§ 34. Суцвіття

Квітки за розмірами бувають великими і дрібними. Великі квітки зазвичай розташовані на рослині поодиноко (наприклад, у тюльпана, маку). Дрібні ж квітки, навпаки, здебільшого зібрані в групи (у пшениці, берези, моркви та ін.).

Пагони, що несуть на собі групу квіток, розташованих у певному порядку, називають суцвіттям.

Які бувають типи суцвіть? За характером галуження головної осі й розміщення квіток розрізняють суцвіття прості та складні. Простим суцвіттям властива лише одна нерозгалужена вісь. До простих суцвіть належать, наприклад, китиця, зонтик, щиток, головка, сережка, кошик, колос, початок (мал. 143).

Китиця – просте суцвіття, у якого на видовженій головній осі квітки кріпляться почергово за допомогою квітконіжки приблизно однакової довжини (наприклад, у смородини, черемхи, конвалії, люпину). Зонтик – суцвіття, у якого основна вісь укорочена, а від її верхівки відходять поодинокі квітки, які завдяки різній довжині квітконіжок розташовані майже в одній площині (наприклад, у цибулі, вишні, часнику). Щиток – суцвіття, уздовж головної осі якого розміщені квітки на квітконіжках різної довжини. При цьому квітконіжки нижніх квіток довші, ніж квітконіжки верхніх квіток. Унаслідок такого розміщення квіток усі вони розташовані майже на одному рівні (наприклад, у яблуні, груші, сливи). Колос – суцвіття, схоже на китицю, але із сидячими квітками (наприклад, у подорожника, осоки). Колос із потовщеною віссю має назву початок (суцвіття жіночих квіток кукурудзи).

Мал. 143. Прості суцвіття

Суцвіття головка має вкорочену і потовщену головну вісь із квітками на вкорочених квітконіжках (як у конюшини). Суцвіття кошик складається із сидячих квіток, розміщених на розширеній тарілкоподібній головній осі. Знизу ця вісь вкрита численними зеленими листками (наприклад, у соняшнику, айстри). Тому зовні таке суцвіття нагадує окрему квітку.

Складні суцвіття становлять собою сукупність простих суцвіть, зібраних на спільній осі. До складних суцвіть (мал. 144) відносять, наприклад, складний зонтик, волоть, складний колос. У суцвіття складний зонтик від вкороченої основної осі відходять бічні, що закінчуються простими зонтиками (у моркви, кропу). Суцвіття волоть складається з простих китиць (наприклад, бузок, виноград) або колосків (просо, рис, суцвіття чоловічих квіток кукурудзи). Ці суцвіття розташовані не на головній осі, а на її бічних відгалуженнях. Складний колос складається з розташованих уздовж головної осі простих колосків (наприклад, у жита, пшениці, пирію).

Мал. 144. Складні суцвіття

Яке значения суцвіть у житті рослин? Зібрані в суцвіття квітки – це пристосування рослин для поліпшення запилення. Наприклад, зібрані разом дрібні квітки (у калини, редьки, горобини) краще помітні для комах-запилювачів. У вітрозапильних рослин дрібні квітки, зібрані в суцвіття, краще вловлюють пилок з повітря (наприклад, у верби, тополі, кукурудзи). У суцвітті утворюється більша кількість плодів, ніж в окремих квітках. Це сприяє зростанню чисельності виду та його поширенню.

УЗАГАЛЬНИМО ЗНАННЯ

• Квітки дрібних розмірів здебільшого зібрані в прості чи складні суцвіття.
• Суцвіття збільшують імовірність запилення та кількість утворених плодів. Це сприяє зростанню чисельності виду та його розселенню.

Поповніть свій біологічний словник: прості та складні суцвіття.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

Виберіть одну правильну відповідь

• 1. Назвіть суцвіття, що належить до складних: а) кошик; б) волоть; в) зонтик; г) початок.
• 2. Назвіть прості суцвіття, які, зібрані разом, можуть утворювати складне: а) зонтик; б) головка; в) початок.

Дайте відповідь на запитання

• 1. Що таке суцвіття?
• 2. Які суцвіття називають простими, а які – складними?
• 3. У чому полягає біологічне значення суцвіть?

Поміркуйте. Користуючись додатковими джерелами інформації, наведіть по три приклади простих і складних суцвіть, які мають рослини вашої місцевості.

Суцвіття. їх різноманіття та біологічне значення

Суцвіття – сукупність квіток, розташованих на загальній осі. Суцвіття – це пагін або система пагонів, які несуть квітки і позбавлені вегетативних листків. У суцвіттях різних рослин є різна кількість квіток – від декількох (наприклад, у вишні) до кількох тисяч (у пальм). За розмірами суцвіття бувають від декількох сантиметрів (береза) до 12-14 м (у деяких пальм). Найбільше суцвіття у світі розвивається у таліпотової пальми, яка росте в північній частині Індії. Ця пальма цвіте всього один раз у житті, після чого гине. При цьому на її вершині утворюється величезне суцвіття із кількох тисяч квіток. Його довжина дорівнює 14 м. А в Україні найбільші за розмірами суцвіття мають кукурудза (Zea mays) та соняшник (Helianthus annuus). Утворення суцвіть, їхня будова, порядок розпускання квіток мають пристосувальний характер до різноманітних чинників запилення. У комахозапильних рослин квітки зібрані у суцвіття, добре помітні на відстані (кошик соняшника). У вітрозапильних наявність суцвіть підвищує можливість потрапляння пилку на маточку (у пшениці). Крім того, у суцвіттях утворюється більша кількість плодів, ніж в окремих квітках, що сприяє зростанню чисельності виду та його поширенню.

За характером галуження головної осі та розташування квіток розрізняють різні типи суцвіть.

Прості суцвіття – суцвіття з однією віссю, яка може бути видовженою і вкороченою.

• • Китиця – на видовженій головній осі сидять на квітконіжках окремі квітки (черемха, капуста, смородина, конвалія).
• • Колос – на видовженій головній осі сидять квітки без квітконіжок (подороник, осока, вербена).
• • Щиток – суцвіття, уздовж головної осі якого розміщені квітки на квітконіжка різної довжини (яблуня, груша, глід).
• • Зонтик – суцвіття, у якому квітки сидять на верхівці головної осі на квітконіжках однакової довжини (вишня, цибуля).
• • Качан – суцвіття, подібне до колоса, але має потовщену вісь (кукурудза, рогіз, аїр).
• • Головка – суцвіття із вкороченою і потовщеною головною віссю, на якій сидять квітки на вкорочених квітконіжках (конюшина).
• • Кошик – суцвіття із сидячих квіток, які розміщені на розширеній тарілкоподібній головній осі (соняшник, ромашка).

Складні суцвіття – суцвіття, які утворюються із простих унаслідок розгалуження головної осі.

• • Складний колос – вісь галузиться на прості колоски (пшениця, жито, пирій).
• • Волоть – суцвіття складається з простих китиць або колосків, розташованих на бічних відгалуженнях головної осі (овес, бузок, виноград).
• • Складний зонтик – суцвіття, бічні осі якого закінчуються простими зонтиками (морква, кріп, петрушка).
• • Складний щиток – суцвіття, яке складається з простих щитків (горобина) або кошиків (пижмо, деревій, горобина).

Знання будови суцвіть дає можливість краще розібратися в різноманітності квіткових рослин і допомагає правильніше їх систематизувати.

Типи суцвіть: 1 – китиця; 2 – колос; 3 – щиток; 4 – зонтик; 5 – качан; 6 – головка; 7 – кошик; 8 – складний колос; 9 – волоть; 10 – складний зонтик; 11 – складний щиток

Подорожник великий

Подорожник великий — багаторічна рослина, яка має широке черешкове листя і розвинену прикореневу розетку. Квітки подорожника невеликі, чотиричленні, з непоказним забарвленням, зібрані в суцвіття. Суцвіття рослини колосовидне, довге, циліндроподібне. Плоди подорожника — коробочки яйцевидної форми, в яких міститься по 8-16 насінин.

Склад

В листі подорожника сконцентровані такі речовини, як глікозид аукубін, флавоноїди, полісахариди, клітковина, сапоніни, оксикоричні кислоти, вітаміни C і K, мікроелементи калій і магній, каротин, пектин, аскорбінова кислота. До складу листя також входять гіркі й дубильні речовини.

Фармакологічна дія

Листя подорожника має відхаркувальну та протизапальну дію. Рослина чинить кровоспинний, знеболювальний, бактеріостатичний, протиалергічний ефект. Застосовується подорожник великий для стимуляції секреції шлунку. За рахунок седативних властивостей листя використовують у лікуванні серцево-судинної та нервової системи.

Регіони проростання лікарської рослини

• Вінницька область
• Рівненська область
• Хмельницька область
• Автономна Республіка Крим

Зміст

Загальна інформація

Подорожник великий відноситься до багаторічних трав’янистих рослин. Незважаючи на корисні лікувальні властивості, вважається бур’яном. Рослина поширюється за рахунок самозасівання, розмножується насінням. Зустрічається подорожник біля доріг, у степу, на пустирях і заливних луках. В Україні подорожник цілеспрямовано вирощується деякими господарствами у відповідних кліматичних поясах. Найбільш сприятливим середовищем поширення для рослини є родючий грунт.

Заготівля сировини

Для лікарських цілей проводиться заготівля листя подорожника. При зборі компонентів рослини необхідно враховувати, що листя здатне активно вбирати токсичні речовини з навколишнього середовища. Не можна проводити заготівлю тих рослин подорожника, які ростуть у безпосередній близькості від доріг і підприємств. При зборі необхідно ретельно відбирати здорове зелене листя без видимих пошкоджень. Подорожник збирають переважно після дощу, після того як листя трохи висохне. Заготівлю проводять руками або ножем.

Зібрані компоненти розкладають рівномірно на рівній поверхні тонким шаром. Сушать рослину в провітрюваному приміщенні, періодично перевертаючи сировину. Коли листя набуде коричнево-зеленого відтінку й черешки стануть ламкими, сушіння припиняють. Якщо використовується механічна сушка, сировину витримують до зазначеної кондиції при 40-50 ℃. Після цього листя перебирають і видаляють зіпсовані елементи.

Зберігати подорожник можна в паперових пакетах, дерев’яних ящиках. Іноді використовуються скляні ємності. Для листя подорожника термін придатності становить 2-3 роки. Після закінчення цього періоду сировина втрачає свої лікувальні властивості.

Лікувальні властивості подорожника

Лікувальні властивості подорожника різноманітні. Листя рослини має протизапальну, антисептичну, кровоспинну й відхаркувальну дію. За рахунок високого вмісту глікозиду аукубіну, оксикоричних кислот, аскорбінової кислоти і флавоноїдів подорожник сприятливо впливає на згортання крові. Рослина чинить обволікаючу дію, тамує больові відчуття та має сильний протигнильний ефект.

Застосування листя подорожника великого

Прийом настоїв і відварів подорожника забезпечує нормалізацію секреції шлунка, тому рослину використовують для лікування гастритів зі зниженою кислотністю. Також за рахунок протигнильних властивостей подорожника його листя застосовують для лікування ентеритів і ентероколітів кишечника.

Листя подорожника прикладають до зовнішніх пошкоджень шкіри. Застосування рослини має сильний ранозагоювальний, протизапальний і кровоспинний ефект.

Настої і відвари подорожника використовують як жарознижувальний засіб. Також вони надають заспокійливу дію і можуть знижувати тиск. Екстракти рослини застосовуються при лікуванні тахікардії і гастритів. У складі зборів подорожник використовується як засіб від діареї або паразитів.

Подорожник застосовується для лікування жіночого і чоловічого безпліддя. Прийом рослини насичує організм жінки фітостеринами, а в чоловіків стимулює вироблення сперматозоїдів.

Використання подорожника в косметології

У косметичних цілях подорожник використовується для поліпшення стану сухої шкіри. Для жирної і пористої шкіри відвари подорожника надають бактерицидну дію. Рослина дозволяє очищати пори й усувати запалення. Також її використовують для лікування тріщин і ран на ступнях ніг. Щоб вилікувати мозолі, готують компреси з листя подорожника.

Подорожник і його користь

Подорожник є природним засобом, здатним знижувати рівень холестерину. Наявність слизу в листках рослини дозволяє використовувати її в лікуванні вірусних і простудних захворювань. Настої та відвари подорожника сприяють відхаркуванню. Його використовують при лікуванні бронхітів, бронхіальної астми, пневмонії, коклюшу, туберкульозу. Спазмолітичні й протизапальні властивості рослини дозволяють використовувати її при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту.

Протипоказання щодо використання подорожника

Можна використовувати подорожник людям, для яких характерне надмірне вироблення шлункового соку. Приймати рослину суворо не рекомендується в період загострення виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки. Протипоказаний подорожник людям з гіперацидним гастритом і з підвищеною чутливістю до складу рослини.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров’я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.