Використання гною як добрива: види, застосування, плюси та мінуси

Протягом багатьох століть гній активно використовувався як натуральне джерело корисних мікроелементів. Ним і нині удобрюють практично всі рослинні культури. Високий вміст азоту, калію і фосфору, що особливо необхідні для нормального розвитку рослин, роблять його незамінним в агросфері. У нашій статті ми розповімо вам більше про види гною і способи його застосування.

Застосування гною

Регулярне використання гною дає величезну перевагу над використанням мінеральних добрив. Він містить багато корисних елементів і утворює спеціальний родючий шар ґрунту, який життєво необхідний для більшості рослин. Перед тим, як використовувати гній, його слід правильно підготувати. Для цього застосовують декілька способів:

Підготувати гній до використання необхідно тому, що у свіжому вигляді він має багато аміаку, який обпалює кореневу систему і може заразити рослину хвороботворними організмами. У процесі перероблювання, відсоток аміаку знижується в кілька разів, а всі шкідливі організми гинуть.

Компостування гною

Компост являє собою перепрілий гній, який збагачується поживними елементами, що утворюються в процесі перепрівання. Для того, щоб отримати таке добриво, слід підготувати компостну яму, куди встеляють продукти життєдіяльності тварин шарами, перемішуючи їх з шарами органічних рослинних відходів. Таку шарувату купу споруджують висотою до півтора метра і рясно поливають водою. Через деякий час, в процесі гниття і підвищення температури всередині гною, він перепріває і дозріває. Досвідчені садівники радять не використовувати таке добриво раніше, ніж за рік.

Вермікомпостування гною

Вермікомпостування гною являє собою отримання компосту за допомогою спеціальних черв’яків, котрі в процесі поїдання й опрацювання свіжого гною перетворюють його в дуже поживний ґрунт. До того ж, такі черв’яки мають здатність швидко розмножуватися і, потрапляючи в ґрунт разом з вермікомпостованим компостом, розрихлюють його та покращують аерацію ґрунту. Здебільшого, купують червоних каліфорнійських або кубанських черв’яків, які добре адаптуються до наших кліматичних зон і спокійно витримують наші морозні зими. Перед переміщенням черв’яків до гною, його слід злегка підкислити за допомогою попелу або гашеного вапна до отримання кислотності 7,5-8.

Прискорена ферментація гною

Для того, щоб прискорити процес ферментації гною, застосовують спеціальні біодобавки. Вони впливають на субстрат таким чином, що після перероблювання органічного добрива його потрібно в кілька разів менше без втрати ефективності підгодівлі. Для прискорення ферментації використовують гумати, які вносять в ґрунт ранньої весни зверху на купу гною. На 10 кг потрібно 10 г гуматів. По внесенні їх, купу перемішують і залишають на 2-3 місяці.

Настоювання гною

Цей спосіб вважається найшвидшим з підготовки гною. З його допомогою ви швидко звільните субстрат від надмірної кількості аміаку і знищите хвороботворні бактерії та яйця глистів. Для виготовлення такого добрива, вам буде потрібно протягом семи днів настоювати гній, змішаний з водою в пропорції 1:1. За тиждень настій розводять водою у співвідношенні 1:10. Така підгодівля вважається дуже ефективною при поливах. Однак, слід враховувати, що поливати його під корінь не рекомендується. Для цього готують спеціальні борозни навколо рослин.

Використання свіжого гною

Попри те, що свіжий гній застосовувати не рекомендується, бувають випадки, коли немає часу чекати дозрівання компосту, проте його є багато в наявності. В цьому випадку, фекалії можна використовувати таким чином:

• Приготувати рідку підгодівлю в літній період. Для цього органіку розводять теплою водою у співвідношенні 1: 4 і виливають отриманий розчин в підготовлені навколо стовбурні борозни. Кількість внесеного добрива має бути не більше півтора літра на квадратний метр.
• Додають свіжий гній в ґрунт під час його перекопування восени. При цьому кількість субстрату не повинна перевищувати 10 л на метр квадратний. У зимовий період свіжий гній можна розкидати ділянкою зверху на сніг. При такому використанні кількість добрива має бути 15 л на м 2 .
• Свіжий гній можна застосовувати як біопаливо. Якщо ви тримаєте на своїй ділянці теплі грядки, де вирощуєте огірки або інші баштанні овочі. Найкраще для підігріву грядок підходить баранячий гній через те, що температура його нагрівання набагато вища, аніж у свинячого або кінського.

Види гною

Гній буває різним, залежно від його виду, має свої переваги та недоліки. Також кожен вид має свою специфіку приготування і використання.

Коров’ячий гній

Цей вид добрива є одним з найбільш популярних, проте використовувати його слід з великим умінням, щоб не отруїти овочі нітратами, які він містить. У хімічний склад коров’ячого гною в розрахунку на 1 кг входить:

Концентрат елементів у добриві залежить від самої тварини – її віку, статі та фізичного стану. У дорослих особин корисних компонентів на 14% більше, ніж у тварин першого року життя, тому кількість внесеного субстрату має бути трохи меншою. Слід також враховувати, що свіжий коров’ячий гній має багато яєць глистів, тому в процесі застосування слід використовувати рукавички або готувати його шляхом компостування.

Температура коров’ячих фекалій змінюється в залежності від глибини їх покладу. Найвищою вона буде посередині двометрової грядки – 40-46 градусів. На глибині одного метра – температура 30-35 градусів, на дні – 23-28 градусів. Зважаючи на це, при використанні такої органіки для теплих грядок, доцільно робити борти висотою більше метра.

Слід пам’ятати, що коров’ячий гній вважається найменш поживним щодо всіх інших видів органіки. Адже він має у своєму складі найменшу кількість корисних елементів. Однак, цей факт усуває можливість перегодувати рослини. Також цей гній використовується як будівельний матеріал, біопаливо або для виготовлення паперу. Коров’як, після внесення в ґрунт, добре стимулює ріст коренів у рослин. Його найчастіше використовують на супіщаних і глинистих ґрунтах. Він може бути декількох видів:

• Свіжий вигляд. Свіжі фекалії вносять в середині осені після збирання врожаю в пропорції 40 кг на сотку. Не рекомендовано підгодовувати таким добривом молоді саджанці. До того ж, слід уникати потрапляння його на листя і гілки рослин, щоб запобігти їх опікам.
• Підстилковий. Це гній, який в процесі утримання худоби змішується з підстилкою типу соломи або сіна. У ньому знаходиться більша кількість фосфору та калію. Таке добриво найкраще використовувати як комплексне або для отримання хорошого компосту. Його вистилають на компостну купу, зволожують і накривають темною плівкою для пріння.
• Безпідстилковий. Такий коров’як має середню щільність, не містить в собі елементів підстилки та є дуже концентрованим добривом з високим вмістом аміачного азоту. Його застосовують для отримання рідкого гною.
• Гнойова рідина. Її готують таким способом: в глибоку місткість поміщають третину обсягу коров’яку, решту об’єму заливають теплою водою і залишають на два тижні для бродіння. Через два тижні таку рідину розводять у воді два рази і використовують для зволоження плодових дерев.

Переваги коров’ячого гною

Головним плюсом такого добрива вважається його економічність, універсальність і легкодоступність. Він здатний сформувати шар родючого ґрунту, в якому може вирощуватися більшість городніх культур. До того ж, магній і калій, які містяться в коров’яку, можуть знижувати кислотність ґрунту. Після внесення органіки в ґрунт, там значно покращується діяльність мікроорганізмів і активізуються запаси поживних елементів, що знаходяться в ньому. Вуглекислота, яка виділяється з гною в процесі його розпаду, грає велику роль у фотосинтезі, а також зігріває коріння. Ефективність добрива діє протягом декількох років, тому не потребує щорічного внесення.

Кінський гній

Така органіка вважається одним з найбільш популярних і ефективних добрив і використовується як у відкритих, так і в закритих ґрунтах. Кінський гній містить більше поживних речовин, ніж коров’як. До хімічного складу цього добрива на 1 кг входить:

Часто садівники радять використовувати саме кінський гній, віддаючи йому перевагу перед коров’ячим або яким-небудь іншим. Це пояснюється тим, що він має легшу й пухкішу структуру, швидше розкладається та містить більшу кількість калію, азоту і фосфору. Під час розігрівання, віддає багато тепла і практично не містить насіння бур’янів. До того ж, він здатний в кілька разів підвищувати родючість ґрунту, в чому є абсолютним рекордсменом. Якщо використовувати його на легких ґрунтах, він добре буде утримувати вологу, а якщо на важких – зробить їх більш пухкими. Застосування такого гною не призводить до закисання землі.

Види кінського гною

Органіка з кінського гною може бути декількох видів: свіжа, напівперепріла, перепріла і перегнійна. Визначити, свіжий гній чи ні, можна за його зовнішнім виглядом. Якщо на ньому сильно видно підстилку, і він має світло-коричневий колір – гній молодий. Темний колір гною свідчить про зрілість. Найчастіше до ґрунту вносять свіжі фекалії, які здатні виділяти більше азоту і тепла. Однак, перепрілий протягом трьох-чотирьох років субстрат, має велику ефективність і легше засвоюється рослинами. Він стає розсипчастим і не пахне, набуває власної вологості та в процесі перепрівання наповнюється корисними мікроелементами.

Застосування кінського гною

Використовують таке добриво найчастіше в теплицях і для теплих грядок. Для того, щоб підвищити ефективність, органіку радять укладати в теплицю товщиною не менше 40 см, а для теплих грядок, не менше 50 см. Зверху його накривають соломою і шаром ґрунту не менше 30 см.

Найчастіше ним удобрюють картоплю, гарбузи, кабачки, капусту, патисони та огірки. Нормальне співвідношення добрива до ґрунту дорівнює 5: 1. При внесенні свіжого гною, його ошпарюють окропом або розведеною марганцівкою, щоб знищити хвороботворні бактерії та спори грибів. Зверху кінський гній накривають 20-ти сантиметровим шаром ґрунту. Також, таку органіку використовують як біопаливо, вносять в процесі передзимового перекопування або як матеріал для мульчування.

Як мульчу використовують винятково перепрілий гній темного забарвлення і пухкої консистенції. Ним вкривають ґрунт товщиною 5 см. Для поливів розводять 1 кг тирси з 2 кг субстрату на відро води. Таку суміш настоюють протягом двох тижнів і поливають городні культури. З внесенням такого розчину на кореневу систему, землю слід попередньо добре зволожити.

Свинячий гній

Свинячий гній є продуктом життєдіяльності свиней. Він може бути як твердої, так і рідкої консистенції, містити в собі щетину, підстилковий матеріал або частки від кормів. Має підвищений вміст аміачного азоту, тому такий гній належить до найбільш «їдких». До хімічного складу свіжих фекалій на 1 кг входить:

• Азот – 8,14 г
• Калій – 4,6 г
• Кальцій – 7,75 г
• Фосфор – 8 г
• Попіл – 14 г

Він є напіврідким розчином, що містить речовини у вигляді гранул, які займають майже четверту частину обсягу. Оскільки такий гній складно розшаровується на фракції, його перевозять в закритих місткостях. Необхідно знати, що органіка після свиней містить достатньо велику кількість паразитів, яєць глистів і грибкових спор. Тому використовувати її радять у перепрілому стані, після того, як у процесі гниття загинуть всі патогенні організми.

Щоб компост мав підвищені якості, його змішують з доломітовим борошном в пропорції 1 кг борошна на 100 кг гною. Найчастіше це добриво вносять для підгодівлі городніх культур. Однак, потрібно знати, що тут є свої нюанси. До переваг використання такого субстрату належить його легкодоступність і дешевизна.

Відомо, що будова травного тракту свиней відрізняється від будови кінського та коров’ячого. У свиней разом з екскрементами виходить і шлункова кислота, тому свинячий гній слід піддавати спеціальній обробці перед внесенням. Його компостують для того, щоб ця кислота розкладалася, формуючи корисні елементи. Використовувати таку органіку для підгодівлі тепличних і парникових рослин не радять, оскільки вона може спричинити збільшення кислотності ґрунту водночас із перевищенням вологості. При використанні такого добрива на городі, потрібно знати, що в кислих ґрунтах міститься велика кількість карбонатів. А кислота, яка є в такому субстраті, робить ґрунт нейтральним, покращуючи його структуру. Якщо змішати свинячий гній з кінським і тирсою, він ефективно збільшить родючість суглинистого ґрунту.

Слід пам’ятати, що гній повністю розкриває свій потенціал і позитивно впливає на ріст рослин лише на другий рік по внесенні. Рівень корисності та шкідливості свинячого субстрату залежить від його виду.

• Свіжий вигляд. Сюди належить гній, який зберігається близько трьох місяців. Має у своєму хімічному складі максимальну кількість шкідливих речовин, кислоти та азоту. Його небезпечно вносити в ґрунт, оскільки це завдасть шкоди не тільки землі, але й рослинам, що в ній вирощуються.
• Напівперепрілий. Це гній, який лежить близько півроку. Він містить деяку кількість токсичних речовин, проте рівень кислотності його трохи нижчий. Таким добривом можна завдати шкоди рослинам, якщо перевищити допустимі норми внесення. Ці норми становлять не більше 3 кг на м 2 .
• Перепрілий. Це гній, який визрівав протягом року. Він має сухий вигляд і втратив частину маси. Такий субстрат відрізняється зниженою кількістю азоту і кислоти. Норма внесення цієї органіки дорівнює 7 кг на м 2 . Додається під час осіннього перекопування.
• Перегній. Термін дозрівання такого добрива понад рік. У ньому немає кислоти, всі патогенні організми, яйця клітин і насіння бур’янів загинули, містить оптимальну кількість азоту.

Кролячий гній

Така органіка істотно відрізняється від свинячого, кінського і коров’ячого гною за складом та структурою. Цей вид гною має більш компактний і сухий вигляд, що істотно полегшує його перевезення. Також він не містить в собі насіння бур’янів і може використовуватися без компостування. Для застосування кролячого гною, його вносять в ґрунт в процесі перекопування, залишають на дозрівання в компостній купі або вносять в рідкому стані. Особливістю такого добрива є можливість перетворення його в сухий порошок, яким дуже зручно удобрювати кімнатні квіти. Приготувати таке добриво не викликає значних труднощів. Для цього фекалії висушують на сонці й розминають до порошкоподібного стану. Потім змішують з ґрунтом в пропорції 1 ст. л. гною на 3 кг землі. У таку ґрунтосуміш пересаджують кімнатні квіти, забезпечуючи їм повний комплекс корисних елементів для хорошого розвитку.

Курячий гній

Курячий гній відрізняється за хімічним складом. Він містить велику кількість аміаку, мікро- та макроелементів, а також залізо, мідь, калій, цинк, перманганат калію, сірку, молібден і кобальт. Найчастіше використовується свіжий курячий послід, розведений з водою. Він має великі переваги перед іншими добривами:

• Легко розчиняється в воді
• Поліпшує склад ґрунту
• Позитивно впливає на ґрунт протягом більш як трьох років
• Легко засвоюється усіма видами рослин
• Збагачує ґрунт корисними мікроелементами.

Слід усвідомлювати, що внесення курячого посліду для певних овочів може обернутися зміною їх смакових якостей та структури. Тому потрібно знати які рослини можна удобрювати цим субстратом. Добре реагують на таке підживлення болгарський перець, баштанні культури, капуста, полуниця, баклажани, плодові дерева і кущі, цибуля й часник. Найчастіше, вищезгадані добрива вносять у рідкому вигляді ранньої весни до початку активного вегетативного росту рослин. Істотною перевагою посліду вважається його здатність:

• прискорювати всі процеси росту рослини;
• поліпшувати структуру ґрунту;
• підвищувати кількість і якість врожаю;
• захищати ґрунт від дротяників.

Варто зазначити, що вносити таке добриво потрібно з великою обережністю, оскільки через незнання можна втратити більшу частину овочів чи дерев, пошкодивши їх кореневу систему. До того ж, перевищена кількість посліду здатна уповільнити зростання коренеплодів і збільшити ріст наземних рослин.

Для того, щоб підготувати якісний субстрат із курячого посліду, вам потрібно його правильно зібрати та зберегти. Для цього покривайте підлогу курника тирсою. Протягом усієї зими кури будуть випорожнюватися, формуючи, таким чином, гній з підвищеними якостями. Навесні курник прибирається, а субстрат використовується за призначенням. В процесі чищення курника слід дотримуватися заходів безпеки, тому що послід має різкий запах. Для цього потрібно користуватися респіратором, рукавичками й працювати в закритому одязі. Після роботи інвентар промивають дезінфекційними засобами, а одяг перуть за високої температури та прасують. Добриво вміщують в компостну купу або висушують на сонці.

Щоб правильно розвести курячий послід, необхідно змішати його з водою у співвідношенні 1:20 та настоювати протягом 3-5 днів. Потім такий концентрат повторно змішують з водою в пропорції 1:10 і вносять в ґрунт під час поливу. При використанні сухого добрива, його також замочують у воді й тоді поливають культури.

Процес переробки зерна гречки в крупу

Для переробки зерно подається з накопичувальних бункерів на зважування у ваговому дозаторі і далі – в зерноочисне відділення крупозавода, де відбувається очищення зерна від великих, дрібних, легких, металомагнітних і мінеральних домішок на сепараторах ситових, повітряних, магнітних, турбосепараторі, трієрі, пневмосортувальному столі, каменевідбірнику.

Для переробки зерно подається з накопичувальних бункерів на зважування у ваговому дозаторі і далі – в зерноочисне відділення крупозавода, де відбувається очищення зерна від великих, дрібних, легких, металомагнітних і мінеральних домішок на сепараторах ситових (БСХ-3-01; БСХМ-16), повітряних (АСХ-2,5; АСХ-5; АСХ-10), магнітних (Б8-БМП; Б8-БММ), турбосепараторі (ТС), трієрі (БТХМ; Р6-ТЦ-700), пневмосортувальному столі (ПСС), каменевідбірнику (Р3-БКТ-100; ПКВ-3).

Далі очищене зерно подається на блок гідротермічної обробки. При необхідності зерно гречки надходить на зволоження на зволожуючу машину (Р6-УВ-250), після чого завантажується в бункер для зволоження. З бункера зерно попередньо нагрівається в конвеєрі гвинтовому паровому (Ш-200) і завантажується в пропарювач періодичної дії (ПЗ-1 (V=0,5 м³; V=1 м³; V=1,3 м³)), де зерно піддається обробці водяною насиченою парою. Режими пропарювання (експозиція, тиск пари) залежать від вологості зерна, що переробляється. Після пропарювання зерно сушиться в паровій сушарці (ВС-10М) і потім охолоджується в охолоджувальній колонці.

Після ГТО гречка направляється для фракціонування (калібровку) на шість фракцій на секції круп’яних розсіників (РК-4, РК-2). Якісна операція фракціонування забезпечує високий вихід готової продукції. Кількість фракцій має бути не менше шести, тому що нерівномірний розподіл зерна по крупності приводить до підмішування сусідніх фракцій, що призводить до надмірного подрібнення крупи або, навпаки, до проходження нелущених зернівок з ядром.

Лущення зерна гречки відбувається на вальцедекових верстатах (СГР-400; СГР-600), для кожної фракції передбачений свій верстат. У вальцедекових верстатах встановлений магнітний захист. Після лущення отримана суміш крупи, лушпиння і зерна направляється на сортування на секції розсійників (РК-4, РК-2). Схід секцій розсійника (нелущене зерно) повертається в оперативний бункер на додаткове лущення. Проходи секцій (крупа + дрібка) збираються і спрямовуються на досушування в паровій сушарці (ВС-10М). Лушпиння відноситься повітряним потоком в сепараторах повітряних (АСХ-2,5; АСХ-5; АСХ-10).

Після висушування до необхідної вологості крупа направляється на секцію розсійника (РК-4, РК-2) на контроль для поділу готової продукції (ядриця і проділ), а також для виділення з крупи мучки. Крупа гречана ядриця надходить на контроль на фотосепаратор, і потім через повітряний сепаратор і через сепаратор магнітний – в накопичувальні бункери готової продукції. Крупа гречана проділ через сепаратор повітряний (АСХ-2,5; АСХ-5; АСХ-10) і магнітний сепаратор (Б8-БМП; Б8-БММ) надходить в накопичувальний бункер готової продукції.

Контроль лушпиння здійснюється на відцентровому просіювачі (ЦС-1) для виділення мучки. Очищена гречана лузга може використовуватися для спалювання в котельних, а мучка є цінним кормовим продуктом для згодовування тваринам.

Пакування ядриці проводиться на ваговибійному автоматі. Після цього мішки зашиваються на мішкозашивальной машині і складаються на піддон, який потім транспортується в склад готової продукції.

Розведення хробаків – започатковуємо вермиферму

Одна з численних китайських мудростей говорить про те, що багатий не той хлібороб, який виростив хороший урожай, а той, який обробив землю, яка його дала. Землі України минулого століття були вкрай виснажені інтенсивним використанням мінеральних добрив, лише в наші дні почало відроджуватися органічне землеробство. Не секрет, що ґрунт, який багатий органікою рослинного і тваринного походження є самим родючим, а роблять його таким звичайні дощові черв’яки чи хробаки. Саме вони переробляють залишки органічних сполук у найцінніший родючий ґрунт, що зветься ґумусом. Між іншим, західні вчені вивели особливу породу черв’яків, які розмножуються та працюють набагато ефективніше своїх родичів. Це дозволяє розглядати розведення черв’яків як бізнес, який практично не потребує вкладень.

Огляд та перспективи бізнесу з розведення дощових хробаків

У більшості людей дощові (вони ж і земляні) черви асоціюються в першу чергу з риболовлею. Але мало хто знає, що ще з часів Стародавнього Риму вони застосовуються у сільському господарстві – виробляють вермикомпост (біогумус), який можна використовувати як добриво. А за рахунок надзвичайно високої плодючості черв’яки часто стають основою кормів для домашніх тварин і птахів.

Але цим сфера застосування дощових черв’яків не обмежується. На Заході вже не перший рік вчені намагаються їх використовувати в якості сировини для виготовлення лікарських препаратів. При всьому цьому дощові черв’яки не тільки корисні, але й невибагливі. Приміром, як корм для них підійдуть харчові відходи, сіно та листя. Жити вони можуть при температурі від + 10° C до + 30° C (ідеально – + 15… + 20 ° C). Слід враховувати, що для нормального дихання цим безхребетним необхідно 60-80% вологості.

Про дощових хробаків написано багато праць і навчальних посібників, а от потенціал бізнесу на основі вермикультури можна оцінити тільки проаналізувавши успіхи та невдачі підприємців, які вже займаються цим бізнесом.

Левова частка українських вермиферм зайняті як вирощуванням хробака на продаж, так і виробництвом біогумусу. Причому фермери не можуть однозначно відповісти, що приносить більший дохід. Відомо, що основний попит на біогумус припадає на весну й осінь. Хробаками ж цікавляться практично цілий рік. Але продаються вони зазвичай маленькими партіями, а гумус купують тоннами.

Якщо Ви зайняті у сільському господарстві, то наявність власної «черв’ячної» ферми не тільки дозволяє економити на добривах, але й дає можливість отримувати додатковий прибуток від продажу черв’яка та біогумусу. Примітно, що в Євросоюзі таке біодобриво – єдиний вид добрива, який аграріям дозволено використовувати без обмежень.

Сільське господарство потенційно може бути ринком збуту не тільки для гумусу, але й для біомаси черв’яків. Як пояснюють вермифермери, самих хробаків можна використовувати в якості підгодівлі на птахофабриках. Однак такі замовлення надходять вкрай рідко. Основними скупниками черв’яків все ще залишаються рибалки.

Представники галузі переконані, що потенціал ринку збуту черв’яків і вироблених ними добрив набагато більший тих крупиць, які дістаються бізнесу сьогодні. У країні немає розуміння того, що даний напрямок надзвичайно корисний для сільського господарства. Агрофірми не хочуть використовувати гумус, а багато хто навіть не знають про нього, віддаючи перевагу мінеральним добривам.

За кордоном «обожнюють» черв’яків, і та гидливість, що є у нас, викорінюється. А в Україні агрономи не знайомі з цією технологією і як раніше удобрюють землю пестицидами в пропорціях, зазначених у старих радянських підручниках» – з жалем відзначає один з власників хробачої ферми.

Стелажний метод розведення каліфорнійського хроба

Цікава інформація: Від наживки до добрива

Як риболовецька приманка дощові черв’яки використовуються вже не одне століття. На комерційний конвеєр їх вирощування вперше було поставлено в 1901 році у США компанією Shur-Bite Bait Company. У довоєнний період у Штатах черв’ячний бізнес вважався одним з таких, що найбільш динамічно розвиваються. Після закінчення Другої світової війни з’явилися перші ферми, які не тільки постачали хробака рибалкам, а й продавали біогумус садівникам. У 1950 році тільки в одному Нью-Йорку працювало понад 1 тис. точок з продажу хробака.

Інтерес до бізнесу був викликаний незначними інвестиціями і високими доходами. Показова тут історія американського рибалки Х’ю Картера, який наприкінці 1940-х почав вермивиробництво, маючи в наявності всього лише старий ящик. Незабаром підприємець створив опалювальний цех по вирощуванню хробака, об’єднавши технологію вермикомпостування з принципами складального конвеєра.

Через більш ніж півстоліття після черв’ячного буму в США інтерес до вермитехнології продовжує неухильно зростати і сьогодні. Зокрема, великим попитом користується вермикомпост. На світовому ринку ціни на цей товар диктують арабські країни, саме вони сьогодні є найбільш великими імпортерами біогумусу. При оптових поставках вартість однієї тонни гумусу може становити $2 тис. Головна умова арабів – не завозити їм вермикомпост, вироблений на основі свинячого гною.

Коли слід починати такий бізнес

Відкрити ферму з розведення хробаків можна в будь-який час року. Але, як радять підприємці, найкращий період для відкриття даного бізнесу – кінець літа і початок осені. Стартувати раннім літом доцільно у разі відсутності теплого приміщення.

За багаторічними спостереженнями найвигідніше придбати хробака і пустити його у виробництво мінімум за 2-3 місяці до лютого місяця. Восени та взимку адаптація хробака до нових субстратів відбувається трохи довше. У лютому настає пік активності черв’яків, і покупець не втрачає сезон.

Починати цей бізнес восени вигідно ще й тому, що не виникає проблем з кормом для хробаків. Зокрема, окрім гною можна використовувати бадилля, яке залишилася після збору врожаю. Осінній старт більш вигідний, тому що до весни – періоду максимальної активності каліфорнійських черв’яків – вже гарантовано є адаптоване «поголів’я», здатне в цей час збільшуватися у два рази.

Яких «трудяг» вибрати

У природі налічується кілька тисяч видів дощових черв’яків, однак для створення вермигосподарства підійдуть лише деякі з них. В Україні на спеціальних фермах розводять в основному два види хробака – каліфорнійський і черв – «старатель». Останній вид, на переконання більшості учасників ринку, більш підходить для комерційного використання. Адже одна особина «старателя», як запевняють біологи, здатна виробляти щорічно 1,5 тис. собі подібних. Тут американський родич трохи поступається йому, розмножуючись до 400-500 особин на рік.

Щодо розведення хробаків в домашніх умовах, то тут не вимагається «породистих» особин, цілком підійдуть місцеві черв’яки, звиклі до свого середовища проживання. Їх адаптація до замкнутих умов ферми пройде без всяких проблем, і розмножуватися вони почнуть набагато швидше. Звідси висновок – краще зібрати черв’яків самостійно. Для цього в ґрунті потрібно викопати невелику яму і засипати її гнилим листям або гноєм. Цей наповнювач слід зволожити (але не занадто) та прикрити картоном і дошкою. Вже через тиждень можна зібрати першу партію хробаків. Варто відзначити, що їх переселення у ящик потрібно проводити з частиною того грунту, де вони мешкали. Для розведення дощових черв’яків на 1 м2 розсадника досить зібрати близько кілограма, в середньому це близько 1000 особин.

Щодо розведення хробаків в домашніх умовах, то тут не вимагається «породистих» особин, цілком підійдуть місцеві черв’яки, звиклі до свого середовища проживання

Де розводити черв’яків

Особливих вимог до підбору приміщення під ферму немає, головне, щоб його площа відповідала потребам підприємця. Якщо мова йде про розведення у домашніх умовах, то краще, звичайно, розводити черв’яків на опалювальній території, наприклад, у погребі або гаражі. В іншому випадку при зниженні температури повітря нижче + 4°С хробаки впадають у сплячку і про ведення бізнесу в зимовий період можна забути. Якщо передбачається цілорічне вирощування черв’яків, тоді і площа ферми повинна розраховуватися з урахуванням великого зростання їх чисельності. На великих фермах з розведення черв’яків їх кількість доходить до сотень тисяч.

Розведення дощових черв’яків здійснюється в ящиках, які можна змайструвати самостійно, тих розмірів, які необхідні в кожному конкретному випадку. Ось декілька варіантів їх виготовлення:

Дерев’яний ящик. Такий короб виготовляється з дошок не менше 2,5 см завтовшки. Його оптимальний розмір 1х2х0,5 м. У дні короба свердлять отвір, а сам ящик встановлюють на дерев’яні бруски з нахилом, забезпечуючи відтік найціннішої рідини (про неї почитаєте нижче). Всі кути і шви оббивають жерстяною стрічкою, виключаючи попадання всередину гризунів. Не варто забувати і про кришку, яка може бути збита з дощок, також нею може служити лист фанери, головне – наявність в кришці отворів для циркуляції повітря;

Пластиковий контейнер. Такий вид «житла» для хробаків доцільно купувати вже коли є певний досвід у сфері вирощування дощових хробаків, оскільки це досить витратне придбання і у разі невдачі буде вельми прикро втрачати гроші. Якщо вже вибір припав саме на такий розсадник, то варто врахувати його цілковиту повітронепроникність та насверлити отворів не тільки в кришці, але і на бічних поверхнях. При розведенні черв’яків в пластикових контейнерах також необхідний отвір для стоку рідини;

Старий холодильник. Деякі досвідчені фермери використовують старі холодильники як ящики-розсадники. Встановлюється холодильник дверцятами вгору, що досить логічно, весь внутрішній вміст видаляється через непотрібність. Стінки холодильника та його дверцята забезпечуються отворами для доступу повітря. Установка всіх ящиків для розведення черв’яків здійснюється на бруски з невеликим креном, і старий холодильник не виняток;

Картонна коробка. Ідеальний варіант ящика-розсадника для розведення черв’яків для підприємців-початківців – це картонна коробка. Її розмір повинен бути більшим ніж 40х30 см. Картон – екологічно чистий матеріал, який може використовуватися хробаками в їжу, а також він ідеально пропускає повітря. Єдиний мінус – це недовговічність такого «житла», але й це не страшно. Коли коробка відволожиться і нею почнуть харчуватися черв’яки, то вона з легкістю поміщається в іншу коробку або обклеюється свіжим картоном;

Вермикомпостери. Подібні ферми можна придбати в спеціалізованих фірмах і є найбільш зручними з усіх можливих варіантів, але і відповідно найдорожчим.

При вирощуванні черв’яків варто враховувати особливості їх природного проживання, де грунт, в якому вони живуть умовно можна розділити на 3 «поверхи». Верхній шар грунту, багатий органічними залишками рослин і тварин, служить місцем прийому їжі. У нижньому ярусі проживання хробаків накопичуються продукти їх життєдіяльності – гумус і та сама рідина, яку називають черв’ячний «чай». Ну а між цими шарами грунту черв’яки відчувають себе найбільш комфортно, саме там і мешкає їх основна маса.

Технологія заповнення розсадника

Підготовлена ємність наповнюється наполовину перегноєм, втім, його можна змішати з подрібненими газетами або картоном. Цю суміш зволожують, але при цьому слід враховувати, що при її стисненні не повинна виділятися вільна волога. Компостний наповнювач перші 2-3 дні активно виділяє аміак, тому заселення хробаків варто відкласти на час його повного видалення.

Як зазначалося вище, на 1 м2 розсадника потрібно близько кілограма черв’яків. З цього розрахунку проводиться їх висадка в поглиблення у підготовленому грунті з частиною землі, де вони мешкали. Це місце розрівнюють, зволожують і прикривають картоном.

Протягом 2-3-х днів хробів не тривожать, даючи їм час адаптуватися до нових умов існування. У разі поширення хробаків по розсаднику можна зробити висновок про те, що акліматизація пройшла успішно. Тепер прийшов час внесення корму.

Ні в якому разі не можна забувати про постійне зволоження грунту в розсаднику, але й переборщувати з ним не варто, оскільки це загрожує загибеллю черв’яків. Як відомо, вони дихають шкірою і від надмірної кількості вологи вони починають задихатися – саме це причина появи хробаків на поверхні грунту під час дощу, таким чином вони шукають можливість збагатити свій нескладний організм киснем.

Потрібно зазначити, що місце для розмноження хробаків має бути тихим і спокійним, необхідно виключити можливість виникнення сильних шумів і вібрації.

Корм для «вихованців»

Заготовлюючи корм для хробаків, необхідно організувати компостну купу. Для цього підійдуть харчові відходи, такі як фруктові та овочеві відходи, шкаралупа від яєць, борошняні вироби, кавова гуща та чайна заварка, а також трава, листя та гній. З раціону слід виключити продукти життєдіяльності собак і кішок, гній, у разі лікування тварин від глистів, відходи часнику, цибулі і цитрусових, а також молочні продукти, масла, жири, рибні та м’ясні відходи.

Готовий корм вкладають шаром сантиметрів 10, приблизно один раз на тиждень. Простим способом визначення недостатності корму для хробаків служить звичайний туалетний або газетний папір, який вкладається поверх свіжого корму і зволожується. Коли черв’яки починають вживати в їжу цей папір, то це вірна ознака того, що корм закінчився і варто додавати нову порцію.

Готовий корм вкладають шаром сантиметрів 10, приблизно один раз на тиждень

Розмноження

Статевої зрілості хроби досягають у віці від 2 до 3 місяців і наступні 4 місяці щотижня відкладають кокони. Термін дозрівання 1 кокона в середньому становить 2-3 тижні, звідки виходить до 20 особин, які через декілька місяців починають розмножуватися. Таким чином, через 5-6 місяців чисельність хробаків в одному розсаднику збільшується у 50 разів! Якщо кількість черв’яків на літр грунту перевищує 50 дорослих особин, то необхідно переселяти частину черв’яків або отримувати перший прибуток, реалізуючи її. Якщо цього не зробити, то популяція хробаків припиняється природним чином.

Процес сортування черв’яків відбувається кожні 4-6 місяців. Для його здійснення верхній шар грунту в розсаднику переміщується в одну сторону, потім відбувається вилучення шару проживання хробаків і далі гумусу. Після цього приступають до сортування черв’яків – зрілі особини йдуть на реалізацію або на розширення бізнесу, а дрібні повертаються назад. Процес вирощування черв’яків поновлюється.

Можливі шляхи реалізації

Підприємцю деколи стає незрозуміло де можна реалізувати готову продукцію.

Риболовля. Це перше, що приходить на думку будь-якому підприємцю, котрий зібрався розводити хробаків. Це й не дивно, оскільки черв’як – найпопулярніший вид наживки. Звичайно, може здатися, що це дурна ідея, але насправді це далеко не так. У сучасному суспільстві мало хто готовий витрачати свій дорогоцінний час на копання в землі в пошуках необхідної кількості наживки, набагато простіше придбати її у риболовецьких магазинах, куди, власне, і постачаються вирощені черви. Можна працювати з рибалками і безпосередньо, але для цього потрібно шукати клієнтську базу самостійно.

Зоомагазин. Ще одне місце, де черв’яки досить затребувані. Вони йдуть на корм рибкам, пташкам та іншим любителям подібної «страви»;

Рибницькі ферми. Для риби, вирощеної в штучно створених умовах, черв’яки є делікатесом. Як правило, на подібні підприємства потрібні величезні кількості такого корму;

Екогумус. Не варто забувати про цей цінний продукт життєдіяльності черв’яків – він використовується для підвищення родючості грунту на ділянці. Гумус можна використовувати самому або реалізовувати дачникам і садівничим організаціям;

Черв’ячний «чай». Цей продукт є найціннішим у всьому процесі розведення черв’яків. Щоб зібрати цей продукт життєдіяльності черв’яків і робиться стік в дні короба-розсадника. У наші дні попит на еко-продукти зростає з кожним днем, відповідно і екологічно чисті, натуральні добрива стають досить затребуваними. Щоб оцінити реальну цінність черв’ячного «чаю» можна навести такий приклад – врожайність помідорів зростає майже в 2 рази в результаті їх підгодівлі цією речовиною.

Економічна ефективність

За рік правильної роботи з розведення черв’яків виходить близько 20 тис. хробів і більше тонни гумусу з 2-х м2 розсадника. Якщо отримувати прибуток тільки від реалізації черв’яків по 0,5 грн. за штуку, то виходить близько 10 тис. грн. на рік. А якщо площу розсадника збільшити до 20 метрів квадратних, то за рік можна отримати 100 тис. грн. Слід зауважити, що не береться до уваги вартість гумусу і черв’ячного «чаю», а також великі площі розсадників. За умови мінімальних вкладень і безвідходного виробництва економічна ефективність розведення дощових черв’яків очевидна.

Середня роздрібна вартість продукції українських вермигосподарств така:

• Сепарований біогумус (очищений) – 2-3 тис. грн/т;
• Несепарованний біогумус (неочищений) – 1-1,5 тис. грн/т;
• Каліфорнійські черв’яки – 350 грн/1,5 тис. черв’яків;
• Черв-«старатель» – 750 грн/1,5 тис. черв’яків;
• Черв’як для риболовлі – 50-200 грн/1,5 тис. черв’яків.

* Складено на підставі даних з відкритих джерел

Підсумовуючи написане, можна зробити висновки, що рентабельність бізнесу з розведення дощових черв’яків в залежності від типу господарства може становити від 200 до 700%. Причому, для старту досить старого корівника і 5-10 тис. грн.