Привабливість олійного льону
Олійний льон ще не набув достатньої популярності в аграріїв, проте може стати альтернативною культурою для соняшнику. Підтвердженням цього є стабільний попит на ринку та приваблива доходність насіння.
Олійний льон є альтернативною культурою ярому ріпаку за розміщенням у сівозмінах, а за споживанням може замінити більш поширений соняшник. Його можна вирощувати в різних регіонах України, він не поступається за прибутковістю іншим олійним культурам та є значно кращим попередником. Перевагами вирощування льону олійного є, по-перше, його посухостійкість, що дає можливість отримувати щорічний урожай від 12 до 25 ц/га. Посухостійкість льону пояснюється розвитком кореневої системи, її безперервним ростом у глибину майже до кінця вегетації. Завдяки цьому рослини засвоюють вологу із глибших шарів ґрунту після цвітіння і краще витримують посуху порівняно з іншими ярими культурами.
По-друге, короткий вегетаційний період (80-105 днів), що дає змогу збирати льон у кінці липня, та як результат виступати одним із кращих попередників для озимих зернових культур. По-третє, стійкість до несприятливих погодних та кліматичних умов, зокрема, сходи стійкі до весняних заморозків, а сама культура — до обсипання насіння та вилягання.
До того ж, олійний льон має просту технологію вирощування, а саме звичайний рядковий висів, не потребує застосування інсектицидів, якщо немає специфічних шкідників та хвороб (особливо у південному регіоні); невибагливий до родючості ґрунтів та може вирощуватися без застосування добрив; може використовуватися як страхова культура для пересівання озимих зернових культур. Це є підставою для того, щоб олійний льон знайшов гідне місце в структурі посівів сільськогосподарських культур України.
Виробництво льону олійного в Україні має тенденцію до зменшення. Незважаючи на те, що в країні існує експортний попит на насіння льону країн ЄС, США, Канади, який становить близько 40 тис. т щорічно. У 2014 році під посівами цієї культури було задіяно 34,4 тис. га. Основними регіонами вирощування льону олійного є Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська та Херсонська області. Хоча за останні роки різко змінилися кліматичні умови у бік потепління, завдяки чому вирощування льону олійного стає дуже актуальним, особливо у південних і східних областях України.
За обсягом виробництва олійних культур льон посідає п’яте місце, поступаючись ріпаку, сої, соняшнику та гірчиці. За дотримання технології вирощування культури урожайність олійного льону може перевищувати 20 ц/га. Проте фактично показники вирощування олійного льону є значно нижчими. За останнє десятиліття найвищого рівня урожайності було досягнуто у 2006 році, а саме 12 ц/га, тоді як у 2007-му вона становила 4,7 ц/га. Суттєві зміни за визначений період мали й площі вирощування культури. Якщо у 2008 році врожай збирали з площі 24 тис. га, то у 2011 вона становила 58,7 тис., що на 39% перевищує середньорічні показники за останніх 10 років.
Разом з тим, в Україні впродовж останніх трьох сезонів спостерігається зменшення валового збору насіння льону. Цьому сприяло здебільшого скорочення посівних площ, які в нинішньому році стали меншими на 10 %. Крім того, підвищилася урожайність. За даними аналітиків ринку, в 2015-2016 маркетинговому році (МР) урожай олійного льону становив 300 тис. т, що більше на 20% порівняно з минулим сезоном. Домінуюче виробництво олійного льону зосереджено у сільськогосподарських підприємствах. Частка господарств населення у структурі виробництва цього насіння за останні роки коливалася від 3 до 5 %.
Широке застосування насіння льону та олії з нього обумовлює попит на цю продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках. З насіння льону виробляють високоякісну швидковисихаючу технічну олію, яку широко використовують для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, високоякісних фарб, лінолеуму, антикорозійних покриттів, мила, замазок, клейонок тощо. Використовують лляну олію і як харчовий продукт.
Дослідженнями останніх років виявлено надзвичайні лікарські властивості лляної олії. Ненасичені жирні кислоти прискорюють обмін холестерину в крові та сприяють його виведенню, поліпшують обмін речовин, позитивно впливають на артеріальний тиск, знижують ризик серцево-судинних і ракових захворювань, алергічних реакцій. Препарати, виготовлені на основі лляної олії, успішно лікують опіки й запалення шкіри. У свою чергу, продукти переробки насіння льону, а саме макуха і шрот, є дуже цінним корм для худоби.
На внутрішньому ринку спостерігається відповідність попиту та пропозиції насіння олійного льону. На це впливає те, що не всі олієжирові комбінати займаються переробкою насіння льону. Для здійснення переробки такого насіння потрібно сформувати відповідні запаси сировини для забезпечення безперервної роботи технологічних лінії та виробництва олії достатнього обсягу для формування товарної партії. При цьому слід враховувати, що окремі переробні підприємства в середині сезону тимчасово або повністю відмовляються від переробки олійного льону. До того ж, переробний завод в м. Донецьку, що спеціалізувалося на такому насінні, призупинив свою діяльність через військові дії в регіоні.
Льон олійний належить до експортних культур. Внутрішня його переробка незначна. Щорічно експортується понад 30 тис. т цього насіння. Основними покупцями українського льону є Бельгія, Польща, Литва, Німеччина, Італія. Основними продуктами переробки є лляна олія, макуха і шрот. У свою чергу, макуха льону використовується приватним сектором лише в регіонах виробництва продукту.
Забезпечення переробних підприємств олійним льоном має свою специфіку. Найбільша торговельна активність на ринку спостерігалася в серпні-вересні, в період після збирання культури. Саме в цей час відбувається продаж основних товарних обсягів продукції. У середині сезону товарне насіння надходить на ринок в обмеженій кількості. Здебільшого це партії обсягом до 10 т, які є мало цікавими для покупців. Експортно орієнтовані компанії готові здійснювати закупівлю олійного насіння за максимально існуючими цінами, однак на ринку сформувався дефіцит великотоннажних партій відповідної якості цього насіння.
Реалізація вирощеного врожаю проводиться із власних складів виробників. Елеватори України не приймають олійного льону на зберігання через незначні обсяги та потребу в суттєвій доробці насіння. Товарні партії цієї продукції мають відповідати вологості до 9%, сміттєвим домішкам — 2%, олійним домішкам — 4%, рівню олійності не менше 35% та не мати ураженість шкідниками, чого вдається досягти при додатковому очищенні та сушінні. До того ж, відправка продукції на експорт потребує її фасування у мішки чи біг-беги, а більшість елеваторів не мають необхідного для цього обладнання.
В основі ефективності виробництва продукції є ціна реалізації та її собівартість. У 2014-2015 МР ціни на насіння льону мали значні коливання. Якщо на початку сезону таке насіння закуповували по 4 тис. грн/т, то на початку лютого його вартість підвищилася до 10 тис. грн. На це вплинуло здебільшого знецінення гривні. Разом з тим, такі ціни значно перевищують вартість іншого олійного насіння. Для порівняння: ціна за 1 тонну соняшнику в цей період становила 7,6 тис. грн, сої — 8,0 тис. грн. Загалом цінова ситуація на внутрішньому ринку влаштовує виробників, що позитивно впливає на кінцеві результати господарювання.
Льон не потребує великих коштів. Його вирощування обходиться в 1,3-1,5 разів дешевше виробництва соняшнику. Підсумовуючи 2014 рік, виробничі витрати на 1 га олійного льону за дотримання технології становили близько 5,5-6,0 тис. грн.
Таким чином, у поточному сезоні за ціни товарного насіння в середньому на рівні 8 тис. грн/т, загальних витрат при вирощуванні цієї культури у 6 тис. грн/га, враховуючи урожайність 15 ц/га, прибуток від господарювання становитиме 6 тис. грн/га, а рентабельність досягатиме 100 %.
Льон олійний можна вирощувати в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України завдяки біологічним властивостям та екологічній адаптованості. Якщо раніше основні його посіви зосереджувалися в південних і східних областях, то нині поширюються у центральні регіони в Лісостепову зону та навіть Полісся.
Україна має розвинену селекцію в насінництві льону. Провідна наукова установа з селекції льону олійного в Україні є Інститут олійних культур. Селекціонерами установи створено конвеєр сортів за різними періодами вегетації, що характеризуються високим вмістом олії (47-50%), високою потенційною урожайністю (2,0-2,5 т/га) та підвищеним вмістом ліноленової кислоти, що дає можливість використовувати лляну олію в технічних цілях. Існуючий асортимент сортів льону олійного селекції Інституту може цілком задовольнити потреби товаровиробників та зайняти гідне місце на ринку України.
Разом з тим, існують стримуючі фактори розвитку виробництва льону олійного. При експорті олійного насіння в Україні існує вивізне мито. На думку аналітиків, його скасування на насіння льону дало б можливість аграріям вигідно продавати його за світовими цінами і, разом з тим, оновлювати основні засоби, закуповувати якісне насіння й, відповідно, збільшувати обсяги виробництва. Країни ЄС, які виступають найбільшими імпортерами насіння льону, велику увагу приділяють екологічності продукції, що спостерігатиметься й надалі. Льон є культурою, яка не вимагає великих капіталовкладень при вирощуванні й застосуванні хімії. Природні кліматичні умови дозволяють нашому льону бути більш екологічним, що надає додаткову перевагу на світовому ринку.
Основними конкурентами українського льону на світовому ринку є Росія і Казахстан. Виробники насіння льону цих країн є більш конкурентоспроможними. Там, зокрема, існують програми державної підтримки вирощування льону (виплачуються дотації). Крім того, ці країни мають власні енергетичні ресурси, тому ціни на пальне, міндобрива та пально-мастильні матеріали нижчі за вітчизняні, що, відповідно, також зменшує собівартість вирощеної продукції. До того ж, у цих країнах немає вивізного мита на насіння льону. Незважаючи на зниження урожайності внаслідок несприятливих погодних умов, ціни на льон залишаються нижчими за українські.
Амбер льон олійний
Вирощування олійного льону набуває дедалі більшої популярності, причому не тільки у традиційних для цієї культури регіонах. Ціна на олійний льон в останні роки досить висока, що забезпечує непогану рентабельність за не дуже складної технології вирощування. Продукт усе впевненіше освоюють вітчизняні споживачі та переробники, водночас залишається стабільним і європейський попит. Про це – в інтерв’ю з Романом Попроцьким, директором ПП “Лугове” у журналі “Агроном“.
Досьє
Назва: ПП «Лугове»
Місцезнаходження: с. Лугове, Бродівський район Львівської області
Спеціалізація: рослинництво – вирощування озимих пшениці, жита, ріпаку, озимого та ярого ячменю, льону олійного, кукурудзи, соняшнику, сої, цукрових буряків, кормових трав; тваринництво – ВРХ, молочний напрям
Площа земель: 7000 гектарів
Високотехнологічні господарства включають олійний льон до широкої сівозміни, досягаючи не лише високого економічного ефекту, а й дбаючи про зменшення фітосанітарного навантаження та природне відновлення ґрунтів.
Одним із лідерів у вирощуванні олійного льону є ПП «Лугове», що на Львівщині, яке освоює цю культуру вже понад 10 років. Нам вдалося поспілкуватися з його директором Романом Папроцьким і дізнатись про особливості та деталі технології виробництва перспективної культури.
Агроном: Романе Васильовичу, впродовж останніх років ваше господарство наростило свої площі. З якими культурами і у яких пропорціях тепер працюєте?
Роман Папроцький: Так, за 2 роки ми приєднали ще 2 господарства і тепер обробляємо 7 тис га земель. У цьому сезоні засіяли 1100 га озимої пшениці, 1000 озимого ріпаку, 800 га озимого жита. Плануємо 1700 га соняшнику, 1300 га кукурудзи, 1000 га сої, 500 га відводимо під цукровий буряк та 500 га під олійний льон. Ще по 40–50 га – кормові боби й овес.
А: Які культури є найбільш рентабельними для вас останніми роками?
Р. П.: За 5–6 років важко простежити якусь закономірність. Все залежало від ринкових цін.
У минулому році культурою номер 1 була кукурудза, за нею – соя. Позаминулого за рентабельністю кращою виявилась соя, потім – соняшник, за ним – льон. Три роки тому льон і соя були першими.
А: 2020-й і у вас був проблемним, як у більшості господарств? Які врожаї отримали?
Р. П.: Так, проблеми були, але не з усіма культурами. Озимий ріпак і ячмінь дали мінус. Ріпак показав найменшу врожайність за всі роки – 2 т/га, хоча до цього в середньому мали 3,3–3,6 т/га. В останній сезон йому дуже шкодили приморозки. А у 2019 році вразила 40-денна посуха під час цвітіння. Ясно, що такі кліматичні стреси дуже позначилися на розвитку культури.
Пшениця залишилася стабільною з середньою врожайністю 6,5–7 т/га.
Щоправда, відмічалась низька озерненість колоса, і це трохи знизило урожайність.
У минулому році за свої 25 років господарювання я вперше побачив, як підмерзло жито – пожовкло від морозу. Тим не менш, окремі поля дали по 7 т/га, хоча на круг отримали 5,5 т/га.
А: Жито в плані рентабельності – цікава для вас культура?
Р. П.: Ціна на нього невисока. Але ми порівняли його з технологією вирощування озимого ячменю й побачили, що на житі є вигода за рахунок врожайності. В останні роки ні озимий, ні ярий ячмінь не забезпечували нормальної урожайності та рентабельності. Жито стало йому альтернативою.
Також виходимо з того, що маємо проблемні ґрунти – піщані, кислі. На них жито показує себе нормально, а інші культури не ростуть. Крім того, зріс попит на жито у свинарів, вони часто цікавляться.
Соняшник, кукурудза та соя дають хоч і не завжди стабільний, але все-таки непоганий результат: соя у 2020 р. – 3 т/га (позаминулого року в середньому 3,6 т/га), кукурудза – 8,6 т/га (раніше мали і 9, і 10 т/га), соняшник – 3 т/га. Навесні було багато опадів, тому не встигли вчасно захистити від хвороб.
Але, враховуючи ціни на ці культури, ми все одно вийшли на досить нормальну рентабельність.
А: Яка найбільша проблема під час вирощування культур у ваших умовах?
Р. П.: Дуже різні проблеми, мабуть, тому відповісти складно. Особливо за останніх 3 роки стільки стресових ситуацій! Якщо не весняна посуха, то дощі, приморозки, низькі температури. Те саме й восени – то сухо, то перезволоження. Навіть пшеницю запізно посіяли. Кукурудзу збирали аж до 20 січня. Вологість не падала з 30% до кінця збирання, незалежно від гібридів. І у сусідів так само.
А: На яких ґрунтах працюєте?
Р. П.: Тут у нас повне різноманіття! Все є – від кислих до сильнолужних, карбонати, легкі суглинки. Навіть на території однієї сільської ради різні типи ґрунтів, і в межах одного поля – теж. Загалом маємо дерново-карбонатні малогумусні ґрунти з рівнем органічної речовини від 3 до 5%.
А: Проводите аналіз ґрунту?
Р. П.: Так, замовляли в компанії «АгріЛаб». Ми вже 2 роки вносимо добрива диференційовано. Відмітили, що різні культури по-різному реагують на пропорції фосфору та калію. Важче спрогнозувати азот. Для його оптимального внесення використовуємо кроп сенсор – у процесі підживлення озимих комп’ютер автоматично зчитує потребу і розраховує внесення. Минулого року автоматика допомогла і на рістрегуляції: де більша рослина – більше регулятора давали, на слабших – менше. Загалом на регуляторі зекономили 10%. Так само економили і при внесенні Раундапу.
Нюанси внесення фосфорних і калійних добрив у нас поки що на етапі отримання досвіду. Користуємося картами ґрунтів. Багато що залежить від самого добрива та способу внесення. Наприклад, один з експериментів, де порівнювали внесення амофосу з сульфоамофосом у рядок, дав нам додаткову тонну соняшнику.
А: Ви досліджували одразу весь земельний банк?
Р. П.: Ні, робимо це поступово. Поки опрацювали площу в 1800 га. Багато залежить від того, який і коли збираємо попередник, щоб був час провести аналіз і зреагувати. Процес довгий. Зразки відправляються в Америку, місяць треба чекати результатів і ще встигнути зробити висновки. Загалом процедура не з дешевих, тому процес розподіляємо на кілька років.
А: Зусилля того варті?
Р. П.: Багато експериментуємо із проблемними ґрунтами. А їх в нас у структурі десь 30–40%. Шукаємо підхід до розв’язання проблем на, здавалося б, безнадійних ґрунтах, на які багато хто махнув рукою. Є нюанси.
Одне поле потребує більше калію, а інше – навпаки, фосфору. Є відмінності й щодо культур. Скажімо, на сої диференційоване внесення не дало прибавки урожаю. Соя не зреагувала ні на фосфор, ні на калій, ми перевіряли кілька років. А от на соняшнику та кукурудзі відмічаємо гарний результат.
А: Як давно займаєтесь вирощуванням олійного льону?
Р. П.: Ми зацікавилися цією культурою ще у 2010 році. До нас звернулися науковці з Інституту землеробства Західного регіону із пропозицією провести виробничий дослід – посіяти 2 сорти льону олійного. Ми погодились. В підсумку все вийшло нормально, зібрали досить непоганий урожай.
Усвідомлюємо, що в Україні є дві моделі господарств: 1 – господарства, які мають коротку ротаційну сівозміну, скажімо, з 2–3-х культур; 2 – ті, що мають довгу сівозміну, приміром, 5 і більше культур, щоб зменшити фітосанітарне навантаження. Ми якраз належимо до тих, хто має багато культур – близько 10.
А: Які вигоди отримуєте завдяки такій стратегії?
Р. П.: Для нас вони очевидні – маємо більш рівномірне навантаження на техніку впродовж сезону, ширші можливості її використання. Відповідно, і зайнятість працівників розподіляється краще, вони стабільно отримують зарплатню. Так само і навантаження на елеватор впродовж збиральної кампанії розподілено більш оптимально.
А: Поділіться деталями вашої технології вирощування олійного льону. Яким сортам віддаєте перевагу?
Р. П.: Технологію намагаємось стабільно розраховувати під урожайність 2 т/га. Льон встигаємо посіяти у період між ярими зерновими і кукурудзою/соняшником. У сівозміні він добрий попередник, і економікою не розчаровує. Не потребує великих затрат на засоби захисту, мінеральні добрива.
Що стосується сортів – ми починали з європейських і на невеликих площах. Вже багато років нашим бестселером є сорт Лірина від DSV. Він абсолютно відповідає за усіма якісними характеристиками потребам харчової лінії. Купуємо його в компанії «Ерідон», з якою тісно співпрацюємо як у плані насіння, так і засобів захисту рослин.
2 роки також вирощували для компанії «Заатбау» їхній сорт Абакус – на насіння для подальшої реалізації.
Досить непогано себе зарекомендував і сорт Бінго від Saaten-Union. Хоч і порівняно пізніший у достиганні, але стійкий, показав гарну врожайність і якість.
Пробували вирощувати також золотистий льон. Якщо у звичайного насіння коричневе, то у цього світло-жовте. Його використовують у хлібопекарському виробництві, хліб посипають. Ми мали партнерство з поляками, виростили його навіть із кращою за звичайний урожайністю. Але у партнерів щось не заладилося, справу зупинили. А в Україні поки що ніхто такий сорт не використовує. Його проблема – низька олійність, 36%, тому важко продавати.
А: Які основні вимоги культури до умов вирощування?
Р. П.: Олійний льон – переважно культура півдня та сходу України. Хоч і невибагливий, але добре реагує на вологу. Як на мене, досягати гарних показників якості насіння нам вдається насамперед завдяки доброму вологозабезпеченню впродовж сезону.
Пробували вирощувати його на різних ґрунтах. Найгірший результат отримували на піщаних, там урожайність помітно нижча. Льон «горить» на піску, маса тисячі зернин набагато менша. А от на карбонатах він поводиться нормально, фактично, без сильних відмінностей порівняно з родючими ґрунтами.
⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀
За 10 років вирощування олійний льон жодного разу не був збитковим для господарства
А: Чи є особливості удобрення?
Р. П.: З добривами ми експериментували багато і з осені, й навесні. Помітили, що льон особливо не реагує ні на фосфор, ні на калій. Швидше за все, йому вистачає цих елементів, які залишаються від попередників. Зараз зупинилися в основному на азотному живленні. Даємо 40–50 кг азоту у вигляді сульфату амонію. Цій олійній культурі потрібна сірка. Вносимо перед посівом.
У Німеччині спілкувався з такими ж льонарями, вони дають 90–100 кг діючої речовини азоту. Урожайність у них вища. Ми теж намагались збільшувати норму, але прибавки не було, тому зупинилися на своєму оптимальному досвіді.
Також пробували додавати мікроелементи, експериментували з гуматами. Результату не побачили – ні за урожайністю, ні за якістю.
А: Використовуєте протруєне насіння?
Р. П.: Коли купуємо насіння з Європи, то воно вже йде протруєне і фунгіцидом, і інсектицидом. Але у протруєнні насіння власного виробництва не бачимо необхідності.
А: Поділіться деталями сівби.
Р. П.: Зазвичай ми сіємо за рекомендаціями селекціонерів – дотримуємось норми у 5 млн/га. Закладали досліди з різними густотами. Також трапився цікавий випадок, який збагатив наш досвід. Два роки тому зійшов посіяний нами льон, але вдарив приморозок у мінус 4 градуси. І з наших 5 млн посіяних одиниць зійшло 2,5. Уже навіть думали пересівати, але не було можливості. Обробили гербіцидом, він не дуже затратний. Хотіли зберегти бодай щось. Але сталося диво: якщо при оптимальній нормі висіву льон зазвичай формує 16 коробочок на рослині, то на цьому зрідженому посіві сформував 52! Сам себе компенсував, і ми зібрали урожай, не гірший, ніж у інших. Тому дивимось на густоту як на відносне поняття. Потрібні тільки добрі умови і зволоження. Ширина міжряддя у нас – 15 см. Немає сенсу сіяти більш широко.
А: Які основні хвороби та шкідники культури у вашій зоні?
Р. П.: В Україні є така хвороба як пасмо льону. Хоча у Європі та навіть в Білорусі на неї ніхто уваги не звертає. Це швидше хвороба льону-довгунця. Та офіційно в нашій країні вона карантинна. Було, що у нас на 300 га накладали карантинні обмеження, відтоді не сіємо на тому місці льон вже 7 років.
Інших серйозних хвороб не спостерігали. Напевно, тільки старі агрономи розповідали, що був колись фузаріоз, наприклад. Тепер жодна експертиза не виявляє в нашому продукті нічого шкідливого, зауважень щодо фітопатології не було.
Зі шкідниками так само. Була колись льонова блішка. Перші роки пробували робити інсектицидний захист, але потім зауважили, що особливої потреби у ньому немає. Зараз шкідників не помічаємо.
Основна проблема для нашої зони – бур’яни. Льон – культура, яка не має великої листкової поверхні й не може конкурувати з бур’янами.
Завдяки власному елеватору господарство має змогу реалізовувати врожаї за кращими цінами, отримуючи максимальну рентабельність
А: Яку систему захисту від бур’янів застосовуєте?
Р. П.: Система дуже проста: Гроділ + Ачіба. Зазвичай вистачає одного разу в фазі «ялинка». Коли погода тепла, волого, то обробку краще робити раніше, доки не підсилилися бур’яни. Важливо вчасно створити для них конкуренцію. Коли сухо – льон росте, а бур’яни затримуються – обробку можемо дещо відтягнути.
Якщо з’являється друга хвиля злакових, то можемо ще раз обробити посіви препаратом Ачіба. Втім, минулого року через холодні погодні умови довелось, окрім грамініциду, проводити також другу обробку проти дводольних. Після приморозків бур’яни почали відживати.
А: Чи виникають проблеми під час збирання олійного льону?
Р. П.: Умови під час збирання бувають різні. Трапляються випадки, коли льон вже достигав, але заряджали дощі, й рослини починали пускати бокові пагони. За таких умов також активно піднімаються бур’яни. Усе це велика проблема для комбайна. Тому ми обов’язково проводимо десикацію.
А от проблем із вологістю насіння або його осипанням немає. Льон може стояти довго. Якось дозбирували його і у вересні через погану погоду. Все було нормально.
А: Які затрати на вирощування олійного льону за вашою технологією?
Р. П.: Загалом вирощування 1 га обходиться нам у близько 14 тис грн. Це включаючи усі затрати, в тому числі на засоби захисту – 1040 грн., міндобрива – 1127 грн, насіння – 617 грн, оренду паїв – 3 000 грн., податок на землю – 811 грн, відсоток за лізинг техніки, оборотні кредити – 400 грн, амортизацію техніки – 2341 грн, запчастини – 317 грн, зарплату працівників – 3090 грн, паливно-мастильні матеріали – 704 грн, послуги елеватора – 1400 грн.
З огляду на такі витрати та ціни останнього сезону ми отримали близьку до 100% рентабельність культури.
А: А яка ситуація була в попередні роки?
Р. П.: Майже аналогічна. Наш льон за всі роки жодного разу не був збитковим. Рентабельність показував 50–100%.
Були роки, коли світові ціни дуже падали, до 360 дол./т. Партнери пояснювали це тим, що великі гравці викидали на ринок велику кількість продукції й демпінгували.
Майже 70% врожаю льону вдається продати в Україні, на внутрішню переробку. Решту – на експорт
А: Чи легко сьогодні продавати льон? Які шляхи та перспективи його реалізації?
Р. П.: Коли ми почали займатись цією культурою, вже наступного року з’явилися люди, що зацікавились експортом олійного льону в Європу. Ми виростили його для них на замовлення на 100 га. Першу партію – 200 тонн – зафасували і відправили в Польщу. Ціна порадувала, і ми збільшили площу. Відтоді середня урожайність у нас коливалась від 1,7 до 2,2 т/га.
А: Ви і зараз орієнтовані на експорт?
Р. П.: Початково головна орієнтація була на Європу. Але з часом з’явилися й українські переробники, які нами зацікавилися. Вони твердять, що наш льон із Західної України за якістю кращий, ніж з інших регіонів.
Зараз майже 70% своєї продукції ми продаємо в Україні, на внутрішню переробку. Решту – на експорт. Є багато дрібних переробників, які беруть партіями по 10 тонн за місяць. Телефонують із заявками з усієї України.
Цього року до нас було дуже багато звернень з південних регіонів із проханням продати насіння. Можливо, через те, що ця культура має зараз високу ціну. І люди шукають різноманіття культур в умовах посухи.
А: За якими параметрами оцінюється якість льону?
Р. П.: Найперше партнерів цікавить олійність. У нас цей показник на виході становить 45–46% при допустимій нормі 40–42%. Якщо льон планується використовувати на харчові цілі, беруть до уваги ще кислотне число, співвідношення Омега 6 і Омега 3. Нам за цими параметрами вдається отримувати найкращий товар.
Крім того, у нас ще перевага в експортній ціні – виграємо за рахунок розташування поряд з польським кордоном. Маємо замовників із Польщі, Австрії, Угорщини, Латвії, Литви.
Взагалі олійний льон – культура досить цікава і має широкий спектр використання. Наприклад, з його волокна виготовляють папір для сигарет. Таке виробництво є у Чехії. Ми з ним теж працювали. Крім того, були зацікавлені люди зі сфери автомобілебудування. У Європі виробники сплачують спеціальний податок за те, що використовують шкідливі хімічні речовини у виготовленні продукції. А за натуральну сировину їм дають преференції – позбавляють такого податку.
В Україні олійний льон, можливо, ще не набув достатньої популярності серед аграріїв, але майбутнє у цієї культури точно є.
Спілкувався Сергій Кондратюк