Чому в розетці напруга саме 220 Вольт?
П ерше, що варто сказати, так це те, що на сьогоднішній день в Україні, як і у всій Європі, стандартною напругою є вже не 220, а 230 Вольт. Щоправда, плюс-мінус 10%. Так що 220 сюди входить. Також хочемо відмітити, що 220 Вольт в розетці ніколи не було стандартом для усіх країн світу: в Японії – 100, на Кубі – 110, в США – 120, а в Мексиці – 127. Подивіться на цю карту, чомусь вона не одного кольору:
Країни світу, зафарбовані залежно від стандартного рівня напруги та частоти мережі
Версій такого розмаїття багато, але логічно, що треба подивитися в корінь — коли все це починало працювати. А було це в США. Підбираючи напругу для своїх мереж, які до речі були першими у світі, Томас Едісон керувався наступними міркуваннями — чим більша напруга в мережі, тим, при тій же потужності приладів, меншим буде струм, тоншими і дешевшими проводи́ та головне — менші втрати в них. Але, в той же час, чим меншою буде напруга, тим вона буде безпечнішою і менше треба буде ізоляції. Це зараз ми маємо величезну кількість пластика і у тебе вдома є моток синьої ізоленти. А тоді з цим були великі проблеми.
Треба була якась золота середина, і все сходилося до цифри 100 Вольт. А чому б і ні — і цифра кругла, та й гарно виглядає. От тільки Едісон використовува постійний струм, а не змінний. А його складно передавати без суттєвих втрат. На шляху від станціїї до користувача напруга сильно падала. І щоб забезпечити мінімум 100 В по всій мережі, за номінальне значення прийняли 110 Вольт. Так, 10 могли десь по дорозі загубитись, але 100 точно доходило до кінцевого споживача. А далі було так: для лампочок і невеликих приладів 110 Вольт цілком достатньо, але для потужних приладів — малувато. Тому придумали в будинки заводити не два, а три про́води. На одному потенціал +110 Вольт, на другому — нуль, а на третьому — мінус 110 Вольт.
Два перших йдуть в квартири, щоб живити малопотужні прилади: лампочки, телевізор, ноут. А між першим і третім різниця вже буде 220 Вольт. Цю напругу заводять у загальне приміщення, де стоять пральні машини та інше потужне обладнання. До речі, така схема і досі діє в багатьох будинка в США. Тому у них в багатьох квартирах немає пральних машин, а лише загальні пральні кімнати на увесь будинок.
У мережах зі змінним струмом також почали використовувати 110 Вольт для сумісності приладів. Що стосується Європи, то її електрофікація розпочалася пізніше. В той час вже і з ізоляцією стало легше… Та і взагалі уторопали: “Навіщо нам 110 Вольт? Давайт одразу все будемо заживлювати від більш ефективних 220. До того ж, після Світових війн все відбудовували практично з нуля. Так і закріпився стандарт у 220 Вольт. Так було до 1980-х. В США згодом трохи підняли напругу, і стандартом стало 120/240 Вольт, в Європі — 220, а от у Великобританії, під впливом США, — 240. Тому при об’єднанні Європи було прийняте рішення європейські 220 усереднити з британськими 240. В результаті вийшло 230 Вольт, які ми маємо сьогодні.
Перегляньте інші цікавинки
Чому в розетці напруга саме 220 Вольт?
П ерше, що варто сказати, так це те, що на сьогоднішній день в Україні, як і у всій Європі, стандартною напругою є вже не 220, а 230 Вольт. Щоправда, плюс-мінус 10%. Так що 220 сюди входить. Також хочемо відмітити, що 220 Вольт в розетці ніколи не було стандартом для усіх країн світу: в Японії – 100, на Кубі – 110, в США – 120, а в Мексиці – 127. Подивіться на цю карту, чомусь вона не одного кольору:
Країни світу, зафарбовані залежно від стандартного рівня напруги та частоти мережі
Версій такого розмаїття багато, але логічно, що треба подивитися в корінь — коли все це починало працювати. А було це в США. Підбираючи напругу для своїх мереж, які до речі були першими у світі, Томас Едісон керувався наступними міркуваннями — чим більша напруга в мережі, тим, при тій же потужності приладів, меншим буде струм, тоншими і дешевшими проводи́ та головне — менші втрати в них. Але, в той же час, чим меншою буде напруга, тим вона буде безпечнішою і менше треба буде ізоляції. Це зараз ми маємо величезну кількість пластика і у тебе вдома є моток синьої ізоленти. А тоді з цим були великі проблеми.
Треба була якась золота середина, і все сходилося до цифри 100 Вольт. А чому б і ні — і цифра кругла, та й гарно виглядає. От тільки Едісон використовува постійний струм, а не змінний. А його складно передавати без суттєвих втрат. На шляху від станціїї до користувача напруга сильно падала. І щоб забезпечити мінімум 100 В по всій мережі, за номінальне значення прийняли 110 Вольт. Так, 10 могли десь по дорозі загубитись, але 100 точно доходило до кінцевого споживача. А далі було так: для лампочок і невеликих приладів 110 Вольт цілком достатньо, але для потужних приладів — малувато. Тому придумали в будинки заводити не два, а три про́води. На одному потенціал +110 Вольт, на другому — нуль, а на третьому — мінус 110 Вольт.
Два перших йдуть в квартири, щоб живити малопотужні прилади: лампочки, телевізор, ноут. А між першим і третім різниця вже буде 220 Вольт. Цю напругу заводять у загальне приміщення, де стоять пральні машини та інше потужне обладнання. До речі, така схема і досі діє в багатьох будинка в США. Тому у них в багатьох квартирах немає пральних машин, а лише загальні пральні кімнати на увесь будинок.
У мережах зі змінним струмом також почали використовувати 110 Вольт для сумісності приладів. Що стосується Європи, то її електрофікація розпочалася пізніше. В той час вже і з ізоляцією стало легше… Та і взагалі уторопали: “Навіщо нам 110 Вольт? Давайт одразу все будемо заживлювати від більш ефективних 220. До того ж, після Світових війн все відбудовували практично з нуля. Так і закріпився стандарт у 220 Вольт. Так було до 1980-х. В США згодом трохи підняли напругу, і стандартом стало 120/240 Вольт, в Європі — 220, а от у Великобританії, під впливом США, — 240. Тому при об’єднанні Європи було прийняте рішення європейські 220 усереднити з британськими 240. В результаті вийшло 230 Вольт, які ми маємо сьогодні.
Перегляньте інші цікавинки