ЕВОЛЮЦІЯ ПРАВОВОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПРИРОДИ САМОДЕРЖАВСТВА Микола I помер 18 лютого 1855 року. Наступний день, 19 лютого (3 березня) 1855 р., став днем сходження на престол його старшого сина, Олександра II.
Олександр I
| Прапор 10-й Імператор Всеросійський Прапор | |
|---|---|
| 12 (24) березня 1801 — 19 листопада (1 грудня) 1825 | |
| Коронація: | 15 (27) вересня 1801 |
| Попередник: | Павло I |
| Наступник: | Микола І |
13 березня 1881 року (за новим стилем) у Санкт-Петербурзі на набережній Катерининського каналу народоволець (за національністю – литвин, зараз – білоруси) Ігнатій Гриневицький ціною власного життя вбив російського царя Олександра ll. Бомбу зробив Микола Кибальчич.
Олекса́ндр ІІ ( 17 [29] квітня 1818 — 1 [13] березня 1881) — російський імператор з 1855 до 1881 року. Старший син Миколи І.
Вів політику зросійщення та релігійної нетерпимості щодо поневолених народів (українців, поляків, євреїв тощо). Сучасники і пізніші російські історики відзначають його заслугу в тому, що Росія за його правління не вела жодної війни. За це він отримав прізвисько «Миротворець».
ОЛЕКСАНДР І, Олександр I Павлович, Олександр I Благословенний (12.12.1777–19.11.1825) – імператор Російської імперії з 11 березня 1801.
Коронований 18 лютого 1855 року, під час Кримської війни. Бойові дії закінчились у серпні 1855 року, після залишення російської армією Малахова кургану та південної сторони Севастополя. Закінчення війни було оформлено у березні 1856 року Паризьким мирним договором. Першим рокам …