Варвар – це . Значення слова «варвар» і перша згадка

Слово «варвар» існує дуже давно. Його можна зустріти в старослов`янській мові, давньоруському і сучасному. Історія походження цього терміна надзвичайно цікава. У статті буде розглянуто значення слова «варвар» і те, як змінювалося воно з часом. Кожна епоха вносила свої зміни в це поняття і трактувала в свою догоду.

Де зустрічається слово «варвар»?

Воно поширене повсюдно і вживається багатьма народами. Викликано це тим, що слово має давнє походження і з часом стало використовуватися не тільки в області своєї появи, але й по всьому світу.

Родина слова – Стародавня Греція

Саме ця велика країна, колиска сучасної цивілізації, дала світові нове слово. Греки тисячоліття тому називали так всіх чужинців. Для них варвар – це будь чужинець, який жив за межами грецького, а потім і римського держави. Етимологія слова досі спірна. Вважається, що це звуконаслідування незрозумілих і чужих для греків мов – вар-вар. Слово мало зневажливий відтінок, оскільки інші племена греки вважали менш освіченими і культурними. Втім, багато вчених не згодні з цією версією і вважають, що у даного терміна було нейтральне значення.

Причому спочатку цим поняттям стародавні греки назвали всіх, що говорять на іншій мові, і тільки потім стали застосовувати саме для позначення інших народів.

Пізніше слово перейшло до римлян, але отримало інше значення. Для жителів Римської держави варвар – це грубий, неосвічена людина. Так стали називати північні народи, які з розвитку культури набагато відставали від населення Балканського півострова та Італії.

По-грецьки варвар звучав як barbaros. Латинська назва – barbarus в тому ж значенні (чужоземець, чужинець). Цікаво, що в сучасній французькій мові є слово barbare. Воно означає «жорстокий, варварський» і дуже схоже на інше слово – barbe (борода). Як вважають фахівці-мовознавці, подібність це зовсім невипадкове. Стародавні греки вважали за краще носити акуратні невеликі борідки, які завивали і вмощуються ароматними оліями. Північні племена, які жили по сусідству, про красу свого волосся і борід не переймалися, тому вид вони мали неохайний.

Перша згадка слова і зміна ставлення до варварам

Якщо вірити письмовими джерелами тих років, вперше це поняття застосував в кінці VI ст. до н. е. грецький історик Гекатей Мілетський. Елліни не приймали багатьох звичок і звичаїв сусідів, наприклад, галасливих бенкетів скіфів і фракійців. Про це писав поет Анакреонт. Філософ Геракліт у своїх працях застосував таке метафізичне поняття, як «варварська душа». Таким чином, з часом слово стало приймати все більш негативний відтінок. Варвар – це іноземець, для якого характерний загальний низький рівень розвитку культури і у якого відсутні прийнятні для греків норми моралі і правила поведінки.

Переломним моментом стали греко-перські війни, важко довший еллінам. Став формуватися негативний образ людини не грецького походження і створюватися стереотип варвара – боягузливого, підступного, жорстокого і ненавидить Грецію.

Потім був період, коли з`явився інтерес до іноземної культури і навіть захоплення нею.

У IV-V ст. н. е., в епоху Великого переселення народів, слово знову набуло негативну оцінку і асоціювалося з жорстокими племенами загарбників-дикунів, які зруйнували римську цивілізацію.

Хто такі варвари: племена і заняття

Які ж народи були названі так древніми греками? Як було вже сказано вище, це були північні племена: німецькі, слов`янські, скіфські, а також кельти і фракійці.

У I в. до н. е. германські племена намагалися зайняти римську провінцію Галлію. Відсіч їм тоді дав Юлій Цезар. Загарбники були відкинуті за Рейн, по якому пролягла межа римського світу і варварського.

Всі перераховані вище племена мали схожий спосіб життя. Вони займалися скотарством, землеробством і полюванням. Знали ткацтво та гончарство, вміли обробляти метал.

Відповідаючи на питання, хто такі варвари, потрібно торкнутися і їх культурного рівня. Він не досяг таких висот, яких добилася грецька цивілізація, але і неосвіченими і дикими ці племена були. Наприклад, вироби скіфських і кельтських майстрів вважаються цінними творами мистецтва.

Історія слова в Середньовіччі

Античне поняття було запозичене у греків і римлян Західною Європою і Візантією. Воно змінило значення. Варвар – це безбожник, як вважало тоді християнське і католицьке духовенство.

Безліч значень

Слово «варвар» може похвалитися тим, що протягом століть значення його змінювалося. Для стародавніх греків воно позначало чужинця, який жив за межами країни, римляни так називали ті племена і народи, які вторглися на територію імперії і знищили її. Для Візантії та Західної Європи це слово стало синонімом язичника.

У наші дні це поняття застосовується в переносному значенні. В номінальною сенсі варвар – це жорстокий, неосвічений людина, що руйнує культурні пам`ятки та цінності.

Цікаво, що слово не втратило своєї актуальності і, незважаючи на давність походження, використовується донині.

Кто такие варвары, и почему их так называли?

Для древних греков понятие “варвар” было лингвистическим, а не культурным. Эллин мог назвать варваром и перса, и египтянина, и карфагенянина (культура этих народов стояла на одном уровне с древнегреческой), потому что они говорили не на греческих наречиях. Слово “варвар” – звукоподражательное, так древние греки передразнивали непонятную для них речь иностранцев. Впоследствии слово “варвар” перешло в латинский язык, но римляне стали называть варварами в основном северные, нецивилизованные народы – германцев, славян, фракийцев и т.п. Поэтому в современных языках слово “варвары” означает некультурные, полудикие народы. При переводе новозаветных текстов с древнегреческого на старославянский “варвар” переводилось как “язычник” (то есть говорящий на другом языке).