Естетичне виховання дітей та молоді: теорія, практика, перспективи розвитку

Дубасенюк, О. А. , Сидорчук, Н. Г. , eds. (2012) Естетичне виховання дітей та молоді: теорія, практика, перспективи розвитку. Збірник наукових праць . Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, Житомир. ISBN 978-966-485-132-6

Abstract

Збірник наукових праць вміщує матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції “Естетичне виховання дітей та молоді: теорія, практика, перспективи розвитку”. У збірнику представлено такі аспекти досліджуваної проблеми: теоретико-методологічні основи естетичного виховання; історичні аспекти розвитку особистості засобами мистецтва; духовність як стратегія розвитку національного освітнього простору; ес- тетичні засади педагогічної дії; проблеми професійної та професійно-педагогічної підготовки фахівців у визначеному напрямі. Адресовано широкому загалу освітян, науковцям, викладачам, аспірантам, студентам вищих навчальних закладів.

Actions (login required)

Художньо-естетичний розвиток і виховання

Естетичний розвиток – процес і результат розвитку здібностей бачити красу навколишнього світу, мистецтва і створювати її. М. Н. Зубарєва виділяє такі рівні естетичного розвитку дошкільника.

На першому рівні дитина 3-4 років емоційно радіє зображенню знайомих предметів, які він дізнався на картинці, але ще не образу. Мотив оцінки носить предметний або життєвий характер (вибрав листівку, бо “вдома такий ще немає”, “тому що тут човен, можна покататися”, “тому що яблуко, воно смачне”).

На другому рівні дитина до 5 років починає не тільки бачити, а й усвідомлювати ті елементарні естетичні якості у творі, які роблять картину для нього привабливою. Діти можуть отримувати елементарне естетичну насолоду, оцінюючи в картині як гарне колір, колірні поєднання зображених предметів і явищ, рідше – форму і композиційні прийоми.

На третьому, вищому, рівні діти 6-7 років піднімаються до здатності сприймати більше, ніж закладено в зовнішніх ознаках зображуваного явища. Дитина вловлює внутрішню характеристику художнього образу.

Основними педагогічними умовами для естетичного розвитку, переходу дітей з одного рівня на інший, є наступні:

• – Організація сприйняття дитини;
• – Організація матеріально-культурного простору. Наявність різноманітних об’єктів середовища вивчення і споглядання;
• – Професіоналізм керівництва естетичним вихованням дітей;
• – Інтерес дитини до діяльності. Необхідно дати дитині можливість висловити власні творчі думки і почуття.

Ці умови роблять процес естетичного розвитку цілеспрямованим і керованим, дають можливість, за словами Л. С. Виготського, “вести за собою розвиток”. У цьому випадку мова йде про естетичне виховання.

Методологічні основи естетичного виховання представлені на рис. 23.

Проблемами естетичного виховання у вітчизняній педагогіці займалися Л. С. Виготський, Б. М. Теплов, А. Н. Леонтьєв, А. В. Запорожець, В. Н. Шацька, Є. А. Флерина, Н. Н. Сакуліна, Н . А. Ветлугина та ін.

З сучасної точки зору, естетичне виховання – це організація життя і діяльності дітей, що сприяє розвитку естетичних почуттів дитини, формуванню уявлень і знань про прекрасне в житті та мистецтві, естетичних оцінок і естетичного ставлення до всього, що нас оточує.

Метою естетичного виховання та освіти є розвиток готовності особистості дитини до сприйняття, освоєння, оцінці естетичних об’єктів у мистецтві чи дійсності; розвиток естетичної свідомості, включення в гармонійне саморозвиток; формування творчих навичок і вмінь у галузі художньої, духовної і фізичної (тілесної) культури.

Завдання естетичного виховання визначаються віковими особливостями дітей. Їх можна об’єднати в чотири групи, спрямовані:

• – На розвиток естетичної сприйнятливості, естетичного запасу образів, формування естетичних емоцій, почуттів, відносин, інтересів;
• – Формування елементарного естетичного свідомості (включає обсяг уявлень і знань, естетичні судження й оцінки; для цього дітей знайомлять з різноманітними еталонами: сенсорними, емоційними, мистецтвознавчими і естетичними);

Рис. 23. Методологічні основи естетичного виховання дітей дошкільного віку

• – Освоєння естетичної діяльності (розвивати естетичне і художнє сприйняття; формувати первинні уміння і навички виконавської художньої діяльності; виховувати творчі вміння та навички вносити елементи прекрасного в навколишнє дитини життя);
• – Розвиток естетичних та художньо-творчих здібностей.

Зазначені завдання естетичного виховання дітей взаємно обумовлені і тісно переплітаються між собою. В якості найважливішого завдання, яка об’єднує навколо себе всі інші, на думку Н. А. Ветлугиной, виступає завдання соціально-морального розвитку дитини-дошкільника. “Навчити розрізняти добро і зло в людських відносинах, сприймати красу форм, ліній, звуків, фарб – це означає зробити його краще, нравственнее, змістовнішим”, – писала вона.

Характерними ознаками такої єдності завдань естетичного та соціально-морального розвитку дошкільників є емоційний відгук дітей па доступні їх розумінню явища соціального життя; прагнення співпереживати чужу радість і печаль; активні спроби перетворити побут, хоча б у грі; бажання брати участь у носильними художньому праці, украшающем життя; потреба у спільних діях, здатність радіти успіхам інших і т.д.

Робота по естетичному вихованню в сучасному дитячому садку повинна будуватися па наступних принципах:

• – Естетичне виховання здійснюється у взаємозв’язку з усією виховно-освітньою роботою в дошкільному закладі. Діяльність педагогів з розвитку художньої творчості дітей розглядається як органічна частина загальної педагогічної роботи;
• – Принцип взаємозв’язку навчання та розвитку. Весь виховно-освітній процес в ДОП будується на основі єдності виховання і навчання, яке носить розвиваючий характер і веде себе естетичне, моральне та інтелектуальний розвиток дітей. Особливе значення при цьому надається взаємозв’язку естетичного виховання з інтелектуальним і моральним;
• – Дитяча творчість пов’язане з життям і відображає в собі все різноманіття її проявів, що зумовлює варіативність змісту, форм і методів організації дитячої художньої діяльності;
• – Інтеграція різних видів мистецтва та художньої діяльності в естетичному розвитку дітей. Інтеграція забезпечує різносторонній вплив на дитину, сприяє пізнанню предметів і явищ з різних сторін на основі сприйняття дійсності різними органами почуттів і передачі образів сприйнятого або створених уявою дитини в різних формах художньої діяльності з використанням засобів виразності, специфічної для тієї чи іншої діяльності (музичної, образотворчої, художественноречевой, театрально-ігровий);
• – Художньо-естетичний принцип відбору матеріалу визначає стратегію відбору творів, орієнтує вихователя і дитини на те, що перед ними твори словесного мистецтва, які розкривають багатство навколишнього світу і людських відносин, народжують почуття гармонії, краси; вчить розуміти прекрасне в житті;
• – Принципи народності і культуросообразности, відповідності модельованої картини світу самосвідомості того народу, культура якого вивчається. У той же час культурологічний принцип дозволяє познайомити дітей дошкільного віку з культурою різних пародов світу, розкрити своєрідність, неповторність творів народної творчості та художньої літератури;
• – Індивідуальний підхід в художньо-естетичному вихованні, заснований на виявленні індивідуальних відмінностей дітей і визначенні оптимальних шляхів розвитку творчих художніх здібностей кожної дитини та ін .;
• – Спадкоємність в естетичному вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Перераховані принципи синтезують навколо себе всі естетичні поняття, розкриваючи, обґрунтовуючи і розвиваючи їх. Вони обгрунтовують естетичний погляд на світ, предопределяющий зміст естетичного виховання, яке включає два компоненти: зміст виховної діяльності з розвитку художньої діяльності дітей; зміст виховують впливів за художньо-естетичному розвитку вихованців в процесі освітньої діяльності всіх співробітників дитячого садка і сім’ї в цілому.

Зміст обох компонентів в конкретному дошкільному навчальному закладі визначається освітньою програмою ДОП, комплексною і парціальними програмами по естетичному вихованню та освіті дошкільнят, сучасними концептуальними підходами до визначення сутності та змісту естетичного розвитку дитини.

Засоби реалізації змісту художньо-естетичного виховання підбираються педагогічним колективом відповідно до цілями і завданнями, поставленими перед ДОУ:

• – Естетичне спілкування – особлива умова і засіб естетичного виховання, спрямоване на те, щоб зацікавити дітей, запалити їх серця, розвинути в них активність, пробудити в кожній дитині віру в його творчі здібності, в те, що він прийшов у світ творити добро і красу , приносити людям радість;
• – Природа: вона містить в собі різноманіття чуттєво-естетичних властивостей і завдяки цьому має величезні можливості для розуміння дітьми, за словами Л. Леонова, багатства світу, в якому живуть, світу, який дружньо розташований до людини, крім того, природа сприяє тому, щоб і діти відкрилися йому всією душею;
• – Мистецтво (музика, література, театр, твори художньо-декоративної творчості) сприяє формуванню органів чуття, встановлених на сприйняття окремих видів мистецтва, формує естетичний смак, дозволяє коригувати свій естетичний ідеал, співвідносити ціннісні орієнтири різних епох і народів;
• – Навколишнє предметна середу, на думку К. А. Флерина, підвищує активність, творчий характер художньо-естетичної діяльності дошкільнят, її результативність. Вона вказувала на те, що не тільки гарні предмети самі по собі естетично виховують дітей, “але і та жива робота, то дбайливе ставлення вихователя і дітей до речей, які необхідно виховувати”;
• – Самостійна художня діяльність дітей (музична, образотворча, художньо-ігрова) являє собою засіб і процес формування у дітей здатності відчувати, розуміти і любити мистецтво, розвитку потреби в художньо-творчої діяльності, формування світосприйняття дитини засобами мистецтва;
• – Різноманітні види ігор: дидактичні, рухливі, сюжетно-рольові, ігри-драматизації та ін .;
• – Різні види праці дітей у дитячому садку, про значення яких говорив В. О. Сухомлинський: він пов’язував їх з формуванням уявлень про красу буття і радості її створення: “Радість праці – краса буття”;
• – Фізичні вправи і елементи спортивних ігор.

У процесі розвитку різних видів художньої діяльності дітей йде розвиток моторики, ручної вмілості, мікро- і макрорухи, зорово-рухової координації. Це зближує завдання естетичного та фізичного виховання.

Фізичні вправи поєднують досягнення фізичної краси і духовного, морального розвитку. Випадання даного засобу з системи естетичного виховання порушує гармонію тілесного і духовного розвитку дітей. Надалі сама образотворча і художня діяльність дошкільнят виступає як психолого-педагогічна умова, що сприяє охороні психофізичного та психологічного здоров’я дитини, її емоційного благополуччя;

– Важливим засобом естетичного виховання дітей Е. А. Флерина вважала свята. Основне у святі – ідея, оформлення в музиці, в образотворчому мистецтві, художньому слові – все це сприяє інтеграції різних видів художньо-естетичної діяльності дошкільнят та, найголовніше, єдності інтелектуального і чуттєвого в процесі естетичного виховання дітей.

H. А. Ветлугина свята і дитячі ігри відносила також до форм організації естетичного виховання дітей в ДНЗ. Вона зазначала, що робота з естетичного виховання в дитячому садку тісно пов’язана з усіма сторонами виховного процесу, тому форми її організації дуже різноманітні.

• 1. Ігри. Гра у здійсненні естетичного розвитку і виховання дітей в ДОП виступає в якості засобу інтеграції всіх видів мистецтва і художньо-творчої діяльності дітей (Г. Г. Григор’єва, Т. Н. Доронова, С. Г. Якобсон). Крім того, мотиви ігрової та художньо-творчої діяльності дітей подібні. Наприклад, в малюванні, як і в грі, відбувається “зсув мотиву на ціль”. Специфіка дитячого малювання полягає в тому, що, малюючи, малюк реалізує ті ж мотиви діяльності, що і в грі. Тільки в якості предметів-заступників він використовує “каракулі” і “малюнки-схеми”. Бажання розповісти про себе і свої переживання в малюнку, залучаючи інших до співпереживання, з’являється у дитини пізніше. Воно поступово переросте в прагнення виразити своє світосприйняття, враження, ставлення до уразила його явища, події. Ця обставина впливає на специфіку протікання всіх етапів творчого процесу у дошкільнят.
• 2. Заняття. Основним завданням занять з розвитку художньо-естетичної діяльності є формування у дітей структури самої діяльності. Наприклад, навчання дітей ліпленню, малюванню, аплікації. Відповідно до цього структура занять з дітьми дошкільного віку повторює хід розгортання образотворчої діяльності дітей – має три частини: обслідувальний, виконавську і оцінну, які присутні на всіх заняттях, але характер і тривалість кожної з них змінюється в залежності від цілей, програмного змісту занять, рівня підготовки дітей.

Під час обслідувальний частини заняття проводиться розглядання і аналіз зразка; розглядання, обмацування або обведення натури по контуру; читання і аналіз тексту; бесіда про побачене, аналіз образотворчої завдання; складання опису обстеженого зразка, предмета, ситуації. Саме в цій частині заняття роль дорослого особливо велика. Він планує та здійснює керівництво аналізом зразка, натури, тексту.

Під час виконавської частини заняття діти в більшості випадків діють самостійно: ліплять, малюють, наклеюють. Залежно від року навчання проводиться малювання, ліплення, аплікація по наслідуванню, зразком, з натури, за уявленням, задумом дітей, заданій темі. Роль вихователя або педагога ізостудії зводиться до спостереження і індивідуальної допомоги.

Наприкінці заняття – в оціночної його частини – педагог знову активно здійснює керівництво. По закінченні роботи дітям потрібно допомогти зіставити отримане зображення з предметом, ситуацією чи текстом.

• 3. Виставки дитячих робіт. Всі дитячі роботи дорослий обов’язково зберігає і підшиває в окремі папки. Періодично вони використовуються для З одного боку, вони сприяють тому, що діти починають дорожити своїми роботами, прагнути до хорошого результату, формують емоційне ставлення дітей та їх батьків до продуктивної діяльності. З іншого боку, виставки дитячих малюнків дозволяють простежити динаміку навченості дитини від молодшої до підготовчої до школи групі, наочно представити результати виховно-освітньої та корекційно-розвиваючої роботи в ДНЗ.
• 4. Екскурсії. Екскурсія включає підготовку вихователя (розробку програмних завдань, підбір обладнання та ін.) І дітей до екскурсії; використання дорослим різноманітних методів і прийомів організації дитячого сприйняття на екскурсії, коли є можливість проводити спостереження вивчення різних предметів і явищ в природних умовах або в музеях, а також на виставках; організацію різноманітної художньо-естетичної діяльності дітей на екскурсії або після неї.
• 5. Свята і розваги. Розваги як форма роботи з дітьми дошкільного віку проводяться один раз на два тижні. Зміст розваг різноманітно. Це можуть бути тематичні літературні та музичні вечори або “посиденьки” (на фольклорній основі), дитячі концерти, видовища (всі види театру), музично-літературні концерти, спортивні розваги, інсценівки, ігри-драматизації і музичні казки, ігри-забави, прогулянки з сюрпризами, вікторини та конкурси.

Види святкових дій, у свою чергу, поділяються на концерти, театралізовані дії, спектаклі, фольклорні свята на основі народних традицій, комплексні заняття, екскурсії з виступами дітей, тематичні заняття, ранки.

На думку А. І. Буреніної, С. І. Мерзлякової, Т. Тютюнникова та ін., У практиці сучасних ДОУ існує чотири форми організації дитячих ранків, які відрізняються як за побудовою, так і за методикою підготовки та проведення.

Першою формою вищеназвані педагоги називають “затейнічество”, в основі якого лежить ігрова ідея, “затія”, відповідна змістом свята, що розгортається в певному сюжеті.

Друга форма – найбільш популярна в даний час – концерт самодіяльності, що демонструє таланти, індивідуальні можливості юних артистів.

Третя форма – театралізована вистава, в основі якого – гра-драматизація за мотивами авторської, народної казки чи вигаданого сюжету. На відміну від першої форми, де головне – сюрприз і імпровізація, гра-драматизація виростає з репетицій, які треба розуміти не як повторення вивченого, а як пошук дій і взаємодій, входження в образ.

І нарешті, четверта форма організації свят, на думку авторів, будується на основі фольклорних свят і підпорядковується культурно-історичним традиціям. Зміст найбільш типових з них (Масниця, Різдво, Святки, Осеніни) розкрито в численних публікаціях. При підготовці таких ранків важливо не спотворити зміст фольклорних свят і підібрати відповідний репертуар. Кращими джерелами репертуару, але думку А. І. Буреніної, С. І. Мерзлякової і Т. Тютюнникова, є матеріали, підготовлені фахівцями-етнографами і мистецтвознавцями (Г. М. Науменко, Н. Шангіної та ін.).

Виділяють наступні загальні методи художньо-естетичного виховання.

• 1. Методи формування естетичної свідомості – сюди входять методи спонукання до співпереживання (співпереживання формує емоційно-позитивне ставлення до позитивного, прекрасного в житті та мистецтві і негативне до негативного), метод формування емоційної чуйності на прекрасне, метод переконання.
• 2. Методи організації художньої діяльності – до них відносять метод привчання, вправи в практичних діях, спрямованих на внесення естетичного начала в побут і поведінка: дані методи спрямовані на розвиток естетичного сприйняття, естетичного смаку і призначені для перетворення довкілля та вироблення навичок культури поведінки у підростаючого дитини.
• 3. Методи стимулювання та активізації художньої творчості – до них прийнято відносити метод пошукових ситуацій, творчих завдань, методи спонукання дітей до творчих проявів: у цьому відношенні метод спонукання вихованців до творчих проявів увазі спрямоване педагогом творчість дітей, створення ситуацій для нього. Цей метод – механізм розвитку дітей. У свою чергу, проблемні ситуації є засобами активізації даного механізму і спонукають дітей до творчих і практичних дій над поставленим завданням.

Вищеперелічені методи набувають специфіку стосовно до того виду дитячої діяльності, що моделюється дорослим в процесі художньо-естетичного виховання. Наприклад, у методиці розвитку музичної діяльності дітей активно використовується метод моделювання елементів музичної мови (група методів організації художньої діяльності). Він дозволяє зрозуміти і дати відчути дитині в доступному і осяжному для нього способі особливості виразних засобів їх відносин. Моделюватися різними способами можуть ритмічні і звуковисотні відносини, динаміка, темп, форма, фактура. Без використання моделювання процес початкового засвоєння дітьми музичної мови дуже утруднений. На відміну від методу спонукання дітей до творчих проявів, метод моделювання – механізм навчання дітей.

Така ж специфіка використання методів розвитку художньої діяльності існує і в методиці розвитку образотворчої діяльності дітей. Зокрема, вона пов’язана з інтеграцією вищеперелічених методів виховання з методами навчання дітей. Так, стосовно до образотворчої діяльності традиційно використовуються методи, що виділяються за джерелом знань: наочні, практичні та ігрові, словесні (вербальні).

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ: ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС

Abstract

Стаття присвячена естетичному вихованню у загально-історичній практиці. Естетичне виховання має суперечливий та багаторівневий зміст, складність полягає у тому, що естетичне виховання маючи власну специфіку є аспектом усіх інших видів виховання та у реальному виховному процесі є таким, що важко відокремлюється від них. Естетичне виховання містить художнє виховання, естетичну освіту, художнє навчання, тобто створює складну внутрішню структуру. Рівень естетичного виховання, його впливовість, вибір тих чи інших засобів, форм, методів визначається естетичним розвитком особистості, народу, суспільства. Кожна нова історична епоха вносить свої відтінки у розуміння сутності, цілей та значущості естетичного виховання.

Discover the world’s research