«ПЕРЕВТІЛЕННЯ» – Франц КАФКА (1883-1924) – З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

. Гіркий наш вік, а ми ще, може, гірші, Гіркі її пісні, глуха душа співа.

Риси модернізму в оповіданні

Франца Кафку справедливо називають од ним із «батьків» модернізму. Аби яскравіше уявити, у чому ж конкретно полягає його «модерновість». новаторство, доречно буде зробити характеристику його творчості, порівнюючи з деякими художніми пріоритетами «немодерністських» літературних напрямів. А зробити це можна передусім на прикладі аналізу образу головного героя оповідання «Перевтілення» (1916) Грегора Замзи.

Так, дехто з дослідників акцентує увагу на впливі романтизму на творчість Ф. Кафки: «З романтиками Кафку споріднює багато що: і гротескове сприйняття побуту, і туга за абсолютом, що розпливається в туманному серпанку метафізичної невідомості, і схильність до фантастики, сновидінь, у яких довільно змішуються елементи реальності, а їх комбінації виступають як туманний, нерозгаданий шифр»1. Якщо проаналізувати проблему, то можна одразу побачити докорінну відмінність між, з одного боку, непересічністю. «ексклюзивністю» персонажів літератури романтизму (неоромантизму), «незвичайними особистостями в незвичайних обставинах», з іншого підкресленою невиразністю, «буденністю» образу Грегора Замзи. Кафка у своїй звичній манері підкреслено буденної та беземоцінної оповіді каже про те, що Грегор людина звичайнісінька, пересічна: один із багатьох непримітних комівояжерів однієї з численних фірм. І в цьому є величезний «узагальнюючий» потенціал: автор немов натякає або й попереджає, що подібна ситуація може трапитися з кожною людиною.

1 Архипов Ю. Австрійська література // Історія всесвітньої літератури: В 9 т. – М.: Наука. 1994. – Т. 8. – С. 358.

З другого боку, постать Грегора не вписується і в художню систему реалізму. Хоча реалісти надавали перевагу зображенню постатей саме пересічних людей, їх цікавило дослідження певних законів суспільного розвитку, детермінація (обумовленість) розвитку особистості й суспільства, тож їхні герої типові навіть у своїй «нетиповості», як, наприклад, герої Ф. Достоєвського. А в долі Грегора все випадкове, можливо, якби він служив в іншій фірмі, то й доля в нього склалася б інакше (а можливо — й ні, адже в абсурдному світі все абсурдне, і навіть пошук закономірностей).

Ми не можемо назвати оповідання Ф. Кафки в усталеному сенсі слова «соціальним», бо соціум не є предметом зображення. Майже нічого не відомо ані про країну, у якій відбуваються події, ані про її суспільний устрій. Хіба що деякі штрихи вказують саме на буржуазне суспільство: Грегор — комівояжер, батько його розорився тощо.

Нерідко оповідання «Перевтілений» називають новелою. То до якого ж жанру цей твір належить насправді?

Очевидно, ті, хто вживає стосовно оповідання Ф. Кафки термін «новела», використовують його як сипонім до «оповідання» (оскільки обидва терміни позначають прозові твори невеликого обсягу). Проте саме в цьому випадку гака «приблизність» є неприйнятною.

Новела (на відміну від оповідання) має несподіваний фінал. Твір же «Перевтілення» закінчується смертю Грегора й байдужо-спокійним поводженням членів його родини, які нарешті дочекалися, поки він помре, аби нарешті мати змогу «поїхати електричкою на природу, за місто». Цю сцену А. Камю вважав однією з найцинічніших і найвідворотніших у всій світовій літературі. Саме тут і захований ключ від розгадки концепції Ф. Кафки: такий фінал його твору є очікуваний, саме так і підкреслено трагізм існування людини в сучасному світі. Кафка неначе питає: «Грегор помер, а його родина полегшено зітхнула: а чи могло бути інакше?» Тож фінал твору є не просто прогнозованим, а й від початку запрограмованим. Отже, навіть ця обставина дає можливість однозначно віднести «Перевтілення» до жанру оповідання, а не новели.

Обкладинка першого видання оповідання «Перевтілення» Ф. Кафки. 1916 р

Наявність фантастичного елементу у творах Кафки за своєю природою відрізняється від використання її романтиками, коли можна було знайти хоч якусь мотивацію. Так, подарунок феєю трьох чарівних волосин малюку Цахесу вмотивоване її співчуттям до малого курдупля (Е. Т. А. Гофман «Крихітка Цахес. »), а, скажімо, перетворення Акакія Акакієвича Башмачкіна на привида (романтичний елемент у повісті М. Гоголя «Шинель») — цс єдиний шлях помсти ображеної «маленької людини» у бездушному суспільстві. Натомість перетворення Грегора на комаху подія алогічно-абсурдна. Він просто «взяв та й перетворився» на комаху. Пояснення цієї «метаморфози» — мовляв, письменник натякав на «комашину» сутність людини — звичайно, аргументоване. Проте аргументоване воно дослідниками-інтерпретаторами «нозатекстово», а не ходом оповіді (як у щойно наведених творах Гофмана чи Гоголя).

Грегор Замза звичайнісінький комівояжер. Не поталанило йому з фірмою; не склалося з коханою касиркою одного з магазинів: вона так і не спробувала дізнатися, що сталося з її зниклим шанувальником; ні, зрештою, з родиною. За інших обставин, можливо, усе могло б бути інакшим або й не статися зовсім.

Отже, Кафку не цікавить ані «незвичний характер в незвичних обставинах», ані «типовий характер в типових обставинах». Він – модерніст, його твори алогічні, ірраціональні, песимістичні. Австрійський письменник настільки неординарний і талановитий, що «своїм» його могли б назвати не лише експресіоністи, а згодом екзистенціалісти, а й представники численних інших «-ізмів».

Звичайно, якоїсь уселенської світової катастрофи Ф. Кафка у своєму творі не зображує, хоча саме він жив в обстановці суцільній соціальної катастрофи: Перша світова війна, розпад Австро-Угорської імперії. Однак для маленької людини й незначне соціальне потрясіння може стати катастрофою, як, наприклад, для Грегора Замзи банкрутство батька, яке віддало його «у рабство» на 10 років до фірми. З іншого боку, більшої трагедії, ніж загибель людини, у світі немає.

Особливості будови оповідання-міфу

Сюжет твору ірраціональний та фантастичний. Недаремно ж «Перевтілення» називають оповіданням-міфом. Міфічний тут не лише сам факт «перетворення людини на комаху (порівняйте з «Метаморфозами» Овідія), не лише сміливе поєднання вигадки та реальності, а й сама структура оповіді, яка напрочуд нагадує трьохкомлонентну структуру міфу1 (згодим — і казки). Отже, звичайний комівояжер Грегор Замза одного разу прокинувся комахою. Родина не змогла справитися з таким потрясінням, і Грегор заморює себе голодом. Сюжетна схема класична (теж трьохкомпонентна):

• зав’‎язка твору перевтілення Грегора (І частина);

• кульмінація — вигнання Грегора батьком, «бомбардування» яблуками (II частина);

• розв’‎язка смерть Грегора (III частина).

Франц Кафка використовує філігранний прийом, який свідчить про неабияку його художню майстерність: прийом трикратного (як у міфі чи казці) обрамлення й градаційної (бо з кожним разом напруження зростає) епіфори, бо всі частини закінчуються за великим рахунком однаково, епіфорично: Грегора виганяють: 1) зі звичного кола спілкування; 2) з кімнати; 3) з цього світу взагалі.

Кожна з трьох частин складається з «появи» Грегора в спільній кімнаті і закінчується «вигнанням». Відрізняються причини появи Грегора: у першій частині він з’являється на вимогу тих, хто знаходиться в кімнаті, у другій намагається допомогти зомлілій матері, у третій — приваблений грою сестри на скрипці. Загалом, за будовою оповідання нагадує конструкцію казки, де герой, зазвичай, мас три спроби для досягнення певної мети. Три спроби мав і Грегор Замза. Однак родина тричі відштовхнула його, він їй непотрібний, тож «казка» Кафки, на превеликий жаль, має нещасливий кінець.

Три стани ставлення до Грегора і в родини. У першій частіші — розгубленість. У другій — Грегор для них уже чужий: сестра заходила до нього «як до важкохворого або навіть як до чужого к Проте родина ще сподівається, що все налаштується і до Грегора повернеться йот звичайний вигляд: «. і батько, й мати чекали перед Грегоровою кімнатою, поки сестра прибираю там, і, як тільки нона виходила, вишмагали докладно розповісти, який вигляд має кімната, що Грегор їв, як він цього разу поводився і чи йому, бува, не стало краще». У третій частині родина відверто вороже ставиться до Грегора: «Я не хочу називати цю потвору своїм братам, а кажу лише одне: треба якось здихатися її. Ми робили все, що могли: піклуватися про неї, терпіли її. Думаю, що ніхто нам нічого не може закинути».

К. Гаврилова, ілюстрації до оповідання «Перевтілення» Ф. Кафки

1 Згадаймо сакральне число 3, яке багато дослідників виводять від міфічної моделі світу («Світового дерева», «Світової горн»): 1) «верх»; 2) «середина»; 3) «низ».

Три інтер’‎єри оточують Грегора в трьох частинах: спочатку — це досить непогано облаштована кімната молодого чоловіка, потім пуста кімната, а вже згодом звалище непотрібних речей. І якщо в другій частині винесення меблів з кімнати Грегора пояснюється турботою про нього: «. їм (сестрі. – Авт.) спаю на думку забрати з кімнати меблі, насамперед скриню та письмовий стіл, щоб Грегор мав більше місця лазити», у третій частині кімната вже інша: «. багато зайвих речей, які не можна було продати, але яких батьки й не хотіли викинути, помандрувало до Грегорової кімнати. Навіть ящик на попіл і ящик на покидьки з кухні. Все, що зараз не було потрібне, робітниця швиденько несла просто до нього: на щастя, Грегор здебільшого бачив саму тільки річ та руку, що Ті шпурляна. . у кімнаті вже майже не було вільною місця. » І знову трикратний повтор.

Здається, нічого складного немає в тлумаченні назви оповідання: «Перевтілення» це те, що відбулося з Грегором Замзою. Проте хіба це єдина тема розповіді? Хіба не відбуваються перетворення з кімнатою Грегора, зі ставленням родини до нього? Фінал теж не викликає особливих суперечок фізична смерть Грегора як остаточне «витання» його: уже не з кімнати, а з життя — це лише закономірний підсумок ставлення родини до нього. Проте хіба не було в Замзи іншого виходу?

Ми весь час звертаємо увагу на деяку структурну подібність оповідання н казки: перевтілення, трикратні повтори тощо.

Одна з улюблених тем чарівної казки це розповіді про всілякі перевтілення: принц-лелека і царівна-жаба. Карлик Ніс і братии» лебеді, Лускунчик і Чудовисько. Які ж умови цього й зворотного перевтілення? Це може бути або якесь випробування (прожити якийсь час у жаб’‎ячій шкурі чи промовчати), знайти заговорене зілля і, зрештою, перебороти свою відразу. Потворна сова з казки Гауфа «Принц-лелека» позбудеться свого вигляду, коли хтось переборе свою виразу й одружиться з Нею. Царевич одружився з жабою і отримав Василису Прекрасну. Дівчина пожаліла помираюче Чудовисько, переборола свою відразу, поцілувала його і перед нею прекрасний принц. Чи був такий шанс у Грегора?

Коли сталося нещастя з Грегором, родина не змогла перемогти свою відразу й поставитися до нього як до людини. Сестра бере за допомогою ганчірки тарілку, з якої Грегор не випив молока, так нікому і не спало на думку поговорити з ним, утішити його, розрадити. Щоб не шокувати сестру своїм виглядом. Грегор ховається під диван, протягом чотирьох годин переносить простирадло, щоб ховатися, коли в кімнату зайде сестра. І не тому, що йому боляче, що сестра буде його бачити таким потворним, а тому, що «сестра й досі не звикла (до його вигляду і ніколи не звикне, що їй доводиться силувати себе не втекти, коли вона бачить, як його тіло виглядає з-під канапи». Тільки мати намагається щось зробити для сина, але далі намірів це не йде. Батько із самого початку ставиться до Грегора вороже: зловіще шипіння батька виганяє Грегора перший раз із кімнати. У своєму нещасті Грегор залишився сам. без підтримки найближчих людей, яким присвятив життя.

Мабуть, значною мірою па філософію оповідання вплинули особисті стосунки Кафки з власною родиною, особливо з батьком. Та не лише в біографії справа, адже зображення трагічної самотності людніш у ворожому їй світі є концептуальною засадою експресіонізму.

Світобачення Кафки — трагічне. Людина в цьому світі — самотня комаха, якій тоді чекати від когось допомоги. Світ навколо цієї людини – ворожий їй.

Зображення трагічного безсилля «маленької людини», її приреченості червоною ниткою проходить через творчість письменника. Яскравості, художній силі виразу цієї думки, експресії її втілення Кафка не має собі рівних у всесвітньому літературному процесі. Може, у цьому секрет його популярності в усьому світі?

1. С кладіть хронологічну таблицю життя та творчості Кафки.

2. Як взаємопов’язані його життєвий і творчий шлях? Де письменник міг брати матеріал для своїх творів?

3. Як ви думаете, чому однією з провідних у творчості письменника стала тема самотності людини у ворожому їй світі?

4. На основі аналізу одного чи кількох творів письменника підготуйте повідомлення « Кафка — письменник-пророк».

5. Що таке гротеск? Чому художній світ Кафки називають гротесковим?

6. У чому полягають особливості стилю Кафки? Наведіть приклади поєднання в йот творах реальності та міфотворчості; підкреслено буденного, беземоційності опису фантастичних подій: гротескового відтворення трагізму буття «маленької людини».

7. Охарактеризуйте поведінку близьких Грегора Замзи до, під час і після перевтілення. У чому вона подібна, а в чому відрізняється? Чому?

8. Поясніть причини перевтілення Грегора Замзи. Чи був у нього шанс «видужати», тобто знову стати людиною? Якщо так, то який?

9. Поясніть поділ оповідання на три частини. Що спільного в їх структурі?

10. Поясніть назву оповідання «Перевтілення». Чи пов’язана вона, на ваш погляд, з Овідієвими «Метаморфозами»?

11. Пригадайте відомі вам із міфології, фольклору та літературних творів перевтілення героїв в іншу істоту. Чим перевтілення Грегора принципово відрізняється від них?

12. Як в оповіданні «Перевтілення» відображено світобачення письменника? Чи с фінал твору закономірним?

13. Охарактеризуйте образ Грегора Замзи. Чи згодні ви. що він — «сіра людина»? Чому, на вашу думку, Кафка категорично заборонив видавцеві друкувати зображення Грегора у вигляді жука?

14. Порівняйте Грегора з образом «маленької людини» у вивченому раніше реалістичному творі.

15. Охарактеризуйте членів сім’ї Грегора Замзи та їхні родинні стосунки.

16. Напишіть твір на одну з тем:

• «Наш світ очима самотнього генія (за творчістю Кафки)»;

• «Людино, збережи своє обличчя. (за оповіданням Кафки «Перевтілення»)»;

• Чи згодні ви з такою думкою В. Набокова: «Грегор – людина в комашиній подобі, його сім’я — комахи в людській подобі»? Напишіть про свої враження від твору.

17. Виконайте тестові завдання.

1. Головним художнім конфліктом оповідання «Перевтілення» е зіткнення

А різних поколінь, батьків і дітей Б суперечності між роботодавцем і працівником В людського і тваринного в душі людини Г слабкої незахищеної людини і ворожого їй світу

2. Родина Грегора Замзи в оповіданні змальована як модель

А типової буржуазної сім’ї В Австро-Угорської імперії

Б нестабільного світу Г буржуазного суспільства

3. Думка про смерть Грегора-комахи як кращий вихід із ситуації вперше виникає в

А самого Грегора В матері

4. Уплив перевтілення Грегора на його сім’‎ю полягав у

А зриванні з неї машкари благопристойності, людяності Б підтвердженні великої ролі родини в його житті В руйнації родини, яка виживала завдяки його заробіткам Г підтвердженні великої ролі Грегора в житті родини

Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

Нон-фікшн/біографії
Франц Кафка: єврей, чех, німець, жук

Літературна критикиня Богдана Романцова — про біографію Франца Кафки, написану німецьким біографом Алоїзом Принцом і перекладену українською Роксоляною Свято, що незабаром вийде друком у видавництві «Темпора».

Франц Кафка — не просто відомий письменник-модерніст, а втілення всього абсурдного і печального досвіду, який випадає на людську долю. Він ніби знає, як це — викликати сантехніка через ЖКХ, замінити втрачений паспорт, жити в 90-ті в Україні і говорити з бабусями, які забороняють тобі стрибати на скакалці у сквері. Жодного разу не побувавши в радянському союзі, Кафка передчув атмосферу kafkaesque, яка там панувала. Померши за 15 років до початку Другої світової війни, поставив діагноз тоталітарному режиму, що пануватиме у Німеччині й знищить його сестер у концтаборах.

Мені подобається думати, що біографія Кафки робить життя кожного з нас трохи стерпнішим, навіть у довгі блекаути, навіть поруч із довбанутим сусідом-маніяком. Адже хай які неприємності в нас трапляються, завжди є Кафка, якому трохи гірше. Або який бодай зрозуміє нас.
Halya Verheles ©
Кафка народився не в тому місці й не в той час. Ніяк не міг визначити, хто ж він: чех, єврей, або й узагалі німець. Працював на роботі, яку ненавидів, хай туди й не треба було діставатися київською маршруткою. Ввійшов в історію як найвідоміший у світі страховий агент, втім, за життя його ніхто не впізнавав. Був типовим офісним планктоном, що носить на роботу тоненький бутерброд із сиром. Мав жахливі стосунки з батьком, від якого все життя морально, а довгий час і фінансово залежав. Тричі був заручений, при цьому двічі — з однією жінкою, якій чомусь здалося, що повернутися до Франца — то добра ідея. Хворів на мігрені, туберкульоз, шлункові захворювання, а ще мав іпохондрію, тому навіть у нетривалі періоди здоров’я знаходив у себе нові й нові недуги. Все життя жив дуже скромно, так і не навчившись заробляти власним талантом. Не дістав визнання, хоча видавці мало не виривали тексти у нього з рук. Не дотримувався дедлайнів, адже боявся публікації й остаточної редакції власних творів. Провалював публічні читання, бо аудиторія була не готова до його жорстокої прози. Помер у 40, заливши по собі три незакінчені романи, кількадесят оповідань, листи, щоденники й чорну діру в європейській літературі. Після смерті Францові теж не поталанило: поховали його у родинній могилі на празькому кладовищі. Батька поруч не вдалося уникнути навіть по той бік життя.

Від ранньої юності й до останнього дня Кафка писав, а просто перед смертю попросив свою дівчину Дору Діамант і найліпшого друга Макса Брода спалити майже всі рукописи. Добре, що з Брода виявився поганий друг.

Ми чимало знаємо про тексти Кафки, але якою людиною він був? Невдовзі у видавництві «Темпора» вийде книжка «На порозі щастя. Біографія Франца Кафки». Автор — німецький дослідник Алоїз Принц, переклад — незрівнянної Роксоляни Свято.
Використані у колажі обкладинки: Beltz GmbH, Julius/Suhrkamp Verlag/ілюстрація: Halya Verheles ©
Та зазирнімо за лаштунки ще до прем’єри, аби дізнатися про життя Франца, зокрема його любовні історії. Чому саме про них? Бо жінки, безумовно, формували і впливали на модерніста дужче від чоловіків: від лемберзької акторки Мані Чіссік до сестер і, звісно, коханих.

Друга половина ХІХ століття — це децентрація Австро-Угорщини. Празька агломерація набуває статусу одного з промислових центрів імперії. Фабрики і виробництва виростають у передмісті, як гриби після дощу (одним із азбестових заводів пізніше керуватиме і сім’я Кафок). У 70-ті роки ХІХ століття чехи здобувають дрібку прав, здебільшого номінальних. За окремими територіями визнано право на самоуправління, у школах вчать чеську, в місті працює кілька чеськомовних театрів. В університетах і школах обов’язково викладають обидві мови, але німецька у пріоритеті. У 1882 році Празький університет ділиться на чеську і німецьку частини — звичайно, навчатися на німецькій престижніше. І хоча у рік народження Кафки чехи мають у земському сеймі більшість, високих посад могли домогтися хіба німецькомовні містяни з проімперськими поглядами.
Halya Verheles ©
Дитинство Франца навряд можна назвати щасливим, і це видно з фотографій: худий серйозний Франц із коником, із сестрами, сам. Майже ніколи не усміхається. Хворобливий, інтровертний хлопчик викликає у свого батька-бізнесмена Германа хіба роздратування. Ну який із нього продовжувач професії, як він керуватиме галантерейним бізнесом, якщо навіть пів літра пива і стейк не здатен спожити на перемовинах? Сім’ю маленького Франца не назвеш неблагополучною, як на ті часи: тато ніколи не бив дітей, а родинний бізнес повсякчас розширювався. Однак і щасливими діти Германа не були. Їхній батько часто змінює ідентичності: від чеського націоналіста до німецького бюргера — залежно від того, що входить у моду, — і щоразу до цього доводиться пристосовуватися. А ще Кафка-старший пашить здоров’ям, і навіть коли лікар виявляє у нього хворобу серця, не дуже тим переймається.

Макс Брод у біографії «В’язень абсолюту» згадує про Францову матір як про жінку, що завжди лишалася в тіні чоловіка, широкоплечого сина кошерного м’ясника. Справді, всі Германові предки були «велетнями» — високими людьми з грубими рисами обличчя і руками-лопатами. Здебільшого Кафки займалися тяжкою фізичною працею, тож Герман пишався, що вибився у підприємці. Тоді як у багатому єврейському роді тихої Юлії Леві траплялися мудреці, хасиди і мандрівники. Юлія ходить на роботу в крамницю разом із чоловіком, а ввечері вони грають у карти. Герман завжди виграє.

Символом культурної стратифікації у цей час є празький Град — імператорська резиденція на горі, де імператор ніколи й не мешкав, коли не рахувати дивакуватого Рудольфа ІІ. Виколота точка, місце порожньої влади, яку здійснюють самі підлеглі, — саме цей образ стане центральним у головному романі Кафки «Замок».

Культурне життя міста розділене на три річища — німецьке, єврейське і чеське. Звичайно, у німців вибір ширший: два найкращі театри, університет, концертна зала і декілька газет. У чехів — надія на так зване «чеське відродження». Література мовою їдиш лишається десь на маргінесах, із авторами, які нею пишуть, не підтримують зв’язок навіть порядні чехи. Єдине місце, де всі культури перетинаються, — місцеві богемні кафе, наприклад «Лувр», де збираються журналісти, чи «Монмартр», куди ходять геть усі.

Саме в «Монмартрі» вперше у Празі станцювали танго — розпусний танок, що добре вписався в інтер’єр: стеля кафе була розписана еротичними малюнками. У центрі приміщення й досі розташований дерев’яний бар, за яким зазвичай сиділи Еґон Ервін Кіш — мандрівник і «рейсинг-репортер», як він себе називав, а ще драматург-експресіоніст Еміль Артур Лонґен. Макс Брод із Францом Кафкою, як правило, обирали непомітний стіл у кутку. Франц пив шоколад або содову і майже не вживав алкоголю. В біографії Принца ми зустрічаємо його юним і закомплексованим, саме періоду «Монмартру». Він живе з батьками й сестрами і мріє вирватися із Праги бодай кудись.
Halya Verheles ©
Закінчивши празький Карлів університет у 1906 році, доктор юриспруденції Франц Кафка змушений протягом року проходити стажування у земельному суді. Літо 1907-го, останнє вільне літо між студентським і дорослим життям, юнак проводить у Трієсті у свого дядька лікаря Зіґфріда Леві. Тут він пише коротку прозу, зокрема оповідання «Весільні приготування в селі», адже тільки література «виправдовує існування».

Невдовзі Кафка влаштовується на посаду чиновника в Агентстві зі страхування робітників від нещасних випадків. Регулярно їздить у відрядження на підприємства і дивується, що за таку нудну й монотонну роботу платять. Принц докладно описує епізод, у якому Кафку запрошують на вечерю до начальника у зв’язку з підвищенням. Та замість виголосити подячну промову Кафка вибухає істеричним сміхом, який поступово підхоплюють колеги. Вечір перетворюється на п’єсу абсурду.

Утім, навіть на нудній роботі бувають вихідні. Тоді Франц кличе свого найкращого друга Макса Брода поїхати потягом в одне із сусідніх містечок, де можна погуляти і, звісно, познайомитися з дівчатами. Історія дорослішання Франца завжди корелює з історією виховання почуттів.

Перша і головна жінка в житті Кафки — звичайно, його мама Юлія. У щоденниках Кафка протиставляє дві сімейні лінії: сильних, самовдоволених, завзятих Кафок і чутливих, занепокоєних Леві. У «Листі до батька», на який завжди покликаються біографи Кафки, той називає себе Леві лише з дещицею Кафок. Крім мами, Франц спілкується з молодшими сестрами: Еллі, Валлі та Оттлою. Остання була йому найближча: з дитинства він часто зачиняється з Оттлою в кімнаті й обговорює батьків, плани і мрії. Пізніше Франц підтримає Оттлине рішення вийти заміж за чеського католика Йозефа Давида, попри нерозуміння і неприйняття цього вибору Германом Кафкою. Саме Оттла стає прототипом сестри головного героя «Перевтілення».

У селі в дядька Франц знайомиться із 19-літньою Гедвіґою Вайлер із Відня. У листах він описує її як надокучливу панянку, що вимагає уваги, тоді як сам Кафка воліє гуляти, валятися в траві і робити нотатки у щоденнику. Та пізніше він у неї все ж закохається. Перехід від «о, яка неприємна дівчина» до «я її кохаю» і «нам не судилося бути разом» — постійна схема стосунків письменника мало не з усіма його жінками.

У серпні 1912 Кафка приходить на вечерю до Макса Брода і там зустрічає Феліцію Бауер. Уже за кілька годин він пропонує гості поїхати разом у Палестину. І Феліція неочікувано погоджується. Звісно, ніхто нікуди не поїде, але саме рішуча жінка «з кістлявим обличчям», як її спочатку описав Франц, зрештою зіграє в його житті одну з головних ролей.
Halya Verheles ©
Кафка починає писати Феліції у Берлін листи, у яких ділиться своїми переживаннями. Одного разу навіть надсилає власний портрет. Феліція вкладає його у медальйон, і за декілька місяців пара вже думає про можливе одруження. Єдина проблема: для цього доведеться зустрітися, а Кафка воліє зберігати відстань. Феліція теж не завжди знаходить час на Франца: вона на доброму рахунку в фірмі, де працює, і часто їздить на виставки, де продає парлографи — предок сучасного диктофону. Бауер будує кар’єру, але заради коханого страхувальника (його письменництво дівчина сприймає не надто серйозно) готова покинути роботу. Вони будуть заручені двічі. Вперше союз зруйнує подруга Феліції Грета Блох, з якою в Кафки нібито був роман. А вдруге — канапа. Так, саме обираючи меблі для майбутнього спільного дому, Франц усвідомлює, що вони не пара. Він любить простий, функціональний, стриманий дизайн. Сьогодні б сказали «скандинавський стиль». Феліції здається, що найгарніші канапи — ті, що «важчі, громіздкіші, міцніші». Таке собі втілення імперії у дорогій деревині.

Невдовзі Францові ставлять фатальний діагноз — туберкульоз. Він вирішує, що хвороба — це черговий знак, що їм із Феліцією не варто бути разом. Цього разу це виявляється остаточно.
Наприкінці січня 1919 року Кафка відправляється лікуватися у пансіонат «Штюдль» у Желізах. Там знайомиться з Юлією Вохрицек, «неймовірною невігласкою», як він напише Максу Броду. Звісно, дівчина здається дурненькою лише на початку стосунків. Потім Кафку тішать її відданість і простота, а ще — вміння слухати. Невдовзі доходить і до пропозиції, попри протести Германа, що вважає Юлію бідною жінкою низького походження, не вартою того, аби поєднувати їхні родини. Франц усе ж готовий до весілля і навіть устигає забронювати дату. Та лише за кілька днів до свята квартиру, на яку розраховувала пара, віддають в оренду іншій сім’ї. Вікно можливостей для Франца знову закривається — і він майже приречено розриває й ці заручини. А може, письменник навпаки зрадів, що світ укотре його не спіймав?

Згодом у його житті з’являється красива, майже по-прерафаелітськи вишукана журналістка Мілена Єсенська. Вона не зачісує волосся гладенько, як прийнято, виклично фарбує вуста, не приховує, що пробувала кокаїн, і славиться своєю богемністю. Їхнє листування — неспішна розмова двох чутливих інтелектуалів. Мілена перекладає Францові тексти чеською, а він уперше серйозно міркує про колонізований статус чехів. У Мілени один-єдиний ґандж: вона безнадійно заміжня, хай і нещаслива у шлюбі з літератором Ернстом Поллаком. В щоденнику Франц записує: «Все, що можливо, стається; можливо лиш те, що стається». Треба підказати цю цитату київському меру.

У Мюриці, куди Франц їде лікуватися в один з періодів загострення недуги, він знайомиться з молодою та спраглою життя Дорою Діамант. Та зростала в ультраортодоксальній хасидській сім’ї на Галичині, але втекла від батьків. Саме з Дорою Кафка наважиться переїхати до Берліна й оселитися разом. Він навіть попросить її руки в батька-хасида, але дістане листом безкомпромісну відповідь «Ні». Пара постійно змінює квартири, економить на опаленні, й письменнику дедалі гіршає. Він уже кілька років на пенсії через хворобу, але скромних виплат бракує навіть на те, щоб купити продуктів. Сусіди часто бачать у ботанічному саду худого чоловіка в елегантному, але не новому чорному костюмі, що споглядає природу або розповідає дітям пригодницькі історії. Живучи з Дорою, Кафка знову починає писати. Замість упорядковувати чернетки романів «Замок» і «Процес» береться за коротку прозу. Оповідання «Маленька жінка», «Співачка Жозефіна, або Мишачий народ» — з цього, можливо, єдиного справді щасливого періоду життя Франца.

Коли Кафці гіршає, вони їдуть разом із Дорою в Кірлінґ-на-Дунаї, що поблизу Відня, у невеличкий приватний санаторій. Туберкульоз заважає Францові їсти, і Дора годує його йогуртом, який легко ковтати. А ще стежить, аби він пив досить води. Кафка натомість підливає воду квітам, які тепер у його кімнаті повсюди. Він помирає 4 червня 1924 року. Дора, що ходила на пошту, встигає принести йому свіжий букет і попрощатися. Наступні кілька днів вона у напівмаренні постійно проситиме показати їй Франца, якому, напевно, холодно і самотньо внизу.
Герман Кафка переживе сина на сім років, Дора — на цілих 28. Навіть наприкінці життя вона казатиме: «Я вважала — і здається, й досі уважаю — геть неможливим, щоб Франца колись могли зрозуміти чи бодай скласти якесь уявлення про нього».

Авторка

Богдана Романцова Літературна критикиня, лекторка, редакторка