Акредитив: суть поняття та різновиди, область застосування, процедура оформлення та схема розрахунків

У сучасному бізнесі зустрічаються не тільки добросовісні фірми, які працюють відповідно до законодавства і виконують взяті на себе зобов’язання за договорами.

Дуже часто можна зустріти і шахраїв, основна мета яких полягає в отриманні прибутку будь-якими шляхами. Людина передає подібним конторам грошові кошти або в товар, а в підсумку залишається ні з чим.

Визначення поняття

Розширення виробничих обсягів компанії передбачає, що вона буде працювати з новими партнерами, перевірити чесність яких не завжди представляється можливим. Бувають ситуації, коли фірмі доводиться укладати угоду з невідомою організацією. Звичайно ж, керівник буде переживати за результат.

У подібних випадках ідеальним варіантом стане оформлення акредитива. Останній являє собою особливу систему розрахунків, гарантує обом сторонам договору позитивний результат. Це спеціальний банківський продукт, в оформленні якого беруть участь дві фінансові організації: у першій знаходиться рахунок сторони, що продає, у другій — купує.

Кредитна структура переводить гроші лише в разі виконання усіх умов між сторонами і після надання підтверджуючої документації.

Дивіться також: Ціноутворення, принципи, методи, чинники, етапи, механізм директивного ціноутворення на підприємстві, цілі, система, порядок, види, процес, моделі

Крім банків, також стають учасниками:

• продавець, який іменується бенефіціаром;
• покупець, який називається аплікантом.

Звичайно ж, ініціатор підписання договору — покупець, адже він зацікавлений у тому, щоб отримати об’єкт угоди. У силу цього він звертається в банк для відкриття акредитива.

Слід зазначити, що така послуга не надається безкоштовно: фінансові структури стягують комісію, розмір якої дуже часто буває досить великий. Але акредитив — гарантія виконання умов договору, що дуже важливо для обох сторін.

Кредитна організація покупця перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця лише після виконання умов угоди (наприклад, після відвантаження товару). У разі порушення продавцем пунктів договору банк поверне гроші на рахунок покупця.

Форма акредитива вважається досить складною операцією, що потребує довготривалого оформлення. Але незважаючи на це, послуга дуже затребувана, адже вона гарантує успішне співробітництво всім учасникам.

Акредитив

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

• 1 Нормативна база
• 2 Визначення термінів
• 3 Види акредитивів
• 4 ЯК ПРАЦЮЄ АКРЕДИТИВ
• 5 Переваги акредитиву
• 6 Недоліки акредитиву
• 7 Корисні посилання
• 8 Розрахунки за акредитивом

Нормативна база

Визначення термінів

Акредитив є договором, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені зобов’язується здійснити платіж на користь постачальника товарів або послуг і доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж проти документів, що відповідають умовам акредитива. Акредитив є договором, окремим від договору купівлі-продажу або іншого документу, що має чинність договору, на якому він ґрунтується.

Акредитив (з латинської – accre-ditivus — довірчий):

1. Документ, що засвідчує права особи, на ім’я якої його видано, отримати в кредитній установі зазначену в акредитиві суму. Оплата акредитиву здійснюється кредитною установою в місці пред’явлення його за рахунок грошової суми, яку внесено до ощадної каси або знято з рахунку його власника, або згідно з договором між банками;
2. Форма розрахунків і вид банківського рахунку, за яким здійснюються безготівкові розрахунки. Застосовується в міжнародних розрахунках у комерційних операціях, а також між вітчизняними юридичними особам, коли така форма передбачена договором між постачальником та замовником (покупцем). Акредитив відкривається за дорученням платника в банку, який обслуговує постачальника, на підставі заяви чітко встановленої форми. Джерелом відкриття акредитиву можуть бути як внесені кошти покупця, так і кредити банку. Підставою виплати на акредитиву є надані постачальником реєстри рахунків та транспортних документів, які підтверджують відвантаження вантажу. Виплата коштів може бути обумовлена попереднім акцептом. Кожний акредитив призначений для розрахунків лише з одним постачальником;
3. Грошове зобов’язання банку-емітента виконати зобов’язання проти належного представлення (пункт 3 статті 4 Постанови НБУ від 03 грудня 2003 р. №514 « Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами»).

Авізування – офіційне повідомлення про відкриття, зміну, анулювання акредитива, або здійснення трансферу акредитива, надіслане банком в електронній або паперовій формі.

Авізуючий банк – банк, який на прохання банку-емітента або іншого банку здійснює авізування бенефіціару або доручає іншому авізуючому банку здійснити авізування бенефіціару або іншому авізуючому банку.

Банк бенефіціара – банк, який обслуговує бенефіціара за акредитивом.

Бенефіціар – особа, на користь якої відкривається акредитив.

Банк-емітент – банк, який за дорученням наказодавця акредитива або від власного імені відкриває акредитив на користь бенефіціара.

Виконуючий банк – банк, у якому акредитив передбачає виконання, або будь-який банк, якщо акредитив передбачає виконання в будь-якому банку.

Контракт – правочин, укладений між наказодавцем акредитива та бенефіціаром, розрахунки за яким здійснюються у формі документарного акредитива або виконання зобов’язань за яким забезпечується резервним акредитивом.

Наказодавець акредитива – особа, за дорученням якої в банку-емітенті відкривається акредитив.

Належне представлення – представлення документів, що відповідає умовам акредитива, міжнародним документам, затвердженим МТП та яким підпорядкований акредитив, та міжнародній стандартній банківській практиці.

Негоціація – купівля та/або врахування негоціюючим банком переказних векселів (тратт) та/або документів, що становлять належне представлення, передбачених умовами акредитива, шляхом надання авансу або згоди надати аванс бенефіціару не пізніше банківського дня, у який негоціюючий банк отримує відшкодування.

Негоціюючий банк – банк, якому банк-емітент надав повноваження здійснити негоціацію.

Підтвердження – чітко визначене зобов’язання підтверджуючого банку, у доповнення до зобов’язання банку-емітента, виконати зобов’язання або здійснити негоціацію за належним представленням документів.

Підтверджуючий банк – банк, який додає своє підтвердження до акредитива за дорученням або на прохання банку-емітента.

Рамбурсна вимога – повідомлення до рамбурсуючого банку з вимогою здійснити платіж виконуючому (підтверджуючому) або іншому банку згідно з наданими платіжними інструкціями.

Рамбурсне зобов’язання – самостійне безвідкличне зобов’язання рамбурсуючого банку, надане ним на підставі повноважень або на прохання банку-емітента виконуючому (підтверджуючому) банку, зазначеному в рамбурсних повноваженнях, оплатити рамбурсну вимогу, виставлену виконуючим (підтверджуючим) банком за умови її відповідності положенням рамбурсного зобов’язання, або акцептувати та оплатити переказний вексель (тратту), виставлений на рамбурсуючий банк.

Рамбурсне повноваження – інструкції та/або повноваження, відокремлені від акредитива, що надані банком-емітентом рамбурсуючому банку здійснити відшкодування за акредитивом банку, який надав рамбурсну вимогу, або на вимогу банку-емітента акцептувати та оплатити переказний вексель (тратту), виставлений на рамбурсуючий банк;

Рамбурсуючий банк – банк, якому банк-емітент надав повноваження забезпечити відшкодування за акредитивом підтверджуючому (виконуючому) банку або іншому банку відповідно до наданих платіжних інструкцій.

Трансфер акредитива – передавання права використання акредитива іншому бенефіціару (другий бенефіціар) на прохання першого бенефіціара.

Трансферуючий банк – виконуючий банк, що здійснює трансфер акредитива, або, якщо акредитив виконується в будь-якому банку, банк, який безпосередньо уповноважений банком-емітентом здійснити трансфер та який здійснює трансфер акредитива. Трансферуючим банком може бути банк-емітент.

Види акредитивів

Авізований — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку, щоб повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без зобов’язання з боку авізуючого банку.

Прямо авізований — акредитив, який банк-емітент направляє безпосередньо бенефіціарові. Така форма авізування має певні незручності: не дає змоги контролювати справжність акредитива й ускладнює процес з’ясування платоспроможності банку-емітента.

Відкличний акредитив – акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього повідомлення бенефіціару.

Безвідкличний акредитив — форма акредитива, який не може бути анульований або змінений банком до настання терміну без згоди на те експортера, на користь якого він відкритий. Є зобов’язанням банку, який його відкрив, але не створює відповідальності цього банку.

Грошовий — видається банком своєму клієнтові на право одержання повної зазначеної в ньому суми або окремими частками в інших банках протягом визначеного часу.

Акредитив з попереднім авізо — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов’язання авізуючого банку чи банку-емітента.

Компенсаційний — форма розрахунків за експортно-імпортні операції, за якою у розрахунках за допомогою компенсаційного акредитиву. використовують два акредитиви. Перший (основний) акредитив за дорученням іноземного покупця його банк виставляє бенефіціарові-посереднику. Другий — за дорученням бенефіціара-посередника його банк виставляє бенефіціарові-постачальнику товарів.

Неподільний — акредитив, яким передбачена оплата суми поставок товарів (здебільшого експортних) лише після завершення поставки у повному обсязі, передбаченому угодою (контрактом).

Непокритий — акредитив, оплату за яким у разі тимчасової відсутності у платника коштів гарантує банк-емітент шляхом надання банківського кредиту.

Переказний — акредитив, який може бути переданий для будь-яких розрахунків іншій особі (іншому власнику).

Покритий — акредитив, за яким банк переводить власні кошти платника, що містяться на його рахунку, або наданий йому кредит у розпорядження банку-постачальника.

Поновлюваний — акредитив, який призначається для багатьох почергових платежів при регулярних оплатах товарів стабільному учасникові торговельної угоди — постачальнику товарів, який здійснює поставки товарів з інтервалом, у певні проміжки часу.

Револьверний — акредитив, відповідно до якого оплата за відвантажені товари проводиться почергово за фактом відвантаження (оплачується лише певна частина партії реально відвантаженого товару від загальної суми поставок, передбачених контрактом).

Резервний акредитив – це безвідкличне незалежне зобов’язання банку-емітента, надане бенефіціару на прохання наказодавця акредитива або за дорученням іншого банку, або від власного імені сплатити кошти за наказодавця акредитива (принципала) або за себе, або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію в разі отримання вимоги платежу разом з іншими документами (якщо надання таких документів було передбачено умовами резервного акредитива). Резервний акредитив є формою забезпечення виконання зобов’язань та за своєю суттю є гарантією.

Трансферабельний акредитив – акредитив, право використання якого може бути повністю або частково передано другому бенефіціару або декільком другим бенефіціарам на прохання першого бенефіціара. Трансферабельний акредитив – акредитив, який прямо зазначає, що він є трансферабельним.

Трансферований акредитив – акредитив, що виконується трансферуючим банком для другого бенефіціара.

ЯК ПРАЦЮЄ АКРЕДИТИВ

Акредитив — це фінансовий інструмент, який встановлює гарантії платежу між покупцем і продавцем у міжнародній торгівлі.

Як працює акредитив:

• Замовлення. Покупець і продавець укладають угоду, і покупець звертається до свого банку для відкриття акредитива.
• Відкриття акредитива. Банк покупця видає документ, який гарантує оплату продавцеві у разі виконання умов угоди.
• Експорт товару. Продавець відправляє товари або надає послуги відповідно до угоди.
• Підтвердження. Продавець представляє документи банку покупця для підтвердження виконання угоди.
• Оплата. Банк покупця переказує гроші на банк продавця, забезпечуючи оплату за товар або послугу.

Переваги акредитиву

• Це самостійна, окрема від зовнішньоекономічного договору, угода, яка містить зобов’язання платежу на користь експортера.
• Дозволяє мінімізувати ризики неплатежу, оскільки оплата гарантується банком-емітентом.
• Дозволяє використовувати репутацію банку на користь обох зовнішньоекономічні контрагентів.
• Передбачає ретельну й об’єктивну перевірку банком документів, на підставі яких здійснюється платіж.
• Дозволяє уникнути передплати по договору.
• Можливість отримання відтермінування платежу.
• Надає можливість отримати фінансування.
• Забезпечує дотримання міжнародних правил торгівлі.
• Можливість отримання фінансування під заставу майнових прав за акредитивом.

Актуальності акредитивна форма розрахунку набуває при міжнародних угодах – наприклад, при купівлі нерухомості за кордоном і / або здійснення операції через довірену особу. Таким чином при збільшенні ризиків – акредитив допоможе від них захиститися.

Недоліки акредитиву

• Це достатньо дорога форма розрахунків, пов’язана з витратами у вигляді комісій, зборів, та відсотків банку в період його дії.
• Зобов’язання банку зробити оплату за товар ніяк не пов’язане з характеристиками і якістю самого товару.
• Необхідність заздалегідь резервувати велику суму власних коштів в якості забезпечення за акредитивом.
• При відкритті непокритого акредитива необхідно надавати банку фінансові документи для оцінки фінансового стану, передавати майно в заставу (іпотеку) та нести витрати на їх посвідчення.

Корисні посилання

• Акредитив //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Алерта, 2011– 558 с.
• АКРЕДИТИВ // Юридична енциклопедія
• Прелік банківських установ включених до Переліку Послуг надання банківської гарантії та документарного акредитиву

Розрахунки за акредитивом

За розрахунків акредитивами виникають економічні відносини між чотирма такими суб’єктами:

• заявник акредитива – платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;
• заявник акредитива – укладає з продавцем контракт згідно з умовами якого передбачена акредитивна форма розрахунків;
• банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;
• бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо);
• виконуючий банк – банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Найпоширенішим є акредитив, що має товарний характер. Він набув популярності завдяки виконанню трьох основних функцій цього фінансового інструменту – розрахункової, забезпечувальної та кредитної. Розрахунок з використанням акредитива: 1 – покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив; 2 – банк покупця відкриває акредитив; 3 – банк покупця повідомляє покупця про відкриття акредитива; 4 – банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму; 5 – банк постачальника повідомляє постачальника про відкриття акредитива; 6 – відвантаження товару; 7 – покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива; 8 – банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива; 9 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 10 – банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.
До поширених фінансових інструментів у зовнішньоекономічних операціях належить також резервний акредитив. Резервний акредитив є універсальним інструментом забезпечення платежу. За економічним змістом він подібний до банківських гарантій і поручительств. Проте останні надаються на підставі національного законодавства, а резервні акредитиви – на основі Уніфікованих правил, тому в зовнішньоекономічній діяльності здебільшого використовують саме ці інструменти. Зазначимо найтиповіші ситуації, а саме тоді, коли:

1. обсягу обігових коштів покупця цілком достатньо для своєчасної оплати товарів, однак постачальник наполягає на використанні безпечнішої, ніж переказ, форми розрахунків. У такому випадку сторони можуть домовитися про платежі за зовнішньоекономічним договором на умовах комерційного кредиту за допомогою векселів, виписаних на продавця, або шляхом переказу на умовах кредиту за відкритим рахунком;
2. витрати імпортера на відкриття товарного акредитива виявляються невиправдано високими;
3. потрібно підсилити гарантованість платежу. Як забезпечення виставляється акредитив, що покриває одне або два відвантаження. Якщо покупець вчасно розраховується за зовнішньоекономічним договором, резервний акредитив не використовується. Якщо ж він не з власної ініціативи не розрахується за певну партію товару, продавець може звернутися до банку з вимогою здійснити платіж чи оформити векселі за резервним акредитивом.

Закриття акредитива:

1. спливу строку дії акредитива;
2. відмови одержувача грошових коштів від використання акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива;
3. повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива.

Про закриття непокритого акредитива у зв’язку із закінченням строку його дії виконуючий банк надсилає повідомлення банку-емітенту електронною поштою або іншими засобами зв’язку, що передбачені договором між банками, та списує суму акредитива з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.