Не нявкають, не гавкають, їдять усе. Репортаж із львівської ферми хробаків

«Це найкращі свійські тварини. Вони не нявкають, не гавкають, не заважають сусідам, від них немає шерсті та алергії, вони не смітять. На корм для них не потрібні кошти», – хвалить львів’янка Тетяна Чучко своїх ідеальних домашніх улюбленців. Їх вона називає пестливо «мої хробачки».

Свою верміферму вона заснувала десять років тому, використавши матеріали, «які можна знайти на кожному смітнику»: ящик, целофановий пакет, мішок. В Америці продаються готові комплекти для верміферми, проте, поки їх довезуть до України, ціна зростає до трьох з половиною тисяч гривень.

Головне, що потрібно для створення верміферми – органічні відходи, які каліфорнійські хробаки переробляють на біогумус. За статистикою пересічна українська родина на рік виносить на смітник близько півтонни органічних відходів. Тетянина, натомість, не викидає їх узагалі.

Коли збереться достатньо органічних відходів, їх обробляють і пересипають ферментованими висівками – так званими бокашами. Завдяки ним висівки не гниють, не пліснявіють і не мають неприємного запаху.

Штучно виведений у Каліфорнії червоний хробак у сотні разів продуктивніший за дощового. Він з’їдає за день стільки, скільки важить сам, і з десяти кілограмів відходів виробляє шість кілограмів біогумусу. Швидкість, із якою хробаки переробляють відходи на біогумус, залежить від температури. Вони теплолюбні, а за від’ємної температури гинуть. Тетяна тримає свою верміферму в підвалі, підливаючи їм води й підсипаючи їжі.

«Ходжу до хробаків двічі-тричі на тиждень, витрачаючи на це п’ятнадцять хвилин. Назбирала відходів – спускаюся до підвалу», – розповідає жінка. Ось як вона годує хробаків:

На біогумусі пані Тетяна вирощує розсаду. Цього року зійшло майже все насіння. Восени жінка сподівається збирати по п’ять-десять кілограмів помідорів з одного куща. «Біогумус економить мої гроші на придбання овочів, тому що я вирощую їх сама», – говорить Тетяна Чучко. Це не лише добриво: біогумус – це гранули, які забезпечують ґрунтові повітря й вологу. Аби земля була родючою, її достатньо перемішувати з біогумусом у пропорції двадцять до одного раз на чотири роки.

Щоб пропагувати свій метод, Тетяна заснувала Клуб органічного землеробства. Люди, котрі приходять на її лекції, часто просять поділитися хробаками. Серед тих, хто отримав стартову порцію хробаків від Тетяни, була й засновниця спільноти «Львівський хробороб» Ірина Миронова.

«Всі, хто стикається з верміфермерством, із часом розуміють, наскільки це чудова річ. Але до хробаків потрібно звикнути, зрозуміти їх. Треба визначити оптимальну кількість їжі й вологи, якої вони потребують», – розповідає Тетяна.

Каліфорнійські хробаки їдять усе, навіть м’який папір. Макулатурі, яка їм не по зубах, Тетяна теж знаходить застосування – наприклад, газетами й крейдованим папером накриває грядки, щоб не проростали бур’яни, а клаптики перемішує з ґрунтом, адже целюлоза добре утримує вологу та швидко розкладається.

«У нас прибутки намагаються вимірювати в грошах, але мало хто звертає увагу на те, що економія – це теж прибуток. Верміфермерство зменшує витрати на вивіз сміття. Тільки наш під’їзд платить за вивезення відходів 860 гривень на місяць», – коментує Тетяна. Вона сподівається, що верміфермерство у Львові розвинеться у масштабний рух. Нещодавно до Клубу органічного землеробства звернулись кілька сімей, які хочуть створити велику верміферму на горищі свого під’їзду.

Тетяна розповідає, що спілкування з хробаками на енергетичному рівні можна прирівняти до контакту з дельфінами: вірить, що вони заряджають її добрим настроєм та позитивними емоціями.

«Хробак має п’ять сердець. І я завжди кажу: якщо ви любите їх, то вони люблять вас у п’ять разів більше», – зі щирою усмішкою розповідає жінка.

Олеся Біда, Влад Крилевський

Чим корисні хробаки

Наявність хробаків у ґрунті говорить про хороший стан ґрунту. Хробаки роблять те, що неспроможні навіть агротехнічні прийоми. Вони меліорують і структуризують ґрунт, поїдаючи його. Там, де немає черв’яків, урожай буде поганим. Не допоможуть навіть підживлення та внесення добрив. Хробаки люблять різнотрав’я.

Застосування хімікатів призведе до загибелі.

Хробаки роблять те, що неспроможні навіть агротехнічні прийоми. Вони меліорують і структуризують ґрунт, поїдаючи його

Ви можете дізнатися, як приготувати компостне добриво за всіма правилами.

Як зробити так, щоб хробаків побільшало

Підгодовуйте землю! Все, що залишається зі столу, не викидайте, а виливайте в грунт. Потім просто перекопуйте її. Головне – це забезпечити хробаків харчуванням. Необхідно вносити у ґрунт листя з дерев.

Там, де немає черв’яків, урожай буде поганим. Не допоможуть навіть підживлення та внесення добрив. Хробаки люблять різнотрав’я

Розглянемо ще кілька дієвих способів залучення корисних «сусідів».

1. Збільшити кількість хробаків у саду допоможе вапнування ґрунту. Можна спробувати і такий спосіб: викопайте ямку в саду, наповніть її папером, листям, кухонними відходами, гноєм, перегноєм. Запустіть туди черв’яків – попередньо викопайте їх десь і помістіть у банку. Засипте ямку землею. Через місяць ви помітите, що кількість хробаків у саду значно збільшилася. Після цього знову викопайте їх та розкидайте по всій ділянці.
2. Хороший результат дають залишене на зиму опале листя. Під снігом вони починають пріти, а під ними люблять тулитися хробаки.
3. Можна відвідати спеціалізований магазин органічного вирощування. Там продається безліч препаратів, які допоможуть розмножити хробаків.
4. При добривах грядок біогумусом число хробаків також зростає.
5. Якщо ви не можете розвести хробаків самостійно, купіть їх. У продажу можна зустріти каліфорнійські дощові хробаки, які були виведені в штучних умовах. Вони потрібні для створення біогумусу. Його застосування можна порівняти з «вітамінним коктейлем» для рослин. Він не тільки покращує родючість ґрунту, а й значно збільшує врожай і навіть здатний вивести радіацію.

Займатися вирощуванням каліфорнійських червоних хробаків можна самостійно на своїй ділянці. При цьому на зиму їм доведеться зробити спеціальне приміщення, щоб вони не стали.

Каліфорнійські хробаки мають статус тварин. Це означає, що якщо ви вирішите продавати їх, вам доведеться отримати відповідний дозвіл від карантинної служби. Такий самий дозвіл повинен надати вам продавець, якщо ви наважитеся купити хробаків. Тільки так вас не обдурять та не продадуть нематод.

Чим корисні дощові хробаки?

Мерехтливий Єнот

Дощові черви живуть у землі, де викопують довгі трубчасті ходи; вночі виходять поверхню землі; вони втягують у свої ходи різні органічні залишки – частинки листя та інших рослинних частин. Харчуються органічними речовинами, що розкладаються. Випорожнення дощових хробаків, що містять багато подрібнених земляних частинок, відкладаються ними на поверхні землі. Цим дощові черв’яки сприяють збільшенню орного шару землі, у той час як своїми норами вони розпушують грунт, а витягуванням рослинних залишків збільшують її вміст органічними частинами.
Значення дощових хробаків у процесі утворення ґрунту вперше було вказано Дарвіном. Пересувається черв’як завдяки поперемінному скороченню та розслабленню кільцевих та поздовжніх м’язів. При скороченні кільцевих м’язів тіло черв’яка стає довшим і тоншим, а при скороченні поздовжніх м’язів — коротшим і товщим.
Головна їх особливість полягає в тому, що вони призначені для прискореної та якіснішої переробки різних органічних відходів сільського господарства та промисловості (гною тварин, пташиного посліду, рослинних залишків, опадів стічних вод очисних споруд, відходів переробних підприємств харчової промисловості) у біогумус – високоефективне органічне Добриво, застосування якого покращує агрохімічні властивості, підвищує якість та збільшує врожай сільськогосподарської продукції.
Дощові черви обох статей (гермафродити). Однак для розмноження потрібне спарювання особин (копуляція). Дощовий черв’як розмножується лише шляхом відкладання яєць, укладених у особливі яйцеві кокони, які за оптимальних умов відкладаються один раз на 5-7 днів. Чекановська вважає, що при спарюванні особини прикладаються черевними сторонами, голови звернені назустріч один одному, поясок одного хробака розташовується навпроти сім’я приймачів іншого хробака. Поясками обох черв’яків виділяється слиз, що одягає їх у вигляді муфт. З чоловічих отворів виділяється сперма, яка надходить у слизову оболонку муфту, з якої переходить у сім’яприймачі партнера. Потім черв’яки розходяться. Відкладання яєць та запліднення відбувається пізніше, коли сперматозоїди дозрівають. В області пояска черв’як утворює слизову оболонку муфту, з якої формується кокон, наповнений білковою масою, що служить для живлення зародків. Муфта сповзає через головний відділ, причому у неї потрапляють запліднені клітини і відбувається завершення формування кокона.
Кокон є овальною пружною капсулою і нагадує за формою лимон. Забарвлення – світло-жовте у свіжовідкладених і коричневе – у дозріваючих. Діаметр від 2 до 4 мм. У кожному коконі, залежно від умов утримання культури, може розвиватися від 2 до 20 яєць. Черв’ячки, що вилупилися, мають довжину 1мм, а до 6-7 денного віку підростають до 4-7 мм. Вони тонкі, як нитки і відрізняються наявністю чітко вираженої червоної спинальної судини. Після виходу з кокона вони починають їсти.
Кровоносна система дощових хробаків замкнута і складається з 2 великих (спінального та черевного) кровоносних судин. У кожному сегменті тіла дві великі кровоносні судини з’єднані «кровоносними» півкільцями. Кров у кольчеців червона за рахунок наявності в рідкій частині крові (кров’яній плазмі) речовини дуже близької до гемоглобіну крові хребетних («гемокруорин»).
Спеціальних органів дихання немає: вони дихають усією поверхнею тіла. Тонка кутикула та ніжність шкірних покривів, багата мережа шкірних кровоносних судин забезпечують можливість поглинання кисню з довкілля. Кутикула добре змочується водою, і кисень спочатку розчиняється у воді. Це спричиняє необхідність збереження шкіри у вологому стані.

Kalambina

Пропускаючи через себе землю, вони виробляють гумус – дуже родючий ґрунт.

Віра

seahorse

дуже корисні для риболовлі

Що робити з хробаками

Серед численної родини пластинчастовусих в Україні найпоширенішими є хрущі — західний і східний травневі та червневий. І хоч дорослі комахи живляться листям лісових і плодових дерев, найбільшу шкоду несуть личинки. Хробаки їдять коріння рослин і завдають значних збитків молодим садам, ягідникам, розсадникам, а також лісам, полям і городам.У природі популяцію хрущів (усі стадії розвитку) обмежують мюскардинові гриби Beauveria tenella і B. bassiana. Одним з основних технологічних чинників, який керує кількістю шкідників, є зрошення — в його умовах збільшується видове різноманіття агрофітоценозів, і це підвищує їх стійкість, збалансованість та здатність до саморегуляції.

За даними Інституту садівництва НААН, в останні 20 років у розсадниках і в плодоносних насадженнях черешні, сливи, яблуні, суниці, малини різко зросла популяція хрущів і шкодочинність їх личинок (фото 1).

Дані ґрунтових розкопок в Україні за 2010–2014 рр. свідчать про надто високу кількість личинок. Економічний поріг шкодочинності хрущів — одна личинка на 1 м² ґрунту, натомість в Київській, Волинській, Івано-Франківській, Рівненській, Хмельницькій, Житомирській, Харківській і Закарпатській областях обстеження зафіксували 1,5–30 різновікових личинок на 1 м² ґрунту, а поблизу садозахисних смуг кількість личинок сягала 26–100 особин на 1 м².

Історія захисту

Історично боротьба з личинками хрущів спиралася на агротехнічні елементи обробітку ґрунту. Так, щоб зменшити відкладання яєць самицями, в період яйцекладу не радили розпушувати ґрунт, адже самиці охоче кладуть яйця саме в м’яку землю. Оранка ґрунту на глибину 15 смвиявиласяефективним заходом у боротьбі з однорічними личинками — завдяки їй молоді личинкививерталися нагору й гинули від сонячного світла й обвітрювання. Свого часу, ще 1868 року, німецький ентомолог Ернест Ташенберг-старший у льотний для хрущів період організував у провінції Саксоніямасовий збір імаго. Тоді зібрали 2771 т хрущів, зібраних комах або вбили окропом, або пересипали вапном і отриманою сумішшю удобрили насадження.

Із давніх часів відомий такий метод захисту від хрущів як затруєння ґрунту сірководнем, який, поширюючись у ґрунті, вбиває личинок.

Досвід часів УРСР

Для захисту молодих дерев і ґрунту від личинок травневого хруща у 50-х рр. минулого століття широко застосовували дусти ДДТ і гама-ізомер ГХЦГ. Препарати були дієвими — так, через місяць після внесення у ґрунт 166 кг/га 12% дусту гексахлоранугинуло 82,5% личинок хруща.

Міністерство сільського господарства УРСР 1964 року рекомендувало під час закладання та ремонту насаджень уносити в кожну посадкову яму 12% ГХЦГ.

Оскільки Гексахлоран і ДДТ — сполуки, що за внесення у ґрунт здатні тривалий час зберігати свої властивості, і їм властиво накопичуватися у ґрунті та плодах, 1970 року пестициди на основі цих речовин виключили з переліку дозволених до використання. Однак того самого року відомство рекомендувало для знищення личинок хруща в паровому полі розсадникавносити по 12,5 кг/га 80–90% хлорофосу.

Дослідження Інституту садівництва УААН (1972–1976 рр.) щодо протруєння ґрунту внесенням 80%хлорофосу (у кожну садивну яму або під уже посаджене дерево вносили 5–6 г 80% хлорофосу) зафіксували високу фітотоксичну дію препарату на саджанці яблуні. Внаслідок такого внесення засохло 82–93% деревець, натомість загибель личинок хруща не перевищувала 30%. 1973 року застосування хлорофосу для протруєння ґрунту аграрне міністерство заборонило.

Історія світового захисту

У світовій практиці для боротьби з ґрунтовими шкідниками, крім гексахлорану застосовували інші, також дуже стійкі й такі, що протягом тривалого часу забруднювали ґрунт, хлорорганічні інсектициди.

Так, у ФРН застосовували дуже отруйний для людини й теплокровних тварин препарат на основі суміші немафену та метилізотіоціанату, в Англії й Угорщині — препарати на основі приміциду, у США — тербуфосу чи карбофурану. У Данії проти західного травневого хруща застосовували препарати на основі трихлоронату чи діазінону.

На пасовищах Нової Зеландії проти личинок травневого хруща ґрунт затруювали препаратами на основі ліндану, отруйна післядія якого тривала 14–16 тижнів.

У Болгарії на полях із великою кількістю ґрунтових шкідників висівали насіння, протруєне препаратом на основі гептахлору, а також обприскували ґрунт препаратами на основі ендосульфану, біфентрину або діазінону.

У ФРН після масової боротьби популяція хрущів скоротилася й настало затишшя, але у 1980–1990 рр. шкідник знову активізувався. У плодових садах, на плантаціях суниць, спаржі, у винограднику та на посівах цукрового буряка від 1990 року з хрущем почали боротися біологічним методом: у ґрунт уносили препарати на основі ентомопатогенного гриба Beaveria brongniartii, однак проти личинок хруща цей засіб виявився недостатньо ефективним.

В Італії у яблуневих садах Валле д’Аоста у ґрунт уносили гранульовані препарати на основі фенофосу, хлормефосу та хлорпірифос-етилу, які проти личинок хрущівбули малоефективними.

Сучасні методи

Щоб захистити від личинок травневого хруща плантації суниць, можна застосовувати аміачну воду. За 2–3 місяці до садіння розсади її треба внести в парове поле нормою 2000 л/га.Цей спосіб є дуже ефективним й екологічно безпечним.

Останніми роками для захисту проти личинок західного травневого хруща застосовують препарати на основі прометрину — насіння яблуні та кореневу систему підщеп і саджанців перед садінням вимочують у суміші глини, коров’яку й 1–1,5%-й розчину препарату на основі 50% прометтрину.

Добрий ефект дають й інші засоби. Так, передсадивне замочування коріння саджанців у розчині інсектицидів на основі імідаклоприду (0,2%-й розчин препарату що містить 20% діючої речовини) чи тіаметоксаму (0,2%-й розчин препарату що містить 35% діючої речовини) призвело до загибелі 94–96% личинок травневого хруща.

Личинки хрущів нині завдають значних збитків сільському господарству Австрії. Щоб захистити насадження, у країні застосовують сучасні методи, включно з біологічними, ґрунтованими на дії грибів Beauveria brongniartii та Metarhizium anisoplae.

У Франції хрущі шкодять садам яблуні. Проти шкідника застосовували біопрепарат на основі гриба Beauveria brongniartii, традиційні хімічні інсектициди й навіть антиградові сітки, останні часом забезпечувала надійний захист від жуків.

Препарати на основі гриба Beauveria brongniartii від 1991 року застосовують для захисту від личинок хруща й у Швейцарії.

В Ізраїлі з личинками хруща борються за допомогою соляризації ґрунту. На підготованій до садіння ділянці ґрунт накривають прозорою плівкою, і висока температура, яка унаслідок дії сліпучих сонячних променів установлюється під накриттям, знищує шкідників.

У Польщі хруща знищують біологічними та хімічними методами. Ґрунт в молодих плодових насадженнях обробляють препаратами на основі ентомопатогенного гриба Beaveria bassiana та препаратами на основі хлорпирифосу.

У США злакові трави на газонах пошкоджують личинки пластинчатовусих жуків P. Japonica та Cyclocephala spp., проти яких із наступним поливом застосовували препарати на основі імідаклоприду та галофенозиду. Проти личинок цих жуків у США також застосовують ентомопатогенні нематоди Heterohabditis bacteriophora і Steinernema spp. та бактерії Paenibacillus popilliae і Bacillus thuringiensis.

У Туреччині проти личинок мармурового хруща на сіянцях груші застосовували інсектициди на основі ендосульфану і хлорпірифос-етилу, які мали 66,4–100% та 42,86–100% ефективність.

У боротьбі з личинками хрущів найефективнішими є хімічні препарати. Однак висока здатність цих речовин накопичуватись у ґрунті й рослинницькій продукції обмежує їхнє застосування. Шанс здолати личинок хруща дають і сучасні екологічно безпечні інсектициди.

Український досвід

В Інституті садівництва НААН удосконалено спосіб захисту молодих садів і ягідників від ґрунтових шкідників. Захисні обробітки слід виконувати як перед садінням, так і в період вегетації. Навесні перед садінням кореневу систему рослин потрібно обробити глиняною бовтанкою з додаванням інсектициду. Дієвим є й інший спосіб — улітку, в період росту й розвитку, коли шкідник здатен за 7–10 днів знищити кореневу систему молодих дерев, унести інсектицид у ґрунт за допомогою поливу в борозни (після просочування робочого розчину борозни треба загорнути). Цей агрозахід виконують, коли під час обстежень насаджень у прикореневій зоні спостережено личинки шкідника.

Дієвість інсектицидів

Передсадивна токсикація ґрунту інсектицидом на основі фіпронілу (внесення 0,5%-го робочого розчину препарату, що мав концентрацією 80%) дозволила знищити 91% личинок травневого хруща. За збільшення норми внесення (0,8–1%-й робочий розчин) загибель личинок сягнула 100% (фото 2).

Також ефективним проти личинок хруща є інсектицид на основі хлорпірифосу. Внесення у ґрунт 0,1–0,6%-го робочого розчину препарату, що мав концентрацію 48% викликало загибель 100% личинок хруща.

Внесення 0,1%-го робочого розчину інсектициду на основі суміші лямбда-цигалотрину (концентрація у препараті 10,6%) і тіаметоксаму (концентрація у препараті 14%) викликало загибель 100% личинок.

Унесення 1,2–1,8% робочого розчину інсектициду на основі 1,5% тефлурину забезпечило знищення 84–91% личинок хруща.

Обробіток ґрунту 4% робочим розчином інсектициду на основі 25% карбосульфану знищив 96,5% личинок.

Інсектицид на основі хлорантраниліпролу в Україні зареєстровано 2008 року для застосування на яблуні та картоплі. Препарат належить до класу антраніламідів і має контактно-кишкову дію. Низькими нормами його вносять проти яблуневої плодожерки, каліфорнійської щитівки та колорадського жука.

Інсектициди на основі хлорантраниліпролу за ефективністюне поступаються інсектицидам на основі тефлурину. Обробіток ґрунту 0,03%-м робочим розчином інсектициду на основі 20%хлорантраниліпролу спричинив загибель 90% личинок хруща. За внесення 0,04%-го робочого розчину ефективність підвищувалась до 92%, а внесення 0,05%-го робочого розчину знищило 96% личинок хруща.

Комбінований інсектицид на основі циперметрину та хлорпірифосу дієвий проти шкідників, що живляться плодами й листям. Хлорпірифос — це сполука з класу органофосфатів, яким властива летючість (запах цих речовин має репелентну дію), і це підвищує ефективність їх застосування проти ґрунтових шкідників.

Унесення 0,15–0,25%-го робочого розчину препарату на основі 50% хлорпірифосу та 5% циперметрину знищило 100% личинок хруща.

Інститут садівництва НААН

журнал “Садівництво по-українськи”, січень 2016 року