Зміст:

1 Чи можливо використовувати сіножаті та пасовища як рільні землі
2 Землі для сіножаті та випасу худоби: як отримати і що з ними можна робити
- 2.1 Закон про пасовища та сіножаті

Чи можливо використовувати сіножаті та пасовища як рільні землі

Досить часто можна зіткнутися із ситуацією коли юридичними чи фізичними особами надані їм в оренду сіножаті і пасовища фактично використовуються як рільні землі. Цей факт заслужено викликає ряд запитань:

Чи потрібно змінювати цільове призначення земельної ділянки в такому випадку?
Чи передбачає чинне законодавство відповідальність за такі дії?
На що звертати орендарям увагу щоб їх дії були виключно в правовому полі?

Розберемося по черзі з даними питаннями.

1.Чи потрібно змінювати цільове призначення земельної ділянки в такому випадку?

Частиною 1 Закону від 22.05.03 р. № 858-IV «Про землеустрій» визначено, що цільове призначення земельної ділянки – це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно цільового призначення пасовища та сіножаті відносяться до земель сільськогосподарського призначення і є сільськогосподарськими угіддями – пункт «а» частини 2 статті 22 Земельного кодексу (далі – ЗК). До сільськогосподарських угідь також відносять: ріллю, багаторічні насадження та перелоги.

У частині 1 даної статті визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Отже, сіножаті, пасовища та рілля належать до однієї категорії земель! І в даному випадку має місце зміна виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з пасовищ чи сіножатей на ріллю, тому підстави для змін цільового призначення земельної ділянки відсутні.

2. Чи передбачає чинне законодавство відповідальність за такі дії? Яку саме? В якому випадку вона може настати?

Щоб дати відповідь на це запитання проаналізуємо Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.14 р. у справі № 808/896/1402.04.2014 “Щодо можливості розорювання сіножатей”.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство агрофірма «Солодководне» (далі – позивач, ТОВ «НВП АФ «Солодководне» до Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області (далі – відповідач, Інспекція) про визнання нечинними та скасування приписів відповідача від 30.07.13 № 071 та від 04.09.13 р. № 083.

Як встановлено матеріалами справи, 29.07.13 р. відповідачем в особі державного інспектора відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Редька Валерія Миколайовича було перевірено дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «НВП АФ «Солодководне» (код ЄДРПОУ 035815811), за результатами якої складено акт перевірки дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства (уніфікована форма) від 29.07.13 р. (далі – акт перевірки).

У розділі III акту перевірки «порушення вимог земельного законодавства, які виявлені в ході перевірки (детальний опис)», зокрема, зазначено наступне:

на час проведення перевірки в обробітку ТОВ «НВП Агрофірма «Солодководне» згідно довідки виконавчого комітету Солодководнянської сільської ради Розівського району від 29.07.13 р. № 112/01-30 в межах території сільської ради знаходяться сіножаті колективної власності членів колишнього КСП ім.Леніна, загальною площею 247,7455 га, у тому числі: – 86,4202 га в контурі № 262 на вказану земельну ділянку було укладено в 2011 році Договір оренди землі. На час проведення перевірки земельна ділянка знаходиться в обробітку підприємства, та зайнята посівом кукурудзи, що є порушенням вимог ч.2 , ч.5 ст.25 Закону від 19.06.03 р. № 962-IV.

Також, 04.09.13 р. відповідачем при перевірці виконання припису № 071 було винесено похідний від нього припис за № 083, у якому зазначено наступне: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «НВП АФ «Солодководне» від 30.07.13 р. встановлено факт відхилення від затвердженого проекту внутрішньогосподарського землеустрою на орендованій земельній ділянці 86,4202 га сіножатей проведено посів кукурудзи та видано припис на усунення виявленого порушення земельного законодавства за № 071 від 30.07.13 р. Однак даний припис не виконано, що є порушенням вимог ст.125 ЗК та ст. 188 5 КУпАП.

Аналізуючи норми законів, суд прийшов до висновку, що засівання наданих для товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок посівами кукурудзи не призводить до зміни її цільового призначення. Земельна ділянка при цьому залишається земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та такою, що використовується для товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, суд зазначив, що відповідно до ч.5 ст.25 Закону № 858-IV, власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.

Таким чином, норми законів, які на думку відповідача було порушено позивачем при використанні зазначеної вище земельної ділянки – є бланкетними. До того ж ні в акті перевірки, ні в приписі № 071 відповідач не вказує, які саме заходи з охорони земель та дотримання яких саме екологічних обмежень у використанні земель порушено позивачем при обробітку земельної ділянки розміром 86,4202 га у контурі № 262 та яким проектом землеустрою такі обмеження встановлені.

Без з’ясування та зазначення цих обставин в акті перевірки, не можна зафіксувати факт порушення відповідачем вказаних норм права і тим більше, видавати приписи на їх усунення, без зазначення того, що саме і в супереч чому було порушено, і що саме потрібно усунути.

Також, як зазначає відповідач, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «НВП АФ «Солодководне» від 30.07.13 р. відповідачем встановлено факт відхилення від затвердженого проекту внутрішньогосподарського землеустрою, а саме – на орендованій земельній ділянці 86,4202 га сіножатей проведено посів кукурудзи, та видано припис на усунення виявленого порушення земельного законодавства за № 071 від 30.07.13 р. Однак даний припис не виконано, що є порушенням вимог ст. 125 ЗК та ст. 188 5 КУпАП. Приписано у термін до 04.10.13 р. усунути виявлені порушення.

Проте, судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення орендованої земельної ділянки у розмірі 86,4202 га сіножатей, у якому б встановлювалися будь-які обмеження щодо її використання, у тому числі щодо проведення посівів кукурудзи, відсутній.

Докази на підтвердження своїх обґрунтувань відповідач не надав, мотивуючи відсутністю у нього такої документації. При наданні позивачем цієї документації у судовому засіданні, відповідач також не зміг послатися на наявність відповідних обмежень у використанні земельних ділянок.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що продаж або інше відчуження земельної ділянки також не здійснювалося. Отже, твердження відповідача про відхилення чи порушення з боку позивача при використанні земельної ділянки розміром 86,4202 га у контурі № 262, при її обробітку та засіванням посівами кукурудзи не підтверджені будь-якими доказами по справі.

На підставі вищевикладеного, відповідач не довів правомірність винесених спірних приписів від 30.07.13 р. № 071 та від 04.09.13 р. № 083, у зв’язку з чим, останні підлягали скасуванню.

Детально розберемося що ж являє собою поняття «відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою»:

Під поняттям землеустрою розуміють сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Головною метою землеустрою є забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів. Правову основу землеустрою становлять Конституція, ЗК, Закони «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», «Про планування і забудову територій», Закон № 858 та інші нормативно-правові акти.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов’язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, зокрема, орендарями.

Статтею 55 КУпАП передбачено, що відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для настання відповідальності визначальним є наявність об’єктивної сторони даного правопорушення, яка полягає у відхиленні без належного дозволу від затверджених у встановленому порядку проектів внутрігосподарського землеустрою. Здійснення таких дій порушує вимоги раціонального землекористування, що має наслідком відповідальність за цією статтею.

Важливо розуміти, що саме являє собою проект внутрігосподарського землеустрою. Частина 1 Закону № 858 дає визначення поняттям «проект землеустрою» – сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом та «робочий проект землеустрою» – сукупність економічних, проектних і технічних документів з використання та охорони земель, що включає розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом строку, встановленого цим проектом.

Відповідно до цього під внутрігосподарським землеустроєм розуміють комплекс заходів щодо організації території конкретного господарюючого суб’єкт, що здійснюються з метою створення в рамках його територіального володіння умов для раціонального використання і охорони земель. Проектом внутрігосподарського землеустрою – є сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель конкретного господарства, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Отже, якщо наявний проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, то можна застосувати статтю 55 КУпАП. Тому, у разі його наявності відхилення від нього не допустимі!

Протилежне виникає тоді, коли цього проекту землеустрою немає.

Зверніть увагу!

Частиною 5 статті 20 ЗК визначено,що: види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Статею 34 ЗК передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Але, майте на увазі, що в практиці часто зустрічається, що:

сіножаті та пасовища перебувають в оренді юридичних осіб;
надаються громадянам для ведення фермерського господарства;
передаються громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства (останнім часом переважно учасникам АТО).

3. Як діяти орендарям щоб їх дії були виключно в правовому полі?

Трансформація сіножатей чи пасовищ в рільні питання досить складне та неоднозначне, але на практиці все ж таки можливе за умови вчинення низки правових дій та процедур, визначених чинним законодавством України як необхідних для реалізації запланованої мети.

Розглянемо алгоритм дій використовуючи, який громадянину вдалося провести трансформацію наданих йому для ведення фермерського господарства пасовищ в рільні землі. А також надамо зразки документів.

Примітка: З метою не розголошення персональних даних особи: інформація наведена у ДОДАТКАХ стосовно прізвища, ім’я, по батькові, назви фермерського господарства та місця розташування земельної ділянки змінено.

По перше:

Замовте проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

В Україні на даному ринку послуг зараз досить багато суб’єктів: ними можуть бути· а) фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою; б) юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Тому розважливо віднесіться до вибору розробника! Обов’язково скористайтеся Державним реєстром сертифікованих інженерів-землевпорядників :

Даний вид проектної документації розробляється за заявою землевласників або землекористувачів, тому у випадку коли земельна ділянка, угіддя якої змінюються, належить Вам не на праві власності, а на праві користування (наприклад, перебуває у оренді), зміну складу угідь ділянки слід попередньо погодити із її власником.

Мета розроблення проекту – організація сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів – ч. 1 ст. 52 Закону № 858.

По друге:

Будьте уважні при затвердженні проекту землеустрою. Він складається з документів та матеріалів, що визначені ст. 52 Закону № 858. Проект землеустрою розробляється відповідно до завдання на його розроблення, складеного з урахуванням нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджених постановою КМУ від 11.02.10 р. № 164 та оптимального співвідношення угідь і затвердженого замовником.

Уважно ознайомтесь і представленим проектом землеустрою. Якщо Ви погоджуєтесь із наведеними у ньому проектними рішеннями – для цього достатньо поставити свій підпис під написом «Затверджую» на титульній сторінці проекту.

Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, не підлягають погодженню і затверджуються лише замовниками таких проектів.

По третє:

Порядком розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затвердженим постановою КМУ від 02.11.11 р. № 1134, передбачено, що:

1. Відомості затвердженого проекту землеустрою підлягають в установленому порядку внесенню до державного земельного кадастру – затверджений проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (у паперовій формі та у вигляді електронного обмінного файлу), необхідно подати державному кадастровому реєстратору територіального органу Держгеокадастру України.

2. Копії матеріалів, отриманих у результаті проведення робіт із землеустрою, розробник передає до місцевого фонду документації із землеустрою – вони зберігаються у архівах територіальних органів Держгеокадастру України.

ЩОДО ДЕРЖАВНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ПРОЕКТУ:

Статтею 9 Закону «Про державну експертизу землевпорядної документації» встановлений вичерпний перелік проектів землеустрою, які підлягають обов’язковій державній експертизі. Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь там не вказані.

Тому державна експертиза даного виду проектів не є обов’язковою!

Добровільна експертиза Проекту може бути проведена за ініціативою замовника або розробника документації із землеустрою, ця можливість кореспондована їм статтею 11 Закону «Про державну експертизу землевпорядної документації».

По четверте:

Зміна складу угідь земельної ділянки впливає на її нормативну грошову оцінку, а отже і податкові зобов’язання з плати за землю та єдиного податку.

Тому після внесення нових відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру необхідно провести її нормативно-грошову оцінку.

Нормативну грошову оцінку земельних ділянок проводять юридичні особи, які є розробниками документації із землеустрою. Тобто ті самі суб’єкти, що є розробниками і проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель затверджено наказом Мінагрополітики від 25.11.16 р. № 489

Зверніть увагу!

Закон України «Про оцінку земель» визначає, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення поділяється на два типи: нормативну та експертну.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об’єкта оцінки. Цей вид грошової оцінки використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.

Експертну грошову оцінку земельних ділянок здійснюють суб’єкти оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до вимог Закону «Про оцінку земель», Закону «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні».

Тому відмінністю цих двох видів грошової оцінки землі є мета проведення та суб’єкт, що її здійснює.

Відповідно до статті 23 Закону «Про оцінку земель»:

1.Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. (Додаток 1). Зразок рішення районної ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду.

2. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

По п’яте:

Якщо Ви успішно виконали всі попередні пункти, а земельною ділянкою Ви користуєтеся на праві оренди, то наступним кроком має бути направлення до орендодавця клопотання про внесення змін до договору оренди землі. У Додатку 2 наведено зразок клопотання та визначено перелік документів, які обов’язково мають бути додані до клопотання.

Обов’язково додайте до клопотання проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі у двох екземплярах. Зразок такої додаткової угоди представлено у Додатку 3.

Підписана додаткова угода підлягає державній реєстрації, у порядку передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Реалії сьогодення

Учасники бойових дій та особи, прирівняні до них, мають право на першочергове відведення у власність або користування земельних ділянок.

Тому, їм у межах норм безплатної приватизації передаються у власність земельні ділянки – для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га.

У зв’язку, з тим, що кількість рільних земель обмежена для ведення особистого селянського господарства їм передаються пасовища та сіножаті.

У Додатку 4 наведено зразок договору оренди такої земельної ділянки, яким передбачено її подальший обробіток, як рільної землі.

Землі для сіножаті та випасу худоби: як отримати і що з ними можна робити

Складно уявити українське село чи селище, де хоча б одна родина не тримала свою худобу. Наш працьовитий народ завжди займався тваринництвом, навіть якщо раніше, півжиття працював у місті. Однак худобу потрібно десь випасати. Для цього, серед усіх угідь сільськогосподарських земель, розрізняють сіножаті та пасовища. У статті розглянемо, чим такі землі відрізняються від інших сільськогосподарських, як оформити землю під пасовища і як взяти в оренду пасовища.

Закон про пасовища та сіножаті

Нормативне регулювання цієї категорії угідь, що входять до складу земель сільськогосподарського призначення (далі – с/г земель) міститься в :

Земельному кодексі України від 25.10.2001 №2768 (далі – ЗК);
Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 №519 (далі – Закон №519);
Закон України “Про оренду землі” від 06.10.1998 №161 (далі – Закон №161);
“Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВУ)” у “Порядку ведення Державного земельного кадастру” Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі – КВУ);
Наказ Держкомзему від 23.07.2010 № 548 “Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель” (далі – Наказ №548);
Лист Держкомзему від 16.12.2005 №14-20-II/10867 “Щодо надання в оренду земельних ділянок для випасання худоби” (використовувати з урахуванням змін до НП).

Окремого закону про пасовища та сіножаті немає. Раніше класифікацію угідь, їхні визначення та якості – регулював ГОСТ 26640-85, але з 2016 року він уже не використовується на території України. Також важливо зауважити, що в деяких територіальних громадах, ЗМС затверджують свої нормативні акти щодо порядку використання громадських земель для випасу худоби, сінокосів. Наприклад, 25.05.2021 р. затверджено ”Положення про громадські пасовища (сіножаті) на тер. Сахновщинської селищної ради”.

Ділянка землі для випасу худоби та сіножаті

Земельні ділянки для сіножаті та пасовища Земельний кодекс відносить до земель сільгосппризначення (частина 2 статті 22 ЗК).

Наказ №548, класифікуючи угіддя сільгосппризначення, виділяє 14 підрозділів, зокрема підрозділ 01.08. – для сіножаті та випасання худоби. КВУ також якісно відрізняє ріллю від сіножаті й пасовища. Так:

Рілля – виоране поле. Зораний шар ґрунту. Поле систематично використовується під засів с/г культур, а також облаштування теплиць, оранжерей тощо. Рілля не може використовуватись під пасовища та сіножаті.

Це пояснює головну відмінну характеристику земель для сінокосів та пасовищ – вони не призначені для посіву та вирощування сільськогосподарських культур, також під теплиці, парники, оранжереї їх використовувати не можна. Для вирощування на таких землях с/г культур необхідно змінювати їхнє цільове призначення в рамках угідь – на пасовища/сіножаті.

Таким чином, керуючись КВУ та ЗК:

Сінокоси – це підгрупа земель сільськогосподарського призначення, що включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння, рівномірно вкриті деревною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Пасовища – це підгрупа земель сільськогосподарського призначення, що включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасу худоби, рівномірно вкриті деревною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Використання землі під сіножаті або пасовища

Особливість комунальних/державних земель для сіножаті та випасу худоби в тому, що керуючись ст. 134 ЗК – вони не підлягають продажу або передачі в користування на конкурентній основі (на земторгах).

Проте, згідно із ч. 1 ст. 34 ЗК: громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокоси та випасання худоби.

Що цікаво – за ч. 4 ст. 59 ЗК – і громадянам, і юридичним особам органами виконавчої влади (далі – ОВВ) та місцевого самоврядування (далі – ОМС) із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди острова для сінокосіння. Логіка законодавця тут цікава, адже там лише громадяни, а тут – землі водного фонду, для юросіб, у тому числі, ще й під сінокіс.

Норма ч. 1 ст. 34 ЗК, на жаль, не уточнює які саме землі для сінокосіння/пасовища можуть орендувати особи – не уточнює вона і той факт, чи комунальна/державна земля входить до цього переліку. Так, у практичній площині, вважається, що норма ч. 1 ст. 34 дозволяє брати в оренду громадянам і приватні земельні ділянки, і комунальні/державні земельні ділянки для сінокосіння.

Це підтверджується локальними актами про виділення земельних ділянок під сінокіс та пасовища – наприклад – Рішення Дорошевської громади Миколаївської області, Вознесенського району від 15 листопада 2018 року №6 (прийняте на ХХІІІ позачерговій сесія) “Про надання земельної ділянки в оренду для сінокосіння” надано громадянину на 10 років).

Також, прикладом можуть бути судження, як, наприклад, Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 р. у справі №0640/3469/18, в якій частково задовольнили позовні вимоги громадянина, а саме визнали протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з подальшою передачею земельної ділянки в оренду на 49 років для сіножаті.

Які ще можливості використання угідь таких категорій? Ч.2 ст. 34 ЗК наказує, що ОВВ та ОМС можуть створювати на державних комунальних землях громадський сінокіс та пасовища.

Які вимоги висуваються щодо використання таких специфічних земель? Землі для сінокосів та пасовищ можуть використовуватися виключно – що логічно – для цілей сіножаті або пасовища для худоби. Використання їх як ріллі, наприклад – як було описано раніше – вважатиметься нецільовим використанням земель. Нецільове використання земель може спричинити:

розірвання договору оренди, втрату права переважної оренди на новий термін;
адміністративну відповідальність: 1) за ст. 53 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), у вигляді штрафу на громадян від 85 до 425 гривень або штрафу на посадових осіб – від 255 до 510 грн; 2) за ст. 55 КУпАП, як за порушення правил землеустрою – штрафу від 85 – 340 грн, а на посадових осіб від 255-510 грн;
цивільно-правову відповідальність: зобов’язання компенсувати збитки (відшкодувати збитки) власнику землі.

Водночас Закон №519 у ст. 10 розглядає заготівлю сіна та випас худоби як спеціальне використання природних рослинних ресурсів, що за загальним правилом вимагає дозволу, який видається уповноваженими органами. Втім, користувачі таких земель (як і орендарі) – не повинні отримувати дозволи на спецвикористання природних рослинних ресурсів, якщо такі землі їм надані за цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) госп-ва, особистого підсобного госп-ва, колективного садівництва, городництва, сіножаті, випасів худоби. Виняток становить використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, які занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України.

Закон №591 у ст. 18 також містить низку правил використання природних рослинних ресурсів для випасів худоби та інших потреб тваринництва:

таке здійснюється на земділянках, визначених у передбаченому земельним законодавством порядку;
таке забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу або перешкоджає їхньому своєчасному природному відтворенню.

Оренда землі під пасовища та сіножаті

Оренді землі під пасовища та землі для сінокосів комунальної чи державної власності, керуючись ч. 2 ст. 134 ЗК, не повинні передувати конкурсні процедури (земторги).

Для отримання в оренду, якщо відбувається надання землі зі зміною її цільового призначення, або формується нова земельна ділянка (як і буває) – необхідний проект землеустрою з його відведення (далі – ПЗ). Керуючись ч. 2 ст. 123 ЗК, зацікавлена в отриманні у користування такої ділянки із земель держ./комунальної власності (за ПЗ) особа, проходить такі етапи:

У зверненні вказують:

До нього додаються:

графічні матеріали, де вказано бажане місцезнаходження та розміри;
письмова згода власника ділянки, завірена нотаріально.

Отримання дозволу або відмови від дозволу на розробку ПЗ. Так, згідно з положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК, ОВВ або ОМС у термін 1 місяць має розглядати це клопотання та або дає дозвіл – або надає мотивовану відмову.

Тут важливо розуміти, що причиною відмови може бути лише невідповідність місця розміщення земельної ділянки згідно законів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних підстав використання і охорони земель територіальної громади, проектів землеустрою з впорядкування території населених пунктів, затвердженої законом.

Тобто ЗК визначає вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу на виготовлення ПЗ земділянки. А у випадках відмови від такого дозволу, уповноважений орган має мотивувати причини.

Після дозволу замовляє розробку ПЗ, для цього – укладає договір з тим, хто розроблятиме такий ПЗ.

Розробниками можуть бути:

юридичні особи, що володіють спеціальним технічним та технологічним забезпеченням і в складі яких працює сертифікований інженер-землевпорядник, що відповідає за якість робіт з землеустрою;
ФОП, що володіє спеціальним технічним та технологічним забезпеченням і є сертифікованим інженером-землевпорядником, що відповідає за якість робіт з землеустрою;

Підставою відмови у затвердженні ПЗ може бути його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Укладення договору оренди та реєстрація такого права, згідно із Законом №161.

Якщо ж власник такої землі фізособа/юрособа – орендар може без перерахованих вище процедур (оскільки зазвичай така земля вже сформована), укласти з власником договір оренди землі згідно із Законом №161 та зареєструвати своє право.

Якщо Вам потрібна професійна послуга, скористайтесь сервісом “Тендер на юридичну послугу” від юридичного ресурсу Протокол.

Автор консультації: Ірина Трофименко

Чи можна орати пасовищаЧи можна орати пасовища