Священні книги людства

Серед величезної кількості книжок, створених людством протягом тисячоліть, є такі, що стали своєрідними материками духовності. Особливе місце поміж них посідають тексти, пов’язані з основними світовими релігіями: Веди, Біблія й Коран.

Для давніх індійців Веди були божественним одкровенням, яке відкривалося тільки втаємниченим, тому протягом століть Веди передавалися усно (напам’ять!) кожним поколінням жерців наступному.

Здавна люди наділяли священні книги містичними властивостями. Шанувальники кабали вважали, що під час передачі Священного Писання від Бога до людей у космічному вихорі літери переплуталися і потрапили не на свої місця, а коли буде відновлено первісний, божественний порядок літер – настане кінець світу. Тож не дивно, що представники різних релігій ревно ставляться до того, щоб священні тексти були закріплені – канонізовані у своїй богонатхненній першооснові. Мусульмани першоосновою Корану вважають Небесну Книгу, яку передав пророку Мухаммаду (Магомету) найнаближеніший до Аллаха ангел Джибріл. У арабів протягом тривалого часу заборонялося записувати поетичні тексти, але, коли після смерті пророка Мухаммада мусульманське військо в запеклій битві при Акрабі перемогло військо лжепророка Маслама, виявилося, що багато правовірних, котрі знали одкровення пророка Мухаммада напам’ять, загинули. Щоб зберегти Коран, халіф Абу Бекр наказав секретареві Мухаммада записати сури (розділи Корану) на окремих аркушах. Потім цей першорукопис поповнювався окремими фрагментами. Часом ці фрагменти суперечили один одному. Тож, щоб не спотворити божественне Слово, всі неканонічні рукописи зібрали і знищили.

Юліус Шнорр фон Карольсфельд. Мойсей отримує 10 заповідей. 1852-1860

Священні тексти перекласти з однієї мови на іншу дуже складно. Наприклад, із першим перекладом

Старого Завіту (т. зв. Септуагінтою) на давньогрецьку пов’язана цікава легенда. У кінці І тис. до н. е. в Александрії єгипетській були надзвичайно популярні філософські дискусії. Однак грецькі філософи програвали в них єврейським духовним лідерам, бо не могли спростувати тверджень давніх єврейських священних писань – не знали мови, якою вони були написані. Тож греки поскаржилися своєму царю. Але як зробити переклад, коли євреї старанно берегли таємниці своїх текстів? І ось тоді, за легендою, заточили греки на острові поблизу Александрії сімдесят єврейських мудреців (звідси Септуагінта – букв. «переклад сімдесяти тлумачів») і наказали кожному окремо, в умовах суворої ізоляції, перекласти Старий Завіт давньогрецькою. Якщо ж після звірки всіх сімдесяти перекладів між ними виявлять розбіжності, то всіх тлумачів стратять. На цю працю пішло сімдесят днів, але всі сімдесят варіантів перекладу збіглися літера в літеру – начебто рукою перекладачів водив сам Бог.

Слово «Веди» у перекладі означає знання. «Спочатку було Слово», – так починається Євангеліє від Іоанна. Перше слово, яке почув Мухаммад від архангела Джибріла, було: «Читай!» Зрештою тільки так, читаючи і вивчаючи священні знання різних релігій, люди різних національностей і віросповідань зможуть краще збагнути, що між ними набагато більше спільного, ніж відмінного, а отже, не варто нищити один одного, навіть в ім’я Боже.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Веди

Найдавнішими священними писаннями світу вважаються Веди, прадавні індоіранські тексти, пам’ятки давньоіндійської літератури. Творення цих текстів відбувалося протягом тисячоліття: перші гімни з’явилися ще в XVI ст. до н. е., а останні – в V ст. до н. е. Веди складаються з чотирьох збірників (самхітів): Рігведа – веда гімнів; Самаведа – веда пісень; Яджурведа – веда жертвоприношень; Атхарваведа – веда заклинань жерців.

На санскриті слово veda означає знання, мудрість (від кореня vid- — знати, бачити). Цей корінь знаходимо в українському слові відати, білоруському веды (знання), російському ведать, англійському wisdom (мудрість), німецькому wissen (знати, знання), норвезькому viten (знання), шведському veta (знати), польському wiedza (знання), латинському video (я бачу), чеському vim (я знаю) і vidim (я бачу), голландському weten (знати).

У Ведах зібрані знання давніх індійців про богів, людей і жертвоприношення, що поєднують світ людей і світ богів. Вони написані санскритом – літературно опрацьованою (на відміну від пракриту – неопрацьованої) староіндійською мовою, яка стала основою індоєвропейських мов, до яких належить і українська.

З літературного погляду найціннішою є Рігведа, яка складається з 1028 гімнів, зібраних у десять окремих книг. Боги, які славляться в Рігведі, перебувають у трьох космічних сферах: небі, повітрі та землі. Спочатку вони уособлювали лише сили природи. Найпопулярніший бог Вед – Індра, могутній і нестримний, прекрасний і золотоволосий. Йому присвячено 250 гімнів. Він – свавільний раджа (повелитель) ведійських богів, який переміг сили зла і поклав початок миру. Це героїчний і звитяжний бог битви, володар бурі і дощу, бог-громовержець, як еллінський Зевс чи слов’янський Перун. Його золотою колісницею керує бог вітру Ваю. Індра і Ваю – «повітряні» боги.

На небі мешкають прихильні до людей боги, які пов’язані зі світлом, сонцем та зорями. Серед них і промениста діва Ушас, богиня вранішньої зорі. Саме вона прокладає шлях закоханому в неї богу сонця Сур’ї, всевидющому оку богів. Він підтримує небо й охороняє все, що рухається. Пересувається Сур’я-сонце на колісниці, запряженій сімома кобилицями, сонячними променями (сім кольорів райдуги?). У почті Сур’ї мчать у небі на золотій колісниці, запряженій кіньми та птахами, Ашвіни – брати-близнюки, боги краси, світанкових та вечірніх сутінків. Це захисники людей, рятівники, які допомагають у біді. Саме Ашвіни обдаровують аріїв багатством, добробутом, дітьми, довгими роками життя та світлом. Вони несуть щастя і перемогу, виліковують хворих і навіть можуть оживити померлих. До небесних сонячних богів належить і Вішну. Саме він допоміг розгубленим богам здолати всемогутнього злого демона Балі, який захопив було владу над усіма трьома світами. Перетворившись на карлика, Вішну прийшов до демона і попросив у нього стільки простору у владарювання, скільки він, «карлик», зможе відміряти лише трьома кроками. Пихатий Балі погодився, після чого Вішну перетворився на велетня і за два кроки пройшов Небо і Землю, та після покірливих благань демонів свій третій крок зробив коротшим, залишивши їм частину Підземного світу. Допоміг Вішну також Індрі, коли той боровся зі змієм Врітрою, який викрав Сур’ю, через що на землі запанувала зима і всі ріки позамерзали. Індра покликав на допомогу Вішну, який за своїм звичаєм спочивав на кільцях тисячоголового світового змія Шеші, котрий є уособленням вічного часу і тримає своїми головами всі планети Всесвіту. Зробивши три кроки, Вішну прийшов на допомогу Індрі, і вони вдвох здолали Врітру та звільнили Сур’ю, – і на землю повернулася весна. Так були переможені хаос і пітьма, уособленням яких уважився Врітра.

Індра в оточенні слуг. Камбоджа, IX ст.

Серед земних богів найголовнішим у Ведах вважається Агні (із санскр. – «вогонь»), бог священного вогню і домашнього вогнища. Він – посередник між богами і людьми. У Рігведі Агні присвячено понад 200 гімнів. Агні – бог-воїн, вогневолосий та червонобородий, із залізними зубами, якими пожирає лісп. Пересувається він на колісниці, що виблискує золотом і в яку запряжені вогняні коні-вихори. Він живе у кожному домі (домашнє вогнище), захищаючи його від злих духів. Це благодійник людей, який спустився до них зі світу богів і таким чином пов’язав небо із землею, передаючи кинуті у жертовний вогонь дари небесним богам. Саме зі звертання до Агні починається Рігведа.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Гімн про перемогу Індри над Агі

Маю співати про ту перемогу, що вчора одержав

Індра-стрілець. Переміг він Агі, розділив усі хвилі,

Визволив він з гір небесних потоки. І ринули води.

Як до обори корови біжать, так летять вони в море.

Індро! Подужавши первістня хмар, ти розбив єси чари

Тих чарівниць, народження дав сонцеві, місяцю і зорям!

Перед тобою твій ворог зника. Індра вдарив на Врітру,

То ж найхмарніший був ворог. Потужним смертельним перуном

Він йому тіло розбив. Мов підтяте сокирою древо,

Долі простягся Агі. Наче прорвана гребля, лежить він,

Водами вкритий, а там тії води утішили серце,

Врітра колись їх держав у своїх величезних обіймах,

Отже, Агі подоланого давлять вони і стискають.

Кидають вітри турботні, буйні’ тіло Врітри, і води

Топлять його, він тепер така річ, що і назви нема їй.

Сон, вічний сон покрива тепер ворога Індри.

Переклади Вед увійшли до підручника «Стародавня історія східних народів», який Леся Українка написала у 1890 р. для молодшої сестри Ольги. Переклади виконані не з оригіналу, а з французьких або німецьких текстів.

• 1. Про який ведичний міф йдеться у гімні «Перемога Індри над Агі»?
• 2. Індра переміг Врітру, вдаривши його блискавкою (перуном). Чому тоді його названо стрільцем?
• 3. Чому змія Врітру названо «первістнем хмар» і «найхмарнішим ворогом»? Як ви розумієте ці метафори?
• 4. У чому полягає символічне значення перемоги Індри над Врітрою? Як воно розкривається у тексті гімну?

Буття і небуття тоді не було –

Повітря не було й склепіння неба.

Що покривало? Де? Що захищало?

Була вода? Глибокая безодня?

І смерті не було, безсмертя – також,

Між днем і ніччю не було відміни.

Те дихало саме, одне, без вітру.

І більш нічого не було, крім Того.

Вкривала пітьма пітьму споконвіку,

Цей Всесвіт ввесь – мов океан без світла,

Той зародок, що хаосом був вкритий,

Один від сили спеки народився.

Любов спочатку виникла від нього,

Що стала першим для думок насінням;

Знайшли зв’язок між сущим і несущим,

У серці стежачи думками, мудрі.

Думок тих промінь наскрізь простягнувся.

Що нагорі було? І що зісподу?

Там сім’яносці, тут же – їх сприймання.

Зусилля знизу, зверху поривання.

І хто це знає, й хто про це повіда?

Звідкіль цей Всесвіт народивсь та виник?

Боги пізніш за нього народились?

А як Оце створилося, хто знає?

Світобудова ця звідкіль взялася?

Чи створено її було, чи йнакше?

В найвищім небі Хто її пильнує,

Той, певно, зна, чи, може, й Він не знає?

У кургані Кам’яна Могила, розташованому біля Мелітополя Запорізької області, знайдено артефакти, які, можливо, пов’язані з основними ведичними міфами про три кроки Вішну та про перемогу Індри над Врітрою – змієм-асурою. Давні люди, створюючи образ Врітри, зображали на його голові стопу людини – ймовірно, як символ Індри-переможця.

Павло Ріттер (1872-1939), родом із села Чутового на Полтавщині, вчився санскриту в Харківському університеті, вдосконалював знання в Берліні, перекладав українською, російською, італійською мовами з давньоіндійських епосів. Видатний учений-сходознавець світового рівня, талановитий педагог і музикант. 1938 р. його заарештували, звинувативши у шпигунстві. Доведений до божевілля, Павло Ріттер помер у в’язниці.

• 1. Як у різних міфологіях пояснюється виникнення світу?
• 2. Чому в гімні «Космогонія» (букв. «походження космосу, світу») так багато питальних речень? Чи є в тексті відповіді на поставлені запитання?
• 3. За однією з наукових гіпотез, наш Всесвіт зародився в результаті великого вибуху. Чи є натяк на це у ведичному гімні?
• 4. Що, за Ведами, виникло у світі найпершим? Чому?

Веди як пам’ятка світової літератури

Веди — одна з найдавніших пам’яток світової літератури. Виникли вони в Давній Індії, і початок їх створення вчені відносять до середини II тисячоліття до нашої ери. Веди — це релігійні збірки віршованих текстів, де в поетичній формі викладені основи релігії індуїзму.

Релігію індуїзму сповідує більшість населення сучасної Індії та Непалу. Вони визнають Веди найавторитетнішою частиною всієї індуїстської релігійної літератури. Однак із Вед розпочалася не лише індуїстська релігія, а й уся література та культура народів Індії.

Слово веди в перекладі з давньоіндійської мови (санскриту) означає знання. Індуїсти вважають усе, сказане у Ведах, священним знанням. Понад три тисячоліття право вивчати Веди мали лише жерці 1 , які передавали їх усно від покоління до покоління. Ця традиція усної передачі Вед продовжує існувати в Індії і сьогодні. За індуїстськими уявленнями, Веди ніким і ніколи не були створені, а вічно існували як божественне одкровення.

Веди – священні книги індуїзму

Походження індуїзму губиться у сивій давнині — ім’я його засновника не відоме. Індуїзм — релігія політеїстична, тобто його прихильники вірять у багатьох богів. Зараз індуїзм налічує понад 3 мільйони богів (!). Богам поклоняються в храмах, які їм присвячені. Попри все різноманіття богів і відсутність єдиної обрядовості, існує обов’язкова умова, за якої людину вважають індуїстом — це визнання нею Вед священними книгами.

Храм бога Вішну в південно-східній Індії, якому понад 1000 років. Відвідати цей храм хоча б раз у житті повинен кожен індуїст

На початку I тисячоліття до нашої ери священні тексти різних племен Давньої Індії були впорядковані в чотири священні книги індуїзму — «Рігведу», «Самаведу», «Яджурведу» та «Атхарваведу». Ці книги разом називають Ведами. У своєму завершеному вигляді чотири книги Вед пов’язані з обрядом жертвопринесення, під час якого були задіяні чотири жерці.

1 Жерці — у давніх цивілізаціях служителі богів, посередники між людьми, богами і духами.

«Рігведа» (веда гімнів) і «Самаведа» (веда співів) — це збірки тисяч гімнів. Їх декламували й наспівували під час жертвопринесень. Більшість текстів звеличує богів, а також містить прохання до них про допомогу (наприклад, для перемоги над ворогами, для досягнення успіху чи життєвих благ):

Дітей без ліку дайте нам, богині!

Небесні дочки, дайте нам багатства!

Прокинувшись у захисті безпечнім,

Батьками станемо синів хоробрих!

Пожертву даючи, до вас звертаюсь,

Блискучі дочки неба, й закликаю:

Славетними зробіть нас серед людства!

Нам це дадуть боги, Земля і Небо.

(Із гімну «До світової Зорі 1 », «Рігведа»)

Переклад із санскриту Павла Ріттера

«Яджурведа» (веда жертвопринесень) — це збірка правил жертвоприношень і жертовних замовлянь. До складу «Атхарваведи» (веди заклинань) увійшли магічні замовляння, спрямовані на відвернення злих духів (демонів), які вважалися уособленням ворожих сил природи, хвороб та нещасть:

Як думки разом з бажанням,

Що летять далеко й швидко,

Що летять далеко й швидко,

Згинь, щоб сліду не лишилось!

(Із замовляння «До кашлю», «Атхарваведа»)

Переклад із санскриту Павла Ріттера

«Атхарваведа» була упорядкована найпізніше (у VIII столітті до нашої ери) і початково не входила до складу Вед. Однак із часом її також почали використовувати під час жертвопринесень, щоб відвернути демонів, які могли зашкодити здійсненню обряду, і запобігти злу, що загрожувало людині. Наприклад, у гімні «До великої Матері Землі» є такі рядки:

На матері оцій, що всі рослини родить,

Землі тривкій, широкій і могутній,

На цій міцній землі живім щасливо!

1 Вранішній зорі Ушас — одній із найпопулярніших і найдавніших богинь Вед — у «Рігведі» присвячено понад 20 гімнів. Вона зображується як вродлива, одягнена у світло діва, яка їздить на колісниці, запряженій пурпуровими кіньми (або волами). Ушас відчиняє небесні ворота пітьми і наповнює Всесвіт світлом.

Житлом великим стала ти, зросла велика,

Великим є твій тиск і рух невтримний. [. ]

Твій дух принадний є у людях, Земле,

Він є в чоловіках, жінках, героях, конях

І є в птахах, слонах, є в диких сарнах.

Оту красу, що є в дівчатах, Земле,

Дай і мені, щоб ненависті не підпадав ніколи! [. ]

Нехай твоє нутро, не підлягаючи хворобам,

Усе для нас народжує, як мати діток, —

Усе життя своє ретельно і пильно

Ми шануватимем тебе пожертвами, о Земле!

(Із гімну «До великої Матері Землі», «Атхарваведа»)

Переклад із санскриту Павла Ріттера

У Ведах викладено уявлення давніх індійців про будову світу, про можливості й обов’язки різних богів, про походження й життєве призначення людини. Ці уявлення відображено в окремих невеликих сюжетах, що без визначеної послідовності розпорошені в книгах, причому деякі сюжети повторюються і навіть суперечать один одному.

Наприклад, поява Всесвіту в «Рігведі» описана в кількох різних сюжетах. Найпростіший із них — це шлюб Неба (батька) і Землі (матері), унаслідок якого народилося все суще у Всесвіті.

Найнаочнішим є сюжет про появу Всесвіту в результаті жертвопринесення гігантської тисячоокої і тисячоголової першоістоти на ім’я Пуруша, що займала весь існуючий простір. З очей Пуруші виникло Сонце, з голови — небо, з розуму — Місяць, з дихання — вітер тощо; з рота — жерці, з ніг — воїни, зі стегон — землероби.

Кількість богів у Ведах чітко не визначена, їхнє число коливається від 33 до 3339. Найголовніші боги Вед уособлюють природні стихії. Наприклад, Індра — це повелитель грому і блискавок, бог воїнів. Його, як давньогрецького Зевса, часто називають царем богів. Варуна — бог світових вод, повелитель землі і неба, охоронець істини і справедливості. Агні — бог вогню, Всію — бог вітру, Сур’я — бог Сонця, Сома – бог Місяця, покровитель рослин, Рудра (пізніше отримав назву Шива) — бог буревіїв, Вішну — бог сонячної енергії (згодом борець зі злом і захисник скривджених).

Бог Індра на білому слоні (малюнок початку ХІХ століття)

Багаторукий бог Шива (статуетка ІХ століття)

Проте не всі давньоіндійські боги пов’язані з природними стихіями. У Ведах обожнюються також психічні стани (бог гніву, бог віри) та різні види людської діяльності (бог творчості, бог захисту).

Водночас із прославлянням богів Веди розповідають про їхні пригоди та боротьбу з демонами і ворожими племенами. Найпопулярніший ведичний герой — це Індра, неймовірно сильний і величезного зросту бог:

Переклад із санскриту Павла Ріттера

Богу Індрі присвячено чверть усіх гімнів «Рігведи», і в них Індра виступає як безстрашний войовник. Особливо часто описується перемога Індри над демоном Врітру, який закрив у горах усі ріки і позбавив світ води. Вбивство Врітри відкрило води й відновило родючість землі.

Синьошкірий бог Вішну верхи на чарівному орлі (фрагмент картини ХIХ ст.)

Багато місця у Ведах також відведено Варуні та Агні, у багатьох випадках вони описуються як суперники Індри і не менш могутні та важливі для людей боги.

За своїм літературним характером ведичні тексти дуже різноманітні, серед них можна виокремити епічні оповіді, поетичні роздуми та драматичні діалоги, з яких сформувалися три роди давньоіндійської літератури — епос, лірика і драма. Більшість ведичних текстів мають релігійний і героїчний зміст, утім є і сатиричні сюжети; неперевершені ліричні замальовки:

Все навкруг чарівним зором,

Простяглася на весь простір —

Переклад із санскриту Павла Ріттера

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які книги ми називаємо священними книгами людства?

2. Що вам відомо про виникнення Вед? Яка релігія лягла в їхню основу?

3. Із яких книг складаються Веди? Випишіть у робочий зошит назви цих книг.

4. На основі вивченого спробуйте стисло схарактеризувати індуїзм як релігію.

5. Випишіть у зошит імена головних індуїстських богів.

6. Згадайте вивчені у 6 класі індійські міфи про створення світу, дня і ночі та інші. Як у цих ведичних міфах відобразилися уявлення індійців про світ?

7. Розкажіть про зміст і призначення гімнів, що містяться у священних Ведах.

8. На прикладі прочитаних фрагментів зробіть висновок, про що люди з давніх-давен просять богів.

9. На прикладі фрагмента з гімну «До великої Матері Землі» поясніть, як ставляться до Землі індійці. У чому полягає єдність людини і природи?

10. Виразно прочитайте ведичний гімн «До Ночі». Якою зображується Ніч, сестра богині Зорі? Чи відчуває співець до неї страх? Доведіть, що в цьому творі відображено одну з головних ідей індуїзму — єдність людини і Всесвіту (а не протистояння).

11. Знайдіть у тексті гімну «До Ночі» приклади персоніфікації.

12. Прокоментуйте молитву з Рігведи «Боже, пробуди нас веселими і дай нам знання!»