Ріпа, особливості вирощування та корисні властивості

Ріпа відома людям протягом багатьох століть. Овоч відноситься до сімейства хрестоцвітних, а висота листя рослини може досягати від 50-и до 120-и см, що багато в чому залежить від сорту і умов вирощування. У їжу вживається коренеплід, який має круглу або трохи приплющену по вертикалі форму.

Поширена ріпа практично повсюдно, крім регіонів з дуже посушливим кліматом. Оскільки овоч відрізняється холодостійкістю і здатний рости навіть на бідних ґрунтах, його можна вирощувати практично скрізь, за умови забезпечення повноцінного поливу.

У Стародавній Греції, як і в Стародавньому Єгипті, ріпу обробляли дуже широко, але в їжу її вживали лише бідні верстви населення, оскільки в цей час даний коренеплід вважався продуктом селян і рабів. А ось в Стародавньому Римі ріпа була великою шаною користуються і щодня подавалася на стіл у всіх станах.

На Русі ріпа була одним з головних продуктів харчування до 18-го століття, і її по праву називали «другим хлібом», оскільки вживали щодня і в різних видах . Овоч відварювали, додавали в супи та каші, парили, гасили, смажили, якщо в сирому вигляді, за допомогою ріпи лікували різні недуги. Листя рослини, які теж їстівні, на Русі використовували для приготування салатів, заправки супів, їх навіть солили на зиму. Але поступово ріпу з нашого столу витіснив картопля і про цей унікальний корнеплоде люди почали забувати.

Ще з давніх часів ріпу вважають відмінним натуральним засобом для очищення організму від різних шлаків. Коренеплід активізує роботу печінки, має жовчогінні властивості, він дуже поживний, але при цьому відрізняється низькою калорійністю.

У сирому овочі міститься багато вітаміну С, близько 9% цукрів, багато вітамінів групи В, вітамін РР. Коренеплоди жовтого кольору відрізняються високим вмістом провітаміну А. При цьому в ріпі є полісахариди в легко засвоюваній формі і стерин, що допомагає усувати атеросклероз. Є в ній і особливу речовину – глюкорафанін, що представляє собою натуральний аналог хімічного сульфорофан, відомого своєю дією проти ракових клітин.

Міститься в овочі і безліч металів і найважливіших мікроелементів, велика кількість фосфору і сірка, яка в інших овочах не зустрічається, але необхідна організму для розчинення конкрементів (каменів) у сечостатевій системі і для очищення крові.

Споживання ріпи дозволяє запобігти утворенню каменів і в жовчному міхурі, а також набір зайвої ваги, оскільки є дієтичним продуктом. Діабетикам цей коренеплід рекомендується вживати як загальнозміцнюючий натурального кошти, особливо в зимовий час. Стимулює ріпа і роботу кишечника, завдяки високому вмісту корисної клітковини.

Ріпа є вельми холодостійких коренеплодом, сходи якого нормально витримують зниження температури до -4 ° С. У вирощуванні вона досить невибаглива, однак, вважає за краще грунту легкої структури, нейтрального типу. При вирощуванні овочу на кислих грунтах, він буде дуже погано зберігатися, а коренеплоди будуть дрібними і дуже схильні до захворювань. Щоб цього уникнути, кислі грунти необхідно ретельно вапнувати.

Важливим моментом є вологість. Щоб коренеплоди вийшли соковитими і смачними, культура потребує рясного поливу. У посушливих регіонах поливати посадки рослини необхідно щодня. Без достатньої вологості ріпа стає жорсткою, грубою і набуває гіркий смак, втрачаючи при цьому безліч корисних властивостей.

Ділянка під майбутні посадки цього овочу необхідно готувати ще з осені. Для того щоб максимально знизити ризик можливого захворювання рослин килою, грунт слід добре прогріти. З цією метою частина овочівників рекомендує розвести багаття на передбачуваному місці посадки, а золу, що залишилася від згорілої деревини і бадилля рослин – вкопати в землю в якості добрива, оскільки ріпа таку підгодівлю дуже любить. Але інша частина овочівників з подібними рекомендаціями незгодна, адже вогонь, знищуючи шкідливі мікроорганізми при прогріванні грунту, вбиває і корисні бактерії, як і потрібних грунту комах. Тому вони рекомендують просто внести з осені деревну золу разом з 10 грамами азотних підгодівлі, а також 15 грамами добрив калію, і 2 – 3 кг натуральної органіки.

Важливо не вносити добрива навесні. Робити це слід саме восени. Якщо внести їх безпосередньо перед посівом ріпи, то результатом стане отримання коренеплодів з пустотами всередині.

У період зростання ріпа дуже вдячно відгукується на внесення підгодівлі. Першу з них проводять після видалення зайвих рослин (проріджування сходів), вносячи на кожен квадратний метр посадок аміачну селітру в кількості 10 грам. Другу підгодівлю необхідно проводити тільки через місяць, вносячи на кожен квадратний метр площі 10 грам калію хлористого і стільки ж суперфосфату.

Важливо пам’ятати і про те, що ріпа дуже любить підживлення натуральної органікою в рідкому вигляді і деревною золою. Ці кошти вносять на грядку після її поливу з наступним розпушуванням грунту.

Садити ріпу рекомендується після бобів, різноманітних видів томатів, картоплі чи огірків. Не можна висівати цю культуру на грядки після дайкона, редису, хріну, крес-салату, інших сортів ріпи, турнепсу, всієї видів капусти і редьки.

Терміни посіву насіння багато в чому залежать від регіону і особливостей температури. Семена ріпи проростають вже при +2 – +6 градусах, однак, оптимальною температурою вважається +18, оскільки в цьому випадку сходи з’являються більш дружно і всього через 2 – 3 дні. Закладення насіння проводиться на глибину близько 2 см, після чого грунт рекомендується мульчувати або накрити плівкою. Після появи сходів необхідно провести проріджування, залишивши лише сильні рослини, догляд за якими в подальшому полягає в регулярних поливах, прополка і проведенні розпушування міжрядь з інтервалом в 2 тижні.

Прибирання коренеплодів і їх зберігання

Прибирати ріпу можна вже через 6 – 12 тижнів після появи сходів, коли коренеплоди досягають достатнього розміру і накопичують необхідні корисні речовини. Строки збирання в першу чергу залежать від певного сорту і його скоростиглості, а також від того, призначена ріпа для вживання в найближчим часом або для тривалого зберігання. Важливо пам’ятати про те, що коренеплоди, які зазнали заморозків, зберігатися не будуть.

Якщо ріпу планується зберігати протягом зими, то сіяти її рекомендується в червні-липні, в залежності від термінів дозрівання певного сорту. Весняні посадки, як правило, призначаються для споживання протягом літа і осені. Після збирання коренеплоди для зберігання потрібно помістити в ємності з чистим піском.

Основним потенційним шкідником цієї культури є хрестоцвіті блішки, для відлякування якої рекомендується посипати поверхню грунту і самі рослини деревною золою. Вона не тільки позбавить від шкідника, а й збільшить врожайність ріпи.

Другим шкідником є ​​капустяна білявка. Комаха досить часто відкладає яйця на листках ріпи, і щоб гусениці не знищили рослини, після їх появи необхідно ретельно обприскати бадилля ріпи спеціальними інсектицидними засобами. Після такої обробки не слід збирати урожай протягом 3 тижнів.

Ріпа при лікуванні захворювань

З давніх часів сік свіжої ріпи , проварені з цукром, вважається відмінним засобом від цинги і кровоточивості ясен. Крім цього, соком коренеплоду лікували простудні захворювання і деякі недуги системи травлення. Вживання цього овоча збільшує вироблення жовчі, необхідної для переробки споживаних продуктів і засвоєння поживних елементів, але і дозволяє значно поліпшити апетит.

Провареним соком ріпи лікують і всілякі ларингіти, які супроводжуються сильним кашлем, зміною голосу, його охриплостью, і болями в горлі. Відварна ріпа здатна привести в норму серцебиття, поліпшити сон, застосовується при лікуванні бронхітів та астми. Варену ріпу використовують і при лікуванні подагри, але в цьому випадку як зовнішній засіб, адже компреси з відвареної і розім’ятої ріпи допомагають зменшити біль.

Для посилення вироблення жовчі слід взяти склянку свіжого соку ріпи, додати в нього третю частину склянки чистої води і випити невеликими ковтками протягом півгодини за 20 – 30 хвилин до їди. Щоб стимулювати вироблення травного соку в шлунку, рекомендується свіжу ріпу перемолоти в пюре або натерти на дрібній тертці, додати в масу трохи оливкової або соняшникової олії, розмішати і приймати за півгодини до їди по 100 грам.

Мало хто знає, що в коренеплодах ріпи міститься багато вітаміну С. За концентрації цього важливого вітаміну ріпа перевершує навіть лимони, апельсини і капусту, перевищуючи їх показники практично в 2 рази. Крім цього, в овочі міститься безліч інших вітамінів і важливих мікроелементів, що дозволяє використовувати його як загальнозміцнюючий засіб.

У досить великій кількості міститься в ріпі і магній, завдяки чому овоч нерідко включають в меню онкологічних хворих. Крім цього, магній забезпечує краще засвоєння кальцію і накопичення його в кісткових тканинах, тим самим сприяючи зміцненню скелета. З цієї причини коренеплід рекомендується включити в дитяче харчування і в меню підлітків, чий організм відрізняється активним ростом. Корисна ріпа і літнім людям, чиї кістки з віком починають слабшати.

І, звичайно ж, ріпа повинна бути в складі дієтичного харчування кожної людини, яка хоче знизити свою вагу, оскільки вона відрізняється дуже малою калорійністю і при цьому високою поживністю, швидко викликаючи відчуття насичення. Рекомендується вживати цей коренеплід і діабетикам для загального зміцнення імунітету.

Ріпа приносить організму людини дуже багато користі, але при цьому не можна забувати і про те, що до вживання цього овоча існують і деякі протипоказання. Зокрема, при наявності захворювань шлунка, як і дванадцятипалої кишки, а також гастроентериту в гострій формі і коліту, включати в раціон ріпу, особливо в сирому вигляді заборонено, оскільки це може значно погіршити стан хворого, а при ремісії недуги – привести до загострення.

Не слід вживати сирої овоч і тим, хто страждає запальними захворюваннями нирок і печінки, як і кишковими порушеннями.

Людям, які мають порушення в роботі центральної нервової системи, також цей овоч вживати не рекомендується, але підхід тут повинен бути індивідуальний, оскільки під перелік протипоказань потрапляють не всі захворювання. Тому про можливість вживання ріпи в кожному конкретному випадку необхідно консультуватися з лікарем.

Дуже важливим моментом є те, що жінкам, які очікують дитину, рекомендується вживати ріпу 1 – 2 рази на тиждень в кількості близько 300 грам, а ось годуючим матусям слід відмовитися від цього продукту. Частинки ріпи з грудним молоком можуть проникнути в організм малюка і спровокувати негативну реакцію, передбачити яку заздалегідь неможливо. У крихти в цьому випадку може з’явитися запор або пронос, сильна алергічна реакція, коліки і інші прояви. З цієї причини в раціон малюка ріпу потрібно вводити лише після досягнення нею віку 2 років, але робити це слід поступово, в малій кількості і обов’язково спостерігаючи за реакцією.

Як правильно посіяти ріпу навесні та влітку

Урожай ріпи можна збирати двічі на рік, однак для цього потрібно враховувати деякі нюанси сівби цієї культури.

Зокрема, для отримання ранньої продукції сіяти ріпу варто в останній декаді квітня, а для осінньо-зимового споживання – у червні та липні.

Для поліпшення проростання насіння можна замочити його у воді. Для цього беруть ємність із насінням, герметично закривають її кришкою і занурюють на 20-30 хв у воду за температури 50-52 °С.

Насіння цієї культури невелике, тому його слід змішати в пропорції 1:5 з піском, тирсою або товченою крейдою.

Сіють ріпу навесні за схемою 20-50 см, у червні та липні – широкорядним способом з міжряддям 45 та 60 см або стрічковим з міжряддям 20+50 см.

На легких ґрунтах сівбу проводять на вирівняній поверхні, на важких – у гряди. Насіння загортають на глибину 1,5-2 см. Ґрунт бажано замульчувати. Глибина загортання в повторній культурі – 1 см.

За весняної сівби норма висіву становить 1,5-2 кг/га, у повторній культурі – 1 кг/га.