Яка допустима норма білка в сечіЯка допустима норма білка в сечі

0 Comment

Норма білка в сечі: методи визначення, причини та класифікація протеїнурії

Лабораторні дослідження урини і крові — перші аналізи, які призначає будь-який лікар. При їх розшифровці фахівець може зробити висновок про загальний стан людини, припустити діагноз і призначити інші діагностичні процедури для його підтвердження. Норма білка в сечі — це практично перший показник, на який звертає увагу лікар, оскільки його присутність може свідчити про серйозну поразку нирок чи інших органів сечовидільної системи.

Крім білків, у клінічному аналізі сечі визначають рівень кислотності (рН), щільність, наявність бактерій, еритроцитів, гемоглобіну, уробіліногену, лейкоцитів, концентрацію солей (уратів, фосфатів, оксалатів), глюкози. У деяких випадках необхідно дослідження на аскорбінову кислоту (вона може позначатися як АСК або латиницею ASK). Відхилення будь-якого з перелічених показників від норми може свідчити про захворювання, причому не завжди ниркової етіології.

Але слід звернути увагу, що таблиці для розшифровки аналізу сечі відрізняються не тільки залежно від віку, але і від статі. Наприклад, відносна щільність урини різна для новонародженого і підлітка, а лейкоцитів у полі зору мікроскопа зазвичай більше у дітей, ніж у дорослих чоловіків і жінок. Також допустимими вважаються деякі відхилення у вагітних.

У нормі білок у сечі відсутній. Точніше, він є, але в таких мінімальних кількостях, що для виявлення необхідні складні методики дослідження. А отриманий результат не має ніякої практичної та діагностичної цінності. Аналіз починають з якісного визначення білка, тобто з’ясовують, чи є він взагалі. Для цього до сечі додають певний реактив.

Це може бути:

  1. Сульфосалициловая кислота. У пробірку з уриною доливають реагент, інша — контроль для порівняння. При наявності в сечі білка вище норми, вона каламутніє. Однак цей метод може дати похибку при кислому рН.
  2. Розчин 20% азотної кислоти або так званий реактив Ларіонової (готують, змішуючи хлорид натрію і концентровану азотну кислоту). При позитивному результаті на кордоні між сечею і реагентом виникає біле кільце. До недоліків методу відносять його низьку специфічність, подібні ознаки можливі при підвищеній концентрації уратів.
  3. Сульфосалициловая кислота. Дослідження проводять за допомогою спеціального приладу — фотоэлектрокалориметра. Сечу з реактивом порівнюють з контрольної пробірки. Високий ризик помилкового результату, якщо пацієнт приймає препарат з йодом, протимікробні засоби з групи пеніцилінів або сульфаніламідів, при підвищеній концентрації сечової кислоти.
  4. Сполуки міді. Перед проведенням дослідження білок сечі необхідно вивести в осад трихлороцтової кислотою. В результаті реакції білка і міді розчин набуває характерну фіолетове забарвлення.

Зручним вважається визначення норми білка в сечі за допомогою тест-смужок. Реагент, яким просякнута індикаторний папір, змінює забарвлення при нанесенні урини. В залежності від її інтенсивності роблять висновок про наявність або відсутність білка. При проведенні дослідження необхідно суворо дотримуватися інструкції щодо часу для оцінки реакції, в іншому випадку результат може бути помилковим. Тест — смужки також дають невірну картину при вираженому зміні рН.

При позитивній реакції на перевищення норми білка в сечі роблять кількісний аналіз. Для визначення користуються більш поглибленим дослідженням з сульфосаліциловою чи азотною кислотою. Крім того, якщо для звичайного клінічного аналізу необхідно зібрати ранкову порцію сечі, то для точного визначення рівня білка показово дослідження добового обсягу урини.

В залежності від вираженості протеїнурії, існує наступна класифікація:

  • Мікроальбумінурія, це виділення з сечею молекул білка в концентрації, мінімально перевищує норму, тобто від 30 до 500 мг на добу. Характерна при цукровому діабеті, вагітних з середини другого триместру, після трансплантації нирки, вираженій артеріальній гіпертензії.
  • Низька протеїнурія (до 1 г на добу) характерна для початкових таких патологічних станів, як гломерулонефрит (зазвичай поєднується з гематурією), пієлонефрит, туберкульозне ураження нирок, пухлини.
  • Середня протеїнурія на добу) свідчить про подальший розвиток запального процесу.
  • Висока протеїнурія (понад 3,5 г білка за добу) є ознакою нефротичного синдрому, який протікає іноді з необоротним ураженням клубочкового апарату нирки.

Залежно від причини появи перевищення норми білка в сечі може бути функціональним або патологічним.

Функціональна протеїнурія зазвичай обумовлена такими причинами:

  • ортостатична, відзначається тільки в положенні стоячи, білок не виявляють, якщо урину беруть, коли пацієнт лежить на ліжку;
  • фізіологічна, з’являється при вагітності;
  • маршеві, виникає на тлі інтенсивних фізичних навантажень;
  • особливості харчування, протеїнурія може з’явитися у цілком здорової людини з-за переважання в раціоні білкових продуктів, недостатньому споживанні рідини;
  • ожиріння.

Функціональне перевищення норми білка в сечі не вимагає медикаментозної терапії.

В залежності від локалізації патологічного причини відхилення білка у сечі від норми розрізняють такі типи протеїнурії:

  • Преренальная. Спостерігається досить рідко і характеризується високою концентрацією (іноді понад 20 г на добу) білка. Є одним з клінічних критеріїв таких внепочечних захворювань, як імунологічні патології (у сечі виявляють специфічний білок Бенс-Джонса), рабдоміоліз (дозвіл клітин тканини мускулатури), внутрішньосудинний гемоліз (стрімкий розпад еритроцитів крові в результаті ускладнень переливання, хвороби Вільсона-Коновалова, аутоімунних анеміях).
  • Ренальна. Виникає тільки внаслідок ураження нирок, локалізації патологічного вогнища виділяють клубочкову і ренальну канальцеву протеїнурію (клінічно їх розрізняють за співвідношенням альбуміну до α1 – і β2-мікроглобуліну). Причиною такого підвищення білка в сечі понад норми служать гломерулонефрит, цукровий діабет, гіпертонія, туберкульоз нирок, нефропатія вагітних.
  • Постренальна. Зазвичай виникає на тлі бактеріального запального процесу (пієлонефрит).

Говорити про зовнішніх симптомах протеїнурії складно, так як відхилення білка у сечі від норми може бути наслідком багатьох патологічних станів. Зазвичай про ураження нирок свідчать болі в області попереку, які посилюються при постукуванні по спині (позитивний симптом Пастернацького) або при різкому опусканні з носків на п’яти, підвищення температури, набряки, рідкісне або рясне сечовипускання.

Аналіз сечі на ацетон: причини появи і способи усунення

В медичній літературі немає терміна «аналіз сечі на ацетон», фахівці говорять про визначення наявності кетонових тел. До них відносять три компоненти: ацетон, ацетоуксусная і β-оксимасляна кислота. У нормі в сечі вони не виявляються. Їх поява свідчить про серйозні порушення жирового і вуглеводного обміну.

Для нормальної життєдіяльності організму необхідна енергія. Всі без винятку клітини отримують її з глюкози, яка накопичується в спеціальних депо у вигляді глікогену печінки. І коли вони виснажуються, починається розщеплення жиру, в результаті чого виділяються кетонові тіла. У дорослих запаси такого з’єднання глюкози дуже великі, і в аналізі сечі ацетон виявляють рідко. У дітей об’єм глікогену невеликий, відповідно, кетонурия в ранньому віці — досить поширене явище.

Кетонурия (або ацетонурия) набагато частіше зустрічається в дитячому віці.

Причиною цього можуть бути:

  • цукровий діабет;
  • тривале голодування;
  • зневоднення;
  • дієта з повною відсутністю, або вкрай низьким вмістом вуглеводів, надмірне захоплення кисломолочними продуктами, м’ясом;
  • тривала діарея;
  • багаторазова блювота;
  • інтоксикація;
  • тяжкі інфекційні захворювання;
  • ураження ендокринної системи.

У дітей ацетон в аналізі сечі може з’явитися при будь-яких станах, які вимагають інтенсивного витрати енергії. Це дуже сильні фізичні навантаження, висока температура тіла, емоційні переживання. Запідозрити кетонурію можна за такого симптому, як специфічний запах ацетону з рота або при сечовипусканні.

Здавати біохімічний аналіз сечі на ацетон при появі таких ознак необов’язково. Лікарі рекомендують скористатися експрес — тестом (до речі, за цим же принципом роблять аналіз урини на цукор). В аптеках продаються упаковки зі смужками з нанесеним реактивом (Биоскан, Кетофан, Урикет, Ацетонтест, Самотест та ін), який при взаємодії з кетоновими тілами набуває фіолетовий або червоний відтінок.

Для проведення аналізу сечі на ацетон слід зібрати ранкову порцію урини в чисту ємність і опустити в неї тест до нанесеної позначки. Результат оцінюють при денному освітленні через 2 хвилини (але не пізніше 5 хвилин). Наявність забарвлення вже свідчить про позитивному результаті. Приблизну концентрацію кетонових тіл можна визначити зі шкалою відповідності, яка є на упаковці.

Для отримання точних значень аналіз сечі на ацетон здають в клінічній лабораторії. Якщо кетонурия носить невираженний характер і викликана перенесеною хворобою або температурою показано рясне пиття і щадна дієта. Нормалізація дуже високого рівня ацетону в аналізі сечі проводиться в умовах лікарні.

Нормальні показники загального аналізу сечі, як працює фільтраційна система нирок

Навантаження на нирки будь-якої людини дуже сильна, в їх клітини, нефрони, в хвилину надходить близько 125 мл крові, що приблизно становить 180 л на добу. В результаті складних процесів, що відбуваються в канальцевій системі, за 24 години утворюється кінцевої сечі, яка і виводиться з організму.

Це відбувається в декілька стадій:

  1. Фільтрація. Формування сечі починається з проходження крові через гломерулярный фільтр, розташований в клубочках нефронів. Через нього вільно протікає вода і низькомолекулярні сполуки, а «ззовні» залишаються формені елементи крові. У результаті відбувається утворення великого об’єму первинної урини, в якій містяться різні амінокислоти, солі, сечовина, креатинін та інші сполуки.
  2. Реабсорбція. Первинна сеча надходить у канальцевий апарат нефрону, який рясно покритий дрібними капілярами. Через їх мембрану назад всмоктується значний обсяг рідини і розчинених в ній речовин (порядку 178 л). Канальцева реабсорбція є важливою частиною гомеостазу, тобто підтримання постійного внутрішнього середовища організму, так як надлишок певних речовин (наприклад, солей) не піддаються зворотному всмоктуванню і виводяться з сечею.
  3. Секреція. Подальше проходження урини по системі канальців нефронів супроводжується надходженням у неї аміаку, іонів водню та калію. В результаті утворюється вторинна сеча, яка накопичується в баліях, потім через сечоводи потрапляє в сечовий міхур і виводиться.

Нормальні показники загального аналізу сечі залежать від кожного з перерахованих етапів, причому цей процес безперервно триває цілу добу. Зрозуміло, що відхилення того чи іншого значення є приводом мінімум для обстеження людини, а іноді і госпіталізації. Нормальні показники загального аналізу сечі з урахуванням віку та статі наведені в таблиці.

Багато пацієнти задають питання про те, як лікувати протеїнурію. Однак це не зовсім коректно, так як поява білка або зміна інших нормальних показників загального аналізу сечі є лише симптомом певного захворювання, яке вимагає медикаментозної терапії.

Наявність білка в сечі: правильна розшифровка аналізів, особливості показників у вагітних

Протеїнурія без зміни інших показників аналізу урини зустрічається рідко. Зазвичай це явище супроводжується такими ознаками, як підвищена щільність сечі, лейкоцитурія або бактеріурія. Для обстеження внутрішньої структури нирок та постановки точного діагнозу пацієнту призначають УЗД.

До основних хвороб сечовивідних шляхів відносять:

  • Пієлонефрит. Це ураження переважно мисок нирки. Запальний процес інфекційного характеру. Шлях зараження — висхідний, тобто бактерії проникають із зовнішніх статевих органів, через уретру, сечовий міхур і сечоводи. Клінічні ознаки: підвищення температури, біль, наявність лейкоцитів у сечі, піурія, бактеріурія.
  • Гломерулонефрит. Захворювання носить аутоімунний характер і зазвичай вражає систему канальців нефронів. Специфічним симптомом, крім зовнішніх проявів, є буро-червоний колір сечі.
  • Сечокам’яна хвороба. Підвищена концентрація солей в тій чи іншій мірі присутній практично у кожної людини. Однак під впливом дієти, запального ураження сечостатевої системи, порушень обміну речовин солі накопичуються і перетворюються в кристали великого розміру. Довгий час хвороба може протікати без симптомів, але вихід каменю з нирки супроводжується дуже сильним болем, підвищенням температури, появою кров’яних згустків в урині.

Набагато рідше наявність молекул білка в сечі говорить про пухлини в нирках, однак практично будь-яке новоутворення помітно на УЗД. При вагітності гранична норма — альбумінів на добу. Після 32 тижня поява білка служить одним із ознак важкого ускладнення вагітності — нефропатії та гестозу.

Іноді такий стан вимагає передчасного розродження. Тому жінкам у період виношування дитини необхідно здавати клінічний аналіз урини не рідше одного разу на два тижні. Наявність лейкоцитів у сечі або білка допоможе діагностувати патологію на ранніх стадіях і швидко розпочати лікування.

Білок сечі

У здорової людини деяка кількість білку завжди виділяється із сечею. За сучасними поглядами вважається, що виділення білку (екскреція) із сечею в кількості більше ніж 150 мг/добу є ознаками хворобливого стану, який називається протеїнурія. Якщо протягом доби із сечею надходить більше 3500 мг (3,5 г) білку, то це явище називається нефротичною протеїнурією. Ці числа рекомендовані Американською академією сімейних лікарів (American Academy of Family Physicians).

Дискусія про нормальний вміст білку в сечі тісно пов’язана із методом, яким його вимірюють. Часто можна зустріти інформацію, що у здорової людини в сечі білок не спостерігається взагалі. Причиною цього є використання застарілих лабораторних методів вимірювання, чутливість яких не дозволяла встановити малі концентрації білку. Взагалі, у здорової людини кількість білку, що виводиться із сечею коливається в широких межах. Поява в довідниках норми вмісту білку сечі в 0,033 г/л (у разовій порції) є наслідком використання границь норми у 20-50 мг/добу ( після перерахунку на добову кількість сечі у 1,5 літри). Ця границя є також прийнятною, хоча й заниженою, адже 10-15% здорових людей мають більші значення екскреції, включно до 150 мг/добу.

Із сечею виводяться різні види білків. Узагальнено: близько 20% білків сечі мають невелику масу, яка відповідає імуноглобулінам, 40% ‒ це альбумін, і ще 40% ‒ протеїни Тамма-Хорсфла. Крім того, із сечею у відчутних кількостях виділяється трансферин. Кількість інших білків у сечі менша за долі відсотку.

  1. Історія вивчення білку у сечі
  2. Механізм потрапляння білку в сечу
  3. Види протеїнурії та хвороби, при яких збільшується кількість білку у сечі
  4. Способи визначення кількості білку у сечі
  5. Додаткові дослідження при збільшеному вмісті білку у сечі

Історія вивчення білку у сечі

Цей аналіз має напрочуд довгу історію, яка розпочинається із зауваження Гіппократа: “якщо піна з’являється на поверхні сечі, то це вказує на хворобу нирок”. Звісно, що поява піни свідчить про високий вміст білків, які є поверхнево-активними речовинами.

Одну з першу спроб науково встановити зв’язок між властивостями сечі та хворобами нирок зробив Деккерз (Dekkers) з Нідерландів в другій половині XVII сторіччя. Він запропонував теорію, за якою причиною хвороб є втрата корисних речовин із сечею. За результатами дослідження декількох зразків сечі він повідомляв, що “вона мала солодкий смак і після кип’ятіння із оцтової кислотою з’являвся осад, а маслянистий шар спливав на поверхню”. Шкода, але видатний голландець не зробив аналогічних досліджень сечі у інших пацієнтів, і тому не помітив очевидний зв’язок між протеїнурією, глікозурією та станом виснаження.

Детальний клінічний опис хворих на важку протеїнурію з утворенням набряків надав Теодор Цвінґер ІІІ з Базеля на початку XVIII сторіччя, втім він не проводив хімічних досліджень сечі і не встановив зв’язків між станом нирок та хворобою. Це зробив Доменіко Котужно (Cotugno) з Неаполя майже за 50 років по тому. Він перший описав альбумінурію в сечі при нефротичному синдромі. Лікар Котужно виконував тест з оцтовою кислотою та нагріванням для виявлення альбуміну в сечі, із метою встановити ефективність лікування сечогінними засобами. Також він застосовував цей тест для пошуку білку у рідині набряків (транссудаті) та у плазмі крові.

Нарешті, на початку ХІХ століття зв’язок між протеїнурією, захворюванням нирок та клінічними ознаками нефротичного синдрому став загальновизнаним. Джон Блэкал (John Blackall) першим систематично вивчив альбумінурію. Він використовував роботи Котужно і встановив, що звичайна сеча не повинна містити білок. Блэкал також першим помітив ліпемічний характер сироватки крові у пацієнтів із сильним набряком. Джон Босток (1773-1846) перший пов’язав протеїнурією зі зменшенням кількості білка в крові. Босток, хімік і лікар з Ліверпуля, кількісно оцінював білок в сечу і сироватці крові методами, які спиралися на зміни питомої ваги, і зазначив, що чим більша кількість білку в сечі, тим нижче його рівень крові.

Сучасний погляд на протеїнурію вперше наведено в роботі паризького лікаря Сабатьє (Sabatier), опублікованою у 1834 році. Ним запропонований наступний механізм утворення набряків: “. оскільки сироватка крові збіднюється альбуміном, вона стає більш рухливою і легше проходить крізь стінки артеріальних капілярів”.

Механізм потрапляння білку в сечу

Фільтрація плазми крові із утворенням сечі відбувається в структурах нирки, які називаються нефроном. В нефроні міститься судинний клубочок або гломерула, яка являє собою звивисті капіляри, поверхня яких має численні мікроскопічні отвори, т.з. фенестри, через які й відбувається процес фільтрації плазми крові, тобто перший етап утворення сечі. Діаметр та структура цих отворів така, що вони пропускають лише воду та деякі сполуки, які мають виводитись з організму для запобігання самоотруєнню.

Далі знаходиться тришарова базальна мембрана, яку можна уявити як сітку з тонких клітинних ниток (мікрофібрил), яка занурена в протеоглікановий матрикс ‒ напіврідку речовину, яка складається з мукополісахаридів, що приєднані до білкових молекул. Ця базальна мембрана разом із судинним клубочком та великими епітеліальними клітинами ‒ подоцитами, формують комплексний фільтраційний бар’єр, через який фільтрується кров і утворюється первинна сеча. У нормі він не пропускає клітин крові та більшу частину білків з великою молекулярною масою.

Білки з молекулярною масою менше 20000 дальтон легко проходять через стінку клубочкового капіляру. Проте, слід зауважити, що подальший шлях первинної сечі проходить через проксимальну трубочку (довгий звивистий каналець), де вони частково повертаються у кровообіг (процес, який називають реабсорбцією). Саме в канальці повністю поглинається і повертається у кров глюкоза, вода, хлорид натрію, амінокислоти та вітаміни.

Види протеїнурії та хвороби, при яких збільшується кількість білку у сечі

Залежно від походження розрізняють п’ять типів протеїнурії ‒ клубочкова (гломерулярна), тубулярна (канальцева), протеїнурія перевантаження (overflow), постуральна (ортостатична) та змішана протеїнурія. З них лише постуральна протеїнурія може спостерігатись у здорової людини, решта типів пов’язані із хворобами.

Як вже зазначалось, протеїнурія ‒ збільшення загальної кількості білків у сечі понад норму. В залежності від того, наскільки багато білку виділяється із сечею, можна припустити певні типи протеїнурії:

Рівні білку у сечі при різних типах протеїнурії (при нормі до 0,15 г/добу)

Кількість білку в сечі за добуТип протеїнурії
0,15-2,0 гЛегка гломерулопатія, тубулярна протеїнурія, протеїнурія перевантаження
2,0-4,0 гЗазвичай гломерулярна протеїнурія
Більше 4,0 гЗавжди гломерулярна протеїнурія

Найпоширенішою причиною патологічної протеїнурії є захворювання нирок, які вражають судинний клубочок або гломерулу. Тому такий вид протеїнурії одержав назву гломерулярної. Уражені клубочки змінюють свою проникність для білків великої маси, що призводить до втрати із сечею альбуміну та імуноглобулінів. Гломерулярна протеїнурія може призвести до великих втрат білка; його екскреція з сечею у кількостях більших за 2 г на добу вказує саме на цю форму хвороби.

Причиною виникнення гломерулярної протеїнурії є гломерулонефрит. Насправді, гломерулонефрит ‒ це назва, яка об’єднує різні хвороби, що уражають судинний клубочок нирки. Причиною гломерулонефриту можуть бути інфекції, викликані мікробами (переважно стрептококами) або вірусами. Значне розповсюдження має гломерулонефрит у хворих на цукровий діабет (діабетична нефропатія) та у гіпертоніків. Крім того існує гломерулонефрит автоімунного походження.

Тубулярна протеїнурія виникає внаслідок хвороб, які заважають процесу реабсорбції (повернення у кровообіг) компонентів первинної сечі, який відбувається в проксимальних канальцях (тубулах). Цей вид протеїнурії характеризується помірними втратами білку із сечею, переважно не більше 2 г/добу, оскільки більша частина білкових молекул фільтрується до потрапляння у канальці ‒ в гломерулі (судинному клубочку).

До розповсюджених причин тубулярної протеїнурії належить гіпертонічна нефропатія, спричинена порушенням кровопостачання нирок та різними ураженнями тканин нирки. Крім того, широко вживані препарати групи нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) також здатні спричинити цей розлад.

Причиною протеїнурії перевантаження є синтез організмом значних кількостей низькомолекулярних білків. Їхня концентрація зростає до такого рівня, що канальці не здатні ефективно повертати їх у кровообіг (здійснювати реабсорбцію) і вони надходять у сечу. Найчастіше до появи протеїнурії перевантаження призводить перевиробництво імуноглобулінів, яке виникає при множинній мієломі (ракове захворювання, яке проявляється неконтрольованим діленням плазматичних клітин кісткового мозку).

Змішаний тип протеїнурії виникає при гломерулонефриті. Його причиною є надходження значних кількостей альбуміну (внаслідок ураження гломерули) в канальці, де він зменшує реабсорбцію низькомолекулярних білків, що характерно для тубулярної протеїнурії. Таким чином, у випадку змішаного типу протеїнурії наявні ознаки одночасно гломерулярної та тубулярної патології.

Постуральна (ортостатична) протеїнурія спостерігається у здорових осіб. Під ортостатичною протеїнурією мається на увазі збільшення надходження білку в сечу при зміні положення тіла, яке спостерігають переважно в підлітковому віці. Є відомості, що ортостатична протеїнурія супроводжується змінами у тканинах нирок, отже її доброякісність та нешкідливість можливо буде заперечена у результаті подальших досліджень.

Крім умовно доброякісної ортостатичної протеїнурії діагностується т.з. функціональна протеїнурія, яка не пов’язана із змінами в тканинах нирок. Серед її причин: емоційний стрес, лихоманка, значне фізичне навантаження, переохолодження та серцева недостатність. Після усунення первинної причини, наприклад припинення лихоманки, рівень білку у сечі повертається в норму.

Способи визначення кількості білку у сечі

Для напівкількісного швидкого визначення кількості білку у сечі у більшості ситуацій використовуються тестові стрічки. При відсутності білку колір тестової панелі є жовтим. Білки, наявні у сечі, реагують з системою буфер-барвник і змінюють колір панелі у різні відтінки зеленого. Результати оцінюються як негативні (білку менше ніж 100 мг/л), сліди (100-200 мг/л), 1+ (300 мг/л), 2+ (1000 мг/л), 3+ (3000 мг/л) або 4+ (10000 мг/л). Цей спосіб переважно виявляє альбумін; він менш чутливий до глобулінів.

Перевагою використання стрічки є простота та доступність, недоліком ‒ невелика точність. Причиною помилкових позитивних результатів визначення білку в сечі із застосуванням тестової стрічки:

  • лужна реакція сечі (рН більш ніж 7,5);
  • занадто тривале перебування стрічки у сечі;
  • вимірювання в концентрованій сечі;
  • велика кількість еритроцитів у сечі (гематурія);
  • наявність гною, сперми чи вагінальних виділень у сечі;
  • присутність в сечі пеніциліну або сульфаніламідів.

Причиною помилкових негативних результатів є:

  • вимірювання в розведеній сечі;
  • у випадку наявності в сечі низькомолекулярних білків (не альбуміну).

Решта методів виконуються в умовах лабораторії. Коротка довідка про розповсюдженні лабораторні способи визначення вмісту загального білку:

Тест з використанням сульфосаліцилової кислоти дозволяє якісно та надійно контролювати рівень протеїнурії. Перевагою цього тесту є його чутливість до широкого спектру білків, у тому числі й низькомолекулярних. Цей метод вимагає лише декількох мілілітрів свіжої сечі. Після реакції із сульфосаліциловою кислотою утворюється мутність, рівень якої вимірюють апаратно. Помилкові результати спричинюються вживанням пацієнтом пеніциліну, сульфаніламідів та рентгенографічних барвників. Помилково-негативний результат виникає з лужною сечею або розбавленим зразком.

Серед методів, які використовуються в автоматизованих аналізаторах, зустрічаються колориметричні, турбідиметричні, електрофоретичні та імунологічні. Всі вони мають свої недоліки та переваги. З колориметрічних методів біуретовий (Biuret) має низьку чутливість, метод Coomassie Brilliant Blue (кумассі брильянтовий синій) має замалий лінійний діапазон. Активно застосовують колориметрію із використанням барвника пірогалолового червоного який разом із молібдатами формує червоний комплекс. В присутності білку утворюється синьо-пурпуровий комплекс, поглинання якого прямо пропорційно концентрації білка у зразку.

Додаткові дослідження при збільшеному вмісті білку у сечі

Результати вимірювання рівня білку у сечі, одержані із використанням тестової стрічки або сульфосаліциловою кислотою, погано відзеркалюють реальну їхню кількість. Пацієнти із стійкою протеїнурією повинні проводити кількісний аналіз білку в сечі за допомогою добового зразку.

Збирання добового зразку проводиться так: перша ранішня порція зливається в унітаз, а всі наступні, разом із ранішньою сечею наступного дня збираються у ємність відповідного об’єму (не менше 2 літрів). Після доливання останньої порції сечі (ранком наступного для після початку збирання) вся зібрана сеча ретельно перемішується, її об’єм записується, відливається до 50 мл і направляється в лабораторію на дослідження, разом із інформацією про її загальну кількість.

Для контролю якості збирання в зразку сечі слід виміряти рівень креатиніну. Справа у тому, що креатинін виділяється пропорційно м’язової масі, і його кількість, яка виводиться із сечею залишається відносно постійною. Молодь та чоловіки середнього віку виділяють від 16 до 26 мг креатиніну на кілограм ваги в день, а жінки втрачають від 12 до 24 мг/кг креатинину в добу. У пацієнтів із виснаженням та літніх осіб екскреція (виділення) креатиніну може бути меншим.

Альтернативою збиранню добового зразку сечі є визначення співвідношення білку у сечі до креатиніну у сечі, яке встановлюється у звичайному зразку. Дослідами доведена ефективність такого визначення і його відповідність аналізу добової сечі при деяких захворюваннях, включаючи цукровий діабет, прееклампсію та ревматичні захворювання. Нові експерименти свідчать, що співвідношення білку до креатиніну у сечі є більш точним показником протеїнурії, ніж аналіз добового зразку. Це співвідношення приблизно таке саме, як й кількість грамів білку, що виділяється з сечею за добу. Наприклад, співвідношення менше 0,2 дорівнює 0,2 г білку на добу і вважається межею норми, а співвідношення 3,5 еквівалентно екскреції 3,5 г білка на 24 години і вважається важкою протеїнурією.

Після виявлення протеїнурії слід провести мікроскопічне дослідження осаду сечі. Разом вони можуть свідчити про різні розлади:

  • Жирові краплини та тільця ‒ нефротичний синдром (вміст білку має становити більше 3,5 г в добовій порції сечі);
  • Лейкоцити або зліпок лейкоцитів з бактеріями ‒ інфекції сечовивідних шляхів;
  • Зліпок лейкоцитів без бактерій ‒ ураження інтерстиціальної тканини нирок;
  • Незмінені еритроцити ‒ пошкодження сечовивідних шляхів у нижній частині;
  • Змінені еритроцити ‒ ураження верхньої частини сечовивідних шляхів;
  • Зліплені еритроцити ‒ ураження гломерул;
  • Воскоподібні, епіталіальні та зернисті циліндри ‒ хронічні хвороби нирок;
  • Еозинофіли ‒ гострий нефрит, викликаний інтоксикацією (наприклад медикаментом);
  • Гіліанові циліндри ‒ хвороби нирок відсутні, пацієнт зневоднений.

Мікроскопічна гематурія не призводить до збільшення рівня білку в сечі, на відміну від макроскопічної. Крім того, наявність змінених еритроцитів може свідчити про клітинний інсульт та, відповідно, захворювання клубочків (гломерул).

Розшифрувати значення білку в комплексі із іншими показниками, що входять у загальний клінічний аналіз сечі можна за допомогою програми автоматичного розшифрування.

Загальний білок в добовій сечі (добова протеінурія, Total Protein Urine Test)

Напередодні дослідження необхідно виключити підвищені психоемоційні та фізичні навантаження (спортивні тренування), прийом алкоголю. Перша ранкова порція сечі утилізується, всі наступні порції (до наступного ранку) зби-раються у чисту ємність достатнього об’єму (зберігання сечі під час збору при темпе-ратурі +2…+8 С), після закінчення збору перемішати отриманий матеріал, виміряти та зафіксувати об’єм (добовий діурез, мл), відлити невелику кількість в контейнер для сечі, який транспортується до лабораторії.

Фотометричний з пірагололовим червоним / біохімічний аналізатор AU5810 (Beckman Coulte, США)

Клінічне значення, діагностичні особливості:

Білки, що виводяться із сечею, представляють собою малу частину білків, що фільтруються у ниркових клубочках. Основна їх частина (98%) всмоктується назад (реабсорбується) у проксимальних канальцях нирок.

Невелика кількість білка в сечі (фізіологічна протеїнурія) може бути і у здорових людей, але виділення білка із сечею не перевищує в нормі 0,080 г/добу у спокої та 0,250 г/добу при інтенсивних фізичних навантаженнях, після довгої ходьби (маршева протеїнурія). Екскреція білка може посилюватися у здорових людей при сильних емоційних переживаннях, переохолодженні. У нормі через мембрану ниркових клубочків переважна більшість білків не проходить, що пояснюється великим розміром білкових молекул, і навіть їх зарядом і будовою.

Низькомолекулярні білки, що потрапили в первинний фільтрат, повністю реабсорбуються в проксимальних канальцях. При мінімальних ушкодженнях у клубочках нирок спостерігається, насамперед, втрата низькомолекулярних білків (переважно альбуміну), тому за великої втрати білка часто розвивається гіпоальбумінемія (зниження альбуміну). При більш виражених патологічних змінах у сечу потрапляють і більші білкові молекули. Епітелій канальців нирок фізіологічно секретує деяку кількість білка (білок Тамм-Хорсфалла). Частина білків сечі може надходити з сечостатевого тракту.

Протеїнурія (поява в сечі білка у підвищеній кількості) може бути навантажувальною преренальною (пов’язаною зі збільшенням концентрації білків у плазмі при розпаді тканин або парапротеїнемії), ренальною (обумовленою патологією нирок) та постренальною (пов’язаною з патологією сечовивідних шляхів). Збільшена втрата білка із сечею є частим неспецифічним симптомом патології нирок. За механізмами виникнення ренальної протеїнурії розрізняють клубочкову та канальцеву протеїнурію.

Клубочкова протеїнурія пов’язана з патологічною зміною бар’єрної функції мембран ниркових клубочків. Масивна втрата білка із сечею (>3 г на добу) завжди пов’язана з клубочковою протеїнурією.

Канальцева протеїнурія обумовлена ​​порушенням реабсорбції білка при патології проксимальних канальців. Вміст білків у сечі різко підвищується при інфекціях, запаленні або пухлинах сечостатевого тракту (сечоводи, сечовий міхур, сечівник). Функціонально стан підвищеної втрати білка із сечею у хворого зі здоровими нирками може викликатися гемодинамічним стресом, зумовленим високою температурою, застійною серцевою недостатністю, охолодженням або гострими захворюваннями внутрішніх органів. Ця протеїнурія зникає після усунення причини, що її викликала.

Оцінку протеїнурії шляхом розрахунку добового виділення білка із сечею застосовують для діагностики чи контролю патології нирок. Для тесту потрібно збирання сечі протягом 24 годин.

Інтерпретація результатів:

Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

Одиниці виміру: Загальний білок в сечі, концентрація – г/л (грам на літр) Загальний білок, добова екскреція – г/добу (грам на добу)

Межі визначення: 0.01 – 40 г/л.

Результат дослідження надається в кількісному форматі.

Результати дослідження надаються у вигляді двох показників:

  • Загальний білок в сечі (концентрація);
  • Загальний білок, добова екскреція (розрахунок шляхом помноження концентрації на вказаний об’єм (діурез) сечі, що зібрана протягом 24 годин, в літрах).

Загальний білок в сечі (концентрація) – референсні значення не надаються. Клінічна інтерпретація проводиться за рівнем добової екскреції загального білку.

Підвищення рівня:

  • Нефротичний синдром.
  • Гломерулонефрити.
  • Діабетична нефропатія.
  • Поразка ниркових канальців.
  • Інфекції, запальні захворювання сечових шляхів.
  • Мієлома.
  • Мієлопроліферативні та лімфопроліферативні розлади.
  • Гематурія.
  • Застійна серцева недостатність.
  • Пухлини сечових шляхів.
  • Фізична напруга (до 250 мг на добу).

Зниження рівня: Особливого клінічного значення не має.

Інтерферуючі фактори

Лікарські препарати, що знижують рівень загального білку у сечі: інгібітори ангіотензин-перетворюючого фементу (АПФ). Лікарські препарати, що підвищують рівень загального білку у сечі: нестероїдні протизапальні препарати.

Літературні джерела:

  • Evans T. R. J. et al. Urine protein: creatinine ratio vs 24-hour urine protein for proteinuria management: analysis from the phase 3 REFLECT study of lenvatinib vs sorafenib in hepatocellular carcinoma //British journal of cancer. – 2019. – Т. 121. – №. 3.

Навіщо хочуть здати аналіз сечі на білок (Дніпро, Полтава, Чернігів, Черкаси, Умань, Кривий Ріг, Біла Церква та в багатьох інших містах нашої країни)? Тому що цей показник дає інформацію, наскільки якісно нирки виконують свою функцію та виступають у ролі фільтрів. Якщо все добре, то білок у сечі зовсім не виявляється, а якщо він і є, то у дуже малій кількості й не повинен перевищувати 0,33 г/л. Якщо білок потрапляє у сечу і перевищує показники, то це називається протеїнурією. Цей симптом буває фізіологічним та патологічним. Перший виникає внаслідок великих фізичних навантажень, вагітності, стресових ситуацій, переохолодження. Другий – внаслідок запальних процесів у нирках.

Білок в сечі: норма у чоловіків і жінок

Згідно всіх стандартів, для лабораторного дослідження необхідно використовувати виключно ранішню сечу, тому що вона вважається більш концентрованою, а також по ній простіше помітити та виявити відхилення від норми. Діагностика показує, скільки в одній порції знаходиться білка. Нормою вважається до 0,033 г/л. Якщо виявляються будь-які відхилення, у такому випадку збирається біоматеріал протягом доби, після чого повторно проводиться аналіз. Якщо загального білка багато, то призначається додаткова діагностика, тому що це – відхилення.

Білок в сечі, норма у жінок і чоловіків – коли результати тестування показують, що він повністю відсутній. Однак, як трохи вище писали, в деяких випадках він все-таки може бути, але не перевищувати 0,033 г/л. Саме цей рівень вказує на здорові нирки і на те, що вони повністю справляються зі своїми «обов’язками».

Допустима норма білка в сечі: підготовка до процедури

Нерідко поява білку може говорити про те, що пацієнт погано підготувався до здачі аналізу, внаслідок чого результат може бути хибним. Для того, щоб не нервувати і знати точно, що все в нормі, слід правильно підготуватись:

  • не приймати препаратів, які мають сечогінну функцію, та не вживати фрукти й овочі, які змінюють колір сечі;
  • перед самою здачею сечі необхідно ретельно вимити інтимний орган для того, щоб не потрапили зайві мікроби. Жінкам не рекомендується під час критичних днів здавати аналіз, тому що може потрапити кров;
  • щоб кількісне визначення білка в сечі було точним, біоматеріали здаються обов’язково ранішні – тоді вони максимально інформативні для дослідження, а також вони більш концентровані, ніж ті, що можуть бути протягом дня;
  • збирають середню сечу: у спеціальний контейнер (приблизно 50 мл) потрібно зібрати не весь біоматеріал, а починаючи з середини сечовипускання;
  • бажано ще теплі біологічні матеріали доставити до лабораторії для аналізування, так як бувають такі випадки, що холодна сеча може не визначити всі необхідні показники.

Перевищення норми загального білка говорить про наявність патології нирок, і чим вище цей показник, тим серйозніша патологія може бути.

Чому показує аналіз сечі підвищений білок?

Іноді у сечу потрапляють молекули білка, і якщо не мають місце патологічні випадки, то це не означає наявність патології і найближчим часом зникає само по собі. Причиною таких випадків можна вважати великі фізичні навантаження, захворювання верхніх дихальних шляхів, переохолодження та підвищена температура тіла.

А якщо високий білок в сечі – прояв патології, то це може свідчити про такі захворювання, як амілоїдоз нирок, гломерулонефрит, пієлонефрит, автоімунні захворювання, серцево-судинні порушення, цукровий діабет, прееклампсія та отруєння. В деяких випадках це може бути побічна дія того чи іншого медичного препарату.