Чим може бути викликана гикавкаЧим може бути викликана гикавка

0 Comment

Що робити, якщо напала гикавка, та як її позбутися

Зазвичай гикавка настає раптово і зникає сама через кілька хвилин.

Проте бувають випадки, коли такий стан затягується. Особливо некомфортно, якщо це відбувається під час якоїсь важливої події.

Щоб подолати гикавку, важливо зрозуміти, що саме спровокувало таку реакцію організму.

Крім того, є кілька простих методів, які можуть допомогти впоратися із такою “недугою”.

Чому може напасти гикавка

Гикавка виникає, коли діафрагма починає мимоволі скорочуватися.

Діафрагма – це м’яз, який допомагає вдихати і видихати.

Коли він спазмує, то людина раптово вдихає, і голосові зв’язки змикаються, що видає характерний звук.

Ось кілька факторів, які можуть спровокувати появу гикавки:

  • Занадто швидке споживання їжі;
  • переїдання;
  • газовані напої чи гостра їжа;
  • стрес або емоційне збудження
  • вживання алкоголю;
  • різкі перепади температури;
  • куріння;
  • ковтання повітря під час жування гумки.

Хронічна гикавка може бути одним із симптомів захворювання.

Наприклад, може вказувати на такі проблеми зі здоров’ям, як:

  • шлунково-кишкові захворювання;
  • респіраторні захворювання;
  • стани, які впливають на центральну нервову систему (черепно-мозкова травма, енцефаліт, пухлина головного мозку, інсульт);
  • стани, які дратують блукаючий нерв (менінгіт, фарингіт, зоб);
  • психологічні реакції (горе, збудження, тривога, стрес, істерична поведінка, шок
  • стани, що впливають на метаболізм (діабет, проблеми з печінкою, нирками)
  • рак;
  • стан вегетативної нервової системи.

Звернутися до лікаря потрібно, якщо гикавка триває понад 48 годин, заважає прийому їжі, диханню або сну.

Тривала гикавка може призвести до таких ускладнень, як безсоння і депресія.

Як зупинити гикавку

Дихальні техніки та правильна поза

Іноді проста зміна дихання або постави може розслабити діафрагму.

Практикуйте розмірене дихання

Спробуйте повільний, розмірений подих – вдихніть та видихніть на рахунок до 5.

Затримайте дихання

Вдихніть і затримайте дихання приблизно на 10 секунд, потім повільно видихніть. Таку дію потрібно повторити 3-4 рази. При необхідності повторіть знову через 20 хвилин.

Зробіть вдих у паперовий пакет

Накрийте рот і ніс паперовим пакетом, тоді повільно вдихніть і видихніть.

Ніколи не використовуйте поліетиленовий пакет. Також важливо, щоб мішок не покривав всю голову.

Обійміть коліна

Сядьте в зручне місце, підніміть коліна до грудей і затримайте їх там дві хвилини.

Підведіть коліна до грудей і обійміть їх 2 хвилини.

Злегка стисніть грудну клітку

Нахиліться вперед, щоб стиснути грудну клітку, що чинить тиск на діафрагму.

Використовуйте метод Вальсальви

Щоб виконати цей маневр, спробуйте видихнути, затискаючи ніс і тримаючи рот закритим.

Що їсти або пити під час гикавки

Вживання певних продуктів або зміна режиму пиття також можуть допомогти стимулювати блукаючий нерв або діафрагмальні нерви.

Пийте холодну або теплу воду

Повільно випийте склянку теплої води, не перестаючи дихати.

Повільне пиття холодної води може допомогти стимулювати блукаючий нерв.

Пийте з протилежного боку склянки

Підніміть стакан під підборіддя, щоб пити з дальньої сторони.

Посмокчіть кубик льоду

Посмокчіть кубик льоду протягом декількох хвилин, а потім проковтніть його, коли він зменшиться до розумного розміру.

Прополощіть горло холодною водою

Полощіть горло крижаною водою протягом 30 секунд, при необхідності повторіть.

З’їжте ложку меду або арахісового масла

Дайте йому трохи розчинитися в роті перед тим, як проковтнути.

З’їжте трохи цукру

Покладіть щіпку цукрового піску на язик і залиште на 5-10 секунд, потім проковтніть.

Посмокчіть лимон

Візьміть тонку скибку лимону, покладіть його на язик і розсмокчіть.

Деякі люди додають в скибочку лимона трохи солі.

Прополощіть рот водою, щоб захистити зуби від лимонної кислоти.

Нанесіть краплю оцту на язик

Точки тиску

Точки тиску – це ділянки тіла, які особливо чутливі до тиску. Натискаючи на ці точки руками, можна розслабити діафрагму або стимулювати блукаючий нерв.

Потягніть за язик

Візьміться за кінчик язика і кілька разів обережно потягніть його вперед.

Це стимулює блукаючий нерв і полегшує спазми діафрагми, які іноді можуть зупинити гикавку.

Обережно натисніть на діафрагму

Діафрагма відділяє черевну порожнину від легень

Рукою легко натисніть на область трохи нижче кінця грудини.

Затисніть ніс, ковтаючи воду

Легко натисніть на ніс з кожного боку під час ковтання

Стисніть долоню

Великим пальцем натисніть на долоню іншої руки.

Вас також може зацікавити:

Яка їжа корисна для здоров’я серця, а яких продуктів краще уникати

Причини безсоння та його наслідки: як подолати проблеми зі сном

Чому важливо ретельно пережовувати їжу, та як робити це правильно

Останні новини

Головне сьогодні

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”.

Гикавка Довідник

Гикавка є мимовільним і синхронним скороченням міжреберних м’язів і діафрагми, що веде до різкого вдиху і подальшого закриття голосової щілини, що створює характерний звук.

Патомеханізм та причини гикавки:

  1. Ірритація нервів: гикавка може бути викликана подразненням закінчень блукаючого нерва, діафрагмального нерва та симпатичних нервів, які іннервують в органи грудної клітки та черевної порожнини, а також вухо, ніс та горло.
  2. Центр гикавки в центральній нервовій системі (ЦНС): збудження цього центру також може викликати гикавку.
  3. Частота: частота гикавки може змінюватися 2–60 разів на хвилину.
  4. Тривалість: зазвичай гикавка триває недовго (протягом кількох хвилин) і найчастіше пов’язана зі швидким або надмірним наповненням шлунка.
  5. Хронічна гикавка: якщо гикавка триває більше 48 год, вона може викликати значну втому, дискомфорт, зменшення маси тіла (ускладнюючи прийом їжі), безсоння та депресію.

Гикавка може бути простим фізіологічним явищем або симптомом більш серйозного захворювання. У разі хронічної гикавки важливо звернутися до лікаря для діагностики та лікування можливої основної причини.

Причини хронічної гикавки

Хронічна гикавка, яка триває більше 48 год, може бути викликана рядом різних факторів, включаючи захворювання, метаболічні порушення, вплив токсинів та лікарських засобів, а також стани, що уражують органи шиї та грудної клітки.

  1. Захворювання ЦНС:
    • судинні ураження, запальні процеси, новоутворення;
    • розсіяний склероз, гідроцефалія.
    1. Метаболічні порушення:
      • цукровий діабет, уремія (підвищений вміст сечовини у крові);
      • гіпонатріємія (низький рівень натрію в крові), гіпокальціємія (низький рівень кальцію в крові), гіпокапнія (низький рівень вуглекислого газу в крові).
      1. Токсини та лікарські засоби:
        • алкоголь, нікотин;
        • барбітурати, бензодіазепіни, етопозид, дексаметазон.
        1. Захворювання органів шиї та грудної клітки:
          • новоутворення шиї; збільшення лімфатичних вузлів;
          • новоутворення легень, пневмонія та плеврит;
          • інфаркт міокарда, рак стравоходу;
          • пухлини середостіння, діафрагмальна грижа;
          • гастроезофагеальний рефлюкс.

          Враховуючи різноманітність можливих причин, важливо провести ретельне обстеження при хронічній гикавці для визначення та лікування основного захворювання чи стану.

          Хронічна гикавка також може бути викликана захворюваннями органів черевної порожнини, а також психогенними факторами:

          1. Захворювання органів черевної порожнини:
            • рак шлунка: пухлинні процеси у шлунку можуть викликати подразнення, що веде до гикавки;
            • виразкова хвороба шлунка: виразки можуть подразнювати нерви, які провокують гикавку;
            • розтягування шлунка: часто є однією з найпоширеніших причин гикавки, особливо після переїдання;
            • шлунково-кишкова кровотеча: може подразнювати нерви, викликаючи гикавку;
            • рак підшлункової залози: новоутворення в цій ділянці можуть чинити тиск на навколишні тканини та нерви;
            • панкреатит: запалення підшлункової залози може призвести до гикавки;
            • збільшення печінки або селезінки: збільшені органи можуть чинити тиск на діафрагму;
            • асцит: накопичення рідини в черевній порожнині може спричинити тиск на діафрагму;
            • жовчнокам’яна хвороба: може викликати подразнення, що призводить до гикавки;
            • кишковий перитоніт: запалення очеревини може подразнити діафрагму.
            1. Психогенна гикавка:
              • гикавка може бути викликана психологічними факторами, такими як стрес, тривога або психічні розлади.

              Розуміння та усунення основної причини гикавки є ключовим для її лікування. У разі хронічної гикавки, особливо якщо вона супроводжується іншими симптомами, потрібна консультація лікаря для діагностики та призначення відповідного лікування.

              Діагностика хронічної гикавки

              Діагностика хронічної гикавки включає ряд досліджень, спрямованих на виявлення можливих причин цього стану. Проведення конкретних тестів залежить від клінічної картини та симптомів пацієнта:

              1. Рутинні дослідження:
                • загальний аналіз крові: для оцінки загального стану здоров’я та виявлення ознак інфекції чи запалення;
                • концентрація креатиніну та електролітів у плазмі крові: для оцінки функції нирок та електролітного балансу;
                • електрокардіограма (ЕКГ): для оцінки серцевої функції;
                • рентгенографія грудної клітки: для оцінки стану легень та грудної клітки.
                1. Додаткові дослідження, залежно від клінічної картини:
                  • показники функції печінки: виявлення захворювань печінки;
                  • концентрація кальцію у плазмі крові: для виявлення порушень мінерального обміну;
                  • магнітно-резонансна томографія (МРТ) голови: для дослідження можливих проблем у ЦНС, включаючи пухлини чи запальні процеси;
                  • комп’ютерна томографія (КТ) грудної клітки: для більш детальної оцінки стану легень та середостіння;
                  • люмбальна пункція: для аналізу цереброспінальної рідини при підозрі на інфекцію або захворювання ЦНС;
                  • гастроскопія: з метою оцінки стану шлунково-кишкового тракту;
                  • манометрія стравоходу: з метою оцінки функції стравоходу;
                  • спірометрія: оцінка функції легень;
                  • бронхоскопія: дослідження дихальних шляхів.
                  • електроенцефалограма (ЕЕГ): для оцінки електричної активності головного мозку.

                  Ці діагностичні процедури допомагають виключити або підтвердити різні медичні стани, які можуть викликати хронічну гикавку, та визначити найбільш відповідне лікування.

                  Лікування

                  При лікуванні хронічної гикавки важливо спочатку спробувати усунути її причину. У разі симптоматичного лікування, особливо при розтягуванні шлунка або гастроезофагеальному рефлюксі, можуть бути ефективними такі медикаментозні методи:

                  1. Метоклопрамід:
                    • застосовується для зменшення вираженості симптомів, пов’язаних зі шлунковими порушеннями;
                    • доза: 10 мг підшкірно або 30–40 мг на добу перорально;
                    • максимальний термін застосування: 5 днів.
                    1. Симетикон:
                      • застосовують для зменшення газоутворення та дискомфорту у животі;
                      • доза: 120–240 мг на добу перорально.
                      1. Інгібітори протонної помпи (ІПП):
                        • застосовуються для зниження кислотності шлункового соку, що може допомогти при гастроезофагеальному рефлюксі;
                        • приймається вранці у стандартній дозі.

                        Ці лікарські засоби призначені для зменшення вираженості симптомів, пов’язаних з гикавкою, особливо якщо вона викликана шлунково-кишковими захворюваннями. Однак важливо пам’ятати, що самолікування може бути неефективним або навіть небезпечним, і перед початком прийому будь-яких лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.

                        При лікуванні хронічної гикавки можуть застосовувати лікарські засоби, що пригнічують центральний рефлекс гикавки. Ці препарати впливають на нервову систему і можуть допомогти в усуненні гикавки. Ось перелік деяких із таких лікарських засобів із зазначенням режиму дозування:

                        1. Галоперидол:
                          • доза: 1–2 мг підшкірно або 2–5 мг на добу перорально.
                          1. Хлорпромазин:
                            • доза: 25–50 мг перорально або внутрішньовенно у 25 мл 0,9% NaCl;
                            • для запобігання рецидивам: 25–50 мг 3–4 рази на добу перорально.
                            1. Баклофен:
                              • доза: 5–10 мг 2 рази на добу (максимум 40 мг на добу).
                              1. Вальпроат натрію:
                                • доза: 200–500 мг перорально.
                                1. Габапентин:
                                  • доза: 300 мг 3 рази на добу (для осіб похилого віку та пацієнтів із порушеною функцією нирок 100 мг 3 рази на добу).
                                  1. Прегабалін:
                                    • доза: 75–150 мг двічі на добу.
                                    1. Ніфедипін:
                                      • доза: 10 мг тричі на добу.
                                      1. Метилфенідат:
                                        • доза: 5–10 мг двічі на добу перорально.

                                        Перш ніж приймати будь-який із цих лікарських засобів, необхідно проконсультуватися з лікарем. Самолікування може бути небезпечним, особливо за наявності інших захворювань або прийому інших лікарських засобів. Лікар визначить найбільш оптимальний препарат та дозу залежно від індивідуальних особливостей пацієнта та причини гикавки.

                                        При лікуванні стійкої гикавки, яка не піддається звичайним методам лікування, можуть використовуватися такі спеціалізовані методи:

                                        1. Стимуляція задньої стінки горла:
                                          • цей метод включає швидкі рухи вперед і назад катетера, введеного через ніс на глибину 8–12 см. Така стимуляція може допомогти припинити гикавку за рахунок впливу на рефлекторні зони.
                                          1. Лідокаїн внутрішньовенно:
                                            • при гикавці, стійкій до інших методів лікування, може застосовуватися лідокаїн у формі внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 2 мг/хв протягом 20–30 хв. Лідокаїн є анестетиком, який може зменшити вираженість гикавки за рахунок блокування нервових сигналів.
                                            1. Мідазолам постійною підшкірною інфузією:
                                              • мідазолам може вводитися шляхом постійної підшкірної інфузії в дозі 0,25–1 мг/год. Мідазолам — це седативний препарат, який може допомогти знизити частоту та інтенсивність гикавки.
                                              1. Однобічна блокада діафрагмального нерва:
                                                • це інвазивна процедура, коли діафрагмальний нерв тимчасово блокується для зменшення вираженості або припинення гикавки.

                                                Перед застосуванням будь-якого з цих методів необхідно ретельно обговорити всі ризики та користь з лікарем, враховуючи індивідуальні особливості пацієнта. Ці методи зазвичай використовуються у випадках, коли гикавка значно впливає на якість життя пацієнта і пацієнт з гикавкою не реагує на більш консервативні методи лікування.

                                                Гикавка Довідник

                                                Гикавка є мимовільним і синхронним скороченням міжреберних м’язів і діафрагми, що веде до різкого вдиху і подальшого закриття голосової щілини, що створює характерний звук.

                                                Патомеханізм та причини гикавки:

                                                1. Ірритація нервів: гикавка може бути викликана подразненням закінчень блукаючого нерва, діафрагмального нерва та симпатичних нервів, які іннервують в органи грудної клітки та черевної порожнини, а також вухо, ніс та горло.
                                                2. Центр гикавки в центральній нервовій системі (ЦНС): збудження цього центру також може викликати гикавку.
                                                3. Частота: частота гикавки може змінюватися 2–60 разів на хвилину.
                                                4. Тривалість: зазвичай гикавка триває недовго (протягом кількох хвилин) і найчастіше пов’язана зі швидким або надмірним наповненням шлунка.
                                                5. Хронічна гикавка: якщо гикавка триває більше 48 год, вона може викликати значну втому, дискомфорт, зменшення маси тіла (ускладнюючи прийом їжі), безсоння та депресію.

                                                Гикавка може бути простим фізіологічним явищем або симптомом більш серйозного захворювання. У разі хронічної гикавки важливо звернутися до лікаря для діагностики та лікування можливої основної причини.

                                                Причини хронічної гикавки

                                                Хронічна гикавка, яка триває більше 48 год, може бути викликана рядом різних факторів, включаючи захворювання, метаболічні порушення, вплив токсинів та лікарських засобів, а також стани, що уражують органи шиї та грудної клітки.

                                                1. Захворювання ЦНС:
                                                  • судинні ураження, запальні процеси, новоутворення;
                                                  • розсіяний склероз, гідроцефалія.
                                                  1. Метаболічні порушення:
                                                    • цукровий діабет, уремія (підвищений вміст сечовини у крові);
                                                    • гіпонатріємія (низький рівень натрію в крові), гіпокальціємія (низький рівень кальцію в крові), гіпокапнія (низький рівень вуглекислого газу в крові).
                                                    1. Токсини та лікарські засоби:
                                                      • алкоголь, нікотин;
                                                      • барбітурати, бензодіазепіни, етопозид, дексаметазон.
                                                      1. Захворювання органів шиї та грудної клітки:
                                                        • новоутворення шиї; збільшення лімфатичних вузлів;
                                                        • новоутворення легень, пневмонія та плеврит;
                                                        • інфаркт міокарда, рак стравоходу;
                                                        • пухлини середостіння, діафрагмальна грижа;
                                                        • гастроезофагеальний рефлюкс.

                                                        Враховуючи різноманітність можливих причин, важливо провести ретельне обстеження при хронічній гикавці для визначення та лікування основного захворювання чи стану.

                                                        Хронічна гикавка також може бути викликана захворюваннями органів черевної порожнини, а також психогенними факторами:

                                                        1. Захворювання органів черевної порожнини:
                                                          • рак шлунка: пухлинні процеси у шлунку можуть викликати подразнення, що веде до гикавки;
                                                          • виразкова хвороба шлунка: виразки можуть подразнювати нерви, які провокують гикавку;
                                                          • розтягування шлунка: часто є однією з найпоширеніших причин гикавки, особливо після переїдання;
                                                          • шлунково-кишкова кровотеча: може подразнювати нерви, викликаючи гикавку;
                                                          • рак підшлункової залози: новоутворення в цій ділянці можуть чинити тиск на навколишні тканини та нерви;
                                                          • панкреатит: запалення підшлункової залози може призвести до гикавки;
                                                          • збільшення печінки або селезінки: збільшені органи можуть чинити тиск на діафрагму;
                                                          • асцит: накопичення рідини в черевній порожнині може спричинити тиск на діафрагму;
                                                          • жовчнокам’яна хвороба: може викликати подразнення, що призводить до гикавки;
                                                          • кишковий перитоніт: запалення очеревини може подразнити діафрагму.
                                                          1. Психогенна гикавка:
                                                            • гикавка може бути викликана психологічними факторами, такими як стрес, тривога або психічні розлади.

                                                            Розуміння та усунення основної причини гикавки є ключовим для її лікування. У разі хронічної гикавки, особливо якщо вона супроводжується іншими симптомами, потрібна консультація лікаря для діагностики та призначення відповідного лікування.

                                                            Діагностика хронічної гикавки

                                                            Діагностика хронічної гикавки включає ряд досліджень, спрямованих на виявлення можливих причин цього стану. Проведення конкретних тестів залежить від клінічної картини та симптомів пацієнта:

                                                            1. Рутинні дослідження:
                                                              • загальний аналіз крові: для оцінки загального стану здоров’я та виявлення ознак інфекції чи запалення;
                                                              • концентрація креатиніну та електролітів у плазмі крові: для оцінки функції нирок та електролітного балансу;
                                                              • електрокардіограма (ЕКГ): для оцінки серцевої функції;
                                                              • рентгенографія грудної клітки: для оцінки стану легень та грудної клітки.
                                                              1. Додаткові дослідження, залежно від клінічної картини:
                                                                • показники функції печінки: виявлення захворювань печінки;
                                                                • концентрація кальцію у плазмі крові: для виявлення порушень мінерального обміну;
                                                                • магнітно-резонансна томографія (МРТ) голови: для дослідження можливих проблем у ЦНС, включаючи пухлини чи запальні процеси;
                                                                • комп’ютерна томографія (КТ) грудної клітки: для більш детальної оцінки стану легень та середостіння;
                                                                • люмбальна пункція: для аналізу цереброспінальної рідини при підозрі на інфекцію або захворювання ЦНС;
                                                                • гастроскопія: з метою оцінки стану шлунково-кишкового тракту;
                                                                • манометрія стравоходу: з метою оцінки функції стравоходу;
                                                                • спірометрія: оцінка функції легень;
                                                                • бронхоскопія: дослідження дихальних шляхів.
                                                                • електроенцефалограма (ЕЕГ): для оцінки електричної активності головного мозку.

                                                                Ці діагностичні процедури допомагають виключити або підтвердити різні медичні стани, які можуть викликати хронічну гикавку, та визначити найбільш відповідне лікування.

                                                                Лікування

                                                                При лікуванні хронічної гикавки важливо спочатку спробувати усунути її причину. У разі симптоматичного лікування, особливо при розтягуванні шлунка або гастроезофагеальному рефлюксі, можуть бути ефективними такі медикаментозні методи:

                                                                1. Метоклопрамід:
                                                                  • застосовується для зменшення вираженості симптомів, пов’язаних зі шлунковими порушеннями;
                                                                  • доза: 10 мг підшкірно або 30–40 мг на добу перорально;
                                                                  • максимальний термін застосування: 5 днів.
                                                                  1. Симетикон:
                                                                    • застосовують для зменшення газоутворення та дискомфорту у животі;
                                                                    • доза: 120–240 мг на добу перорально.
                                                                    1. Інгібітори протонної помпи (ІПП):
                                                                      • застосовуються для зниження кислотності шлункового соку, що може допомогти при гастроезофагеальному рефлюксі;
                                                                      • приймається вранці у стандартній дозі.

                                                                      Ці лікарські засоби призначені для зменшення вираженості симптомів, пов’язаних з гикавкою, особливо якщо вона викликана шлунково-кишковими захворюваннями. Однак важливо пам’ятати, що самолікування може бути неефективним або навіть небезпечним, і перед початком прийому будь-яких лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.

                                                                      При лікуванні хронічної гикавки можуть застосовувати лікарські засоби, що пригнічують центральний рефлекс гикавки. Ці препарати впливають на нервову систему і можуть допомогти в усуненні гикавки. Ось перелік деяких із таких лікарських засобів із зазначенням режиму дозування:

                                                                      1. Галоперидол:
                                                                        • доза: 1–2 мг підшкірно або 2–5 мг на добу перорально.
                                                                        1. Хлорпромазин:
                                                                          • доза: 25–50 мг перорально або внутрішньовенно у 25 мл 0,9% NaCl;
                                                                          • для запобігання рецидивам: 25–50 мг 3–4 рази на добу перорально.
                                                                          1. Баклофен:
                                                                            • доза: 5–10 мг 2 рази на добу (максимум 40 мг на добу).
                                                                            1. Вальпроат натрію:
                                                                              • доза: 200–500 мг перорально.
                                                                              1. Габапентин:
                                                                                • доза: 300 мг 3 рази на добу (для осіб похилого віку та пацієнтів із порушеною функцією нирок 100 мг 3 рази на добу).
                                                                                1. Прегабалін:
                                                                                  • доза: 75–150 мг двічі на добу.
                                                                                  1. Ніфедипін:
                                                                                    • доза: 10 мг тричі на добу.
                                                                                    1. Метилфенідат:
                                                                                      • доза: 5–10 мг двічі на добу перорально.

                                                                                      Перш ніж приймати будь-який із цих лікарських засобів, необхідно проконсультуватися з лікарем. Самолікування може бути небезпечним, особливо за наявності інших захворювань або прийому інших лікарських засобів. Лікар визначить найбільш оптимальний препарат та дозу залежно від індивідуальних особливостей пацієнта та причини гикавки.

                                                                                      При лікуванні стійкої гикавки, яка не піддається звичайним методам лікування, можуть використовуватися такі спеціалізовані методи:

                                                                                      1. Стимуляція задньої стінки горла:
                                                                                        • цей метод включає швидкі рухи вперед і назад катетера, введеного через ніс на глибину 8–12 см. Така стимуляція може допомогти припинити гикавку за рахунок впливу на рефлекторні зони.
                                                                                        1. Лідокаїн внутрішньовенно:
                                                                                          • при гикавці, стійкій до інших методів лікування, може застосовуватися лідокаїн у формі внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 2 мг/хв протягом 20–30 хв. Лідокаїн є анестетиком, який може зменшити вираженість гикавки за рахунок блокування нервових сигналів.
                                                                                          1. Мідазолам постійною підшкірною інфузією:
                                                                                            • мідазолам може вводитися шляхом постійної підшкірної інфузії в дозі 0,25–1 мг/год. Мідазолам — це седативний препарат, який може допомогти знизити частоту та інтенсивність гикавки.
                                                                                            1. Однобічна блокада діафрагмального нерва:
                                                                                              • це інвазивна процедура, коли діафрагмальний нерв тимчасово блокується для зменшення вираженості або припинення гикавки.

                                                                                              Перед застосуванням будь-якого з цих методів необхідно ретельно обговорити всі ризики та користь з лікарем, враховуючи індивідуальні особливості пацієнта. Ці методи зазвичай використовуються у випадках, коли гикавка значно впливає на якість життя пацієнта і пацієнт з гикавкою не реагує на більш консервативні методи лікування.