Буркун: вирощування в саду, властивості, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 17 лютого 2019 Перша редакція: 17 лютого 2018 🕒 9 хвилин 👀 28940 разів 💬 3 коментарі

• Посадка й догляд за буркуном
• Трава буркун – опис
• Вирощування буркуну
  • Посадка буркуну
  • Догляд за буркуном у саду
  • Буркун білий (Melilotus albus)
  • Буркун жовтий (Melilotus officinalis)
  • Корисні властивості буркуну
  • Буркун – протипокази
  • Коментарі

  Буркун (лат. Melilotus) – рід трав’янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною.

  Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.

  Посадка й догляд за буркуном

  • Цвітіння: із початку червня до кінця літа.
  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у квітні або травні після скарифікації посівного матеріалу. У районах із теплим кліматом можна сіяти буркун у ґрунт у серпні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: будь-який, у тому числі чорноземи, солонці, слабопідзолисті й карбонатні ґрунти. Погано росте буркун на кислих і заболочених ділянках із високим заляганням ґрунтових вод.
  • Полив: не потрібен, рослині досить природних опадів.
  • Підживлення: в літній час калійними та фосфорними добривами.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: конюшиновий, рудий люцерновий і жовтий насіннєїд; листовий, бульбочковий і великий люцернові довгоносики; буркуновий і щетинистий бульбочкові довгоносики; паломена зелена; капустяні, ріпакові, трав’яні, люцернові й гірчичні блішки; крайовик і камптопус облямовані; червоноблішки безкрилі; стенодема колючкувата; лінійчастий, ягідний і весняний щитники.
  • Хвороби: борошниста роса, аскохітоз, пероноспороз, бактеріоз коренів, септоріоз і жовта мозаїка.
  • Властивості: рослина є чудовим медоносом, вирощується як сидерат і як лікарська рослина, що має відхаркувальну, гіпотензивну, протизапальну, антисептичну, антикоагулюючу, фібринолітичну, пом’якшувальну, потогінну, вітрогінну, протисудомну, ранозагоювальну та заспокійливу властивості.

  Трава буркун – опис

  Рослина буркун має стрижневий корінь, гіллясте стебло, що сягає у висоту від 50 см до 2 м. На його пагонах росте трійчасте, як у конюшини, листя з зубчастими листочками. Дрібні білі або жовті квітки буркуну зібрані в пухкі верхівкові подовжені суцвіття. Плоди – голі овальні боби завдовжки 3-4 см. Насіння буркуну зберігає прорісність до 14 років.

  Як сидерат буркун покращує структуру ґрунту і насичує її азотом, а вирощуваний як корм утворює насичену вітамінами поживну біомасу, що допомагає наростити жир і має молокогінний ефект.

  Застосовується трава буркун, якій властиві приємні пахощі свіжого сіна, для ароматизації тютюну й мила та для фіксації запаху в парфумерній промисловості.

  Буркун – медонос, причому один із найкращих: бурштиновий або білий мед цієї рослини пахне ваніллю.

  Вирощування буркуну

  Посадка буркуну

  У культурі вирощується не так багато видів буркуну, і частіше за інші – буркун жовтий і буркун білий. Розмножуються ці рослини переважно генеративно. До складу ґрунту буркуни особливих вимог не висувають: добре ростуть вони на солонцях, чорноземах, карбонатних і слабкопідзолистих ґрунтах, проте всі вони не зносять кислих ґрунтів і заболочених ділянок із високим заляганням ґрунтових вод. Властивості цих рослин накопичувати азот і добувати поживні речовини з важкорозчинних ґрунтових сполук дозволяє їм добре розвиватися навіть на малородючих ґрунтах. Слід знати, що з усіх бобових буркун є найбільш світлолюбною культурою.

  Перед посівом ділянку під буркун перекопують із внесенням калійних і фосфорних добрив – по 20 г калійної солі і 50 г суперфосфату на кожен м².

  Твердокам’яне насіння буркуну необхідно скарифікувати за 3-4 тижні до посіву. Для цього використовують конюшинотерки, пропускаючи через них посівний матеріал 2-3 рази, або спеціальні скарифікатори. Насіння буркуну сіють у квітні або в травні в дрібні борозенки, зроблені в вологому ґрунті на відстані 45-60 см, потім борозенки злегка присипають землею й ущільнюють поверхню.

  Посів нескарифікованого насіння здійснюють розкидом у землю або в сніг у лютому чи навіть у січні: талі води й весняні дощі розм’якшать жорстку оболонку насіння, і воно дасть паростки вже при температурі 2-4 ºC. У південних районах буркун можна сіяти в серпні.

  Догляд за буркуном у саду

  При весняному посіві сходи з’являються за два тижні. У стадії розвитку двох справжніх листочків необхідно прорідити сходи й прополоти ділянку, обережно розпушуючи ґрунт у міжряддях. В ідеалі рослини мають перебувати одна від одної в ряду на відстані 30 см, якщо тільки ви не сіяли буркун як сидерат.

  Постійного поливання рослина не потребує – вона посухостійка, однак внесення в ґрунт калійних і фосфорних добрив необхідне. У перший рік життя рослина плодів не утворює, оскільки активно розвиває кореневу систему, і її коренева шийка залишається зимувати в ґрунті, тому важливо, щоб наступної весни ділянку не затопило талими водами. А коли буркун цвіте, на нього злітаються бджоли, які збирають нектар для чудового за своїми смаковими і цілющими властивостями меду.

  Як будь-яка сільськогосподарська культура, буркун уражається хворобами й потерпає від шкідників. Із захворювань найчастішими бувають борошниста роса, аскохітоз, пероноспороз, бактеріоз коренів, септоріоз і жовта мозаїка. З грибковими хворобами, які вражають рослину в несприятливих умовах, можна боротися розчинами фунгіцидних препаратів, наприклад, бордоською сумішшю, Фундазолом, Абіга-Піком, Максимом і іншими препаратами подібної дії, а що стосується мозаїки, то ліків від неї немає, тому хворі екземпляри потрібно якнайшвидше видалити з ділянки й обов’язково спалити.

  Серед шкідників ворогами буркуну є переважно різного роду блощиці й довгоносики: конюшиновий, рудий люцерновий і жовтий насінняїд; листовий, бульбочковий і великий люцернові довгоносики; буркуновий і щетинистий бульбочкові довгоносики; паломена зелена; капустяна, ріпакова, трав’яна, люцернова і гірчична блощиці; крайовик і камптопус облямовані; червоноклоп безкрилий; стенодема колючкувата; лінійчатий, ягідний і весняний щитники. Знищують комах системними інсектицидами, наприклад, Актарою, Актелліком, Карбофосом та іншими препаратами подібної дії. Однак при дотриманні сівозміни, регулярних прополюваннях, обробці насіння і ґрунту перед посівом та профілактичних весняних і осінніх обприскуваннях ділянки інсектицидами вам навряд чи доведеться зіткнутися з цією армією шкідників.

  Збір і зберігання буркуну

  Збір лікарської сировини здійснюють під час цвітіння буркуну: секатором або ножицями зрізають верхівкові грона й бічні пагони, пов’язують їх у пучки й підвішують для сушіння до стелі в добре провітрюваному сухому приміщенні. Можна скористатися електричною сушаркою, встановивши на ній температуру 40 ºC. Щойно стебла висохнуть, буркун обмолочують і просівають отриману масу через дротове сито, щоб відокремити великі стебла. Лікарською сировиною є солонувато-гіркі на смак плоди, що пахнуть кумарином, листя, квітки й дрібні пагони буркуну.

  Зберігають буркун у закритих скляних або керамічних посудинах у сухому темному місці.

  Види і сорти буркуну

  У культурі найчастіше вирощують два види буркуну.

  Буркун білий (Melilotus albus)

  гунба, гуноба, буркун чоловічий – дворічна рослина заввишки від 30 до 150 см, силосна й пасовищна культура з пір’ястим листям, шиловидними прилистками та пазушними суцвіттями з білих квіток метеликового типу. На відміну від інших медоносів, буркун білий виробляє нектар навіть у посуху, приваблюючи бджіл запахом сіна. У природних умовах буркун білий зустрічається в ярах, на схилах і сухих пустирях, по краях доріг і полів України, Білорусі, Молдови, Казахстану, Середньої Азії, Сибіру і Кавказу. У культурі вирощують такі сорти буркуну білого:

  • Медет – скоростиглий сорт сибірського екотипу, що сягає у висоту 110-120 см. Стебла у нього грубі, середньої товщини, квітки великі, білі, утворюють вузьке довге гроно. Рослина зимостійка, посухо- і солестійка, не вражається ні хворобами, ні шкідниками;
  • Іній – сорт із гарною кущистістю і зеленими голими стеблами середньої грубості. Листя у нього трійчасте, голе, зелене, слабкозазубрене. Білі квітки утворюють багатоквіткове пухке подовжене гроно. Боби еліптичні. Сорт уражається довгоносиком, але стійкий до борошнистої роси;
  • Чермасан – скоростиглий сорт заввишки до 2 м із грубими неопушеними стеблами і середньопухкими суцвіттями завдовжки 18 см, що складаються з білих квіток. Боби еліптичні, темно-сірого кольору;
  • Степовий – скоростиглий урожайний посухостійкий сорт із прямими, грубими, короткоопушеними вгорі й голими в нижній частині стеблами заввишки від 145 до 170 см. Листя трійчасте, округле, з зазубреними краями, голе, світло-зеленого кольору зі слабким восковим нальотом. Суцвіття – пухке пазушне гроно, плід – однонасінний або двонасінний еліптичний біб солом’яно-жовтого кольору;
  • Волжанин – посухостійкий і солевитривалий урожайний сорт, що не уражується борошнистою росою і не потерпає від зворотних весняних заморозків. Це невилягаючий прямостоячий кущ із гіллястими середньої грубості стеблами заввишки 165-250 см. Боби у цього сорту темно-сірі, однонасінні або двонасінні. Насіння овальне, жовте.

  Окрім описаних, вирощують такі сорти буркуну білого, як Люцерновидний 6, Середньоволзький, Поволзький, Обський гігант, Ом, Саянський, Стрітенський, Мещерський 99, Рибінський, Немюгюнський, Булат, Діомид і інші.

  Буркун жовтий (Melilotus officinalis)

  або буркун лікарський, або буркун лікувальний, у природі дуже поширений в Україні, Білорусі, Середній Азії, Західному Сибіру й на Кавказі. Зростає він уздовж доріг і полів, серед чагарників, по ярах, на узліссях лісів, на луках і в молодих посадках. Це дворічна трав’яниста рослина зі стрижневим коренем, що має численні відгалуження, з прямим, здерев’янілим у нижній частині стеблом заввишки 1,5-2 м, черговим довгочерешковим трійчастим листям, сизувато-зелені і пилчасто-зубчасті по краю листочки якого мають довгасто-яйцеподібну форму. Жовті квіти складають багатоквіткові грона завдовжки 5-7 см. Плоди рослини, поперечно-зморшкуваті бурі боби, містять гладке, овальне, жовте або жовто-буре насіння, що дозріває в серпні-вересні. Найчастіше вирощують такі сорти буркуну жовтого:

  • Сарбас – високоврожайний холодостійкий і посухостійкий середньостиглий сорт, який інтенсивно розвивається навесні й швидко відростає після скошування. Рослина досить стійка до борошнистої роси і не пошкоджується шкідниками насіння;
  • Колдибанський – посухостійкий сорт зі слабкорозвалистим кущем, грубими стеблами, що сягають у висоту від 80 до 120 см, і дрібним насінням. Є одним із найкращих медоносів;
  • Ішимський ранній – зимостійкий, соле- і посухостійкий скоростиглий високоврожайний сорт, не пошкоджується борошнистою росою і шкідниками насіння. Це прямостоячий кущ середньої кущуватості заввишки близько 80 см;
  • Кокшетауський – зимостійкий, соле– і посухостійкий гібрид, що дає високий урожай зеленої маси і мед чудової якості;
  • Омський – скоростиглий сорт із жовтими квітками й великими двонасінними бобами.

  Властивості буркуну – шкода і користь

  Корисні властивості буркуну

  Трава буркуну лікарського містить цимарин, дубильні й жироподібні речовини, ефірну олію, флавоноїди, аскорбінову кислоту, каротин, токоферол, цукри, слиз і глікозиди, при розщепленні яких утворюється кумарин – безбарвна кристалічна речовина з запахом сіна.

  Лікувальні властивості буркуну відомі з давніх-давен: він має відхаркувальну, гіпотензивну, протизапальну, антисептичну, антикоагуліруючу, фібринолітичну, пом’якшувальну, потогінну, вітрогінну, протисудомну, ранозагоювальну і заспокійливу властивості. Застосування препаратів буркуну ефективне при лікуванні кашлю, бронхітів, водянки, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, закрепів, метеоризму, істерії, неврастенії, мігрені, підвищеної нервової збудливості, безсоння, дифузного токсичного зобу, подагричних і ревматоїдних артритів, а також при наривах, гнійних ранах, фурункулах і запаленнях жіночих статевих органів.

  Властивості меду буркуну роблять його незамінним засобом від безсоння, захворювань верхніх дихальних шляхів, підвищеного артеріального тиску, неврозів і головних болів, при варикозному розширенні вен і хворобах суглобів. Призначають його також для стимулювання лактації. Виправдовує себе мед із буркуну і як м’який сечогінний та послаблюючий засіб.

  Буркун – протипокази

  Протипоказаний буркун при хворих нирках і вагітності. Не забувайте, що рослина отруйна, тому слід суворо дотримуватися дозування: у великих кількостях буркун погано діє на гладку мускулатуру і пригнічує нервову систему, а при тривалому вживанні може викликати головні болі, сонливість, запаморочення, нудоту й блювоту, а в окремих випадках – ураження печінки, підшкірні внутрішні крововиливи та навіть параліч центральної нервової системи. Тому приймайте препарати буркуну тільки за призначенням лікаря і в строго обумовлених дозах.

  Буркун

  Трава буркуну – лікарська сировина, яка застосовується в якості протисудомних і ранозагоювальних засобів. Рослина використовується в медицині, а також є цінним медоносом, кормовою культурою. Буркун є важливим фітомеліорантом, який підвищує плодючість грунту. За рахунок своїх корисних властивостей буркун лікарський культивується. Зустрічається буркун по всій території континентальної Європи, а також в Азії. Знайти буркун лікарський можна на узбіччі доріг, схилах пагорбів, ярів, на засолених землях, на полях і луках як бур’ян. Рослина віддає перевагу кам’янистим, суглинним, піщаним ґрунтам, а також помірному клімату.

  Склад

  У складі буркуну лікарського присутні глікозиди, білки, кумарин, холін, дубильні речовини, гіркоти, органічні кислоти, крохмаль, сапоніни, флавоноїди, каротин, вітаміни B4, E, смоли, ефірні олії, токоферол. Компонентами трави буркуну також є полісахариди, алантоїн, амінокислоти, вуглеводні сполуки, жирні кислоти.

  Фармакологічна дія

  За рахунок вмісту кумарину буркуну лікарського трава здатна знімати судоми. Трава буркуну пригнічує центральну нервову систему. Препарати рослини є антикоагулянтами. Вони перешкоджають утворенню тромбів і ускладнюють згортання крові. Буркун має антигіпоксичну властивість і надає на серцево-судинну систему протиішемічний ефект.

  Зміст

  • Ботанічні характеристики буркуну трави
  • Заготівля сировини
  • Особливості збору
  • Буркун лікарський – лікувальні властивості
  • Застосування буркуну в медицині
  • Користь буркуну
  • Протипоказання до прийому буркуну

  Ботанічні характеристики буркуну трави

  Буркун лікарський є однорічною або дворічною рослиною. Належить до сімейства Бобових, тому володіє характерними рисами – має невеликі метеликові квітки довжиною 5-7 мм, розташовані на довгих квітконосах. Квітки буркуну жовтого зібрані в пухкі пазушні колосоподібні кисті. У кисті може бути зібрано від 30 до 70 квіток. У рослини стебло є прямостояче, розгалужене, опушене у верхній частині. Його висота коливається в межах 50-100 см. Стебло покриває трійчасте черешкове листя. Прилистники рослини загострені ланцетоподібні. Квітки буркуну жовтого мають характерний запах – від них виходить аромат кумарину. Завдяки сильному приємному запаху рослина привертає велику кількість бджіл. Йому властиво посилюватися при висиханні сировини. Плід – голий овальний біб, в якому міститься від 1 до 2 насінин. Забарвлення насіння зеленувато-жовте, довжина варіюється від 1,8 до 2,2 мм. Цвітіння триває з червня по вересень. Дозрівання плодів припадає на серпень.

  Заготівля сировини

  Заготівлю трави проводять під час цвітіння. Лікарською сировиною є верхівки рослини. Також можна зрізати бічні пагони буркуну. Рекомендовано заготовлювати верхівки стебел довжиною не більше 30 см. Зрізану сировину перебирають, а потім сушать у провітрюваному приміщенні далеко від сонячних променів або використовують сушарку. При механічному сушінні стебла витримують при температурі 40 ℃ до повної готовності. Суху траву обмолочують і видаляють з неї великі стебла. Зберігати сировину можна 2 роки.

  Особливості збору

  При зборі рослини важливо видалити зі свіжої зрізаної сировини товсті стебла. У таких зразках практично відсутні корисні речовини.

  Буркун лікарський – лікувальні властивості

  Буркуну трава має комплекс лікувальних властивостей. Головною особливістю препаратів рослини вважається здатність зменшувати ризик тромбозу за рахунок пригнічення функції згортання крові, а також протизапальний ефект. Прийом ліків на основі буркуну полегшує процес виведення мокротиння при захворюваннях легенів і бронхів, тому використовується в лікуванні застуди, астми, бронхітів. Рослина має аналгетичний ефект при менструальних болях, мігрені.

  Застосування буркуну в медицині

  Буркун лікарський використовують у лікуванні кардіоспазму, неврастенії, атеросклерозу, мігрені, безсоння, гіпертонії, стенокардії. Застосовують рослину в лікуванні захворювань верхніх дихальних шляхів як засіб, що має відхаркувальний ефект. Разом із виведенням мокротиння препарати надають болезаспокійливу дію.

  В офіційній медицині застосовуються пластирі на основі буркуну, оскільки рослина сприяє швидкому дозріванню фурункулів і абсцесів. При цьому буркун надає пом’якшувальний ефект і покращує мікроциркуляцію крові. З цією метою буркун застосовується не тільки у вигляді пластирів, а і як мазь. Буркун лікарський можуть призначати при венозній недостатності, варикозному розширенні вен, головному болю, хворобливих місячних, а також при поверхневих тромбозах.

  Користь буркуну

  Буркуну трава є натуральним засобом, здатним знижувати артеріальний тиск. Екстракт буркуну стимулює циркуляцію крові в капілярах і нормалізує венозний кровотік. Також він зменшує запалення стінок вен при флебітах. Застосування буркуну трави дозволяє зміцнити капіляри і підвищити їхню резистентність.

  Препарати рослини зменшують проникність стінок судин, тому захищають їх від втрати необхідних електролітів, води та поживних речовин, які просочуються в міжклітинний простір. Буркун дозволяє поліпшити обмінні процеси в тканинах і знімає запалення. Також препарати рослини мають цитотоксичний вплив на пухлинні клітини. Завдяки антиоксидантам у складі буркуну він може служити профілактичним засобом проти старіння і руйнування клітин.

  Препарати буркуну мають виражений протисудомний ефект. Їх застосовують при нічних судомах у литках, відчутті тяжкості в ногах, болі в нижніх кінцівках, при їхньому набряку і свербінні. Ліки з трави буркуну є допоміжним засобом у лікуванні тромбофлебіту, геморою. Їх застосовують у терапії лімфостазу і посттромботичного синдрому.

  Протипоказання до прийому буркуну

  Перед прийманням буркуну лікарського необхідно проконсультуватися з лікарем. Важливо дотримуватися рекомендованих доз і не перевищувати їх, оскільки рослина є отруйною. Буркун містить кумарин, який у великих дозах діє як отрута і здатний завдати шкоди організму. Передозування засобами з буркуну виражається запамороченням, нудотою, блювотою, загальним погіршенням самопочуття, тремором рук, занепадом сил. При прояві таких ознак необхідно негайно припинити прийом засобу.

  Протипоказаннями до прийому буркуну жовтого є непереносимість компонентів, знижений тиск, вагітність, брадикардія, захворювання крові, при яких порушена гемокоагуляція, геморагічний васкуліт, дитячий вік до 18 років, хвороби нирок. Не можна приймати буркун перед запланованим оперативним втручанням – вживання препаратів треба припинити не менш ніж за місяць.

  Дата публікації: 01.11.2021