МИСЛЕННЯ ТА МОВА

Мислення та мова у поєднанні визначають сутнісну характеристику людини, що виокремлює її з-поміж інших живих істот.

У процесі філософського пізнання мислення як суб’єктивного логосу виникли специфічні терміни, котрі позначають мислення як такий феномен, що відрізняє його від мови і, відповідно, терміни “мислення” та “мова” не ототожнюються.

Давньогрецькі філософи позначали мислення термінами “logos”, (ум, розум), давні римляни – “cogitatio”, “ratio” (“розум”), “Іntellektus” (“інтелект”, “здатність до мислення”).

У наш час оперують термінами “мислення”, “розум”, “інтелект” і використовують той або інший термін в певному контексті міркувань (“розумна людина”, “мисляча істота”, “штучний інтелект”).

У контексті логіко-філософської рефлексії над мисленнєвою діяльністю людини використовують терміни: 1) “мислення”; 2) “розум” – у широкому значенні – те саме, що мислення, у вузькому – – вищий рівень мислення порівняно з інтуїцією й розсудком, – вища пізнавальна здатність людини; 3) “інтелект”.

Визначимо зміст основних термінів, які відокремлюють сферу мисленнєвої діяльності людини в логіко-філософському аспекті дослідження.

Мислення – особлива (ідеальна) діяльність людини, що здійснюється за допомогою мови в певних соціокультурних умовах, яка спрямована на пізнання світу й осягання смислу всього, що робить людина у взаємодії з навколишнім природним, і соціальним світом.

Головні властивості мислення: нерозривний зв’язок із мовою; абстрактність та опосередкованість відображення світу в формах поняття, висловлювання, умовивід; системність; цілеспрямованість; історичність; творча активність.

Філософи виокремили рівні, види та функції людського мислення.

Розсудок – це рівень мисленнєвої діяльності людини, що виконує специфічні функції; пізнавальна здатність людини.

Концептуальне визначення функцій розсудку як рівня мисленнєвої діяльності людини та пізнавальної здатності дав німецький філософ І. Кант у “Критиці чистого розуму”. Він виділив евристичну, логічну”(аналітичну та дедуктивну), регулятивну функції розсудку в контексті пізнавальної діяльності.

Евристична функція полягає у формоутворенні та здобутті й накопиченні нового знання.

Логічна функція – це аналітична діяльність мислення, спрямована на: а) дослідження основоположень розсудку та визначення, як саме розсудок встановлює правила підведення чуттєвих споглядань під категорії; б) пояснення, в який спосіб поняття розсудку (категорії) можливо застосувати до досвіду.

Регулятивна функція на підставі встановлених розсудком правил покликана упорядковувати правильність використання правил до кожного конкретного випадку. Реалізація використання правил до кожного конкретного випадку визначена І. Кантом як здатність судження (використання категорій до чуттєвих даних).

Розум – рівень мисленнєвої діяльності людини, суб’єкта пізнання та практичних дій. Це вища пізнавальна здатність людини.

Евристична функція розуму (вища здатність пізнання) полягає у виробленні продуктів власної діяльності (продуктів чистого розуму) – понять, ідей, принципів як форми суто теоретичного знання, створювати системи знання.

Логічна функція – це логічна рефлексія над мисленнєвою діяльністю людини, що спричинило, зокрема, виникнення науки логіки; створення рефлексивних систем знання (мета-наука, металогіка, метаматематика).

Регулятивна функція розуму полягає в упорядкуванні та систематизації знання, отриманого розсудком, у певну систему на підставі ідей, які продукує чистий розум; дисциплінуванні розсудливої діяльності людини на підставі принципів раціональності, що формулює чистий розум.

Інтелект (лат. – розуміння, відчуття, сприйняття) – в логіці – те саме, що й мислення, мисленнєва діяльність людини в поєднанні з мовою. У психології – сукупність накопичених людиною знань, досвіду та її розумових здібностей, здатність людини ефективно виконувати певну діяльність, адаптуватися в навколишньому природному та соціальному середовищі; рівень розвитку мислення (розуму), що визначається певними тестами і класифікується коефіцієнтом інтелекту Q.

Інтуїція (середньолат. – споглядання, уважно дивитися) – термін, який набув різних смислів у філософії, психології, логіці, евристиці. Це:

• – здатність суб’єкта пізнання безпосередньо (поза опосередкованим, логічно побудованим міркуванням) відкривати істину;
• – здатність суб’єкта х миттєво осягати своїм розумом сутність речей, явищ, процесів, дій, подій;
• – достовірність, чіткість певних тверджень, які не виводяться через логічний доказ істинності, а постають самоочевидно.

Рефлексія (лат. – відображення) – діяльність раціонального мислення людини, спрямована на саме мислення (“мислення про мислення”). Це творча здатність мислення породжувати особливі концепти – “ідеї про ідею”, “поняття про поняття”, які виникають на металогічному рівні пізнання. Раціональна реконструкція діяльності мислення зумовила виникнення науки логіки. Філософи Д. Локк (1632-1704 pp.), Д. Г’юм (1711 1776 pp.), Г, Ляйбніц, І. Кант розглядали рефлексію як джерело виникнення ідей і понять.

Функції рефлексії – осмислення, розуміння, обґрунтування, пояснення – виявляються у рефлексивній здатності судження, що має різновиди:

• – оцінки (“Те, що він сказав, є істинним”);
• – пояснення (“В є тому, що є А”);
• – обґрунтування (“Я зробив це тому, що так від мене вимагали”);
• – розуміння (“Я зрозумів, що в цій ситуації був непотрібний”).

Відокремлення мисленнєвої діяльності й особливостей розуму (раціонального мислення) здійснювалося в історико-філософському аспекті поступово, в такому напрямі.

Давньогрецькі філософи (Парменід, Сократ, Платон, Арістотель) розрізняли Абсолютний розум (noos, logos) у значенні Творця Всесвіту (розум – Деміург) і людський розум, носієм якого є конкретна людина в її одиничності.

Людський розум вони трактували в таких модусах існування та функціонування: частина душі людини разом з її чуттєвістю; єнтелехія (діяльність) душі; “міркування та роздуми, спрямовані на пізнання “чистого” буття (Платон),

Перше системне й узагальнене знання про мислення людини (суб’єктивний логос) подано в трактаті Арістотеля “Про душу”. Арістотель проаналізував особливості мислення, звертаючись до безпосереднього досвіду мисленнєвої діяльності людей, визначив відмінність мислення від чуттєвості як різних здатностей душі й виокремив мислення як відособлену та самодостатню частину душі, головна здатність якої – пізнання світу в абстрактних формах поняття, судження, умовиводу.

Давньогрецькі філософи на початку свого пізнання й аналізу мислення ще не розрізняли чітко “мислення та “мову”, відповідно, терміном “логос” вони позначали як мислення (властивість людини здійснювати внутрішню мисленнєву діяльність в її іманентному саморусі, спрямованої на пізнання світу), так і мовленнєву діяльність. Відокремлення мисленнєвої та мовленнєвої діяльності, виявлення нетотожності мислення та мови вперше здійснили софісти (про це див. 2.3). У подальшому історичному пізнанні мислення філософи визначили його нові властивості, структуру, типи та види і наголошували на творчій активності мислення (розуму). Зокрема, вони визначали мислення (інтелект) як здатність пізнавати природу в її універсальності, осягати смисл (7 Аквінський) і відокремили логічне в значенні “вторинної інтенції” (intentio secunda) як мисленнєві (уявні) операції (Д. Скот, У. Оккам).

На сучасному етапі філософія і конкретні науки, що вивчають мислення (психологія, соціологія, генетика, фізіологія в. н. д., теорія штучного інтелекту), предметом свого дослідження визначають ті або інші фактори виникнення мислення (біологічні, генетичні, фізіологічні, соціокультурні), види й типи, рівні індивідуального мислення (інтуїція, розсудок, розум), функції мислення, вплив соціокультурних факторів на формування та розвиток мислення, можливості моделювання інтелектуальних дій (операцій) за допомогою технічної системи (комп’ютера).

Залежно від предмета дослідження дається те або інше визначення мислення, яке відокремлює функції, що постають у процесі виникнення нових видів суспільної діяльності людей. Так, на сучасному етапі все більшого значення набуває інформаційна діяльність мислення, відповідно, мислення визначається як діяльність, спрямована на засвоєння й оброблення інформації з різних джерел.

Наука логіка абстрагується від біологічних, генетичних, соціокультурних, історичних й інших факторів, що формують і розвивають мислення людини, від індивідуальних особливостей мисленнєвої діяльності. Вона досліджує мислення в його особистому виявленні, який філософи визначали як вищий рівень, а саме – мислити крізь призму “rai/o”, тобто раціональне (логічне) мислення, ознаки якого – чіткість, доказовість, обґрунтованість, здатність виведення знання без звертання до чуттєвого досвіду. Логіка досліджує раціональне мислення як діяльність, що здійснюється за певними принципами (законами); правилами, яке формує сам розум як “пізнання в поняттях” (Г. Гегель).

Особливості раціонального мислення визначаються в опозиції до ірраціонального мислення.

Раціональне й ірраціональне – взаємопов’язані філософські та логічні категорії. Вони визначають ознаки людини мислити і діяти розумно, обґрунтовано, безсуперечливо, що характеризує раціональне мислення, і відсутність цих ознак (ірраціональне мислення). Ці категорії встановлюють, що можна, а що не можна осягнути і виразити в чітких логічних формах.

На підставі логічного аналізу мислення відокремлені: зміст і форма мислення; структура мисленнєвої діяльності, функції мислення й інші його властивості.

Що таке розум? Поняття і ознаки розуму

Розум – одна з найдивніших речей у світі. Його не можна знайти, помацати, але можна з ним народитися, а можна також розвинути. Це певною мірою є у багатьох людей, але все ж. що таке розум? Розгляньмо відповідь нижче.

Визначення

Взагалі, розум – це сукупність здатності людини до таких речей, як мислення, пізнання, сприйняття, запам ‘ятовування, логіка та інші. Він визначається відчуттями, бажаннями, пам ‘яттю, емоціями, характером, належним вихованням у дитинстві та багатьма іншими факторами. Розум та інтелект – це, як правило, два нерозривних і дуже пов ‘язаних між собою поняття. Рівень інтелектуальних здібностей дуже сильно впливає на людину. Стати розумнішими своїми силами все ж реально і залежить від людини більше, ніж від генетики. І варто врахувати, що для прояву розуму необхідний тільки здоровий мозок людини.

У звичайному розумінні розумною називають людину здатну думати, яка відрізняється розумністю, хорошою пам ‘яттю і ерудицією. У нього, як правило, широкий кругозір, високий інтелект і здатність виходити із заплутаних ситуацій як у житті, так і в шахах або математичних завданнях, наприклад.

Ознаки розуму

Всі прояви розумових здібностей – річ дуже невловима. Справа в тому, що це все теж може бути різним і проявлятися в різних речах. Ніхто не дасть однозначної відповіді, що таке ум. Тому що у когось він проявляється в знанні декількох мов, у інших – в умінні дуже добре запам ‘ятовувати, у третіх – в тому, що прекрасно грають в шахи, а у четвертих в тому, що можуть прекрасно розбиратися в математиці, і т. д. Причому все це суто індивідуально і часто в людині поєднується між собою. Також розумними часто називають таких людей, які дуже легко знаходять контакт з будь-якими людьми, говіркі, дуже соціально спрямовані, про них думають, що вони багато чого доб ‘ються.

Що ж стосується того, як людина визначає, чи має інший розум? Тут все вже залежить тільки від суб ‘єктивної думки. Зазвичай розумними нам здаються люди з серйозним ставленням до багатьох речей, які говорять дуже переконливо, розповідають багато цікавих речей, про які мало хто знає. Але здебільшого більшість звертає увагу на образ загалом. Наприклад, комусь здаються розумними люди з окулярами або ті, хто багато мовчить.

Тепер, коли ми дізналися, що таке розум, перейдемо до різновидів свідомості.

Види

Якщо розглядати розум як свідомість, то виділяють первинний і вторинний різновиди. Розгляньмо, що це означає.

• Так званий первинний вид розуму – це наше усвідомлення таких базових почуттів, як слух, зобов ‘язання, нюх, зір, смак.
• А ось вторинним називають всі наші почуття: любові, страху, поваги, ненависті та інше. Таким чином, цей вид розуму – всі наші концепції, думки після сприйняття предмета і речей нашими органами почуттів.

Різницями між цими складовими лише в способі пізнання. Вторинний розум відповідає за більш складні почуття, які можуть бути тільки у людини (всі її приязні і неприязні, наприклад). Ми спочатку за допомогою зору бачимо предмет – гуртку, а потім можемо згадати, що це наш улюблений колір у неї, і зрозуміти, що гуртка подобається. Але обидва види розуму між собою взаємопов ‘язані.

Відомі найрозумніші люди

В історії людства було багато неймовірно розумних особистостей. Багато з них були винахідниками, першовідкривачами, новаторами в області чого-небудь. Наприклад, Альберт Ейнштейн, Ісаак Ньютон, Арістотель, Платон, Нікола Тесла, Галілей, Архімед. Цей список можна продовжувати до нескінченності. Розгляньмо лише деяких найрозумніших людей у світі.

Стівен Гокінг – неймовірно відомий у світі фізик. Він розробив теорію струн, але це далеко не єдине його досягнення.

Є такі розумні люди, які за показниками свого IQ є рекордсменами в книзі рекордів Гіннеса. Наприклад, корейський вундеркінд Кім Унг-Йонг. У нього показник рівня інтелекту – 210. У 4 роки він вже знав кілька мов і розбирався в математиці. Він дуже рано закінчив університет, а у віці 8 років його запросили в НАСА на навчання.

Ще один відомий математик-вундеркінд – Теренс Чі Шен Тао. Він у 13 років отримав перше місце в міжнародній математичній олімпіаді. А в 20 вже отримав докторський ступінь. За деякими даними, його IQ – 230.

А ось Крістофер Хірата – астрофізик. У 13 років він переміг у міжнародній олімпіаді з фізики. Його IQ на той час становило 230. У 16 років закінчив університет.

Ендрю Джон Вайлс ще в дитинстві почав захоплюватися недоведеною теоремою Ферма. Він не зміг довести її в дитинстві, але у нього вийшло, вже будучи дорослим. За це він удостоївся Абелівської премії.

Як розвинути розумові здібності дитини?

Цей етап виховання ні в якому разі не можна упускати, оскільки якщо не займатися з дитиною, то в майбутньому, коли вона стане підлітком або дорослим, у неї можуть з ‘явитися проблеми з відставанням від однолітків.

Для того щоб дитина виросла розумною, потрібно давати їй іграшки, спрямовані на розвиток моторики, логіки, інтелекту, на прояв талантів та ін. Розум дитини в ранньому віці дуже схильний до того, щоб вбирати інформацію як губка і легко її засвоювати. Тому цим варто скористатися.

Бажано також зробити так, щоб дитя контактувало з однолітками. Це допоможе йому соціалізуватися, а цей фактор, як відомо, теж може значною мірою вплинути на розумовий розвиток. Для цієї мети дітей якраз і водять у садок. А також там приділяють належну увагу заняттям, що розвивають читання та інші навички. Плюсом є і те, що при навчанні з іншими людьми, а не з батьками, дитині захочеться менше лінуватися і втомлюватися.

Батьки також мають належну увагу приділяти навчанню читанню. Вводити це поступово і ні в якому разі не тиснути, якщо дитина втомилася і вже не хоче займатися, оскільки в такому випадку у неї може виробитися неприязнь до цього процесу. Ще не варто нехтувати діалогами з чадом, потрібно не тільки відповідати на його питання, а й ставити самому, щоб він навчився висловлювати свої думки і краще говорити.

Як розвинути розум, будучи дорослим?

Є цілий ряд порад, які допоможуть будь-якій людині стати розумнішими і ерудованішими:

• Вирішення логічних завдань – тут все просто: це допомагає розвинути логіку.
• Тренування пам ‘яті – для цього потрібно вибрати те, що ви дійсно хочете запам’ ятати і намагатися вивчити. Наприклад, вірші (прямо як у школі). Або ж вас цікавить питання запам ‘ятовування сюжетів книг або зовсім хочете за допомогою ігрових вправ “” натренуватися “” – все це в будь-якому випадку буде корисним.
• Роздуми над складними питаннями, спроби знайти незвичайний вихід із ситуації.
• Нелішнім буде вводити в своє життя те, до чого мозок не звик. Наприклад, піти додому незвичним шляхом і чистити зуби іншою рукою.
• Відомо, що дуже допомагають розвинути розум різні ігри. Це можуть бути шахи, карти або ж комп ‘ютерні, над якими треба багато думати (квести, логічні тощо).
• Постійно вчитися. Для цього можна спробувати вступити до вишу або ж зайнятися саморозвитком будинку.
• “” У здоровому тілі – здоровий дух “”. Не варто й говорити, що шкідливі звички як куріння і схильність до алкоголю дуже несприятливо позначаються на мозку. Для більшої користі для нашого розуму бажано також регулярно займатися спортом, уникати стресів і правильно харчуватися.

Розум і знання теж дуже сильно між собою пов ‘язані, але щоб отримати друге, потрібно розвиватися і дізнаватися багато нового. Для розширення кругозору і для загальної ерудиції дуже допомагають подорожі, читання новин, спілкування з іншими людьми і, звичайно ж, читання книг. Вони допомагають не тільки пізнавати нове, відчувати емоції, а й впливають на пам ‘ять, на загальну зрілість і на багато інших речей. Є багато книг також, які присвячені розвитку розуму. Їх ми і розглянемо.

Корисні книги

Є посібники, які розповідають про роботу мозку, про інтелект і про те, як розвинути розум.

• Д. Рок. “Мозок. Інструкція щодо застосування. Як використовувати свої можливості по максимуму і без перевантажень “.
• Роджер Сайп “Розвиток мозку. Як читати швидше, запам ‘ятовувати краще і домагатися великих цілей “.
• Джон Медіна “Правила мозку”.
• С. Вуттон, Т. Хорн “Супертренінг для мозку”.
• Артур Думчев “Пам ‘ятати все”.
• Дмитро Чернишов “Як люди думають”.
• Керол Дуек “Гнучка свідомість”.

Замість ув ‘язнення

Що таке розум? Це розумові здібності людини разом з логікою, інтелектом, пам ‘яттю та іншими важливими складовими. На щастя, це можна розвинути і в зрілому віці.