Майстер бойових мистецтв помер за загадкових обставин 19

Легендарний майстер бойових мистецтв, актор і кінорежисер Брюс Лі помер 20 липня 1973 року в Гонконгу. Йому було 32 роки. “У всі часи кінець героїв був таким же, як і кінець звичайних людей. Всі вони померли, і спогади про них поступово зітруться з пам’яті людей”, – вважав сам Брюс. Однак майстер не втрачає популярності у всьому світі.

Прощання з Брюсом Лі перетворилося на загальноміській, а потім і всеазіатскій траур. Друзі і тисячі шанувальників йшли віддати йому останню шану. Потім тіло Лі було переправлено до Сіетла, де він і був похований. На його могилу досі приходять вклонитися шанувальники бойових мистецтв.

Загадка смерті

Рано вранці 20 липня Лі зробив кілька дзвінків по телефону своїм друзям. Він був у прекрасному настрої, йшов монтаж плівки його чергового фільму, “Уорнер Бразерс” пропонувала Лі суперконтракт. До смерті залишалося менше 12 годин, пише telenir.

20 липня Брюс Лі і голова “Golden Harwest” Раймонд Чоу приїхали до акторки Бетті Тінг Пій, аби поговорити про її роль у новому фільмі Лі. Брюс поскаржився на головний біль, і Бетті Тінг дала йому таблетку “екваджезіка” (вид аспірину – Gazeta.ua) і відвела його в спальню. За деякий час Брюса виявили мертвим.

Брюс Лі почав зніматися в кіно з дитинства. На його рахунку 36 фільмів. Популяризував східні бойові мистецтва в західних країнах у другій половині XX століття. Має безліч наслідувачів в кіно і на телебаченні. Про життя і творчість самого Брюса в світі було знято близько 30 стрічок.

Протягом декількох днів у смерть Лі ніхто не міг повірити, навіть його рідні та члени сім’ї спочатку вважали це не зовсім вдалим рекламним жартом. Але незабаром у всіх газетах з’явилася страшна фотографія: в труні лежав опухлий, почорнілий, абсолютно не схожий на себе Брюс Лі. Смерть його була настільки швидкоплинною, що влада Гонконгу наполягла на розтині тіла, але він показав лише те, що його не отруїли. Дев’ять днів не було офіційного висновку. Нарешті з’явилося досить розпливчасте формулювання – “смерть у результаті нещасного випадку”, а її причина – набряк мозку, спричинений підвищеною чутливістю до компонентів таблетки.

Багато хто не вірить офіційним висновкам лікарів про причину його смерті і вважає, що з Брюсом Лі розправилася “Тріада” – китайська мафія, за допомогою найманого вбивці, який володіє таємницею смертельного дотику.

“Правда не має шляху. Правда жива, отже, мінлива”. Брюс Лі

За ще однією версією, з Лі розправилися монахи за розкриття секретів кунг-фу. Це припущення, надруковане в багатьох газетах, виклав один із представників “монастирського карате”. Він стверджував, що Брюс був убитий так званим уповільненим смертельним ударом, механізм якого в наші дні відомий лише найстарішим у Китаї.

Брюс Лі залишив після себе власний стиль кунг-фу “Джіт Кун-До”, і безліч афоризмів, які піднімають силу духу.

Gazeta.ua цитує деякі з них:

“Життя – це процес вічного руху, і десь на шляху може раптом вискочити якась дуже велика неприємність – вона може залишити шрам. Але потік життя рухається вперед, як проточна вода, і, якщо вона десь зупиняється, вона робиться затхлою. Сміливо йди вперед, бо кожне переживання означає для нас урок”.

“Чим складніший метод, тим менше свободи. Дотримуючись методів і правил, ми створюємо собі обмеження. Якщо хтось хапає тебе, бий. Усі ці просунуті техніки не функціональні”.

“Ти ніколи не отримаєш від життя більше, ніж очікуєш. Будь спокійним очевидцем того, що відбувається всередині тебе. Ніхто не зможе скривдити тебе, доки ти не дозволиш. Усередині себе, на психологічному рівні, будь ніким”.

“Неважливо, як повільно ти просуваєшся, головне, що ти не зупиняєшся”.

“Не намагайтеся бути горою м’язів. Груба фізична сила не переможе швидкість і витривалість”.

“Лише постійні і сумлінні тренування забезпечать довге і щасливе життя в бойовому мистецтві”.

“Я не боюся того, хто вивчає 10 тис. різних ударів. Я боюся того, хто вивчає один удар 10 тис. разів”.

“Не проси про легке життя. Проси сил, аби впоратися з важким”.

“Будь м’яким, але не підкореним.

Будь сильним, але не жорстоким”.

“Тільки той, хто робить, чогось навчиться”.

“Рухайся, як вода. Завмирай, як дзеркало. Відповідай, як відлуння”.

“Не думай, відчувай! Це як вказувати пальцем на Місяць. Не концентруйся на пальці, бо пропустиш цю божественну красу”.

“Тільки самодостатня людина стоїть одна, більшість слідує за натовпом і наслідує його”.

“Я впевнений лише в одному: я не вмію співати. Хоча зазвичай усім розповідаю, який у мене багатий голос”.

“Шлях, важкий лише для тих, хто постійно обирає. Якщо не рахувати переваг, все і так стає на свої місця”.

“Мета не обов’язково має досягатися. Часом це просто напрямок рухатися далі”.

“Ми самі вигадуємо собі проблеми, перешкоди, комплекси і рамки. Звільніть себе, Вдихніть життя і зрозумійте, що ви можете все”.

“Любов – це як дружба, охоплена полум’ям. Спочатку полум’я чарівно прекрасне, часто обпалює і сліпить, але ще доки легко і нестабільно. Коли любов стає старшою, наші серця дозрівають, і наша любов подібна вугіллячку: горить із самої глибини і не згасає”.

“Спогади – це єдиний рай, із якого нас не можуть вигнати. Задоволення – це квітка, яка скоро зів’яне, а спогади – це аромат квітки, який залишається надовго. Спогади живуть довше, ніж все інше в житті. Я довгі роки згадую дерево в пору цвітіння, але не його плоди”.

“У грошей як таких немає сенсу. Це лише інструмент для досягнення певних цілей, і потрібно зрозуміти, що вони можуть, а головне – чого не можуть. Мій батько говорив мені: “У цьому році ти заробив десять доларів. У наступному можеш заробити п’ять. Будь готовий”.

“До біса обставини. Я створюю можливості”.

“Справжні друзі як алмази – дороги і рідкісні. Помилкові друзі немов осіннє листя – вони всюди”.

“Вивчайте кожного, з ким вступаєте в контакт”.

“Найгірший противник, з яким ви можете зіткнутися, – це противник, сповнений рішучості, і який чітко усвідомлює свою мету. Наприклад, якщо така людина твердо вирішила відкусити вам ніс, у неї є високі шанси це зробити”.

“Спустош свій розум. Стань аморфним, безформним як вода. Коли воду наливають у чашку, вона стає чашкою. Коли воду наливають у чайник, вона стає чайником. Коли воду наливають у пляшку, вона стає пляшкою. Вода може текти, а може трощити. Будь водою, мій друже”.

“Помилки завжди можна собі пробачити, якщо лише знайдеться сміливість визнати їх”.

“Якщо завжди ставити собі кордони в тому, що можеш зробити, фізичні або будь-які інші, можна з таким же успіхом бути мерцем. Це пошириться на роботу, на мораль, на все життя. Немає ніяких кордонів, лише горизонтальні ділянки стабілізації. Але не можна на них залишатися, потрібно виходити за їх межі. Якщо це вб’є – значить, вб’є”.

“У всі часи кінець героїв був таким же, як і кінець звичайних людей. Усі вони померли, і спогади про них поступово зітруться з пам’яті людей. Але доки ми живі, ми повинні зрозуміти себе, розібратися в собі і виразити себе”.

Ще більш загадковим виглядає вбивство сина Брюса Лі – Брендона. Його зірка засяяла в 1988 році, коли на екрани вийшов бойовик із його участю під назвою “Швидкий вогонь”. Критики відзначали, що син Брюса успадкував багато рис свого батька: на екранах світу знову з’явився всепереможний “герой-визволитель”.

Все обірвалося навесні 1993 року на зйомках фільму “Ворон”. В результаті чиєїсь фатальної помилки пістолет, із якого мали стріляти в героя Брендона Лі, виявився зарядженим не холостими, а бойовими патронами. Всі тут же згадали епізод із фільму “Гра смерті”, в якому знімався Брюс Лі. Він у точності копіював те, що сталося з Брендоном в реальному житті.

За кілька тижнів відповідальність за вбивство Брендона взяло на себе молодіжне угруповання “Тріади”, до складу якої входив нібито і сам молодший Лі. У заяві говорилося, що Брендон порушив їхні закони, за що і був покараний.

Брендону Лі було 28 років. У Брюса Лі залишилася донька Шеннон.

Тигр підкрадається, Дракон повертається. 50 років без Брюса Лі

50 років тому не стало Брюса Лі – людини, яка не тільки створила поодинці окремий жанр у кіно, але ще й змусила весь світ полюбити східні єдиноборства. Як саме Брюс Лі змінив кінематограф зокрема таі світ загалом, згадує “Телеграф”.

Повернення Дракона

Брюс Лі народився не в Гонконгу, як можна було б очікувати – там цей уславлений спортсмен та щасливий бізнесмен перезапустив свою кар’єру як актора. А народився Брюс Лі в Сан-Франциско, де його батьки-актори гастролювали з китайською оперою. Мама майбутньої зірки Грейс Лі назвала хлопчика Цзюнь-Фань, що в перекладі означає “Повертатися знову”. Так вона сподівалася, що дитина зможе колись повернутися до Америки.

І він повернувся: незважаючи на кар’єру, що успішно починалася в кіно, де ролі йому забезпечував тато-комік. Легенда свідчить, що 19-річному Брюсу Лі, який був вже цілком професійним бійцем, довелося терміново перебратися до Америки через конфлікт із членами Тріади, не менш легендарною китайською мафією. Далі була робота офіціантом у ресторанчику тітоньки, факультет філософії у Вашингтонському університеті, три успішні школи кунг-фу (де один приватний урок коштував близько 300 доларів, досить велика сума для кінця 1960-х), роль у серіалі “Зелений шершень” і, звичайно ж, нескінченні тренування.

Цікаво інше – як це ім’я відгукнулося у посмертній славі Брюса Лі, який повернувся на екрани безліччю клонів. Є навіть такий термін для потоку гонконгівських фільмів 1970-80-х, які використовували двійників Брюса Лі — “Брюсплотейшен” (Bruceploitation). Найзнаменитішим двійником став Брюс Лай, а із знаменитих акторів “двійництвом” оскоромився Джекі Чан у фільмі “Вбити з інтригою” Ло Вея, постановника найвідоміших фільмів із Брюсом Лі.

До чого тут Віктор Цой? А ось до чого

Не буде перебільшенням сказати, що мода на східні бойові мистецтва – це справа рук (і ніг виходить) саме Брюса Лі. Починаючи школою джит-кун-до в Голлівуді, де він тренував купу зірок, починаючи зіркою “Чудової сімки” Джеймсом Кобурном і закінчуючи Шарон Тейт, про що тепер знає весь світ завдяки фільму Квентіна Тарантіно “Одного разу в Голлівуді”. І закінчуючи кінотеатрами по всьому світу, де крутили п’ять фільмів за участю Брюса Лі та нескінченну кількість фільмів-наслідувань.

Як це сталося з рок-н-ролом двома десятиріччями раніше, моду на бойові мистецтва по всьому світу рознесли підлітки – причому ця мода докотилася навіть крізь залізну завісу до наших усюд. Будучи частиною мрії про іншеу, сповнене барвами та щастям життя, радянське “карате”, як і радянська модифікація рок-н-ролу, переслідувалися владою. Сьогодні важко уявити, що за “неправильну” відеокасету або заняття кунг-фу в Радянському Союзі можна було отримати реальний тюремний термін. І ця аура забороненого цілком відповідає концепції бойового мистецтва, що в першу чергу загартовує дух.

До речі, фанатом Брюса Лі був Віктор Цой – який, як не дивно, ще залишається помітною фігурою в масовій культурі навіть для поколінь, народжених після розвалу СРСР.

Мультикультурний зв’язковий

Історики поп-культури пишуть про великий вплив Брюса Лі на “чорну” вуличну культуру — хіп-хоп, графіті та брейк-данс, де він став таким самим символом боротьби за рівноправність, як і “чорні” герої на кшталт Малькольма Ікса. А лідер одного з провідних хіп-хоп-груп Wu-Tang Clan — RZA, навіть зняв власний кунг-фу-бойовик “Залізний кулак”. Не кажучи вже про вплив Брюса Лі на світ спорту, про що можна написати окрему статтю.

Але нас більше цікавить кіно. Незважаючи на те, що фільми про кунг-фу знімалися в Гонконгу ще з 1920-х років, Брюс Лі настільки видозмінив закони жанру, що доречно сказати: він придумав його заново. Вже з першого фільму “Великий босс”, де Брюс Лі не просто отримав головну роль, але ще й контроль над постановкою бойових сцен, було закладено головні прийоми, на яких будуть побудовані всі наступні кунг-фу-бойовики. (Заради справедливості відзначимо, що сам Брюс Лі явно надихався спагетті-вестернами Серджіо Леоне.)

Як правило, це історії помсти, під час яких головний герой удосконалює свою майстерність. Кожен наступний поєдинок він проводить з дедалі сильнішим та небезпечнішим суперником (хтось із критиків пожартував, що “замість структури сюжету виходить турнірна таблиця поєдинків”). І кожен новий поєдинок проводиться в локації, що запам’ятовується — як фінальна битва зі “Шляху Дракона” з героєм Чака Норріса в декораціях Колізею. А самі поєдинки знімаються на середніх та загальних планах, щоби можна було розглянути всі рухи бійця тощо.

Напевно, це єдиний жанр у кіно нарівні зі слешером, який не піддавався ані ревізії, ані деконструкції. Хіба що Джекі Чен додав у фільми про бойові мистецтва комедії, а Енг Лі – візуальної краси.

Той факт, що Брюс Лі залишається актуальною фігурою для масової культури, зайвий раз підтверджує серіал “Воїн”, запущений у 2019 році на основі сценарію Брюса Лі. (Нібито його ідеєю скористалися творці серіалу “Кунг-фу” з Девідом Керредайном — тим самим Біллом, якого вбила героїня Уми Турман в жовтому спортивному костюмі Брюса Лі.)

Спродюсований дочкою актора — Шеннон Емері Лі — серіал являє собою такий собі умовний “найкращий фільм з Брюсом Лі”, в якому міфологія стрічок про бойові мистецтва з самотнім непереможним героєм найхимернішим чином поєднується з атмосферою неонуара. У серіалі чудово поставлені поєдинки іта піднімаються расові проблеми, як у старих фільмах із Брюсом Лі, при цьому дуже гарна операторська робота та винахідливий монтаж – не відірватися.

Нагадаємо, 18 липня нідерландському кінорежисеру Полу Верховену виповнилося 85 років. “Телеграф” вирішив згадати не найвідоміші роботи творця “Робокопа”, “Згадати все” та “Основного інстинкту”.