Перитоніт – ознаки, діагностика, наслідки та профілактика

Запалення очеревини, абдомінальний сепсис або перитоніт швидко вражає важливі внутрішні системи та органи. Запалення розвивається поетапно, має низку характерних ознак (біль у животі, блювання, порушення випорожнень і т. д.). Перитоніт лікують лише оперативним шляхом після ретельної діагностики та спецпідготовки.

1. Що таке перитоніт
2. Чим небезпечне запалення очеревини
3. Класифікація патології
4. Симптоми перитоніту
5. Реактивна стадія
6. Ознаки токсичної стадії
7. Термінальна стадія перитоніту
8. Особливості симптоматики хронічної форми
9. Причини перитоніту
10. Діагностика
11. Лікування перитоніту
12. Оперативне втручання
13. Передопераційна підготовка
14. Реабілітаційна терапія
15. Прогноз та профілактика
16. Відео

Що таке перитоніт

Дифузний або локальний запальний процес у серозній оболонці черевної порожнини – перитоніт (peritonitis: peritoneum – очеревина плюс суфікс-itis, що позначає запалення). Бактеріальна або асептична патологія відноситься до тяжких наслідків деструктивно-запальних хвороб органів очеревини.

У складі порожнини парієтальний та вісцеральний листки, які переходять одна в одну, покриваючи внутрішні органи. Брюшина – активна функціонуюча мембрана, що виконує ряд функцій: ексудативну (вироблення серозної рідини), резорбтивну (всмоктування ексудату, омертвілих тканин), бар’єрну (протимікробний захист) і так далі. Вона відмежовує органи від ураження за допомогою рубців та спайок, гуморальних та клітинних механізмів.

Раніше перитоніт мав дуже високі показники смертності – до 70%. Сьогодні кількість летальних наслідків знизилася до 15-19%, завдяки сучасним методикам діагностики та лікування.

Чим небезпечне запалення очеревини

Гостра форма захворювання без своєчасної терапії викликає низку небезпечних ускладнень:

• кровотеча;
• інфекційний токсичний шок;
• кишкова гангрена;
• набряк легень, головного мозку;
• гостра судинна чи ниркова недостатність;
• сепсис (зараження крові);
• дегідратація (зневоднення);
• летальний кінець.

Віддалені наслідки перитоніту, що виникають після оперативного лікування:

• вентральна грижа;
• парез (частковий параліч) кишківника, непрохідність;
• внутрішньочеревні спайки;
• міжкишковий абсцес (нагноєння);
• безпліддя;
• евентрація (випадання) кишківника.

Класифікація патології

Запалення черевної порожнини поділяють на види, залежно від різних факторів. За клінічним перебігом:

• гострий перитоніт;
• підгострий;
• хронічний.

З причин розвитку:

1. Травматичний перитоніт викликаний проникаючим пораненням очеревини.
2. Післяопераційний тип.
3. Апендикулярний (гнильний) – виникає при гострому апендициті (запаленні апендикса), його гангренозній формі.
4. Перфоративний – прорив (перфорація, наскрізний дефект) в порожніх органах.

За поширеністю запального процесу:

1. Місцевий перітоніт. Поразка очеревини виникає лише навколо відростка сліпої кишки (апендикса).
2. Розлитий перитоніт відносять до великих важких запальних процесів.
3. Періапендикулярний інфільтрат – це зрощення червоподібного відростка з органами, які знаходяться поруч (тонка або сліпа кишка).
4. Дифузна форма хвороби викликає сильне глибоке ураження черевної порожнини навколо апендикса.

За характером інфікування:

1. Первинний (ідіопатичний) перитоніт – гематогенне або лімфогенне попадання патогенної мікрофлори.
2. Вторинний – спровокований травмами чи хірургічними патологіями очеревини.
3. Третинний тип – при ослабленні організму після травм, операцій.

Види перитоніту за характером виділень (ексудату):

• геморагічний (з кров’ю);
• жовчний;
• фібринозний;
• гнійний;
• каловий (домішка калу, кишкового вмісту).

За наявності інфекції:

1. Асептичний перитоніт. Викликаний попаданням у очеревину токсичних компонентів (шлункового соку, ферментів підшлункової залози та подібного), а також агресивних хімічних реагентів (спирту, йоду) під час операції.
2. Мікробний (бактеріальний) тип спровокований рядом мікроорганізмів: стафілококами, стрептококами, ентеробактеріями тощо).
3. Особливі форми:

• канцероматозна (при пухлинах);
• паразитарна – викликана гельмінтами.

Симптоми перитоніту

Прояви захворювання залежать від причин, що його викликали, тяжкості процесу, розташування вогнища запалення та стану людини загалом. Стандартні загальні ознаки перитоніту:

• температура підвищується до 37-39°С;
• нудота блювота;
• слабкість, нездужання;
• тахікардія, прискорений пульс;
• пронос та/або запор, метеоризм (здуття живота);
• зневоднення;
• гострі болі в животі (стають сильнішими, якщо натиснути на передню стінку);
• висока пітливість;
• напруга м’язів;
• блідість та синюшність шкіри;
• підвищення артеріального тиску, що різко падає через короткий період.

Існує кілька стадій розвитку перитоніту, кожна має характерні симптоми.

Реактивна стадія

При початковій чи реактивній стадії хвороби з’являються такі ознаки:

• болі, спазми у сфері живота;
• сильна слабкість, апатія;
• підвищення температури тіла до 37-38С;
• напруга м’язів передньої черевної стінки.

Якщо виявити перитоніт у перші 12 годин та провести оперативне лікування, то повне одужання пацієнта настає у 95% випадків.

Ознаки токсичної стадії

Наступна стадія патології – токсична. Людині стає трохи легше, але цей стан уявний. Відбувається серйозна інтоксикація організму, що супроводжується такими симптомами:

• сильна нудота, блювання;
• блідість шкірного покриву;
• темні кола під очима, запалі щоки;
• підвищення температури до 39С і більше; гарячка;
• розлад шлунка (пронос/запор).

Відповідно до медичної статистики, 20% випадків токсичної стадії перитоніту закінчуються смертю.

Термінальна стадія перитоніту

Етап дуже небезпечний для здоров’я та життя людини. При термінальній стадії організм практично знесилений, самопочуття сильно погіршується. Симптоми:

• здуття живота (метеоризм);
• набряклість внутрішніх органів;
• інтенсивні напади болю навіть за незначному торканні поверхні живота;
• задишка, аритмія;
• порушення сечовипускання;
• сплутаність свідомості.

Після лікування на цій стадії виживає тільки кожен 10 пацієнт.

Особливості симптоматики хронічної форми

Найчастіше хронічний перитоніт немає яскраво вираженої клінічної картини. Така форма захворювання може протікати непомітно, але при цьому відбувається поступове отруєння організму. Ознаки хронічного запалення очеревини:

• періодичний біль у животі;
• зменшення ваги;
• субфебрильна (37-38С) температура, що тримається тривалий час;
• підвищене виділення холодного поту;
• запори.

Причини перитоніту

Виділяють кілька груп факторів, що викликають розвиток запального процесу:

• Найчастіша причина – розрив, руйнування внутрішніх органів, влучення їх у очеревину. В результаті відбувається інфекційне чи хімічне ураження черевної порожнини. Основні фактори цієї категорії:

1. Розрив кишкової стінки стороннім проковтнутим предметом (гудзик, частина іграшки і т. д.).
2. Перфорація апендикса (ускладнення гострої форми апендициту).
3. Розриви злоякісної ракової пухлини, дивертикула кишечника (випинання стінки органу), кісти яєчника, виразки 12-палої кишки або шлунка.

• Причини інфекційно-запального перитоніту:

1. Холецистит – запалення жовчного міхура.
2. Гострий апендицит – ураження відростка сліпої кишки.
3. Панкреатит – запалення підшлункової.
4. Дивертикуліт – інфекційне ураження дивертикула (випинання стінки порожнистого або трубчастого органу).

• Після операції:

1. Пошкодження черевної порожнини при неакуратному висушуванні марлевими тампонами.
2. Попадання інфекції у очеревину.
3. Обробка порожнини агресивними хімічними речовинами (спиртом чи йодом).

• Травматичні причини: сильний забій, вогнепальне або ножове поранення.

Діагностика

Дуже важливо вчасно виявити захворювання, щоб уникнути ускладнень та смерті. Діагностика базується на детальному зборі анамнезу та оцінці скарг хворого. Лікар з’ясовує наявність хронічних захворювань системи травлення, нюанси початку та перебігу нездужання, його тривалість, вираженість больового синдрому та отруєння організму.

Клінічний огляд включає пальпацію (промацування) стінки очеревини, прослуховування, виявлення симптомів її подразнення. Вимірюють тиск, пульс, частоту дихання та величину живота.

1. Загальний аналіз сечі визначення її кислотно-лужного статусу.
2. Загальний аналіз крові: зниження кількості лейкоцитів до 4000 і менше чи збільшення до 12000 і більше, прискорення ШОЕ, зсув формули вліво.
3. Біохімічне обстеження крові на цукор, альбумін, ферменти печінки, підшлункову залозу.
4. Вивчення та посів перитонеального ексудату.

Інструментальні способи діагностики:

1. Рентгенографія черевної порожнини.
2. Пункція (забір тканин) через заднє зведення піхви за наявності запалення в малому тазі.
3. УЗД органів черевної порожнини та малого тазу (якщо необхідно).
4. Діагностична лапароскопія — операція, що дозволяє провести детальний огляд внутрішніх органів щодо їх ушкодження.
5. Лапароцентез – отримання масивного випоту (скупчення слизової, каламутної рідини з судин при запаленні).

Лікування перитоніту

Захворювання лікується лише за допомогою хірургії. Потрібна негайна госпіталізація та операція. Терапія включає кілька етапів:

• передопераційна підготовка;
• серединна лапаротомія;
• реабілітація із застосуванням медикаментів, дотримання суворої дієти.

Оперативне втручання

Хірургічна операція при перитоніті здійснюється за певним алгоритмом:

1. Очищення шлунка та кишечника (клізма), введення загального наркозу.
2. Розрізання передньої частини очеревини (лапаротомія).
3. Усунення причини хвороби: видалення жовчного міхура, апендикса, патологічного вмісту (гною, крові, жовчі), ушивання стінок органу при розриві, резекції виразки.
4. Промивання черевної порожнини антисептиками (санація).
5. Декомпресія кишечника, введення хлорвінілового дренажу у очеревину.
6. Метод зашивання рани залежить від терапії, яка буде проводитись після операції:

• Зашивання з пасивним дренуванням – для виведення ексудату та запровадження антибактеріальних медикаментів.
• Відкритий метод використовують при великій кількості гною, великому запальному процесі. Виділення йдуть через відкриту рану, прикриту тампонами.
• Шов без дренажу. При помірному поширенні інфекції, якщо немає ризику розвитку абсцесу.
• Зближення країв розрізу. Установка дренажу біля стінки черевної порожнини для її промивання та виведення ексудату.

Передопераційна підготовка

Щоб знизити кількість ризиків та ускладнень під час операції, проводиться спеціальна підготовка:

1. Після анестезії у вену вводять мідазол або церукал (для профілактики післяопераційної нудоти, блювання).
2. Здійснюється штучна вентиляція легень.
3. Використовують ранітидин зниження рівня кислотності в шлунку.
4. Ставлять катетери сечового міхура, периферичної та центральної вен.
5. Застосовують інфузії – вводять фізіологічний розчин через крапельницю.
6. Список може бути розширений, що залежить від показань.

Реабілітаційна терапія

Після оперативного втручання проводять спеціальне лікування за допомогою низки медикаментів. Вони допомагають знищити інфекцію, відновити нормальну роботу органів шлунково-кишкового тракту, зміцнити імунітет. Пацієнт повинен дотримуватись дієти близько 3 місяців. Групи препаратів:

1. Антибіотики широкого спектра дії: ампіцилін, гентаміцин, цефтріаксон.
2. НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби) для зменшення больового синдрому після операції (кеторол, парацетамол, ібупрофен).
3. Дезінтоксикаційні (розчин кальцію хлориду) та діуретичні (фуросемід, манітол) засоби для активного виведення бактерій, токсинів з організму.
4. Протиблювотні медикаменти (метоклопрамід).
5. Для нормалізації водно-електролітного балансу та заповнення рідини використовують інфузійні препарати (розчини глюкози, Хартмана, Рінгера).
6. Антихолінестеразні засоби (фізостигмін, прозерин) допомагають відновити роботу кишечника.

Коли система травлення відновлюється, пацієнту вводять вітамінні суміші через ніс або рот за допомогою зонда.

Після виписки потрібно тривалий час дотримуватися дієти. До раціону можна включати:

• овочеве пюре;
• бульйони з нежирного м’яса (курка, індичата, кролятина);
• фрукти, ягідні компоти;
• через пару тижнів поступово додають у меню відварене м’ясо, молочні продукти, яйця.

Не можна їсти такі продукти:

• копчений птах, м’ясо, рибу;
• прянощі;
• бобові;
• жирне м’ясо, рибу;
• кондитерські вироби;
• газовані та алкогольні напої, кава.

Прогноз та профілактика

Від перитоніту вмирає близько 30% людей, за наявності поліорганної недостатності (неспецифічної стрес-реакції організму) летальність зростає до 90%. Прогнози залежать від типу запалення, ступеня його розвитку та своєчасної медичної допомоги. Операція у перші кілька годин захворювання рятує 90% пацієнтів, після 24 годин показник виживання знижується до 50%, через 3 дні – до 10%.

Ефективна профілактика перитоніту:

1. Оберігати організм від стресів, переохолодження.
2. Вчасно виявляти та лікувати хвороби до того, як вони стануть хронічними та спричинять серйозні наслідки.
3. Вживати корисні продукти, багаті на вітаміни, мінерали. Відмовитися від алкоголю, газованих напоїв або мінімізувати їхню кількість.
4. Не приймати ліки без консультації із фахівцем.
5. Повноцінно відпочивати, висипатись.

Перитоніт

Перитоніт — це запалення, яке локалізується в черевній порожнині. Його розвиток викликаний серйозною інтоксикацією організму. Даний процес здатний зачіпати найважливіші для життєдіяльності органи.

Перитоніт: опис захворювання

Перитоніт виникає під дією інфекції, яка проникає в організм і викликає запальні процеси. Хвороба часто спостерігається при великому пораненні або розкритті гнійника. Також причиною перитоніту може стати пошкодження оболонки органу.

Поширені причини виникнення перитоніту

Серед причин, які призводять до перитоніту, можна виділити:

• апендицит;
• прорив виразки;
• проникнення інфекції;
• ускладнення після пологів;
• розрив кишечника;
• абсцеси черевної порожнини;
• крововилив в очеревину.

Перитоніт може спостерігатися при метастазах, викликаних онкологічними захворюваннями.

Головні симптоми перитоніту

Ознаки захворювання починаються з болю, який є гострим і дуже швидко посилюється. Також з’являються вторинні ознаки інтоксикації, включаючи блювоту й нудоту. Температура тіла підвищується, пацієнт може відчувати озноб. Відбувається помітне зниження апетиту. Захисний спазм мускулатури призводить до того, що живіт стає твердим. Перші напади проходять, і людина відчуває полегшення на наступні пару годин. Після цього больовий синдром повертається з колишньою силою.

Діагностика перитоніту та її особливості

Перитоніт діагностують на підставі скарг пацієнта. Лікарю потрібно визначити характер болю, а також локалізувати його. Щоб забезпечити успішне лікування, необхідно якомога раніше звернутися за медичною допомогою. У лікарні обов’язково візьмуть сечу на аналіз і зроблять дослідження крові. Інструменти, які доступні фахівцям для діагностики, представлені таким чином:

• пункція очеревини;
• магнітно-резонансне дослідження;
• рентген;
• ультразвук.

Перитоніт може призводити до негайних або відстрочених ускладнень, якщо не буде проведена своєчасна діагностика і розпочато лікування. До числа негайних ускладнень можна віднести зараження крові та гостру ниркову недостатність. Також до цієї категорії наслідків входять шоковий стан і колапс, а в деяких випадках і летальний результат. Відстроченими ускладненнями можна назвати спайкову хворобу і появу післяопераційних гриж. Також у пацієнтів спостерігається порушення моторики кишечника і злоякісні хвороби. Перитоніт може стати причиною проблем із зачаттям у жінок, які раніше перенесли цю хворобу.

Профілактика перитоніту: як не допустити рецидив?

Дане захворювання є ускладненням, до якого призводять хвороби органів очеревини, тому правильна профілактика дозволить знизити ймовірність його виникнення. Для профілактики потрібно дотримуватись простих рекомендацій, серед яких оперативне реагування на такі недуги:

• панкреатит;
• апендицит;
• виразка шлунку.

Лікарі рекомендують звернути увагу пацієнтів на власний спосіб життя і раціон. Протягом декількох днів після операційного втручання не можна їсти й пити. Далі потрібно коригувати раціон в сторону м’яких продуктів, включаючи легкі водянисті каші, кисіль, а також страви, здатні стимулювати перистальтику. Дієта, якої повинна дотримуватися людина в подальшому, складається на підставі того захворювання, яке призвело до перитоніту. Спільними особливостями раціону буде частий прийом їжі при мінімальному обсязі порції. Профілактика захворювання досягається завдяки вживанню спеціальних добавок, що відрізняються високим вмістом біфідобактерій і лактобактерій. Це дозволить повернути до нормального стану мікрофлору кишечника.

Яким має бути лікування перитоніту?

Щоб лікування хвороби виявилося ефективним, необхідно своєчасно звернутися до лікаря. В іншому випадку захворювання буде загострюватися, що в підсумку може призвести до летального результату. Самолікування в подібній ситуації небезпечне. Пацієнту може бути призначена операція, під час якої потрібно видалити гній, а також санація черевної порожнини. Хірургам доведеться зшити розриви тканин і усунути абсцеси. Забезпечити видалення гною дозволяє черезшкірний дренаж.

Надалі застосовують таблетки від перитоніту, які призначаються індивідуально. Зазвичай використовуються антибіотики, які дозволяють знизити концентрацію патогенних організмів. У період відновлення пацієнта призначають ліки від перитоніту, які нормалізують роботу органів і прискорюють загоєння тканин. Всі необхідні препарати ви завжди знайдете в каталозі нашої інтернет-аптеки, яка працює цілодобово. Приступати до лікування слід тільки після отримання призначення від лікаря.

Увага! Дана інформація носить виключно інформаційний характер! При появі перших симптомів, необхідно негайно звернутися за консультацією до фахівця. Не варто займатися самолікуванням, тому що це небезпечно для вашого здоров’я. Наш сайт zdravica.ua не несе відповідальності за ті наслідки, які можуть виникнути внаслідок використання інформації, наданої на сторінці. НЕ ЗАЙМАЙТЕСЯ САМОЛІКУВАННЯМ! ЦЕ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я!