Якою мовою розмовляють у НіцціЯкою мовою розмовляють у Ніцці

0 Comment

У яких країнах розмовляють німецькою мовою

Німецька мова належить до найпопулярніших у Європі – нею розмовляють близько 100 млн осіб, які проживають у різних країнах, вона вважається офіційною мовою Євросоюзу. Саме тому так важливо знати, де розмовляють німецькою мовою і в яких державах та регіонах вона стане в нагоді для ділового та побутового спілкування.

Якою мовою розмовляють у Німеччині

Прийнято вважати, що у ФРН усі говорять німецькою мовою, проте, як показує практика, це не завжди так. Справа в тому, що аж до ХIХ століття Німеччина складалася з роздроблених земель, князівств, герцогств, у кожному з яких існував свій особливий діалект.

Сьогодні державним вважається літературний варіант, який має назву «хох дойч». На ньому друкуються газети, випускаються телепередачі, ведеться викладання у школах та вишах, при цьому в житті німці активно користуються берлінським, баварським, кельнським та іншими діалектами, які значно відрізняються від літературної моделі.

Жителі всіх регіонів Німеччини вважають себе носіями справжніх мовних традицій, тому діалекти не розглядаються як простонародні – скоріше це мовні різновиди, що історично склалися.

Діалектні варіанти використовуються при підготовці передач місцевого телебачення, у деяких театрах, у спілкуванні на території федеральних земель, а також як регіональні моделі: наприклад, ЄС на офіційному рівні визнає нижнесаксонський діалект як особливий різновид німецької мови.

У яких країнах світу розмовляють німецькою мовою

Оскільки Німеччина завжди відігравала особливу роль у культурному, діловому та суспільно-політичному житті Європи, не дивно, що її мова широко поширена у сусідніх державах. В даний час, крім жителів ФРН, німецькою розмовляють в Австрії, Швейцарії, Люксембурзі та Ліхтенштейні, а також у частині Бельгії, що межує зі Швейцарією, жителі якої вважають себе німецькомовними.

На думку фахівців, найбільш схожий на «хох дойч» австрійський варіант німецького, але водночас середньостатистичні німець та австрієць далеко не завжди можуть зрозуміти один одного, оскільки в Австрії таки використовується особливий мовний різновид.

Відмінностей між швейцарським та люксембурзьким варіантами ще більше, тому при трансляції новин чи передач по ТБ на місцевому діалекті внизу запускається синхронний переклад на «хох дойч» – без цього населення ФРН та інших німецькомовних країн практично не в змозі зрозуміти, про що йдеться.

Де існують німецькі діаспори

Поширення німецької мови у світі не обмежується тими країнами, в яких розмовляють переважно німецькою. Через багато історичних причин великі німецькі діаспори існують у США, державах Південної Америки та Африки. Є німецькі поселення на території Казахстану, Чехії та інших країн.

Значні громади німців живуть у Данії, Франції (Ельзас і Лотарингія – північний схід департаменту Мозель), Італії, Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії (румунські німці).

Наприклад, близько мільйона ельзасців у Франції говорять на аламанському німецькому діалекті, який визнаний в Ельзасі регіональним.

Приблизно 300 тисяч тирольців Італії вважають себе німцями. А німецька в провінції Больцано вважається офіційною поряд з італійською.

У Верхній Сілезії у Польщі німецька також вважається регіональною мовою, тут проживає до 200 тисяч німецькомовного населення.

Якщо ж розглядати у ширшому аспекті, в яких країнах говорять німецькою мовою, особливо варто відзначити держави Південної Америки. Так, на півдні Бразилії німецькою мовою говорять близько 600 тисяч жителів, а до 40% населення вважають себе нащадками німців. У північній частині Мексики 300 тисяч мешканців назвали рідною мовою німецьку. І список цих країн можна продовжити.

На закінчення

Німецька у своїй роботі використовують багато міжнародних організацій, вона давно визнана у світі як міжнародна мова. Так, у Раді Європи він вважається робітником поряд з англійською та французькою.

Величезна кількість жителів європейських країн, які розмовляють німецькою, і визнання Німеччини лідером сучасної Європи сприяють зростанню значущості цієї мови, яка в даний час активно вивчається в школах та вузах Росії та інших держав.

Що відбувається у мозку білінгва?

В одному кафе на півдні Лондона два будівельники весело перекидаються дотепами, іноді перериваючи розмову гучним реготом. Вочевидь, вони обговорюють жінку, але що саме вони кажуть, мені невідомо. Шкода, оскільки розмова здається кумедною, але я не розумію мови, якою вони говорять.

Допитливість бере гору, і я питаю, якою мовою вони розмовляють. З дружніми посмішками вони обидва легко переходять на англійську, пояснюючи, що вони з Південної Африки і розмовляли на коса (одна з офіційних мов ПАР. – Ред.).

У Йоганнесбурзі, звідки вони родом, більшість говорять щонайменш п’ятьма мовами, додає один з них, Тео Морріс. Наприклад, рідна мова матері Тео – сесото, його батько говорить на зулу, коса і ндебеле Тео вивчив, спілкуючись з друзями та сусідами, а англійську і африкаанс – в школі. “Я жив деякий час у Німеччині, отже, німецьку я також розумію”, – додає він.

Складно вивчити стільки мов? “Та ні, нормально”, – сміється він.

Він має рацію. Більше половини людей у всьому світі – за різними оцінками, від 60% до 75% – розмовляють принаймні двома мовами. Багато країн мають більше однієї офіційної мови, так, у Південній Африці їх, приміром, 11.

У корпоративному світі дедалі частіше очікують, що ви опанували принаймні одну з “супер” мов, як-от англійську, китайську, хінді, іспанську або арабську. А відтак, не розмовляти жодною іншою мовою, окрім рідної, як більшість носіїв англійської, означає залишатись у меншості, а можливо, й упускати дещо важливе.

Вчені давно довели, що багатомовність має безперечні переваги в професійному, соціальному та психологічному плані. Окрім того, дослідники знаходять все більше підтверджень її користі для здоров’я. Багатомовність, зокрема, дозволяє швидше оговтатись від інсульту та затримує розвиток старечого слабоумства.

Чи можливо, що людський мозок еволюцією пристосований до багатомовності, і ті, хто говорить лише однією мовою, не використовують весь свій потенціал?

Сьогодні в світі що два тижні вмирає одна мова. За таких безпрецедентних темпів половина сучасних мов зникне до кінця століття. Що станеться, якщо звичайне розмаїття мов згасне, і згодом більшість з нас розмовлятиме лише однією мовою?

Автор фото, Thinkstock

У дорослому віці ми намагаємось розшифрувати іншу мову за допомогою відомих нам граматичних моделей, але діти опановують мови швидше, оскільки роблять це інтуїтивно

Я сиджу в лабораторії і намагаюсь вгадати, яку сніжинку з двох на екрані описує голос у навушниках. Щоправда, мова, яку я чую, – вигадана і називається “Сінтафлейк”. Це – частина експерименту, який проводить завзятий грецький поліглот і лінгвіст Панос Атанасопоулос.

Професор психолінгвістики і двомовного пізнання з Ланкастерського університету очолює передові дослідження в галузі білінгвізму. Його лабораторія – це справжнє вавилонське стовпотворіння різних національностей і мов, але тут немає нікого, хто розмовляв би на сінтафлейку з дитинства.

Завдання доволі дивне і неймовірно складне. У звичайному житті, навіть не розуміючи мови, ми здогадуємось про окремі значення за допомогою ситуації та жестів. Тут таких підказок немає, та й сам сінтафлейк не схожий на жодну з відомих мені мов.

Зрештою я помічаю деякі закономірності синтаксису і звучання. Я беру ручку і починаю записувати ймовірні правила сінтафлейка, з усіх сил намагаючись “не провалити” тест.

Утім, попри всі мої зусилля, результати тестування виявляються дуже низькими. “Краще за всіх із цим тестом справляються ті, хто особливо не вдумується і бажає завершити його якомога швидше, а також діти”, – розраджує мене професор Атанасопоулос. Студенти і викладачі, які намагаються з’ясувати логіку вигаданої мови і визначити певні моделі, завжди показують найгірші результати, додає він.

“Це неможливо зробити у відведений час. Але наш мозок налаштований виявляти мовні моделі підсвідомо, ось чому коли ви не замислюєтесь над логікою, ви досягаєте кращого результату”, – пояснює вчений.

Перші слова людина вимовила, вочевидь, понад 250 000 років тому, коли наші предки встали на дві ноги і звільнили грудну клітку від ваги тіла. Це дозволило точніше контролювати дихання і сприяло розвитку модуляцій голосу. Щойно з’явилась одна мова, виникло й багато інших.

Автор фото, Getty

Мова тісно пов’язана з культурою і політикою

Еволюцію мови можна порівняти з біологічною еволюцією, але якщо генетичні зміни відбуваються через вплив навколишнього середовища, мови розвиваються завдяки соціальним чинникам. Згодом, ранні племена почали розмовляти різними мовами, але щоб спілкуватись один з одним – для торгівлі, подорожей та інших контактів – деяким членам первісних громад доводилось опановувати інші мови.

Уявити наскільки багатомовними були перші суспільства ми можемо сьогодні за допомогою сучасних народностей мисливців-збирачів.

“У таких суспільствах ви не можете одружуватись з кимось з вашого племені або клану – це табу. А відтак кожна дитина стає білінгвом, оскільки її батьки розмовляють різними мовами”, – пояснює Томас Бак, когнітивний невролог і лінгвіст з Університету Единбурга.

Багатомовність є невід’ємною рисою аборигенів Австралії, де й досі існує понад 130 мов корінного населення. “Ви можете спілкуватись з людиною однією мовою, аж раптом ваш співрозмовник перетне річку і почне розмовляти іншою мовою, – пояснює вчений. Люди говорять мовою Землі”.

Втім, так відбувається не лише в Австралії. “Візьмемо Бельгію. Ви сідаєте на поїзд у Льєжі і чуєте, що зупинки оголошують спочатку французькою, потім проїжджаєте Лоуен, де першою лунатиме голландська, а в Брюсселі знову на перше місце повертається французька мова”.

Зв’язок мови з культурою та географією – це одна з причин, чому професор Атанасопоулос винайшов нову мову для тесту зі сніжинками. Його дослідження частково полягає в тому, щоб відокремити мову від культури, з якою вона щільно переплітається.

Мова не лише міцно вбудована в ментальність нації, але також має й глибоко політичний характер. Виникнення європейських національних держав і зростання імперіалізму в XIX столітті сприяло поширенню ідеї, що розмовляти іншими, окрім національної, мовами – непатріотично.

Можливо, саме тому в той час панувала думка – зокрема, у Великій Британії та США, – що виховання дітей на двох мовах шкідливе не тільки для їхнього здоров’я, але й для суспільства в цілому.

Батьків попереджали, що двомовні діти плутатимуть мови, матимуть гірші інтелектуальні здібності, низьку самооцінку та проблеми з поведінкою. В них навіть може розвитись роздвоєння особистості і шизофренія.

Ця ідея існувала практично до останнього часу.

І в результаті багато іммігрантів не розмовляли зі своїми дітьми рідною мовою. І це попри експеримент 1962 року, який показав, що двомовні діти мали помітно кращі результати як у вербальних, так і невербальних тестах на інтелект.

Проте, дослідження останніх років, проведені неврологами, психологами і лінгвістами за допомогою новітніх засобів сканування мозку, виявили безліч когнітивних та інтелектуальних переваг білінгвізму. Основним поясненням яких є той факт, що наш неймовірно гнучкий мозок чудово пристосований для роботи в багатозадачному режимі.

Роздвоєння особистості

Спитайте мене англійською мовою, яка моя улюблена їжа, і я уявляю страви, які я із задоволенням куштувала в Лондоні. Але якщо питання буде французькою, я напевно обиратиму з того, що їла в Парижі. Думка, що з кожною мовою ви отримуєте нову особистість і що, мова, якою ви користуєтесь, впливатиме не лише на ваш хід думок, але й поведінку, стара як світ.

Професор Атанасопоулос та його команда намагаються дослідити, як мова змінює сприйняття дійсності. В одному експерименті учасникам демонстрували відео перехожих, приміром, жінка йде до своєї машини, або чоловік на велосипеді під’їжджає до супермаркету.

Виявилось, що англомовні учасники експерименту описували, як правило, саму дію: “жінка йде” або “чоловік їде на велосипеді”. Тоді як носії німецької мови робили акцент більше на меті дії: “жінка наближається до своєї автівки” або “чоловік їде в напрямку супермаркету”.

Частково це пояснюється граматичним інструментарієм мови, зазначає професор Атанасопоулос. На відміну від німецької, англійська мова має так званий “прогресивний” вид дієслова (форму на –ing) для позначення дії в процесі. І тому, коли мета дії не зовсім зрозуміла з ситуації, носій англійської мови уникає її називати.

Автор фото, Getty

Коли ми шукаємо слово однією мовою, утримуючи в голові це слово іншою, ми тренуємо концентрацію уваги

Втім, коли дослідники протестували англійсько-німецьких білінгвів, з’ясувалось, що орієнтація на саму дію або на її мету в їхньому мовленні залежала від країни, в якій проводилося опитування.

Незалежно від того, яку мову вони використовували, в Німеччині білінгви робили акцент на меті дії, а в Англії – на самій дії. Експеримент, таким чином, продемонстрував, як міцно переплітаються мова і культура, впливаючи на світогляд людини.

У 1960-х роках одна з піонерів психолінгвістики Сьюзан Ервін-Тріпп провела експеримент за участю японсько-англійський жінок-білінгвів. У ході дослідження учасниць просили продовжити речення однією з мов. З’ясувалось, що жінки по-різному закінчували фразу в залежності від того, якою мовою розмовляли.

Наприклад, речення “Коли мої бажання вступають у конфлікт з інтересами родини…” японською мовою мало закінчення “це час великих неприємностей”, а англійською – могло завершитись на кшталт “я роблю те, що хочу”.

Або фразу “Справжні друзі повинні. ” японською мовою продовжували “допомагати одне одному”, а англійською – “бути відвертими”.

Експеримент дозволив Ервін-Тріпп зробити висновок, що думка людини розвивається в межах мовного менталітету і що білінгви мають різні способи мислення в залежності від того, якою мовою користуються. Багато білінгвів підтвердили цю ідею, зазначивши, що відчувають себе інакше, коли розмовляють іншою мовою.

Втім, ці різні способи мислення знаходяться в постійному конфлікті, коли мозок білінгва намагається визначити, яку мову використати.

У показовому експерименті зі своєю англо-німецькою двомовною групою професор Атанасопоулос з’ясував, що рахування вголос німецькою або англійською мовами ефективно “блокувало” іншу мову і впливало на відповіді учасників експерименту, які або робили акцент на описі дії, або зосереджувалися на її меті.

Розумові м’язи

Насправді, відрізнити двомовну людину від одномовної дуже легко, вважає когнітивний нейропсихолог Джубін Абуталебі з Університету Сан-Раффаеле в Мілані. Варто лише подивитись на МРТ-зображення їхнього мозку.

“У білінгвів спостерігається значно більша, ніж у монолінгвів, кількість сірої речовини в передній поясній корі головного мозку”, – зазначає вчений.

Як свідчить МРТ-сканування, коли білінгв розмовляє однією мовою, ця ділянка мозку блокує бажання використовувати слова і граматику іншої мови. Це своєрідний розумовий м’яз, який стає тим сильнішим і гнучкішим, чим більше його тренують.

Розум двомовної людини постійно вирішує, яку мови і коли використовувати. Білінгви рідко плутають мови, але вони можуть використати слово або граматичну конструкцію з іншої мови, коли їхній співрозмовник також розмовляє нею.

Автор фото, Getty

Опанування іншої мови допомагає затримати симптоми деменції

“Рідна мова моєї матері – польська, але моя дружина – іспанка, і я теж розмовляю іспанською, але живемо ми в Единбурзі і отже також спілкуємось англійською”, – розповідає Томас Бак.

“Коли я розмовляю з дружиною англійською, я іноді використовую іспанські слова, але ніколи випадково не вимовлю польські. А коли я спілкуюсь з матір’ю моєї дружини іспанською, я ніколи не використовую англійські слова, тому що вона їх не розуміє. І це відбувається автоматично, мій мозок напружено працює, щоб блокувати інші мови”, – пояснює пан Бак.

Чудова здатність концентруватися, вирішувати проблеми і зосереджуватися, а також психічна гнучкість і багатозадачність – навички безперечно дуже корисні в повсякденному житті. Але, мабуть, найбільш захоплююча перевага білінгвізму відкривається з віком.

Коли в процесі старіння виконавча функція мозку, яка контролює всі інші когнітивні функції, починає знижуватись, двомовність захищає від слабоумства.

Це відкриття зробила кілька років тому психолінгвіст Еллен Бялисток з Йоркського університету в Торонто, коли спробувала порівняти процеси старіння головного мозку в одномовних та двомовних людей.

“У білінгвів симптоми хвороби Альцгеймера з’являлись приблизно на чотири-п’ять років пізніше, ніж у одномовних з тією ж патологією”, – зробила висновок вчена.

Вона пояснює це тим, що двомовність покращує виконавчу систему мозку, підвищуючи його “когнітивний резерв”. Тобто, коли окремі ділянки мозку пошкоджуються в результаті старіння, їхню функцію компенсує додаткова сіра речовина і альтернативні нервові шляхи, що розвиваються в білінгвів.

Автор фото, Thinkstock

Навчання в школі іноземною мовою підвищує успішність школярів й в інших дисциплінах

Інше дослідження останнім часом також продемонструвало, що після пережитого інсульту в білінгвів в два рази частіше, ніж у монолінгвів відновлювалась розумова діяльність.

Цілком можливо, що схильність нашого мозку до багатомовності є результатом еволюційного відбору. Цю ідею підтверджує той факт, що ми з відносною легкістю опановуємо нові мови і перемикаємось між ними, а також те, що білінгвізм є дуже поширеним явищем упродовж всієї історії людства.

Подібно до того, як фізичні тренування необхідні для підтримки здоров’я організму, ми також маємо виконувати розумові вправи для здоров’я нашого мозку, особливо якщо в житті ми переважно користуємось однією мовою.

Сьогодні в багатьох школах різних країн світу поширюється навчання на кількох мовах, коли частина предметів викладається іншою мовою. У США цю новаторську ідею першими підхопили в штаті Юта, де багато шкіл пропонують своїм учням “занурення” в китайську або іспанську.

“Навчання іноземною мовою відбувається вранці або після обіду, оскільки різні діти краще вчаться в різний час”, – пояснює Грегг Робертс, який працює в Управлінні державної освіти штату Юта і є палким прихильником двомовного шкільного навчання.

“Ми виявили, що діти в двомовних класах в цілому вчаться краще, ніж їхні ровесники, які отримують освіту однією мовою. Вони більш зосереджені і мають вищу самооцінку. Вивчаючи іншу мову, ви починаєте краще розуміти рідну мову і культуру. Знання іноземних мов приносить економічні та соціальні вигоди. Настав уже час покінчити з нашою одномовністю”.

Вивчати іншу мову ніколи не буває надто пізно. Професійний поліглот, британець Алекс Ролінгс, який розмовляє 15 мовами, каже, що “кожна мова дає вам абсолютно новий спосіб життя, нові відтінки значення. Це викликає залежність!

Автор фото, Getty

Занурення в нову мову і культуру може відкрити вашому розуму нові способи мислення

“Люди кажуть, що вивчити нову мову в дорослому віці важко. Але я впевнений, що після восьми років – навпаки, набагато легше. Дитині потрібно три роки, щоб опанувати мову, дорослому – лише кілька місяців”.

Вивчення мов – безумовно вигідна інвестиція часу. Двомовність дозволяє нашому мозку працювати краще і довше. В майбутньому вона може суттєво змінити освіту наших дітей, а також вплинути на наше ставлення до людей похилого віку.

А поки що не гайте часу і починайте розмовляти, speak, hablar, parler, sprechen, beszel, berbicara такою кількістю мов, якою тільки можете.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

У яких країнах розмовляють німецькою?

Німеччина — не єдина країна, де поширена німецька мова. Насправді є сім країн, де німецька мова є офіційною або домінуючою.

Німецька мова є однією з найвідоміших мов світу та є найпоширенішою рідною мовою в Європейському Союзі. За оцінками офіційних осіб, близько 95 мільйонів людей говорять німецькою як рідною мовою. Це не враховує багато мільйонів інших, які знають її як другу мову або добре володіють нею, але не вільно.

Німецька також є однією з трьох найпопулярніших іноземних мов для вивчення в Сполучених Штатах.

Більшість носіїв німецької мови (близько 78 відсотків ) проживають у Німеччині ( Deutschland ). Ось де можна знайти шість інших:

1. Австрія

Австрія ( Österreich ) повинна швидко спати на думку. Південний сусід Німеччини має населення близько 8,5 мільйонів чоловік. Більшість австрійців говорять німецькою, оскільки це офіційна мова. Акцент Арнольда Шварценеггера “Я повернуся” – австрійсько-німецький .

Красивий, переважно гірський ландшафт Австрії міститься на території розміром приблизно з американський штат Мен. Відень ( Wien ), столиця, є одним із найкрасивіших і найкращих міст Європи.

Примітка. Різноманітні варіанти німецької мови, якими розмовляють у різних регіонах, мають такі сильні діалекти, що їх майже можна вважати іншою мовою. Отже, якщо ви вивчаєте німецьку мову в школі США, ви можете не зрозуміти її в інших регіонах, як-от Австрія чи навіть південна Німеччина. У школі, а також у засобах масової інформації та в офіційних документах носії німецької мови зазвичай використовують Hochdeutsch або Standarddeutsch. На щастя, багато носіїв німецької мови розуміють Hochdeutsch, тож навіть якщо ви не розумієте їхній важкий діалект, вони, ймовірно, зможуть зрозуміти вас і порозумітися з вами.

2. Швейцарія

Більшість із 8 мільйонів громадян Швейцарії ( die Schweiz ) розмовляють німецькою. Решта говорять французькою, італійською або ретороманською.

Найбільшим містом Швейцарії є Цюріх, але столицею є Берн, а федеральні суди розташовані у франкомовній Лозанні. Швейцарія продемонструвала свою схильність до незалежності та нейтралітету, залишаючись єдиною великою німецькомовною країною за межами Європейського Союзу та зони євро .

3. Ліхтенштейн

Крім того, є країна «поштової марки» Ліхтенштейн, яка захована між Австрією та Швейцарією. Його прізвисько походить як від його невеликих розмірів (62 квадратних милі), так і від його філателістичної діяльності.

Вадуц, столиця та найбільше місто, налічує менше 5000 жителів і не має власного аеропорту ( Flughafen ). Але в ньому є німецькомовні газети Liechtensteiner Vaterland і Liechtensteiner Volksblatt.

Загальна чисельність населення Ліхтенштейну становить лише близько 38 000 осіб.

4. Люксембург

Більшість людей забувають Люксембург ( Luxemburg , без о, німецькою), розташований на західному кордоні Німеччини. Незважаючи на те, що французька мова використовується для назв вулиць і місць, а також для офіційних справ, більшість громадян Люксембурга розмовляють у повсякденному житті діалектом німецької мови, який називається Lëtztebuergesch , і Люксембург вважається німецькомовною країною.

Багато люксембурзьких газет виходять німецькою мовою, зокрема Luxemburger Wort (Luxemburg Word).

5. Бельгія

Хоча офіційною мовою Бельгії ( Belgien ) є голландська, жителі також розмовляють французькою та німецькою. З усіх трьох німецька є найменш поширеною. Здебільшого він використовується серед бельгійців, які живуть на або поблизу кордонів Німеччини та Люксембургу. За оцінками, німецькомовне населення Бельгії складає близько 1 відсотка.

Бельгію іноді називають «Європою в мініатюрі» через її багатомовне населення: фламандська (голландська) на півночі (Фландрія), французька на півдні (Валлонія) і німецька на сході ( Ostbelgien ). Основними містами німецькомовного регіону є Ойпен і Санкт-Віт.

Радіослужба Belgischer Rundfunk (BRF) веде передачі німецькою мовою, а німецькомовна газета The Grenz-Echo була заснована в 1927 році.

6. Південний Тіроль, Італія

Це може бути несподіванкою, що німецька мова є поширеною мовою в Південному Тіролі (також відомому як Альто-Адідже) в Італії. Населення цієї області становить близько півмільйона, а дані перепису показують, що близько 62 відсотків жителів говорять німецькою мовою. По-друге, йде італійська мова. Решта розмовляє ладинською або іншою мовою.

Інші німецькомовні

Більшість інших німецькомовних людей у ​​Європі розкидані по всій Східній Європі в колишніх німецьких регіонах таких країн, як Польща , Румунія та Росія. (Джонні Вайсмюллер, гравець фільмів «Тарзан» 1930-х-40-х років і олімпійська слава, народився в сім’ї німецькомовних батьків на території сучасної Румунії.)

Кілька інших німецькомовних регіонів знаходяться в колишніх колоніях Німеччини, включаючи Намібію (колишня Німецька Південно-Західна Африка), Руанда-Урунді, Бурунді та кілька інших колишніх форпостів у Тихому океані. Німецькі меншини ( аміші , гуттерити, меноніти) також все ще зустрічаються в регіонах Північної та Південної Америки.

Німецькою мовою також розмовляють у деяких селах Словаччини та Бразилії.

Детальніше про 3 німецькомовні країни

Тепер давайте зосередимося на Австрії, Німеччині та Швейцарії — і проведемо короткий урок німецької мови.

Австрія — латинський (і англійський) термін для Österreich , буквально «східне царство». (Про ці дві крапки над О, які називаються умляутами, ми поговоримо пізніше.) Відень — столиця. Німецькою: Wien ist die Hauptstadt. (Див. ключ вимови нижче)

Німеччина німецькою мовою називається Deutschland ( Deutsch ). Die Hauptstadt ist Berlin.

Швейцарія: Die Schweiz — це німецький термін для позначення Швейцарії, але щоб уникнути плутанини, яка може виникнути через використання чотирьох офіційних мов країни, розумні швейцарці обрали латинське позначення «Helvetia» на своїх монетах і марках. Гельвеція — так римляни називали свою швейцарську провінцію.

Ключ вимови

Німецький умлаут , дві крапки, які іноді ставлять над німецькими голосними a, o та u (як у Österreich ) , є критично важливим елементом німецької орфографії. Умляутовані голосні ä, ö та ü (та їхні еквіваленти з великої літери Ä, Ö, Ü) насправді є скороченою формою для ae, oe та ue відповідно. Колись буква е ставилася над голосною, але з часом буква е стала лише двома крапками («діарезис» англійською).

У телеграмах і в звичайному комп’ютерному тексті умляутовані форми все ще з’являються як ae, oe та ue. Німецька клавіатура містить окремі клавіші для трьох умляутованих символів (плюс ß, так званий символ «гострого s» або «подвійного s»). Умляутовані літери є окремими літерами німецького алфавіту, і вони вимовляються інакше, ніж їхні звичайні a, o або u.