Гнів відмінювання
Іменники II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини (кого? чого?) можуть мати закінчення -а або -у (на письмі ще -я або -ю): клен — клена, гай — гаю. Вживання того чи іншого закінчення залежить від значення іменника.
За значенням іменники поділяються на назви чітко та назви нечітко окреслених предметів і понять.
Назви чітко окреслених предметів і понять:
назви істот (син, кінь, голуб),
охоплювані зором речі (ключ, трактор, дуб, пагорб),
частин тіла (палець, лоб),
днів тижня та місяців (понеділок, жовтень),
назви населених пунктів (Конотоп, Кременчук, Нью-Йорк),
різних мір (метр, кілограм),
наукові терміни (атом, суфікс).
Назви нечітко окреслених предметів і понять (назви предметів, які не охоплюються зором):
не мають певних меж (космос, шлях, ліс, Буг),
назви великих споруд (завод, стадіон),
територій (Крим, Казахстан),
збірні назви (горох, пісок),
назви речовин (граніт, кисень),
явищ (грім, вітер),
дій (біг, розгляд),
станів (сон, гнів),
абстрактних понять (прогрес, мир) тощо.
| Іменники II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини | |
|---|---|
| -а (-я) | -у (-ю) |
| Назви предметів і понять мають закінчення -а: учень — учня, лікар — лікаря, Мороз (прізвище) — Мороза, Вітер (персонаж казки) — Вітра, комар — комара, горобець — горобця, слон — слона, кит — кита, листок — листка, палець — пальця, ясен — ясена, четвер -— четверга, жовтень — жовтня, метр — метра, ампер — ампера, електрон — електрона, катет — катета, відмінок — відмінка. | Назви предметів і понять мають закінчення -у: степ — степу, пісок — піску, ячмінь — ячменю, барвінок — барвінку, грім — грому, сон — сну, ідеал — ідеалу, прогрес — прогресу, спорт — спорту, Сибір — Сибіру, Байкал — Байкалу. |
| Трапляються й відхилення від цього правила та вагання: міст — моста і мосту, двір — двора і двору, стіл — стола і столу (з різним значенням), вечір — вечора, овес — вівса (хоч ячмінь — ячменю), хліб — хліба тощо. | |
| Назви у родовому відмінку однини мають закінчення -а* (у давнину населені пункти були чітко обмежовані захисними валами, ровами, частоколами): Київ — Києва, Херсон — Херсона, Тернопіль — Тернополя, Конотоп — Конотопа, Лондон — Лондона, Париж — Парижа. | Назви мають закінчення –у: Крим — Криму, Поділ — Подолу, Китай — Китаю. |
| Виняток становлять населених пунктів, у яких друга частина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення -у: Красний Лиман (із 2016р. місто Лиман) — Красного Лиману (але Лимана), Часів Яр — Часового Яру, Кам’яний Брід — Кам’яного Броду. | |
| У назвах річок виступає закінчення -а: Дніпро — Дніпра́, Ірпінь — Ірпеня́, Остер — Остра́. | У назвах річок виступає закінчення -у: Дон — До́ну, Буг — Бу́гу, Інгул — Інгу́лу. |
| Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, і закінчення -у: листопад — листопада (місяць), листопаду (опадання листя); лист — листа (шматок матеріалу, писаний текст), листу (збірне поняття); камінь — каменя (шматок породи), каменю (матеріал); Алжир — Алжира (місто), Алжиру (країна). | |
*Увага! Згідно з нормами Правопису 2019 року закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі) в родовому відмінку однини зберігають назви населених пунктів чоловічого роду із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-, а також назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-: Батурина, Бахмача, Бердянська, Бобринця, Борисполя, Вишгорода, Гадяча, Галича, Житомира, Києва, Колгуєва, Кременця, Луцька, Львова, Миргорода, Олеськова, Пирятина, Піттсбурга, Святошина, Снятина, Тернополя, Трускавця, Харкова, Ходорова, Шаргорода, Ямполя, Ярослава.
Інші назви населених пунктів чоловічого роду, крім перелічених вище, відтепер мають у родовому відмінку однини закінчення -у (-ю): Амстердаму, Гомелю, Ліверпулю, Лондону, Мадриду, Парижу, Чорнобилю.
Проте ці іменники також можуть мати й варіантне закінчення -а (-я):
Амстердама — Амстердаму,
Ліверпуля — Ліверпулю,
Лондона — Лондону,
Мадрида — Мадриду,
Парижа — Парижу,
Чорнобиля — Чорнобилю.
Правопис закінчень іменників II відміни чоловічого роду в інших відмінках
| Від-мінки | Закінчення іменників II відміни чоловічого роду |
|---|---|
| Н. | — |
| Р. | Іменники II відміни чоловічого роду у родовому відмінку можуть мати закінчення -ів (-їв) або нульове закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників). Іменники чоловічого роду в родовому відмінку мають звичайно закінчення -ів: солдат — солдатів, партизан — партизанів, ткач — ткачів, батько — батьків, тато — татів, плащ — плащів, помідор — помідорів, кілограм — кілограмів. |
| Нульове закінчення в родовому відмінку (крім кількох винятків — див. Відмінкові закінчення іменників) мають лише ті іменники чоловічого роду, які втрачають суфікс -ин-: киянин — кияни, киян ; татарин — татари, татар ; громадянин — громадяни, громадян . Виняток з цього: хазяїн — хазяї, хазяїв (і хазяїни, хазяїнів). | |
| Д. | У давальному відмінку більшість іменників другої відміни чоловічого роду мають паралельно закінчення -ові, -еві (на письмі також -єві) і рідше -у (-ю): батько — батькові і батьку, будинок — будинкові і будинку, пан міністр — панові міністру, рідний край — рідному краєві і рідному краю. |
| У деяких іменниках чоловічого роду (з кінцевими основи -ів-, -ов-) у давальному відмінку однини можливе лише закінчення -у, -ю: остр — остру (”островові” було б важко вимовляти), Як — Яку, Ки — Киу, Гліб — Глібу. | |
| Зн. | — |
| Ор. | В орудному відмінку треба розрізняти прикметникового походження на -ов (-ев, -єв), -ін, -ин і однозвучні Прізвища тут мають закінчення -им, а однозвучні назви населених пунктів — -ом: Сергієм Миколайовичем Че́рниким, але селом Черни́ком; поетом Пушким, але містом Пушком. |
| Проте прізвища на -ов, -ін, -ин, які , мають закінчення -ом: Серб — Сербом, Волош — Волошом, Кармаз — Кармазом, Дарв — Дарвом, Чарлі Чапл — Чарлі Чаплом, Пр — Пром. | |
| М. | У місцевому відмінку можливі три різні закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників): -і (-ї); -ові, -еві (-єві); -у (-ю). Вживання їх поки ще остаточно не усталене. Найчастіше вживається закінчення -і: стіл — на столі, камінь — на камені, поріг — на порозі, бік — на боці, рух — у русі. |
| Іменники з основою на к мають, як правило, закінчення -у: будино — у будину, сі — у соу, візо — на візу, пар — у пару. | |
| Закінчення -ові, -еві буває переважно : батько — при батькові, син — при синові, кінь — на коневі (і на коні, на коню). | |
| Кл. | — |
Словник фразеологізмів
переміни́ти (зміни́ти) гнів на ми́лість (на ла́ску). Перестати гніватися, сердитися. Городиський гордо кивне головою на знак, що перемінив гнів на милість (І. Франко); Лідія Овдіївна змінила гнів на милість.— Ану тебе, Конопельський. Тобі в цирк піти або на сцену .. Завжди він насмішить до сліз (Ю. Збанацький); Гінзбург ще деякий час насторожено й холодно ставився до Ляндера. Та згодом змінив гнів на ласку: забув про сутичку (А. Дімаров). поверну́ти гнів на ми́лість. — Та вже і гнів свій до вас на милість поверну — попоїм трохи,— додав [Пищимуха], беручись за ложку (Панас Мирний).
переміни́ти (зміни́ти) гнів на ми́лість (на ла́ску). Перестати гніватися, сердитися. Городиський гордо кивне головою на знак, що перемінив гнів на милість (І. Франко); Лідія Овдіївна змінила гнів на милість.— Ану тебе, Конопельський. Тобі в цирк піти або на сцену .. Завжди він насмішить до сліз (Ю. Збанацький); Гінзбург ще деякий час насторожено й холодно ставився до Ляндера. Та згодом змінив гнів на ласку: забув про сутичку (А. Дімаров). поверну́ти гнів на ми́лість. — Та вже і гнів свій до вас на милість поверну — попоїм трохи,— додав [Пищимуха], беручись за ложку (Панас Мирний).
не во гнів будь ска́́зано, ірон. Уживається для вираження застереження від образи або як вибачення, коли співрозмовникові говорять щось неприємне. [Панько:] Тепер яку попав, та й жінка. Правду кажу? [Копистка:] Ні, братику, це не так. Це ти, не во гнів будь сказано, трошки брешеш… (М. Куліш). не во гнів се́́є сло́́во кому. — Тут і спереду брехня, і ззаду брехня, та ще брехня брехнею й покрита. Ось що! Не во гнів сеє слово вам, панове (Г. Квітка-Основ’яненко).
не во гнів будь ска́́зано, ірон. Уживається для вираження застереження від образи або як вибачення, коли співрозмовникові говорять щось неприємне. [Панько:] Тепер яку попав, та й жінка. Правду кажу? [Копистка:] Ні, братику, це не так. Це ти, не во гнів будь сказано, трошки брешеш… (М. Куліш). не во гнів се́́є сло́́во кому. — Тут і спереду брехня, і ззаду брехня, та ще брехня брехнею й покрита. Ось що! Не во гнів сеє слово вам, панове (Г. Квітка-Основ’яненко).
о́чі бли́снули [гні́вом] чиї. Хтось глянув дуже сердито, суворо, зі злістю і т. ін. Голос Щорса задзвенів, як метал, очі блиснули гнівом (О. Довженко).
переміни́ти (зміни́ти) гнів на ми́лість (на ла́ску). Перестати гніватися, сердитися. Городиський гордо кивне головою на знак, що перемінив гнів на милість (І. Франко); Лідія Овдіївна змінила гнів на милість.— Ану тебе, Конопельський. Тобі в цирк піти або на сцену .. Завжди він насмішить до сліз (Ю. Збанацький); Гінзбург ще деякий час насторожено й холодно ставився до Ляндера. Та згодом змінив гнів на ласку: забув про сутичку (А. Дімаров). поверну́ти гнів на ми́лість. — Та вже і гнів свій до вас на милість поверну — попоїм трохи,— додав [Пищимуха], беручись за ложку (Панас Мирний).
переміни́ти (зміни́ти) гнів на ми́лість (на ла́ску). Перестати гніватися, сердитися. Городиський гордо кивне головою на знак, що перемінив гнів на милість (І. Франко); Лідія Овдіївна змінила гнів на милість.— Ану тебе, Конопельський. Тобі в цирк піти або на сцену .. Завжди він насмішить до сліз (Ю. Збанацький); Гінзбург ще деякий час насторожено й холодно ставився до Ляндера. Та згодом змінив гнів на ласку: забув про сутичку (А. Дімаров). поверну́ти гнів на ми́лість. — Та вже і гнів свій до вас на милість поверну — попоїм трохи,— додав [Пищимуха], беручись за ложку (Панас Мирний).
переміни́ти (зміни́ти) гнів на ми́лість (на ла́ску). Перестати гніватися, сердитися. Городиський гордо кивне головою на знак, що перемінив гнів на милість (І. Франко); Лідія Овдіївна змінила гнів на милість.— Ану тебе, Конопельський. Тобі в цирк піти або на сцену .. Завжди він насмішить до сліз (Ю. Збанацький); Гінзбург ще деякий час насторожено й холодно ставився до Ляндера. Та згодом змінив гнів на ласку: забув про сутичку (А. Дімаров). поверну́ти гнів на ми́лість. — Та вже і гнів свій до вас на милість поверну — попоїм трохи,— додав [Пищимуха], беручись за ложку (Панас Мирний).