Фокус на деталі: напої на розлив – уважність перш за все

Матеріали з позначкою “Спецпроєкт”, “Партнерський матеріал” чи “Актуально” розміщені на комерційній основі. Редакція може не поділяти цю позицію.

Коронакриза посилила існуючі тренди на локальність та натуральність продуктів: люди все більше намагаються підтримувати здоров’я, змінюючи своє харчування.

Так, дослідження IRI, американської компанії з аналізу даних та маркетингових досліджень, проведене у 2018 році, показало, що кількість споживачів, які купують здоровішу місцеву їжу, виросла до 40%. Ця тенденція зберігається і у секторі пива та інших зброджених напоїв на розлив. Адже часто, ця продукція позиціонується виробниками як локальна, крафтова та натуральна. Проте не варто слідувати трендам наосліп. У секторі розливних торговельних точок існує низка законодавчо неврегульованих питань, які можуть зіпсувати настрій, а іноді і здоров’я споживача.

Відсутність визначень

“Живе пиво” – одна з найбільших родзинок розливних торговельних точок. За твердженнями виробників та продавців, воно корисне, непастеризоване, нефільтроване, зберігає усі корисні властивості напою, а тому споживати його треба швидко, протягом кількох днів максимум. Насправді ж в українських та міжнародних класифікаторах відсутнє визначення терміну “живе пиво”. Є просто якісне пиво, зварене з дотриманням усіх гігієнічних норм виробництва, правил пакування та транспортування. Воно може бути непастеризованим, нефільтрованим, але має значно довший термін зберігання. Пиво, яке швидко псується – ознака порушення технологій. Пивовар повинен забезпечувати стерильність виробництва, правильно дозувати природні консерванти: алкоголь, вуглекислий газ з дріжджів, гіркі альфа-кислоти хмелю.

Розливне пиво, в тому числі те, яке позиціонується як “живе”, часто маркують як “лагер” або “стаут”, але ці терміни не визначені законодавством України, зокрема Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”.

Через відсутність у Законі чітких визначень таких продуктів як “ель”, “пері”, “сидр”, недобросовісні виробники напоїв на розлив, можуть маркувати цими назвами продукти, що не мають жодного стосунку до їх традиційних назв. Нерідко напої, що за старовинною рецептурою отримуються від бродіння яблук або груш, маркуються у розливних торговельних точках як пивні напої. Це є одним з прикладів некоректного маркування, що вводить в оману споживачів та порушує принципи добросовісної конкуренції.

Наслідки прогалин у законодавстві

Цікавість до “крафту” та слідування світовим трендам споживання більш здорових та натуральних продуктів ведуть численних клієнтів до розливних торговельних точок, кількість яких щороку збільшується десь на 20-30 процентів. Основними покупцями у таких закладах стають люди від 25 до 40 років із середнім рівнем доходів.

На даний час законодавством України не зафіксовано мінімальної ціни на пиво. Тому, цей напій, виготовлений у неналежних умовах, і, відповідно, з низькою собівартістю, може бути масово запропонований споживачам за привабливою для них ціною. У той же час, відповідальний виробник не може дозволити собі продавати продукцію за ціною, нижчою за її вищу собівартість, обумовлену дотриманням норм та правил виготовлення напоїв даної категорії.

Деякі ж виробники використовують модні тенденції з метою виправдати досить високі ціни на свою “крафтову” продукцію. Проте, завищена чи занижена ціна на розливне пиво, а наслідки однакові. Недоліки законодавства створюють підвалини не тільки для нечесної конкуренції та введення в оману споживачів, а й передумови для підвищення загрози здоров’ю людей і зниження надходжень коштів до Державного бюджету України.

Як розвиватиметься сегмент розливних торговельних точок

У наведеному раніше дослідженні компанії IRI йдеться про тенденцію до експериментування споживачами з новими напоями, яких раніше не куштували, з продуктами та стравами інших країн. Для того, щоб гідно представити споживачам українське пивоваріння та палітру якісних зброджених напоїв, необхідно внести зміни в українське законодавство. Але не тільки. Культура споживання пива у нашій країні залежить багато в чому і від загальних показників поступу економіки та зростання добробуту споживачів.

Системні кроки до адаптації українського законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів до європейського здійснює Ліга виробників харчових продуктів. Розпочалася підготовча робота виробників пива та інших алкогольних напоїв над пропозиціями щодо внесення змін до Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”. Йдеться про вкрай важливі вдосконалення, якими будуть визначені терміни “класичний сидр”, “сидр”, “сидровий напій”, “пері”, “ель”, “лагер”, “стаут”. Робоча група також пропонує уніфікувати розмір плати за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром, пері та іншими алкогольними напоями на рівні, наприклад, 4500 грн на рік.

Спільна робота ведеться й над пропозиціями, спрямованими на підвищення результативності контролю за якістю, виробництвом і обігом алкогольних, слабоалкогольних та зброджених напоїв з боку контролюючих органів. Йдеться про внесення змін до Закону України “Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин”. Зокрема, пропонується чітко визначити, що цей Закон розповсюджується на алкогольні, слабоалкогольні напої, пиво та інші спиртовмісні напої.

Напрацьовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сегменті алкогольних, слабоалкогольних та зброджених напоїв будуть передані на розгляд представників органів законодавчої влади України.

Автор Геннадій Кузнєцов, експерт,
Голова Правління Ліги виробників харчових продуктів

Який ринок пива потрібен Україні

Треба подивитися правді в очі: якість пива, що нині пропонується в торговельних мережах, стрімко падає туди, де вже ніхто не захоче те пиво купувати. Від цього виграють виробники солодких слабоалкогольних газованих напоїв. Що ж сталося?

Ситуація з пивом у Києві перед великою війною

Почну з початку. Приблизно в середині 2021 року пивний ринок Києва починає стрімко розвиватися. Вже з першої половини 2020-го вся столиця обставлена магазинами розливного пива – такого немає ніде в Євросоюзі чи США. Там пиво купують у скляних пляшках чи банках, в той час як ледь не 50% українського пива заливається в пластикові пляшки. До речі, пластикова пляшка – далеко не найкращий спосіб зберігати пиво, скло тут працює набагато краще.

«ПивМаг», «Море Пива», «Beer Market» – це лише частина цього пивного ринку. Коли я, працюючи бізнес-редактором, попросив журналістку написати про це статтю, вона сказала, що ринок настільки тіньовий, що писати нічого. Та й керівництво було не в захваті від моєї ідеї писати про пивний ринок Києва – натомість попросили написати статтю про ринок вина. Керівники тоді пояснили, що «пиво – це пролетарський напій, а буржуазія вбирає себе вином».

Тоді ж, у 2021-му в Києві з’являється пиво зі східної України. Ми, столичні мешканці, добре пам’ятаємо донецьке пиво «Сармат», котре поважали та вживали до обіду (хто не за кермом) чи вечері зі смаженої картоплі та карася або коропа. Тепер же нам із Лисичанська почали возити пиво сорту «Душа Пивовара». Солодкувате пиво з міцністю понад 5% – спершу майже всі його полюбили. Я теж. За три місяці солодкий присмак особисто мені трохи приївся, тому я повернувся до класичних лагерів – волинських, тернопільських, київських.

З початком продуктової блокади Києва в лютому 2022-го ситуація розвивалася наступним чином. Чомусь пива сорту «Душа Пивовара» опинилося в місті дуже багато, а от інших постачань було мало. Тому ти міг замовити в магазині розливного пива будь-що, а з крану тобі все одно наливали «Душу Пивовара» і просили не скаржитися, бо ситуація така. Згодом вже й якість цього пива почала знижуватися. Цікаво було стежити, як відбувалися постачання цього пива з Лисичанська в Київ – присутність «Душі Пивовара» в Києві говорила про те, що комерційне виробництво в Лисичанську ще живе. Ми раділи.

Підписуйтесь на нас в Google News!

Пиво стало однакове на смак

Щось схоже відбувається і зараз. Яке пиво не купи – «Чайка Дніпровська», «Бердичівське», «Львівське», «Чернігівське», «Славутич», «Опілля» – воно все на один смак. Солодкий смак, жодної гіркоти, котру повинен мати справжній лагер. Звісно, солодке пиво вже п’ється без справжнього задоволення. Моя версія така: пивні виробники з метою економії коштів почали замінювати традиційні складові частини пива (солод, хміль) його хімічними аналогами, а ті синтезовані на основі цукру та мають солодкий присмак. І от кошти броварі зекономили, а ціна на пиво при цьому або лишилася попередньою, або зросла. Несправедливо.

Я сам вів блог про пиво, брав участь у фестивалях крафтового пива в Україні та США і люблю цей напій. Але свій пивний блог я поставив на паузу, бо робити огляди пива з метою його посварити я не хочу, а радити таке пиво читачам та читачкам теж не можу.

Власне, тут могла би втрутитися Державна служба із захисту прав споживачів. Втрутитися і проаналізувати хімічний зміст того пива, котре продається в українських торговельних мережах. Тоді ми би всі побачили, що відбувається насправді. Припускаю, що не лише з пивом, але й з іншими напоями – приблизно така сама ситуація. «Нектари» перемагають натуральні соки, а напій «Shake» салатового кольору – горілчану настоянку на горобині.

Згадаймо просту біологічну істину: ми – це те, що ми їмо та п’ємо. Наше тіло складається з того, що ми споживаємо в їжу. Тому якщо ми тягнемо до рота різний непотріб, то і зовнішність наша псується – виростає живіт, випадає волосся, лущиться шкіра, чешуться кінцівки. Так що давайте дбати про якість харчових продуктів у торговельних мережах, щоб нам не стати жертвами біологічного пост-апокаліпсису.