Що тут росте? Які цікаві рослини можна побачити в Івано-Франківську

«Куфер» продовжує складати плани прогулянок Івано-Франківськом для тих, хто вже бачив в цьому місті все (або майже все). І поки тепло, радимо звернути увагу на цікаві рослини, екзотичні й не дуже, які можна знайти в нашому місті. Починати цю прогулянку варто з міського парку імені Тараса Шевченка, проте ним ми не обмежимось.

Що росте у парку?

Франківську взагалі пощастило з місцевою флорою, вважає архітекторка Анастасія Обрізків: чимало рослин, як от проліски, мускарики та підсніжники, які в інших містах можна зустріти лише в лісі чи поблизу нього, ростуть просто в місті. Проте найкраще зібрання росли можна знайти саме в міському парку — чимало з них ростуть тут століттями, адже колись на місці парку був справжній ліс.

Наприклад, біля дерев’яного павільйону в центрі парку, росте дуб, якому 306 років. Таких у парку всього є 11.

Біля центральної алеї є катальпа — їй 174 роки. Це не місцеве дерево, зазвичай воно росте у субтропіках, тож його тут хтось колись посадив, коли закладали парк.

Неподалік (навпроти золотого Тараса Шевченка) можна знайти тюльпанове дерево, якому 134 роки. Це ще один свідок колишнього парку: це дерево походить з Південної Америці і вважається родичем магнолії.

Ще одне рідкісне дерево для нашого краю — платан. Загалом у парку їх є кілька, але один з них має поважний вік — 134 роки.

На березі озера з качками росте біла акація, якій 137 років.

У парку також можна знайти одну з найбільш архаїчних рослин в світі — гінкго, який росте тут вже 138 років. Чим цікаві ці дерева: ця рослина практично не змінилась за сотні мільйонів років свого життя на землі. Крім цього, це єдиний нині живий представник «перехідної ланки» між папоротями й хвойними.

Неподалік від входу до парку росте одне з найстаріших тутешніх дерев — сосна Веймута, якій 222 роки. Попри те, що хвойні ліси досить типові для цієї місцевості, це ще одна екзотична гостя: ці сосни ростуть в Північній Америці. Її назва — на честь лорда Веймута, який привіз її насіння з Америки та почав розводити ці дерева в Англії на початку XVIII століття.

Єдине дерево з перелічених, що справді може почуватись у Франківську як вдома, це вільха чорна. Їй вже 178 років.

Де, окрім парку, у Франківську ростуть цікаві рослини?

• віковий дуб (майже 400 років) на перехресті Маланюка та Кобилянської;
• вікове дерево гінкго білоба (приблизно 200-300 років) на перехресті Василіянок та Богунської;
• віковий дуб у дворі багатоквартирного будинку на вул. Академіка Гнатюка, 4;
• віковий дуб (понад 280 років) на вулиці Матейки, 64;
• сакури на вулиці Грушевського біля міської адміністрації, на вулиці Пилипа Орлика, на вулиці Незалежності біля готелю «Надія», а також у міському парку;
• сливи Пісарді на вулиці Лесі Українки та біля обласної філармонії.

Як дбають про ці дерева?

Дерева-старожили потребують постійного огляду, каже директорка КП «Центр розвитку міста рекреації» Руслана Василюк.

«За стан дерев відповідає головний інженер. Немає точної періодичності, з якою ми оглядаємо рослини. Наприклад, я побачу на корі дерева шкідників — одразу реагуємо. Є речі, які візуально видно: старші дерева мають проблеми із дуплами, підгниванням кореневої системи. Шкідники на них не дуже впливають. А ось із молодими деревами навпаки — вони вразливі до грибків та появи шкідників», — розповідає Руслана Василюк.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

#БІБЛІОТЕКА Центральна бібліотека ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва

Книга Катерини Міхаліциної та Оксани Булої “Хто росте у парку” розповідає про історію пошуків малим зеленим паростком своєї рідні – куща або дерева, до якого він належить. Маленький тоненький паросток з двома листочками питає у берези, дуба, горобини, липи, клена, ясена, явора, каштана, тополі, верби, чи він не схожий на них. І тільки згодом, коли паросточок устиг уже трохи засмутитися, до нього озвалося незвичайне дерево, що має назву гінкго, або срібний абрикос.

У парку НТУУ “КПІ” росте багато кленів та дубів, також чимало лип, беріз, тополь, каштанів, ясенів, є також кілька верб, яворів та кущів горобини. Але дерево гінкго в ньому тільки одне, його шанобливо обгороджено невеликим парканчиком, а на стовбурі прикріплено табличку, що сповіщає, що це – Гінкго Сікорського, тобто людини, чиє ім’я носить увесь навчальний заклад – Національний технічний університет “КПІ”. Дерево гінкго – це пам’ятка природи, яка перебуває під охороною держави.

Листочки гінкго й справді схожі на маленькі віяла, як написано в книжці. А ще, за даними Вікіпедії, це один з найдавніших ботанічних видів дерев на Землі, що збереглися до нашого часу. Вид гінкго довго вважався вимерлим, аж поки європейські мандрівники знайшли це дерево аж у Японії.

Осінній парк поступово втрачає своє листя, й воно жовто-зелено-бурим килимом встеляє землю. Комахи шукають свій сховок на зиму у щілинах стовбурів та в потрухлих пеньках. Крізь листя пробиваються гриби підосичники. На голому безлистому гіллі збираються великі зграї гайвороння перед тим, як вирушити на пошуки квартир собі на зиму.

Про це пишуть у підручнику з природознавства, тому школярі знають про все це. Але прогулянка осіннім парком, розшуки дерев за листочками, стеження за польотами птахів та просто шурхотіння листям дають більше 🙂