Колективізація в СРСР коротко, дати, причини, результати, цілі, чому колективізація сільського господарства супроводжувалася розкуркуленням, методи, гасло

Будь-яка подія, що відбувалось в історії нашої країни важливо, і колективізація в СРСР коротко не може бути розглянута, так як подія стосувалося великого прошарку населення.

У 1927 році відбувся XV з’їзд, на якому було прийнято рішення про необхідність зміни ходу розвитку сільського господарства. Сутністю обговорення стало об’єднання селян в одне ціле і створення колгоспів. Так і почався процес колективізації.

Причини колективізації

Для того щоб почати будь-який процес у країні, громадяни цієї країни повинні бути підготовлені. Так і сталося в СРСР.

Жителів країни готували до процесу здійснення колективізації і позначали причини її початку:

1. Країні потрібна індустріалізація, яка не могла проводитися частково. Необхідно було створити сильний аграрний сектор, який об’єднає селян в одне ціле.
2. В той час уряд не дивилося на досвід зарубіжних країн. І якщо за кордоном процес аграрної революції розпочався першим, без промислової революції, то у нас було прийнято рішення поєднати обидва процесу, для правильної побудови аграрної політики.
3. Крім того, що село могло стати основним джерелом постачання продовольства, так вона ще й повинна була стати каналом, через який можна виробляти основні вкладення і розвивати індустріалізацію.

Дивіться також: Які основні відмінності реформ від революцій: ознаки реформаторського і революційного розвитку суспільства

Всі ці умови і причини стали основним відправним пунктом у процесі початку процесу колективізації в російському селі.

7.4. ПРИЧИНИ, СУТНІСТЬ І НАСЛІДКИ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ. ГОЛОД 1932 – 1933 рр.

У відповідності до ленінського плану побудови соціалізму в СРСР передбачалося проведення колективізації сільського господарства. Сутність цього процесу полягала в тому, що індивідуальні господарства перетворювалися на колективні підприємства (колгоспи). Держава намагалася встановити тотальний контроль над сільськогосподарським виробництвом. Прибутки аграрного сектора мали переводитися на модернізацію всього господарства, перш за все важкої промисловості.

З дореволюційних часів традиційною формою селянської співпраці виступала кооперація. Враховуючи це, на XV з’їзді більшовицької партії було прийнято рішення про поступовий та непримусовий процес кооперації. Криза хлібозаготівель 1927-1928 рр. сприяла зміненню поглядів керівництва держави на методи запровадження колективізації. 25- 30 млн. індивідуальних селянських господарств державі було важко контролювати. Після поїздки до Сибіру Й.Сталін приходить до висновку, що потреби індустріалізації гарантованіше задовольнити, об’єднуючи селянські господарства у великі колгоспи.

Восени 1928 р. в УСРР було колективізовано лише 4 % селянського землекористування. Темпи колективізації сільського господарства владу не задовольняли. У 1929 р. покладено початок суцільної колективізації, яка звелася до того, що селян просто насильно заганяли до колгоспів. Заможне селянство (за офіційною версією – «куркулі»), яке чинило опір цій політиці, було проголошене ворогом радянської влади. У січні – березні 1930 р. процес розкуркулення охопив 309 районів України (2524 тис. селян, господарств). За п’ять місяців цього ж року зареєстровано 1500 терактів, спрямованих проти представників радянської влади. За підрахунками фахівців, тільки в 1930 р. кількість повсталих селян перевищила 40 тис. чол. Зрозумівши, що ситуація на селі виходить з-під контролю, вище керівництво звинуватило у перегинах місцеву владу. Після того, як 2 березня 1930 р. в газеті «Правда» була опублікована стаття Й.Сталіна «Запаморочення від успіхів», селяни стали масово виходити з колгоспів. Восени 1930 р. в останніх залишилося менше 1/3 селянських дворів.

На Україну в справі колективізації покладали особливу надію. Згідно з директивним листом ЦК ВКП(б) «Про колективізацію» (вересень 1930 р.) вона мала значно прискорити темпи усуспільнення та протягом 1931 р. в основному закінчити суцільну колективізацію. Паралельно відбувався процес розкуркулення. У підсумку за роки колективізації було експропрійовано понад 200 тис. селянських господарств.

Введення «внутрішнього паспорту» (грудень 1932 р.) зробило селянина невиїзним до міста. Останнє він міг зробити тільки з дозволу місцевої влади. Тоді на селі абревіатуру партії ВКП(б) почали розшифровувати як «второе крепостное право большевиков». Форсовані темпи колективізації в Україні призвели до наступного: у 1932 р. колгоспи об’єднували майже 70 % селянських господарств, 80 % посівних площ; у 1937 р. налічувалося 27,3 тис. колгоспів, які об’єднували 96,1 % селянських дворів.

Радянська агітаційна машина розповідала про привабливе колгоспне життя. Катастрофічні наслідки замовчувалися. У 1929-1932 рр. в УСРР поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 41,8 %, коней – на 33,3 %, свиней – на 62,3 %, овець – на 74 %. Річний валовий збір зерна в 1933 і 1934 рр. становив рекордно низькі показники.

Найтрагічніший результат суцільної колективізації – голод 1932- 1933 рр. Смертність на селі за перші шість місяців 1932 р. перевищила звичайні показники на 150 тис. чол. З жовтня 1932 р. по січень 1933 р. хлібозаготівельна комісія (голова – В.М.Молотов) викачала весь хліб. Почалася масова смертність, поширилися випадки людоїдства і трупоїдства. Вища влада СРСР замовчувала будь-яку інформацію про голод. На кордонах республіки розміщувалися загороджувальні загони, тобто невиїзні селяни опинилися в смертельній пастці.

Республікою прокотилася хвиля арештів. Арештовували за зв’язок з діячами колишньої УНР, виявляючи «контрреволюційне підпілля». 1 січня 1933 р. Й.Сталін розіслав телеграми керівникам СРСР, де зазначалося: вжити суворих заходів до тих селян, хто не здасть хліб державі. 19 січня цього ж року РНК СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли постанову «Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами». Під виглядом хлібозаготівель у селян забирали всю їжу. З’явилися так звані «чорні дошки», на які записувалися села, що мали борги перед державою. Статус «чорної дошки» означав фактично блокаду: припинявся підвіз товарів, заборонялася торгівля, достроково стягувалися платежі за фінансовими зобов’язаннями.

Фахівці сперечаються щодо жертв голодомору. Найпоширеніший такий погляд: в межах УСРР загинуло 3,5 млн. чол., повні демографічні втрати, включаючи зниження народжуваності, в 1932-1934 рр. сягали понад 5 млн. чол. Сотні тисяч селян і козаків загинули і на Кубані.

При переході до колективізації не були використані можливості інших форм кооперації. Грубо порушувалась законність, ігнорувалися права й інтереси селян. Економічна самостійність селян була ліквідована, найпрацьовитіша його верства знищена. В колгоспах застосовувався позаекономічний примус, колгоспне виробництво жорстко регламентувалося, матеріальна зацікавленість була слабкою.

Тільки відмовившись від непомірних темпів колективізації, колгоспи поступово стали виходити з кризи. У 1937 р. у порівнянні з 1933 р. поставки зерна державі зросли більш ніж у 1,5 рази. У 1935 р. у містах було скасовано карткову систему.

Отже, завдяки колективізації сільського господарства країна зробила величезний прорив в індустріалізації ціною мільйонів жертв голодомору та насильницького розкуркулення, тривалою деградацією та дезорганізацією аграрного сектора. У постанові Верховної Ради України від 15 травня 2003 р. дії Радянської влади у 1932-1933 рр. щодо українського народу визнаються геноцидом. У листопаді 2006 р. Верховна Рада прийняла спеціальний Закон «Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні», де одна з найбільших трагедій українського народу в усій його історії визнається геноцидом.

Нові терміни і поняття

Модернізація — оновлення, удосконалення, надання сучасного вигляду економіці, культурі, суспільству.

Експропріація – примусове (платне чи безплатне) відчуження майна, яке здійснюється державною владою.

Голодомор – вид репресій сталінського режиму щодо українського селянства в 1932-1933 роках.

Карткова система – система розподілу продуктів, товарів та послуг за картками, що диференційовано видаються державою різним категоріям населення.

Геноцид – сукупність дій, або політика, спрямовані цілковито або частково на винищення національної, етнічної, расової, релігійної або соціальної спільності людей.

Колективізація в СРСР коротко

Будь-яка подія, яка відбувалася в історії нашої країни важливо, і колективізація в СРСР коротко не може бути розглянута, оскільки подія стосувалася великої кількості населення.

У 1927 році відбувся XV з’їзд, на якому було прийнято рішення про необхідність зміни ходу розвитку сільського господарства. Сутністю обговорення стало об’єднання селян в одне ціле і створення колгоспів. Так і почався процес колективізації.

Причини колективізації

Для того, щоб почати будь-який процес в країні, громадяни цієї країни повинні бути підготовлені. Так і сталося в СРСР.

Жителів країни готували до процесу здійснення колективізації і позначали причини її початку:

• Країні була потрібна індустріалізація, яка не могла проводитися частково. Необхідно було створити сильний аграрний сектор, який об’єднає селян в одне ціле.
• У той час уряд не дивився на досвід зарубіжних країн. І якщо за кордоном процес аграрної революції почався першим, без промислової революції, то у нас було прийнято рішення поєднати обидва процеси, для правильної побудови аграрної політики.
• Крім того, що село могла стати основним джерелом постачання продовольства, так вона ще й повинна була стати каналом, через який можна виробляти основні вкладення і розвивати індустріалізацію.

Всі ці умови і причини стали основним відправним пунктом в процесі початку процесу колективізації в російському селі.

Цілі колективізації

Як і в будь-якому іншому процесі, перш ніж дати хід проведенню масштабних змін, необхідно поставити чіткі цілі і розуміти, чого потрібно домогтися від того чи іншого напрямку. Так само і з колективізацією.

Для того, щоб почати процес, потрібно встановити основні цілі і планово йти до них:

• Процес повинен був встановити соціалістичні виробничі відносини. Таких відносин в селі до колективізації не було.
• Враховувалося те, що в селах практично у кожного жителя було своє господарство, але воно було невеликим. Шляхом колективізації планувалося створити велике колгоспне господарство , об’єднавши маленькі господарства в колгоспи.
• Необхідність позбавлення від класу кулаків. Це можна було зробити, тільки виключно використовуючи режим розкуркулення. Чим і зайнявся сталінський уряд.

Як проходила колективізація сільського господарства в СРСР

Уряд Радянського Союзу розумів, що західна економіка розвивалася за рахунок існування колоній, яких в нашій країні не було. Зате були села. Планувалося створювати колгоспи за типом і подобою колоній зарубіжних країн.

У той час газета «Правда» було основним джерелом, з якого жителі країни отримували інформацію. У 1929 році в ній була надрукована стаття під назвою «Рік Великого перелому». Саме вона стала початком процесу.

У статті вождь країни, авторитет якого в цей період часу був досить великий, повідомив про необхідність знищення індивідуального імперіалістичного господарства. У грудні того ж року було заявлено про початок нової економічної політики і про ліквідацію кулаків як класу.

Розроблені документи характеризували встановлення жорстких термінів виконання процесу розкуркулення для Північного Кавказу і Середньої Волги. Для України, Сибіру і Уралу був встановлений термін два роки, три роки було встановлено для всіх інших регіонів країни. Таким чином, в першу п’ятирічку всі індивідуальні господарства повинні були перетворитися на колгоспи.

У селах одночасно йшли процеси: курс на розкуркулення і створення колгоспів. Вироблялося це все насильницькими методами, і вже до 1930 року бідними стали близько 320 тис.селян. Все майно, а його було чимало – близько 175 млн. рублів – було передано у власність колгоспів.

Рубрика запитань та відповідей

Чому колективізація супроводжувалася розкуркуленням?

Процес переходу до колгоспів не міг бути проведений іншим способом. Добровільно в колгоспи йшли тільки бідні селяни, які не могли нічого передати для громадського користування.

Більш заможні селяни намагалися зберегти своє господарство для того, щоб його розвивати. Бідняки були проти цього процесу, оскільки їм хотілося рівності. Розкуркулення було викликано необхідністю почати загальну насильницьку колективізацію.

Під яким гаслом проходила колективізація селянських господарств?

У якій книзі яскраво описується період колективізації?

У 30-40-ті роки була величезна кількість літератури, де описувалися процеси колективізації. Одним з перших на даний процес звернув увагу Леонід Леонов у творі «Соть». Роман “Тіні зникають опівдні” Анатолія Іванова розповідає про те, як створювалися колгоспи в сибірських селах.

Ну і звичайно, “Піднята цілина” Михайла Шолохова, де можна ознайомитися з усіма процесами, що відбувалися в той час в селі.

Можете назвати плюси і мінуси колективізації?

• у колгоспах збільшилася кількість тракторів і комбайнів;
• завдяки системі розподілу продуктів, під час ВВВ вийшло уникнути масового голоду в країні.

Негативні моменти переходу на колективізацію:

• призвело до знищення традиційного селянського укладу;
• селяни не бачили результатів власної праці;
• наслідок скорочення поголів’я рогатої худоби;
• клас селян перестав існувати як клас власників.
• Голодомори по всій СРСР

Які особливості колективізації?

До особливостей відноситься наступне:

• Після того як почався процес колективізації, в країні відбулося індустріальне зростання.
• Об’єднання селян в колгоспи дозволило уряду управляти колгоспами більш ефективно.
• Вступ до колгоспу кожного селянина дозволив розпочати процес розвитку спільного колгоспного господарства.

Підсумки колективізації в СРСР

Після того як процес був завершений, країна почала рахувати збитки, і підсумки були невтішними:

• на 10% скоротилося виробництво зерна;
• кількість великої рогатої худоби скоротилася в 3 рази;
• 1932-1933 роки стали жахливими для жителів країни. Якщо раніше село могла прогодувати не тільки себе, але ще і місто, то тепер вона не могла годувати навіть себе. Цей час прийнято вважати голодним роком;
• попри те, що люди голодували, за кордон були продані практично всі запаси зерна.

Процес масової колективізації знищив Заможне населення села, але при цьому в колгоспах залишилася велика кількість населення, яке утримувалося в ньому насильно. Таким чином, здійснювалася політика становлення Росії, як індустріальної держави.