Як використовувати будівельний сміттєпровід?

Зведення багатоповерхових будинків, котеджних селищ, реставрації фасадів та інші ремонтно-будівельні завдання завжди означають велику кількість залишків будівельних матеріалів, сміття, цементу. З прибиранням відходів на землі все ясно, а от якщо залишки знаходяться на висоті, виникають складності. Зносити вручну все в контейнери займає багато часу та витратно за людськими ресурсами. Найпростіше встановити на будинок конструкцію, яка дозволить безпечно і практично безшумно спускати сміття вниз прямо в контейнери або в кузов вантажних автомобілів. Такою конструкцією і є будівельний сміттєпровід.

Сміттєпровід – це засіб для видалення відходів з будмайданчиків. Він виготовляється з якісного поліетилену шляхом ротоформування. Легко збирається, може бути встановлений у різних місцях будмайданчика, що заощаджує час та сили. Мало важить і без проблем зберігається, адже можна складати елементи один за одним і економити місце. Шумоізоляція основних елементів дозволяє створити комфорт самим працівникам та мешканцям сусідніх будівель. У статті ми розглянемо його пристрій, призначення та користь для будівельних майданчиків.

Що таке будівельний сміттєспуск?

Будівельний сміттєпровід – сміттєспуск – це набір пластикових та металевих елементів, які збираються в єдину конструкцію призначену для очищення об’єктів будівництва на висоті. Застосовується при будівництві вище 3 поверхів. Основними елементами колони є:

• прямі ланки – базовий елемент, який формує довжину рукава. Скріплюються між собою за допомогою ланцюгів та карабінів. Необхідна кількість залежить від поверховості будівництва;
• приймальні горловини – розтруб, призначений для прийому відходів. Встановлюється протягом усієї колони, на тих рівнях, де є необхідність завантажувати відходи у сміттєскиди;
• гасителі швидкості – металеві, пофарбовані деталі, які дозволяють знижувати швидкість пересування сміття. Їх ставлять по одній штуці на кожні 10-15 прямих ланок. Цей елемент дозволяє уберегти колону від пошкоджень та продовжити її термін використання;
• кронштейни – металеві рами, які збираються з декількох деталей за допомогою болтів і служать для кріплення всієї конструкції до віконних прорізів, стін, балконів. У довгих колонах рекомендується кріпити кронштейни кожні 8-10 метрів.
• необов’язковим елементом є електрична лебідка або ручна. Вона полегшує складання та демонтаж. Вона прикріплюється над рамою кронштейна і допомагає збирати колону за допомогою всього двох людей.

Будівельні сміттєскиди дуже потрібні на будівництвах. Вони забезпечують швидке та безпечне видалення будівельного сміття з висоти, при цьому практично безшумно. Він допомагає організувати процес вивезення сміття, тому що можна скидати відходи прямо в кузов автомобіля. Сміттєскид будівельний заощадить час на прибирання до хвилин, адже не потрібно зносити відходи вниз. Якщо робота проводиться в спальних житлових районах, то його мешканці не відчуватимуть дискомфорту від постійного гуркоту та пилу. Своєчасне видалення сміття забезпечує безпеку працівників.

Чому на всіх будівельних майданчиках потрібен сміттєскид?

Сміттєпровід для будівельного сміття має низку плюсів і необхідний на будь-якому будівництві, де зводяться будинки більше ніж на три поверхи. Він підходить як для малоповерхового, так і високоповерхового будинку. Розібрана конструкція компактна. Рукави можна складати один в один, що спрощує процес перевезення та розміщення на складі. Серед основних плюсів можна виділити:

• комфорт та безпека на будівельному об’єкті;
• зовнішній вигляд, який не псується при багаторазовому використанні та яскраве забарвлення;
• легкий процес монтажу та демонтажу. Не потрібно збирати сміттєпровід пластиковий заздалегідь, це можна зробити на місці без спеціального інструменту;
• пластик, з якого виробляють основні елементи, екологічний, стійкий до УФ променів та механічних тертя. Він не гниє, його не потрібно покривати допоміжними сумішами. Пластик не взаємодіє з іншими хімічними речовинами, тому його легко чистити будь-яким миючим засобом;
• кожна зі складових частин може бути легко замінена на нову;
• рівень шуму на об’єкті та навколо нього зводиться до мінімуму;
• чистий будівельний майданчик без зайвого пилу;
• економія часу та трудовитрат.

Попри прогрес у виробництві будівельного обладнання, проблема видалення сміття з висоти залишається. Уламки цегли, каменю, шматки застиглого бетону, упаковка з-під будівельних матеріалів, все це накопичується на майданчику об’єкта і заважає нормальному процесу роботи та створює небезпеку для будівельників. Всі ці моменти допомагає усунути наявність сміттєспуску.

Монтаж будівельного сміттєпроводу

Процес складання може проходити двома різними способами. Все залежить від того, якої довжини будівельні сміттєпроводи
потрібні. Можна збирати рукав поступово, підвішуючи секції та вирівнюючи кронштейну колону, а можна зібрати всю конструкцію відразу і підняти її на потрібну висоту за допомогою спецтехніки. Складання колони відбувається зверху вниз, демонтаж у зворотному напрямку. В цілому збірка не завдає особливих турбот і не займає багато часу, якщо дотримуватися ряду важливих умов:

• нарощуючи висоту потрібно розташувати нижню частину рукава сміттєскиду, який знаходиться зверху, таким чином, щоб він був нижчим за верхню частину наступного рукава на 100 мм. Між приймальною горловиною та гасителем швидкості цей проміжок повинен бути не менше 150 мм;
• приймальні горловини в нижній частині фіксуються затискачами та тросом. Це убезпечує його від розгойдування та ударів під час завантаження відходів;
• колону розташовують вертикально, паралельно до будинку, на якому вона закріплена. Кріпиться тільки за допомогою рами кронштейн, яка виготовлена тим же виробником, що й інші елементи. Це одна з найважливіших вимог безпеки, щоб уберегтися від обриву рукава;
• сміттєскиди будівельні, кожні 5 метрів, мають бути зафіксовані до стіни. Це допомагає уникнути розгойдування та зайвого тертя.

Першим етапом складання є встановлення об’єкта для складання та подальшого вивантаження сміття. Це може бути автомобіль, контейнер чи причіп. Після підготовки майданчика починається збирання самої колони. В отвір розміщується кронштейн, на нього фіксується приймальна ланка. Наступним кроком буде кріплення всієї кількості прямих секцій, яка потрібна для конкретної висоти. Після складання потрібно переконатися, що всі частини щільно прилягають одна до одної, без зазорів. Це оберігає майданчик від зайвого пилу, а саму колону від пориву вітру та ударів при скиданні об’ємної кількості сміття.

Повторне використання будівельного сміттєпроводу

Міцні пластикові елементи, з яких виготовлено обладнання, дозволяють використовувати його неодноразово. Після використання колону демонтують у зворотному від складання порядку, після цього очищають за допомогою будь-якого засобу для чищення і його можна використовувати ще не один раз. Наявність гасителів швидкості у колоні уберігають її від передчасного зносу. Міцний пластик оброблений шляхом ротаційного формування, на виході перетворюється на безшовний порожній виріб, який стійкий до перепадів температури, ударів та ультрафіолету.

Матеріали, що використовуються у сміттєпроводі

Комплектуючі обладнання для очищення будівельних майданчиків від відходів виготовляються з двох основних матеріалів:

Основні елементи, які формують колону, а це прямі ланки та приймальні горловини – виготовлені з поліетилену шляхом ротоформування. Цей спосіб надає можливість виготовляти вироби будь-якої форми та розміру без швів, а отже, дуже міцні. Основні деталі з металу бувають, але дуже рідко, оскільки це ускладнює всю колону і збільшує ризик обривів. Крім цього, вони галасливі і їх небажано застосовувати на великих висотах. Ціна суцільнометалевої конструкції буде набагато вищою ніж у пластикової.

Пластикові елементи стійкі до спеки та мінусових температур, здатні витримати перепади від -30 до +40 градусів. Вони не дряпаються від ударів, не деформуються і схильні до утворення подряпин і потертостей. Внаслідок особливого способу виробництва вони мають невелику вагу, але по міцності не поступаються металевим пристосуванням.

Чому сміттєпровід це погано

Перевіримо статтю, дисертацію чи будь-який інший текст на запозичення з видачею докладного звіту де саме в роботі неунікальний текст. Також можете отримати висновок про відсутність плагіату. Більше >>>

Усунення плагіату

В тексті дисертації, монографії, статті, автореферату або іншої праці є плагіат? Недостатня унікальність тексту? Не можете пройти антиплагіат? Зробимо рерайт вашої наукової роботи! Більше >>>

Консультації щодо унікальності

Є питання щодо плагіату в наукових працях, підвищенню унікальності, рерайту, але немає кому їх поставити? Звертайтеся для отримання роз’яснень, консультацій, порад та допомоги. Більше >>>

Плагіат у наукових статтях – чому це дуже погано?

Всі претенденти на отримання вченого ступеня колись вчилися в університетах або інститутах, були студентами. Здавали, захищали різноманітні роботи: реферати, контрольні, курсові, звіти з практики, дипломні та інші роботи. Коли їх готували – робили запозичення з підручників, монографій, статей, а частіше просто з Інтернету. Іноді просто переписували (копіювали) роботи, захищені рік або два назад, чи в іншому вищому навчальному закладі. І ніяких проблем при цьому не було. Метод “там скопіював, тут вставив” настільки увійшов у звичку, що з часом став сприйматися просто як стандартна технологія підготовки наукових і кваліфікаційних робіт. Копійовані тексти сприймаються як щось знеособлене, позбавлене авторства. Деякі і не вважають це плагіатом. Інші вважають плагіатом тільки копіювання того, що знайдено в мережі Інтернет. Якщо ж матеріал знайдений в книжці і набраний з клавіатури – то це ж не «копі-паст”, а значить і не плагіат – вважають вони.

І ось, коли приходить час писати статтю, то питання як це зробити вже як би і не постає, всі технології швидкого написання чогось добре відомі:
взяти чужу статтю, змінити в ній ПІБ і подати як свою;
взяти кілька статей та інший матеріал і з усього цього зробити одну статтю (компіляція);
створити суміш свого і запозиченого тексту без належного оформлення запозиченого матеріалу;
взяти статтю російською або іншою мовою і перевести її українською (чи навпаки).

Часто ці способи комбінуються. Для отримання “ідеального” результату до отриманого тексту статті застосовується рерайт або штучне підвищення оригінальності (спеціалізовані сайти в Інтернеті пропонують підвищити оригінальність відносно недорого. Всього за 100 грн. або близько до того можна зробити текст “оригінальним”).

Всі ці способи робочі і давали хороші результати для студента. Нікого ж не вигнали і не покарали за плагіат, все завжди проходило. У самому крайньому випадку, питання завжди можна було вирішити в позитивному ключі з викладачем або на кафедрі за гроші.

Як наслідок, коли людина стає аспірантом і настає час писати статтю, про плагіат вже навіть ніхто не замислюється. А даремно.

Куди відправлялися всі курсові – реферати – есе та інші роботи після здачі (захисту) у виші? Правильно – нікуди. Вони викидалися, здавалися в макулатуру, йшли на чернетки, служили для розпалювання багать, обробки риби та інші подібні цілі. Дипломи повинні зберігатися в архіві ще 5 років. Але хто їх побачить в архіві, і хто буде читати, кому вони взагалі потрібні? Внаслідок усього цього плагіат в студентських роботах – можлива, можна навіть сказати – виправдана технологія, яка дозволяє економити час і сили.

Не так все легко з науковими статтями здобувачів наукових ступенів. Так, якщо плагіат не буде відразу помічений, статтю опублікують – аспіранту можна буде відзвітувати на кафедрі про виконану роботу. Але в даному випадку стаття не буде забута і викинута. Вона буде опублікована в науковому журналі і з’явиться в бібліотеках країни, а також в більшості випадків буде розміщена в Інтернеті. Вгорі статті буде стояти ПІБ автора, тобто відповідального за плагіат. А з самою статтею зможуть ознайомитися всі бажаючі і через 10, і через 30 років. Відповідно, погана історія може спливти коли завгодно. І, як ми бачимо на живих прикладах розвинених країн, цей факт може позбавити автора не тільки наукового ступеня, а й кар’єри (професійної, політичної), посади і навіть засобів до існування.

У зв’язку з цим очевидно, що переписати одну або кілька чужих статей і поставити під нею своє ПІБ – не вихід. Стаття повинна бути новою, оригінальною, без плагіату.

Не підходять для статей і “чорні” методи підвищення оригінальності. Якщо в тексті замінити якісь символи або літери – редактор, здійснюючи верстку, швидше за все, помітить їх і редакція журналу підніме галас. Буде дуже неприємно. До того ж, будучи надрукованою в журналі, стаття зі штучно підвищеною оригінальністю візуально на папері нічим не буде відрізнятися від статті, до якої ніякі подібні методи оптимізації не застосовувалися. Хтось, читаючи статтю, може помітити її схожість з іншими текстами, що потенційно загрожує неприємностями.

Внаслідок великого поширення плагіату редактори українських наукових журналів при прийомі статей вже майже всі почали робити перевірку на плагіат. Цьому передувала маса випадків, коли не тільки в різних журналах, але і в одному і тому ж журналі (в різних номерах) з’являлися майже точні копії статей із зазначенням їх різного авторства. У видавництвах змушені робити такі перевірки, так як, по-перше, при виявленні декількох випадків плагіату вони можуть вибути зі списку наукових «фахових» видань України, наслідком чого стане їх збитковість і закриття (так як більшість цих видань ніхто не читає, без перебування в подібному списку вони нікому не цікаві, підписуватися або купувати їх ніхто не буде). По-друге, не виключені позовні вимоги від законних авторів-правовласників, які самі писали статті, а потім їх праці майже дослівно передрукував журнал під іншим авторством.

У підсумку більшість журналів навіть другого-третього ешелону вже не ризикують друкувати всі підряд статті, що надсилають автори. Сьогодні спостерігається досить масова відмова журналів опублікувати ту чи іншу статтю. У деяких журналах цей показник доходить до 30 і навіть 50%.

До речі, ви завжди маєте змогу звернутися до нас, ми зробимо мінімальний або ж глибокий рерайт вашої статті. Наша спеціалізація – рерайт саме наукових текстів, який має свій стиль і свою специфіку.

Як самому перевірити статтю на плагіат? Сьогодні існує чимало сервісів з перевірки на плагіат, проте безкоштовні сервіси – майже всі російські, а ті, що рекомендує МОН України – платні.

Якою має бути оригінальність статті? Яких-небудь законодавчо встановлених допустимих рівнів оригінальності не існує. Для більшості статей показник 80-90% цілком прийнятний. Для статей юридичної тематики, або в якій цитується багато законодавства, він може бути ще меншим. Як плагіат можуть світитися і цілком законні цитати, таблиці зі статистикою, стійкі словосполучення. Програми перевірки на плагіат не можуть самостійно дати оцінку – плагіат це чи законна цитата, термін, або дані статистики. Крім того, різні програми показують різний відсоток оригінальності. Чому так буває? По-перше, у різних програм – різний алгоритм пошуку і різні налаштування. У деяких рівень оригінальності може навіть залежати від IP-адреси комп’ютера і його потужності. По-друге, різні програми можуть використовувати різні бази для перевірки на плагіат. В силу всього цього, неможливо встановити якийсь єдиний необхідний відсоток оригінальності для всіх.

Сайт “Аспірант” працює з 2002 року. Ми допоможемо збільшити унікальність вашої статті до необхідного рівня. Спеціалізуємося на рерайті саме наукових текстів, при рерайті зберігаємо авторський науковий стиль і фахову термінологію. Замовлення виконуються у доволі стислі терміни.