Нові норми використання газу не стимулюють споживачів до його економії

Рішенням уряду норми споживання газу було скорочено вдвічі при тому, що минулого року їх уже зменшили в півтора разу. В результаті «у дурнях» виявилися ті, хто поставив прилади обліку газу. Вони платитимуть більше, ніж ті, у кого немає лічильників, оскільки нові норми набагато менші від реального споживання газу.

Визначаємо норми експериментальним шляхом

У кількох регіонах газорозподільними компаніями спільно з місцевими органами влади вже було проведено дослідження, за допомогою яких експериментальним шляхом встановили, які фактичні витрати газу в деяких багатоквартирних будинках, житло в яких не обладнано газовими лічильниками. У таких будинках було встановлено будинкові лічильники, які враховували обсяг спожитого в будинку газу для порівняння з нарахованим об’ємом за нормами.

Наприклад, у Харкові отримали такі дані: на одного споживача, який з газових приладів користується тільки плитою, припадає 7,5 куб. м газу на місяць; якщо, окрім плити, запускають також водонагрівальну колонку, витрата газу на одного споживача зростає до 32 куб. м на місяць. У Білій Церкві місячне споживання газу з розрахунку на одного мешканця становило за умови використання лише плити 9 куб. м, плити та водонагрівальної колонки 41 куб. м. У Львові: тільки плити — 13 куб. м; плити та водонагрівальної колонки — 42 куб. м.

Визначаємо норми, орієнтуючись за приладами

Звичайно, у кожного споживача стоять різні газові прилади — в одних вони збереглися ще з часів газифікації та здачі будинку в експлуатацію, інші встановили сучасні енергоефективні прилади. Але якщо говорити про газову плиту, то в технічному паспорті на неї можна знайти технічні характеристики споживання газу. Так, зазвичай в одному пальнику плити за годину горіння витрачається 0,25 куб. м газу.

Використовуючи паспортні дані газових приладів і орієнтуючись на звичайні побутові потреби сім’ї з трьох осіб, можна легко порахувати, скільки газу їм потрібно на приготування їжі протягом місяця.

Навіть якщо господиня не є ентузіастом кулінарної справи, на приготування сніданку та вечері на трьох, а також чай-каву кожного дня потрібно майже 0,5 куб. м газу (з розрахунку використання двох конфорок на плиті тричі на день по 20 хвилин).

У вихідні дні споживання газу збільшиться в 1,5—1,8 разу (щоб приготувати повноцінний обід з трьох страв, 20 хвилин аж ніяк не вистачить, а якщо ви любите снідати млинцями, то й на сніданок сім’ї доведеться витратити більше часу, приплюсуйте до цього використання духової шафи, щоб побалувати сім’ю якоюсь випічкою). У результаті виходимо на місячне споживання газу майже 18 куб. м. Це відповідає 6 куб. м газу на одну особу, що вдічі більше за встановлені з 6 травня норми споживання при використанні тільки газової плити.

Ще менш реалістичні нові норми для квартир без гарячого водопостачання, в яких використовується не тільки газова плита, а й водонагрівач.

Якщо витрати газу на плиту ми вже розглядали і дійшли висновку, що менше 6 куб. м на особу на місяць вони не можуть бути, то для водонагрівальної колонки виходитимемо з норми гарячої води в 2,6 куб. м на особу на місяць.

Такий норматив витрати гарячої води з колонкою передбачено в ДБН В2.5-64: 2012 (Державні будівельні норми).

Життєва практика свідчить, що тільки на щоденний душ використовується майже 50 літрів гарячої води (з урахуванням її розведення до комфортної температури). Тобто на душ щомісяця треба 1,5 куб. м (50 літрів х 30 днів) + 0,5 куб. м на вмивання. Навіть якщо у вас є пральна і посудомийна машини, не менше 2 куб. м гарячої води потрібно одній людині на щоденну гігієну. Додайте до цього воду на інші побутові потреби, і виходимо на ті самі ж 2,6 куб. м гарячої води на місяць, передбачені будівельними нормами.

Для того щоб підігріти такий обсяг води, сучасна газова колонка Bosh WR13 витрачає майже 20 куб. м газу.
Виходить, що при використанні плити і колонки щомісяця одна особа використовує 26 куб. м газу. Для порівняння — нинішня норма споживання майже втричі менша і становить 9 куб. м.

Визначаємо норми за законами фізики

Зі шкільного курсу фізики відомо, що для нагрівання 1 л води на 1 градус необхідно 4,19 кДж теплової енергії. Для того щоб нагріти 2,6 куб. м води від 15 до 65 градусів, потрібно 544,7 МДж. При цьому потрібно врахувати ККД газової колонки, в якій вода підігрівається, — цей коефіцієнт становить 85%. Питома теплота згоряння газу відрізняється залежно від того, з яких він родовищ, але не має (згідно з ГОСТ 5542-87) бути нижчою від 31,8 МДж/куб. м.

У результаті: 544,7 МДж / 0,85 = 641 МДж. 641 МДж / 31,8 МДж/куб. м = 20,1 куб. м газу. Отже, теорія підтверджує практику — сучасна колонка нагріла 2,6 куб. м води, витративши майже 20 куб. м газу.

Із запровадженням нових норм ті, у кого в квартирах уже встановлено газові лічильники, за досить економного використання заплатять за газ вдвічі-втричі більше, ніж ті, у кого лічильників немає.

Адже навіть якщо скоротити споживання газу вдвічі (наприклад, зменшивши використання гарячої води — тільки холодний душ і забути про гарячу ванну), все одно не вдасться вписатися в норматив витрат 9 куб. м на місяць.

Зате тим, у кого газових лічильників немає, нічого піклуватися про економію газу — в будь-якому разі їм доведеться платити за карликовими нормами. Не дивно, що вже зараз у багнети зустрічають газовиків, які намагаються провести планове встановлення лічильників у багатоквартирних будинках. Адже є проти чого боротися — на кону щонайменше дворазова вигода.

Андрій ЗАЇКА, експерт.

Вантажопідйомність фури – максимально допустимі навантаження

Фура (від німецького Fuhre — навантаження, перевезення) — у сучасному розумінні це сідельний тягач з напівпричепом, раніше цим словом позначали великий воз, на якому перевозили різні вантажі.

На сьогоднішній день автотранспорт є найдоступнішим і найзручнішим способом транспортування вантажів. Однак він є і найнебезпечнішим — достатньо в зимовий період проїхатися якоюсь трасою федерального чи місцевого значення, щоб побачити, як багато фур лежить у кюветах через те, що водії не дотримуються режиму сну та відпочинку, а також часто перевантажують свої транспортні засоби.

Яка максимальна вантажопідйомність фури – розглянемо це питання на нашому сайті Vodi.su.

Вантажопідйомність залежить від типу напівпричепа та кількості колісних осей.

Найбільш поширений вид – єврофура, що має такі характеристики:

• дві чи три задніх осі;
• довжина 13,6 метра;
• ширина – 2,45 метра;
• висота – 2,6 метра.

Згідно з ваговими обмеженнями на вантажні автомобілі на території Російської федерації максимальна вантажопідйомність залежить від типу та кількості осей. Якщо йдеться про сідельний тягач, у якого є задня вісь із двох спарених осей та тривісний напівпричіп типу єврофура, то повна вага цього автопоїзда має бути не більше 38 тонн.

Якщо порахувати, що вага самого тягача становить 7 тонн і стільки ж важить напівпричіп, то максимальне навантаження, яке він може брати на борт, — 24 тонни. Якщо ж кількість осей інша, то маємо таку картину:

• 2 осі (тягач) 2 осі (напівпричіп) – повна маса складу не більше 36 тонн;
• 2 і 3 – 38;
• 3 і 2 – 37;
• 3 та 3 – 38 тонн.

У таких документах зазначається повна маса складу, щоб на контрольних пунктах, де є ваги, співробітникам ДПС було легше визначати, чи не перевищено максимально допустиму вагу.

Нагадаємо, що згідно з КпАП 12.21.1 ч.3 перевищувати дані параметри можна лише на 5 відсотків.

У разі якщо перевищення буде значно більшим, то передбачені штрафні санкції:

• півтори чи дві тисячі штрафу водію;
• 10-15 тисяч – на посадову особу, яка допустила перевантаження транспортного засобу;
• 250-400 тисяч на юрособу.

Вагові обмеження діють як на території РФ, так і будь-якої іншої держави. Зокрема, якщо ви працюєте на міжнародних перевезеннях між ЄС та Росією, то ці обмеження знати потрібно обов’язково. У принципі вони мало чим відрізняються від Російських.

Основний параметр у таких таблицях – навантаження на вісь. Як відомо, всі дороги розподіляються на категорії в залежності від допустимих навантажень на вісь автомобіля:

Дані значення не дозволяється перевищувати більш ніж 20 відсотків. Так, під час руху дорогами останньої категорії на сідельному тягачі з напівпричепом, у якому відстань між осями більше, ніж 2 метри, допустиме навантаження на вісь не може перевищувати 18 тонн. Якщо ж йдеться про напівпричеп зі спареними або будовеними осями на повітряній подушці, то навантаження на вісь не може перевищувати встановлених даним типом дороги обмежень, тобто 10-11 тонн.

Якщо ж потрібно перевезти негабарит – про що ми вже розповідали на Vodi.su, необхідно отримувати відповідний дозвіл. У такому разі навантаження може досягати 24 тонни на вісь.

Всі ці дані детально прописані у відповідних таблицях, які є додатком до ухвали уряду РФ про максимально дозволену масу автопоїзда. Цей документ із внесеними до нього поправками було прийнято 9 січня 2014 року.

Види напівпричепів

Якщо не зупинятися безпосередньо на напівпричепах, які різняться між собою кількістю провідних і ведених осей, можна виділити такі типи:

• єврофура – напівпричіп тентований, здатний вмістити до 33 європіддонів з вантажем;
• Jambo – модифікована версія єврофури з тією ж вантажопідйомністю, проте внутрішній обсяг збільшений за рахунок Г-подібної підлоги та зменшеного діаметра задніх коліс;
• автозчеплення, автопоїзд – автомобіль з тентованим кузовом на одній рамі, до якого за допомогою дишла приєднаний причіп, зчіпка забезпечується за рахунок наявності фаркопа.

Автозчеплення, на відміну від фури, зручне тим, що причіп можна від’єднати в одному з пунктів розвантаження і продовжувати рух без нього. У такий спосіб досягається значна економія на паливі. Хоча довжина причепа і кузова становить 6-7 метрів, і якщо потрібно перевезти довгомірний вантаж, наприклад листи металопрокату, куточок, швелер, арматуру і так далі, то застосовують сідельний тягач з напівпричепом.

Крім того, для перевезення продуктів харчування або товарів, які потребують певного температурного режиму, застосовують ізотермічні причепи або рефрижератори. За своїми параметрами вони відповідають розмірам стандартної єврофури. Їхня вантажопідйомність також коливається в межах 20-24 тонн.

Скільки важить Газель без навантаження

Відповідно до положень глави 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі – Кодекс) за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об’єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об’єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620 (далі – Тимчасове положення).

При цьому, положеннями пунктів 4 та 5 Тимчасового положення встановлено, що встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, визначаються:

1. у будинках, де не встановлено квартирних лічильників газу, – за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні;
2. у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу:

• для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, – за показаннями таких лічильників;
• для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, – за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

Кількість осіб у квартирі, іншому ізольованому житловому приміщенні для проведення розрахунку та розподілення спожитих обсягів газу визначається відповідно до кількості зареєстрованих осіб. Інформація про зміну їх кількості подається побутовими споживачами оператору газорозподільної системи до 25 числа місяця, що передує розрахунковому. Відповідальність за своєчасність та достовірність поданої інформації несе побутовий споживач, що її подає. У разі подання такої інформації із запізненням – вона враховується в наступному розрахунковому періоді без перерахунку минулих періодів.

За відсутності зареєстрованих у квартирі, іншому ізольованому житловому приміщенні осіб та відомостей щодо офіційного припинення газопостачання на квартиру (будинок) облік спожитого газу здійснюється з розрахунку на одну особу.