’ях Карпат вирощують пшеницю, цукрові буряки, картоплю. На Закарпатті рослинництво спеціалізується на зернових культурах, особливо кукурудзі на зерно, виноградарстві, садівництві та овочівництві. На Південному узбережжі Криму поширені виноградники та сади.

Приміські сільськогосподарські райони сформувались навколо великих міст із метою задоволення потреб у малотранспортабельній аграрній продукції: м’ясі птиці, молоці й виробах з нього, свіжих овочах, фруктах, ягодах тощо.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне

• Тваринництво й рослинництво забезпечують населення продуктами харчування, а промисловість — сировиною.

• Розвиток тваринництва залежить від кормовиробництва.

• Основні види тваринництва — скотарство і свинарство. Розрізняють скотарство молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямів.

• На території України виділяють три основні зони спеціалізації сільського господарства: Полісся, Лісостеп і Степ, а також два гірські райони — Карпати та Крим.

Знаю і вмію обґрунтувати

• 1. Зазначте види тваринництва. Які з них розвинені у вашій області?
• 2. Наведіть приклади впливу спеціалізації землеробства на спеціалізацію тваринництва в різних областях України.
• 3. Подумайте, чому концентрація тваринництва на великих комплексах є екологічно небезпечною.
• 4. Який чинник є найбільш вагомим у виборі спеціалізації й розміщенні великих птахофабрик?
• 5. Назвіть напрями скотарства. Який з них характерний для тваринництва вашої області, чим це можна пояснити?

Працюю з картою

Нанесіть на контурну карту найбільші приміські сільськогосподарські райони України.

Шукаю в інтернеті

За допомогою інтернет-ресурсів дізнайтеся, що таке агрохолдинги та яка мета їхнього створення. Які агрохолдинги діють у вашій області? Назвіть їх та зазначте види діяльності. Заповніть у зошиті відповідну таблицю.

Генерую ідеї

Уявіть, що ви у спадок отримали 2 га землі у своїй області. Подумайте, як ви її будете використовувати. Напишіть план дій. Обґрунтуйте кожну свою позицію.

Вирощування цукрових буряків, технологія, райони вирощування цукрових буряків

Міжнародна насінницьку компанія Strube, яка спеціалізується на селекції цукрового буряка, пшениці, жита і ріпаку, в 2017-м зазначає ше 140-річчя. В Україні офіс компанія відкрила в 2008 році. Про цукрової галузі та її перспективи, досвід Німеччини propozitsiya.com розповів керівник продажів по Південно-Східній Європі доктор Лутц Геррманн.

– Пане Геррманн, Ви уявляєте Strube в багатьох країнах і можете порівняти рівень розвитку агросектора в них. Що можете сказати про динаміку українського АПК за останні 25 років?

– Ніхто в світі не заперечує величезний потенціал України, особливо з урахуванням родючості земель і величезної кількості чорнозему. Всі фермери Західної Європи мріяли б працювати на таких полях. Але земля – ​​це тільки одна з передумов успіху. Другий необхідний фактор – менеджмент, сучасні технології. Крім того, потрібні навички трейдингу, торгівлі. У цьому напрямку Україна зробила великі кроки за останні 20-25 років. Ну і звичайно, потрібно вміти управляти такими формаціями, які утворилися в Україні, як великі агрохолдинги. Адже мати величезний земельний банк, МТР, навіть персонал – цього не достатньо. Потрібно освоювати цивілізовані правила ведення бізнесу. Хочу нагадати про великих агроформуваннях, які саме на цьому обпеклися і не зуміли вижити.

– В Європі землеробством займаються в основному дрібні фермери. Чи можете Ви порівняти рівень майстерності європейських фермерів і українських агрохолдингів?

– Спробую зробити це на прикладі нашої ключової культури. Цукрові буряки – безперечна королева сільгоспкультур. Безперечно, що вирощування її на 5 га і декількох сотнях тисяч гектарів зажадають різного підходу. У Німеччині завжди говорять: німецький фермер кожну свою буряк на ім’я знає, кожен день з нею вітається, запитує про здоров’я і настрої. Можливо, саме в цьому секрет наших високих врожаїв.

У Європі також спостерігається тенденція щодо укрупнення підприємств, йде об’єднання дрібних фермерів в крупноземельние кооперативи. Так зручніше остаівать свої інтереси перед переробними заводами. Адже завжди існує свого роду протистояння: з одного боку цукровий завод, який прагне заощадити на закупівлях, з іншого – виробник, який хоче отримати максимум за свій урожай.

Але прибуток потрібно отримувати на здешевлення технологій цукроваріння і зниженні собівартості виробництва. На Заході представлені різні структури цукрових заводів: є приватні, а є підприємства, засновниками яких є великі цукрові концерни.

Безумовно, мета фермера – отримати якомога більший урожай з гектара. Маючи великий прибуток, аграрій легше піде на поступку в ціні, а завод отримає більш якісний товар. І німецьким фермерам вдається цього домогтися. На півдні Німеччини в цьому році середня врожайність буряка буде 89 т / га. Значить, деякі господарства отримають і 100, і 120 т / га.

– За рахунок чого досягається така висока врожайність?

– Перший фактор – достатня кількість опадів. Зазвичай тільки Схід і Південь відчувають дефіцит вологи, але в 2017-м постраждали всі регіони України. Другий – терміни посіву і насіння. Важлива селекція, генетика.

– В Україні також гостро стоїть питання дефіциту внесених добрив .

– Так, це дійсно проблема країни. Раніше говорили, що маючи чорнозем, велику частку гумусу, можна нічого не давати землі – виросте. На жаль, це не так. Досвідчені господарства знають, що в грунт потрібно вносити не тільки азот, але і калій, натрій, особливо фосфор. Грунти також відчувають дефіцит сірки. У комплексі все це впливає на врожай. Якщо отримувати по 500 ц / га цукрових буряків, то культура буде «витягати» з землі соки. Землю потрібно обстежити і дати їй стільки мінералів і мікроелементів, скільки вона вимагає.

Ще одне питання – сівозміна. В Україні дуже люблять кукурудзу, соняшник. В принципі, їх можна включати в сівозміну з буряком. Наше завдання, як насінницької компанії, підібрати такі гібриди, які підійдуть для такої схеми землеробства. Ми розуміємо, що сьогодні сільське господарство – це бізнес. Люди в першу чергу вирощують ті культури, які можна буде добре продати. І ми вчимо, як це робити правильно.

– Який сівозміну під цукровий буряк практикують в Німеччині?

– Пшениця – пшениця – цукрові буряки – ячмінь. Також в цю схему можна включати рапс. У Німеччині його дуже активно вирощують.

– Тривалий період цукрова галузь в Україні переживала не найкращі часи: багато заводів закрилися, площі під цукровим буряком логічно скоротилися. Протягом останніх двох років ситуація поліпшується. Як вважаєте, ця тенденція збережеться?

– Все залежить від цін на цукор і ринків збуту. Якщо у заводів немає коштів, щоб платити за сировину, то фермери не будуть її вирощувати. Нагадаю, в радянські часи в Україні під цукровим буряком було майже 1,5 млн га, у 2017 році – близько 300 тис га. З 200 заводів працює близько 40.

Якщо раніше внутрішнє споживання цукру становило близько 2 млн т, сьогодні «Укрцукор» озвучує цифру в 1,4-1,5 млн т. А виробляють в Україні більше 2 млн т. Отже, в країні є 0,5 млн т перехідних запасів. Їх потрібно продавати за кордоном, а багато експортні ринки країна втратила, наприклад Середню Азію, Росію. Тому зараз велике завдання цукрової галузі України – формувати ринки збуту і створювати умови, щоб український цукор був конкурентоспроможним за ціною. До речі, світові ціни на цукор з початку року впали на 30-40%.

– Пане Геррманн. Але ж в Німеччині цукровий буряк переробляють не тільки на цукор?

– Правильно. 20-30% коренеплодів вирощується для інших цілей, включаючи отримання біоетанолу. У Західній Європі в бензин обов’язково додають біоетанол (близько 5-7%), який виробляється з цукрового буряка – патоки або жому. В Україні розвиток напрямку біопалива потрібно стимулювати – або приймати відповідний закон, або дотувати виробництво, щоб зацікавити виробників.

Також є буряк, яку можна використовувати на біогаз. Цукрові буряки – культура, яка віддає найбільше число енергії з гектара.

– В Україні цукровий буряк вирощують переважно агрохолдинги і вельми великі господарства через дорожнечу збиральної техніки. А дрібному та середньому фермеру Німеччини вигідно вирощувати цукровий буряк на його невеликих площах? Це бізнес для великих або дрібних виробників?

– Західна система виробництва цукрових буряків така, що в структурі виробників 80% займають холдинги, що формуються навколо переробника. Це не приватник з 200-300 га. Багато дрібні виробники мають гіркий досвід, коли вирощували буряк, здали і не отримали оплату. З зерновими простіше. Їх можна притримати на складі, почекати, поки з’явиться вигідна ціна. Буряк здають відразу. Ризики вище.

– Як оцінюєте рівень розвитку насінництва в Україні? Чи не розглядає Strube перспективу відкриття насіннєвого заводу в Україні?

– Історично всі селекційні компанії, що спеціалізуються на виробництві насіння цукрових буряків, не тільки Strube, зазвичай вирощують їх на Півдні Франції або Півночі Італії. Насіння пшениці Strube вирощує, розмножує і переробляє в різних країнах, і в Україні в тому числі. Ми зараз будуємо господарство в Корсуні. Завод побудували наші парнери. Ми самі не зважилися і це правильно, оскільки кожен повинен мати свій бізнес. До речі, саме здечь розташовані випробувальні поля Strube по зерновим. У сегменті насінництва пшениці конкуренція набагато вище. Адже однієї фури цукрових буряків (20-21 т) вистачить для посіву на 7-8 тис. Га, а пшениці того ж обсягу тільки на 100 га.

Будь-яка компанія з ім’ям турбується про свою репутацію. І я розумію людей, які не довіряють продуктам з України. Але тут багато освічених, кваліфікованих, дуже інтелектуальних фахівців. Так, технічна база господарств відстає, але у нас є можливість проводити контроль якості на базі німецьких лабораторій.

– Сьогодні все частіше звучить інформація про те, що українські вчені-аграрії за чверть століття так і не навчилися просувати свою продукцію, що не налагодили збут і маркетинг вітчизняного насіння. У Strube є намір відвойовувати велику частку ринку насіння?

– Генетичний потенціал українських зернових дуже великий. Селекційна робота велася тут століттями. Кліматичні умови сприяють виведенню успішних районованих сортів. Так що наукова база є і вона сильна. Ми співпрацюємо з харків’янами за зерновим, беремо у них український матеріал, щоб отримати зимостійкість і посухостійка зерно. А по соняшнику співпрацюємо з Одеським селекційно-генетичним інститутом. Зараз збираємо і допрацьовуємо матеріали, щоб виходити на міжнародний ринок з пропозицією насіння соняшнику.

– В Україні працює багато німецьких бізнесменів, зокрема в агросекторі. Strube працює зі своїми співвітчизниками, аграрними експатами в Україні? Що вони говорять про можливості побудувати німецьку бізнес-модель тут, впровадити європейські інтенсивні технології в українських реаліях?

– Звичайно ми працюємо з співвітчизниками. Люди, які сюди приїхали, знають – перше, що потрібно зробити, – побудувати дах, під якою буде стояти техніка. Бізнес виходить не у всіх. Багато хто має гіркий досвід спілкування з держструктурами, місцевими олігархами, відчули що таке війна між орендарями за землю – все це для німців не звично. За німецькими традиціями: є домовленість – її потрібно дотримуватися. Але позитивні зміни за 25 років є. Багато сфери в Україні поліпшуються, наприклад, тепер більше довіри до судової системи.

– Ви вірите в те, що частка Strube на ринку насіння буде рости?

– Будь-яка компанія, будь-який бізнес до цього прагне. Але монополістом бути погано. На будь-якому ринку знайдеться місце всім, кожному, хто хоче знайти і зайняти свою нішу. Звичайно, це важко. Потрібно інвестувати. Прийти і відразу стати мільйонером – не вийде, тим більше в сільському господарстві. Потрібно мати терпіння і любов до цієї країни. Якось один німець пояснив істину, з якою я абсолютно згоден: «Тут є тільки дві можливості, щоб працювати і жити. Україну треба або любити, або ненавидіти. Середини не існує ». Я повірив і живу за таким принципом.

Світлана Цибульська, [email protected]