Алоказія — зручна в догляді і дуже різна на вигляд

Алоказія — ідеальна кімнатна рослина для створення затишного інтер’єру. Її можна вирощувати як на підвіконнях, так і всередині кімнати, бо вона досить тіньовитривала. Розкішне листя з різними візерунками та відтінками і простий догляд зробили алоказію популярною як в домівках, так і в офісах і громадських місцях. Зручно мати у своїй колекції декілька видів чи сортів алоказії: догляд за ними однаковий, а от виглядають вони по-різному.

Алоказія — види, посадка, догляд

Опис рослини

Алоказія (Alocasia) — рослина з роду Ароїдних. Кімнатні алоказії — декоративно-листяні рослини, здебільшого до 1 м висотою. В домашніх умовах алоказія цвіте дуже рідко, як правило, тільки в оранжерейних умовах. Ще рідше можна побачити на ній червоні ягоди. Серед «народних» назв алоказії можна почути «трилисник», «слонове вухо», «погодник», «плакальниця».

Різні види алоказії мають різне забарвлення: від світлого до майже чорного, як однотонне, так і з яскравими прожилками. Велике вічнозелене листя довжиною 20-80 см щільно-шкірясте, лопатеве, має гідатоди (водяні продихи, що забезпечують виділення з рослини краплиннорідкої води та солей). З їх допомогою рослина виділяє зайву вологу як в природі, так і в домашніх умовах при переливі. Саме звідси назва «плакальниця».

Стебло алоказії — вертикальне, товсте та укорочене; кореневище — бульбоподібне або столоноподібне. На одній рослині зазвичай росте 6-8 листків, вона випускає приблизно один новий листок раз на місяць.

Зверніть увагу, ця кімнатна рослина належить до отруйних. Пам’ятайте про це, якщо у вас вдома живуть діти або тварини. Під час догляду за рослиною, особливо при роботі з кореневищем, потрібно захистити руки гумовими рукавичками, а після — ретельно вимити їх з милом.

Види алоказії для кімнатного вирощування

• Темна із прожилками алоказія Сандера(Alocasia sanderiana);
• Компактна із металевим ефектом Алоказія мідно-червона(Alocasia cuprea);
• Чимала із дуже великим листям Алоказія пахуча(Alocasia odora);
• Зі смугастим листям Алоказія зебріна(Alocasia zebrina);
• Велика із мідно-зеленим листям Алоказія Венті(Alocasia wentii);
• З загостреними хвилястими листками Алоказія Лаутербаха(Alocasia lauterbachiana);
• Зі стрілоподіним листям зі зрізанними краями та прожилками Амазонська алоказія(Alocasia x amazonica);
• Дрібнолистий гібрид Алоказія «Поллі»(Alocasia ‘Polly’);
• Компактний гібрид Алоказія «Чорний Оксамит»(Alocasia ‘Black Velvet’);
• Мідний гібрид Алоказія «Червоний секрет»(Alocasia ‘Red Secret’);
• Зморшкуватий гібрид Алоказія «Калідора»(Alocasia ‘Calidora’).

Алоказія пахуча (Alocasia odora)

Умови для алоказії

Ідеальними умовами для алоказії є оранжерейні. У звичайних кімнатних умовах потрібно слідкувати за теплом та достатнім освітленням. Особливо слід звертати увагу на рослину з осені до весни.

Їй потрібне постійне м’яке освітлення. Зимою слід поставити алоказію на найсвітлішому підвіконні, а влітку найкраще розмістити на північному у м’якій півтіні. Також підійде місце в інтер’єрі — недалеко від південних яскравих вікон.

Строкаті алоказії більше полюбляють сонце, а зеленолисті види можуть рости у більшому затіненні. Проте прямі сонячні промені здатні нашкодити будь-якому з видів алоказії. Місце для рослини має бути захищеним від протягів та перепадів температур. Оптимальна температура повітря для вирощування алоказії +20…+25 градусів. Взимку потрібно слідкувати, щоб в кімнаті було не нижче +18 градусів.

Читайте також про інші цікаві кімнатні рослини:

Алоказії потрібне постійне м’яке освітлення

Догляд за алоказією

Догляд при вирощуванні алоказії в домашніх умовах, в першу чергу, зводиться до підтримування високої вологості повітря та постійної легкої вологості субстрату.

Поливають рослину трошки теплою м’якою водою. Листя завжди має бути чистим, тому його потрібно протирати від пилу хоча б раз в тиждень. Щоб досягнути бажаної вологості повітря, алоказію систематично оприскують (хоча б раз на день). Щоб відмовитись від частих обприскувань, можна встановити для рослини зволожувач, вітрину, флораріум, ковпак. Як мінімум — піддон з галькою.

Проводити полив потрібно після підсихання верхнього шару ґрунту. Протягом вегетації це рясний регулярний полив, з настанням осені його поступово скорочують, а взимку поливають рослину менше і рідше. Перезволоження, навіть невелике, загрожує алоказії загниванням коренів, тому вода в піддонах не повинна застоюватись, її потрібно зливати одразу. А от при пересиханні рослина буде втрачати листя. Обрізку листя проводять тільки після повного пожовтіння і до основи.

Алоказії потрібно пересаджувати кожні два роки, а не щорічно, в міру розростання коренів. Найкраще це робити у лютому-березні, на початку росту. Це стосується і молодих рослин.

Обирайте для алоказій глибокі, досить тісні горщики. В них мають бути гарні дренажні отвори. Розмір горщика між пересадками збільшують приблизно на 2-3 см. При посадці на дно потрібно додати високий, близько 5 см, дренаж. Пересадка відбувається перевалюванням зі збереженням земляної грудки. Верхівки бульб мають залишитись над ґрунтом.

Для алоказії обирають слабокислий, грубий, волокнистий ґрунт. Ідеальним рішенням буде спеціальний субстрат для Ароїдних або епіфітних рослин. Якщо додати сфагнум та універсальний субстрат, можна використовувати ґрунт для орхідей.

Для підживлення обирають спеціальні добрива для Ароїдних. Замінити їх можна добривами для сукулентів або декоративно-листяних рослин (в останніх потрібно зменшити дозування у два рази). Можна підживлювати кожні два тижні, у період весна-літо, або обирати добрива тривалої дії. З вересня по лютий включно підживлювати рослину не потрібно.

Захворіти алоказія може тільки в тому випадку, якщо за нею неправильно доглядають або тримають у нестабільних умовах.

Серед шкідників на алоказії можна частіше за все виявити павутинного кліща. Також зустрічаються білокрилки, трипси та тля (особливо на ослаблених рослинах). Для боротьби з ними використовують біоінсектициди. Якщо ситуація серйозна, потрібні обробки відповідними хімічними засобами.

Для алоказії обирають слабокислий, грубий, волокнистий ґрунт

Розмноження алоказій

Найпростіше розмножити алоказію діленням. Краще за все дочекатися паростків рослини, коли у дочірніх бульб почне рости листя. Тоді можна відокремити такі паростки з коренями і відсадити.

Також можна дрібні дочірні бульби, поки на них ще не почали рости листочки, відсадити без коренів окремо. Їх можна знайти в ґрунті спеціально або зняти при пересадці з коренів. Для вкорінення потрібно висадити їх в тепличку, закритий контейнер або під ковпак. Висаджувати краще в легкий ґрунт, сфагнум або перліт. Для вкорінення бажано забезпечити рослину підвищеною вологістю повітря, нижнім підігрівом та акуратним поливом. Після появи коренів алоказію висаджують в маленькі горщики, які трохи більше за бульби. В основний горщик пересаджують перевалюванням.

З дорослих рослин можна взяти стеблеві живці. Після того як підсушили та обробили зрізи, живці потрібно вкоренити в субстраті під ковпаком. Умови для таких живців такі ж, як і для бульб, але вкорінюються вони неохоче.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Кімнатна квітка хлорофітум – умови вирощування, види й сорти з фото, розмноження

Рід хлорофітуму (Chlorophytum) налічує близько 400 видів трав’янистих багаторічників з сімейства Спаржеві.

У представників роду широкий ареал розповсюдження – виростають вони у природі на скелях, в долинах річок й лісах у регіонах Азії, Австралії та в Африці, на території якої можна зустріти їхню найбільшу видову різноманітність.

Хлорофітум – це вінтажний фаворит у світі кімнатних квітів, оскільки вже більше століття користується величезною популярністю у квітникарів.

Легко зрозуміти причини, завдяки яким ця рослина витримала випробування часом: низькі вимоги до умов вирощування, стійкість до негативних факторів, висока декоративність та як, виявилося, здатність до очищення повітря.

Опис хлорофітуму

Всі представники роду за зовнішнім виглядом мало відрізняються один від одного і характеризуються в першу чергу лінійно-ланцетним або широко-ланцетним листям, що зібране в щільні, прикореневі розетки. У деяких видів листя має м’ясисті черешки.

Коренева система щільна, складається з тонких корінців та потовщених, бульб, які здатні накопичувати воду та поживні речовини.

Стрілки хлорофітуму являють собою недовговічні, витягнуті бічні пагони (столони), на яких формуються пазушні бруньки та маленькі листяні розетки (проростки) з повітряним корінням.

Головна функція столонів – репродуктивна, тобто по суті вона забезпечує вегетативне відновлення та розмноження рослини. Однак деякі види не утворюють столони і їх розмноження відбувається за допомогою розеток та кореневищ, які з часом розростаються.

Маленькі, зірчасті квіти зібрані в волотисте суцвіття на довгому дугоподібному квітконосі й завершують свій біологічний цикл протягом декількох годин. Плід являє собою коробочку, що містить від 9 до 45 штук чорного насіння.

За результатами досліджень НАСА, хлорофітум є природним повітряним фільтром, оскільки здатний очищати повітря від таких шкідливих домішок як формальдегід та ксилол, а також зменшувати електромагнітне випромінювання.

Згідно з народними забобонами й прикметами, хлорофітум цілюще впливає на духовне й фізичне здоров’я людини, його вирощування в будинку приносить щастя, удачу, добробут.

Квітка також є природним індикатором домашньої атмосфери й реагує на її зміну своїм виглядом. Так, при негативній енергетиці, конфліктах та сварках, рослина уповільнює зростання й стає сприйнятливою до хвороб. А в спокійній атмосфері при позитивній енергетиці вона інтенсивно та пишно розростається.

Види хлорофітумів

Найпопулярнішим в культурі видом є хлорофітум чубатий (Chlorophytum comosum) відомий також під назвою рослина-павук. Ця тропічна квітка схожа на траву з тонким, вигнутим, зеленим листям, яке росте у формі розетки. Культивари мають різний ступінь строкатості забарвлення.

Цікаві сорти

• «Vittatum» – яскраво-зелене листя з білою поздовжньою смугою по центру, яка може бути як широкою, так і вузькою.
• «Atlantic» – кремове листя із зеленою окантовкою, висота сорту 15-20 см.

• Дуже ефектний сорт хлорофітуму «Бонні» зі скрученими листочками, завдяки яким даний культивар часто називають «кучерявим хлорофітумом». У його варієгатній формі листя з кремово-білими смугами.

• Сорт хлорофітуму «Варієгата» – сорт із зеленим листям з тонкими білими краями, отримав престижну премію Королівського садівничого товариства у 1993 році

Хлорофітум крилатий (Chlorophytum amaniense) є підвидом Chlorophytum filipendulum та широко відомий під назвою «рослина-мандарин» чи «вогняний спалах».

Цю невибагливу та несхожу на багатьох інших представників роду рослину було знайдено в тропічних лісах Таїланду. У неї блискуче, темно-зелене списоподібне листя, яке ефектно контрастує з помаранчевими черешками.

Хлорофітум «Оранж Грін»

Вид представлений двома сортами: «Fire flash» та «Оранж Грін» – яскраво-помаранчеві черешки та такого ж забарвлення центральна жилка, що контрастує на тлі темно-зеленого листя.

Хлорофітум зеленіючий (Chlorophytum Viridescens), що представлений сортом «Гавайський», також відомий як «Золоте сяйво». Це невелика компактна квітка висотою 20-30 см, листя якої в зоні центральної жилки фарбуються в молодому віці в усі відтінки лимонного, біло-кремового й салатового.

Поступово, з ростом листяної розетки рослина стає повністю зеленою, тому для підтримки строкатого забарвлення даний сорт рекомендується регулярно омолоджувати.

Хлорофітум Лаксум (Chlorophytum Laxum), який вирощується в Індії через їстівне листя й коріння, що використовується в нетрадиційній медицині.

У культурі популярні його сортові форми зі смугастим листям, наприклад, «Bichetii», «Зебрина», «Zebra Grass». Культивари даного виду невисокі та компактні.

Хлорофітум капський (Chlorophytum capense), який в природі розростається за допомогою повзучих пагонів, утворюючи щільні дернини. Листя широко-ланцетне, у варієгатних сортів має велику центральну білу або кремову смугу.

Характерною особливістю виду є відсутність бічних пагонів.

Догляд за хлорофітумом

Для всіх кімнатних видів та сортів хлорофітуму умови вирощування однакові.

Освітлення й температура

У своєму природному середовищі більшість видів виростають у лісистих чагарниках, тому в домашніх умовах краще забезпечити їм яскраве, але розсіяне світло, оскільки прямі полуденні промені навесні та влітку викликають опіки ніжного листя.

Кімнатний хлорофітум може адаптуватися до дефіциту освітлення, проте такі умови викликають сильне уповільнення зростання та позначаються на яскравому забарвленні варієгатних сортів, що поступово втрачають свою строкатість.

Кращою експозицією для квітки стануть вікна, що виходять на схід або захід, а також місце поблизу від південного вікна.

Рослина переносить великий діапазон плюсових температур (від 10 C до 30 °C), взимку може рости в недостатньо опалювальних й холодних приміщеннях, а влітку в жарких квартирах.

Але найкраще себе почуває хлорофітум в температурному діапазоні від 16 °C до 20 °C, не боїться протягів, любить свіже повітря, тому в теплу погоду пишно розростається на балконах та терасах.

Полив хлорофітуму в домашніх умовах

Правильний полив є найважливішим фактором у догляді за хлорофітумом. У період вегетації поливають часто та рясно, підтримуючи ґрунт постійно вологим, але не мокрим. Надлишки води з піддона необхідно виливати.

Хлорофітум капський варієгатний

Завдяки м’ясистому корінню, що накопичує воду, хлорофітум прекрасно витримує короткі періоди посухи, а ось затоплення ґрунту може швидко викликати загнивання кореневої системи.

Як часто поливати хлорофітум, щоб уникнути проблем? Частота зрошення залежить від температури в приміщенні, тому орієнтуватися слід на верхній ґрунтовий шар, який повинен просохнути на 1 см вглиб перед черговим поливом.

Орієнтовна частота зрошення з середини весни й до осені – 2 рази на тиждень. Якщо квітка знаходиться на відкритому повітрі, то поливати можна частіше, оскільки через вітер субстрат швидше висихає.

У прохолодних умовах (зазвичай восени й взимку), полив обмежують, але не допускають тривалого пересихання земляної грудки. Короткочасна посуха в період зимового спокою стимулює цвітіння, а от симптомом тривалої нестачі вологи є висихання кінчиків листя.

Тип води для хлорофітуму теж важливий. Ці рослини дуже чутливі до засолення, яке викликає опіки листя в результаті накопичення солей в субстраті. Щоб уникнути даної проблеми рекомендується використовувати дощову, відстояну або дистильовану воду та обов’язково кімнатної температури.

Оптимальна вологість повітря для квітки становить від 50% до 70%, тому в сухому приміщенні й в спеку корисно щодня обприскувати листяну масу.

Пересадка хлорофітуму

Пересадка необхідна в тому випадку, коли коренева система розростаючись заповнює весь простір горщика. Процедуру проводять навесні, приблизно раз у 2 роки й методом перевалки.

Горщик для хлорофітуму вибирають на розмір більше, не вузький та не дуже глибокий. Завдяки численним бічним відросткам та зігнутому листю найкраще рослина виглядає в підвісних кашпо.

Ґрунт для хлорофітуму повинен бути пухкий та водопроникний. Найкраще підходить звичайний якісний субстрат, який можна придбати у квіткових відділах.

До нього корисно додати дві частини перліту або грубозернистого піску. На дні горщика перед посадкою необхідно насипати дренажний шар з керамзиту, зверху присипати його субстратом на 10 см, а вже потім висаджувати.

Підживлення хлорофітуму

Рослину починають підгодовувати з початку березня та продовжують вносити добрива раз на місяць до кінця літа. Для підгодівлі використовують рідкі збалансовані, мінеральні добрива, які розбавляють попередньо у воді та вносять під час поливу.

Використовують при цьому тільки половину дози від рекомендованої виробником. Хімічні препарати корисно замінити органічними, наприклад рідким гумусом або гранулами з компосту.

Вегетативне розмноження хлорофитуму

Отримати нові екземпляри дуже просто – кімнатний хлорофітум розмножується розетками та діленням кореневої системи.

Перший спосіб найпростіший. Діток хлорофітуму зі сформованим повітряним корінням відокремлюють від бічних пагонів та відразу висаджують в готовий субстрат.

Відділення розеток від пагона

Добре поливають й в процесі вкорінення підтримують ґрунт постійно вологим.

Можна вкорінювати відростки й в водному середовищі, але основний недолік цього способу – ризик загнивання основи листяних розеток. Тому перш ніж занурити їх у воду, відщипніть все листя, що росте біля основи розетки.

Живцям, які утворили коріння у воді, буде потрібно більше часу для відновлення після пересадки в субстрат. Вони можуть на деякий час поникнути, але вже через кілька днів відновлюються.

Посадка відростків в ґрунт

Якщо рослини відсутні бічні відростки, то кращим способом її розмноження є поділ коренів з розетками. Процедуру доцільно проводити під час пересадки.

Розмноження поділом коренів

Занадто щільну кореневу кулю можна розрізати гострим й стерильним інструментом. Зрізи обробляють порошком кориці або деревного вугілля та висаджують в окремі горщики в підготовлену ґрунтову суміш.

Шкідники й хвороби хлорофітуму

Рослина досить стійка до хвороб та шкідників, тому проблеми у догляді за хлорофітумом в домашніх умовах виникають найчастіше через помилки у вирощуванні квітки.

Опишемо найбільш поширені проблеми, з якими можуть зіткнутися квітникарі.

Чому сохне й жовтіє хлорофітум? Причина може бути пов’язана із зараженням шкідниками, занадто жаркими умовами вирощування при впливі прямого сонця або недостатнім поливом. Пожовтіння окремих листочків після пересадки є симптомом пошкодження чутливих корінців.

Пожовтіння внаслідок дефіциту води та сухого повітря

Іноді хронічний брак вологи проявляється у вигляді коричневої, сухої зони вздовж центру листяних пластин.

Хронічне пересихання субстрату

Чому сохнуть кінчики листя у хлорофітуму? Таким чином рослина реагує на занадто сухе повітря в приміщенні, тому найчастіше сухі кінчики можна побачити в кінці осені й взимку, коли горщик стоїть поблизу джерел обігріву. Хронічний стрес через надмірний або недостатній полив водою з високим вмістом фтору.

Висихання кінчиків листя

Іншою поширеною причиною побуріння кінчиків листя є поступове накопичення мінералів або солей після внесення добрив або через полив хлорованою водою. В цьому випадку краще провести пересадку, попередньо гарненько промивши коріння у воді.

Щоб підвищити декоративність рослини сухі кінчики обрізають ножицями, хоча якщо не усунути проблеми, листя все одно буде сохнути.

Чому чорніє хлорофітум? Чорне або коричневе листя, відростки, основа розеток – симптом розвитку кореневої гнилі в наслідок переливу. Проблему також може спричинити листяна грибкова інфекція, яку спровокував температурний стрес, що послабив рослину, наприклад, полив холодною водою.

Хлорофітум чорніє через загнивання коріння

Нерідко на листяних пластинах з’являються червонувато-коричневі плями. Причина – грибкова плямистість через порушення режиму поливу або засолення субстрату.

Чому рослина не дає відростків? Причина в молодому віці або посадці в занадто великий горщик, через що вся енергія направляється на ріст кореневої маси.

Але можна стимулювати розвиток столонів, змінивши умови вирощування. Ці кімнатні рослини реагують на зміну тривалості світлового дня, як, наприклад, пуансетія.

Коли хлорофітум піддається впливу коротких днів й довгих темних ночей протягом принаймні трьох тижнів, це стає сигналом для розмноження та змушує рослину розвивати пагони з дітками та квітконоси.

Зі шкідників найбільш часто квітка уражається щитівкою, яка виглядає як маленькі коричневі плями на листю, борошнистими червцями або павутинними кліщами.

Перших двох шкідників видаляють за допомогою ватного диска, змоченого в медичному спирті, а потім обробляють наземну частину інсектицидом. Причиною появи павутинного кліща найчастіше є занадто сухе повітря в приміщенні.

Шкідник призводить до пожовтіння й засихання листяних розеток. Позбавляються від нього за допомогою акарицидних препаратів.

Агава

Агава (Agave) – сукулентна рослина родини Агавові. Квітка зустрічається як на американському континенті, так і в Середземномор’ї та Індії. Численні види рослини різняться розмірами, існують мініатюрні, висотою до 30 см та двометрові гіганти. Догляд за агавою не займатиме багато часу, рослина потребує регулярних, нерясних поливів та пересадки по мірі росту.

Сукулент відрізняється середніми темпами зростання, але цвісти може лише за природних умов. При цьому належить до невибагливих багаторічників і тому дуже часто зустрічається в домашньому квітникарстві. М’ясисте листя, зібране в розетку. На краях або вершині листа при цьому розташовуються колючки. Стебло рослини в більшості випадків майже непомітне.

1. Опис агави
2. Особливості агави
3. Догляд за агавою в домашніх умовах
4. Посадка (посів)
5. Освітлення
6. Температура
7. Як часто поливати агаву
8. Вологість повітря
9. Правильний вибір горщика
10. Грунт
11. Підживлення
12. Пересадка
13. Цвітіння
14. Період спокою
15. Способи розмноження агави
16. За допомогою діток
17. Живцювання
18. Основні види кімнатної агави
19. Агава нитконосна (Agave filifera)
20. Агава королеви Вікторії (Agave victoriae-reginae)
21. Агава відтягнута (Agave attenuata)
22. Агава американська (Agave americana)
23. Агава п’яниць (Agave potatorum)
24. Захворювання та шкідники

Опис агави

Агава відноситься до багаторічних, безстеблових, розеточних рослин, і вважається найближчим родичем алое, кактусів і хавортій. Сама назва дано на честь доньки міфічного грецького царя, що в перекладі означає славна, благородна, чудова, гідна подиву. У народі рослину охрестили столітником, думаючи, що цвітіння відбувається раз на 100 років. Є деякі сорти агави, які дійсно цвітуть так рідко, але є й такі, що дарують квіти на п’ятнадцятий рік життя в природних умовах, вдома цей термін збільшується вдвічі.

Квітуча агава – дивовижне видовище. Квітка деяких видів піднімається до неба майже на десятиметрову висоту і нагадує жовту волотку. Жаль, що після цвітіння, агава гине. Деякі види замість квітів дають на суцвітті нащадки з корінням, здатні потім самостійно вкоренитися. Рослину використовують для озеленення приміщень, зимових садів, також для окраси парків, клумб.

Особливості агави

Агава – не тільки красива, але і корисна домашня квітка. Вона здатна виділяти фітонциди, що дезінфікують повітря та видаляють із нього частину шкідливої ​​мікрофлори. Здатність до очищення домашньої атмосфери у цієї рослини настільки велика, що повітря в квартирі стає майже таким чистим, як у лісі. При цьому посадки агави також здатні відлякувати шкідливих комах.

Частини рослини використовують і для виробництва. З листя отримують щільні волокна, придатні до створення мотузок і мереж. Відходи йдуть на виготовлення тонкого паперу. Надземні частини агави вважаються їстівними. Так із соку рослини отримують сироп, оцет, а також деякі алкогольні напої, зокрема текілу.

Догляд за агавою в домашніх умовах

Незважаючи на загальну невибагливість, краса листя агави багато в чому залежить від дотримання необхідних для неї умов догляду.

Посадка (посів)

Для кімнатного вирощування підходять не всі різновиди квітки. Зазвичай перевага надається найменшим. Найчастіше у квартирах можна зустріти три сорти агави:

• Дрібноквіткова (розетка до 25 см)
• Нитконосна (листя довжиною до 30 см)
• Королеви Вікторії (розетка до 40 см)

Якщо агаву вирощують з насіння, до посіву рекомендують приступати навесні. Оптимальним періодом вважається лютий чи березень. Насіння заглиблюють на 0,5-1 см, ємність накривають склом і тримають у теплому місці, періодично провітрюючи. При температурі близько 23 градуси перші паростки можуть з’явитися протягом тижня. За кілька місяців у них вже може сформуватися розетка, а розмір стебла під землею досягне 1,5 см. Поки рослинам не виповниться півроку, їх тримають на розсіяному світлі. Потім їх поступово починають виставляти на яскраве сонце вдень та ввечері.

Однорічні сіянці можуть перебувати на сонці вже повний день.

При розміщенні в горщику коренева шийка агави повинна знаходитись над рівнем ґрунту. Заглиблювати її не можна – квітка може почати гнити. Землю навколо рослини при цьому не ущільнюють, щоб до коріння надходило більше кисню. У профілактичних цілях можна посипати область навколо шийки піском або оточити камінчиками для додаткової фіксації.

Освітлення

Для агави необхідно переважно дуже яскраве освітлення, тому її радять тримати на вікнах південної чи південно-східної сторін. Маленькі рослини при цьому намагаються трохи притіняти: прямі промені можуть залишити на листі опіки.

Після утримання у тіні будь-яку агаву слід привчати до світла поступово.

Щоб у зимовий період квітка не тягнулася до світла і не витягувалася в довжину, втрачаючи декоративність листя, її ставлять на освітлене місце або використовують додатково штучне освітлення.

Температура

У літній період квітку рекомендують утримувати при температурі від 20 до 29 градусів. У теплу погоду рослину можна переносити на повітря або навіть висаджувати в палісадник.

Спека для квітки не страшна, але якщо немає можливості перенести агаву на вулицю, кімнату з нею рекомендують частіше провітрювати.

У зимовий період агава відпочиває і може перебувати у прохолоді. У цей час рослину найкраще утримувати при температурі близько +10 градусів, деякі види добре ростуть і в трохи прохолодніших приміщеннях і навіть можуть переносити невеликі заморозки.

Як часто поливати агаву

Навесні та влітку домашню агаву поливають регулярно, але не дуже рясно. Для зростаючого екземпляра буде достатньо 2-3 рази на тиждень. Взимку, особливо у прохолодні дні, полив скорочують до мінімуму. При зволоженні грунту потрібно намагатися, щоб краплі не потрапляли на листя — застоюючись там, вода може призвести до розвитку захворювань.

Поливати квітку можна тільки водою кімнатної температури, що добре відстоялась. Після кожного разу необхідно чекати невеликого просихання ґрунту.

Вологість повітря

Кімнатна агава спокійно переносить сухе повітря (близько 40%) і спеціального обприскування не потребує. Якщо рослина вирощується у відкритому грунті, її слід розміщувати на ділянці, захищеній від сильних злив.

Листя домашньої агави можна періодично очищати від пилу, що уповільнює процес фотосинтезу.

Правильний вибір горщика

Агаву найпростіше вирощувати у звичайних горщиках, чий діаметр дорівнює приблизно їх висоті. Для окремих видів підходять широкі та невисокі ємності. Коренева система квітки найактивніше росте в перші роки життя, тому для молодих рослин горщики доведеться підбирати «із запасом». Доросла агава майже не змінює розміру кореневої системи, у разі пересадки для неї можна використовувати горщик такого ж літражу.

Грунт

Агава невибаглива до грунту, в природному середовищі вона росте на піщаній та кам’янистій землі. Для її вирощування підійде універсальний грунт для кактусів, пальм чи юкки. У разі самостійного приготування можна взяти 3 частини дерново-глинистої землі і по одній частині крупнозернистого піску та вапна. До отриманої суміші іноді додають деревне вугілля, або ґрунт став більш родючим і додатково дезінфікувався.

Використання дренажу є обов’язковим, його шар повинен бути не менше 2-3 см.

Іноді у верхню частину готової грунтосуміші додають цегляну крихту, щоб поліпшити якість субстрату.

Підживлення

Підгодовувати кімнатну агаву можна лише під час її зростання. Добрива можна вносити до 2-х разів на місяць. При цьому важливо підбирати склади без надлишку азоту: він погано позначається на здоров’ї рослини, листя може занадто розростися і квітка занедужає. Можна використовувати спеціалізовані суміші для сукулентів і кактусів.

Агава Королеви Вікторії

Взимку рослину не підгодовують.

Пересадка

Пересаджують агаву зі зростанням її кореневої системи, якщо рослина перестала поміщатися у старому горщику. Зазвичай цю процедуру проводять раз на 2 чи 3 роки. Для маленьких екземплярів молодше 4-х років це доведеться робити частіше, раз на рік переміщуючи їх у більший горщик. Рослини, отримані з насіння, спочатку розміщують у горщиках діаметром до 6 см, через рік переміщуючи у 8-сантиметрові.

Здійснювати пересадку найкраще навесні. Після завершення процедури квітка якийсь час має провести в півтіні.

Цвітіння

У домашніх умовах помилуватися квітками агави вдається дуже рідко. У період цвітіння рослина утворює суцвіття-метелички з великою кількістю дрібних лійчастих квіточок. Вони забарвлені у жовтий або червонуватий колір. Через їх поступове розкриття період цвітіння може тривати кілька місяців.

У природному середовищі агава цвіте не раніше, ніж на 10-й або навіть 15-й рік існування. У кімнатних умовах цвісти можуть лише екземпляри не молодші 20 років. Квітка, що відцвітає, утворює плоди — складені в грона коробочки з темним насінням, а потім гине, залишаючи після себе безліч прикореневих відростків.

Період спокою

Рослина відпочиває восени та взимку. У цей час агаву можна утримувати у прохолодному приміщенні, де тримається невисока плюсова температура. У цей час агаву можна не поливати. Виняток становлять випадки, коли в кімнаті дуже тепло і земля в горщику дуже швидко пересихає.

Способи розмноження агави

У природі агави, як правило, розмножуються насінням. Цей процес вважається тривалим, але деякі види (наприклад, агава королеви Вікторії) можуть розмножуватися тільки так. В домашніх умовах же, розмножити агаву можна двома способами: нащадками та живцюванням.

За допомогою діток

Рослина може утворювати маленькі рослинки біля основи стовбура. Для розмноження їх відокремлюють за допомогою гострого інструменту. Місце зрізу слід обробити вугільним порошком.

Підготовлені екземпляри висаджують у ємність із вологим піском чи іншим легким ґрунтом. Укриття такі посадки не потребують. Через кілька днів саджанці можна трохи полити. Поки дітки не вкоренилися, цей процес здійснюють рідко і дуже акуратно, намагаючись не розмити грунт.

Живцювання

Зазвичай ним займаються під час пересадки рослини. Живці нарізають від кореневища, намагаючись, щоб на кожному була як мінімум одна брунька. Кілька годин їх підсушують, а потім додатково посипають деревним вугіллям. Розміщують в горщику з піском, періодично їх необхідно поливати теплою відстояною водою. У перший рік життя на такому саджанці утворюється до 6 листків, до третього року їхня кількість зростає до 12.

Основні види кімнатної агави

Агава нитконосна (Agave filifera)

Найпоширеніший вид, примітний наявністю волосків на кромці листя. Вони складають щільну кулясту розетку. Кожен листок має довгасту форму і загострений вверх. Довжина листя сягає 20 сантиметрів. Вид може формувати численних нащадків зі своїми корінцями, яких зручно використовувати для розмноження. У зимовий час рослина може утримуватись при температурі від +4 градусів.

Агава королеви Вікторії (Agave victoriae-reginae)

Створює невелику кулясту розетку із щільного жорсткого листя до 12 см завдовжки. З верхнього боку зелене листя покрите яскравими білими розводами. На вершині кожного листа розташована колючка. Молоді рослини цього виду слід берегти від прямого сонця. При цьому дорослі спокійно ростуть на яскравому світлі, а взимку здатні переносити морози до -7 градусів.

Агава відтягнута (Agave attenuata)

Великий багаторічник, що має стебло, розміром доходить до 1,5 м. Листя тонке, що в довжину досягає 70 см і пофарбоване в сіро-зелений колір. Краї листкових пластин гладкі, шипи на них відсутні. У період цвітіння на рослині утворюється великий квітконос із дрібними квітками світло-жовтого забарвлення.

Агава американська (Agave americana)

Неквітучий вид, в природних умовах, здатний досягати триметрової висоти. Декоративні різновиди, придатні для кімнатного вирощування, більш компактні. Вигляд примітний великим смугастим листям із зазубринами на краях.

• Mediopicta зі світло-жовтими смугами вздовж листа
• Mediopicta Alba – з білою смугою

Агава п’яниць (Agave potatorum)

Невелика рослина з лопатоподібним листям. По краях листових пластинок розташовані зубчики та шипи, що мають різне забарвлення (як правило, червоне). Відрізняється повільними темпами зростання. Назва виду вказує, що ця агава використовується для приготування алкогольних напоїв, зокрема мескалю.

Захворювання та шкідники

Рослина може уражатися шкідниками або хворіти. Про причини зазвичай можна дізнатись за зовнішнім виглядом агави:

• Пожовтіння листя може бути пов’язане з нестачею мікроелементів, а також зі слабким освітленням, малим поливом або надто спекотною погодою, особливо у нічний час.
• Якщо листя жовтіє по краях, причиною може бути пересушування ґрунту або надлишок кальцію.
• Повне пожовтіння надземної частини рослини може свідчити як про низку проблем (пересушування або перелив, надмірно щільний і непридатний для рослини грунт), так і про підготовку до зимового періоду спокою.
• В’янення листя або його різке скидання – нестача вологи або неправильна температура повітря, особливо в зимовий час.
• Якщо агава вкрилась павутиною, винуватцем є павутинний кліщ. Крім нього рослині можуть шкодити щитівки. Від маленьких паразитів можна позбутися за допомогою народних засобів, кілька днів протираючи листя квітки мильним або спиртовим розчином. Сильно уражені ділянки краще обробити інсектицидом.