Виноград: посадка і догляд, вирощування в саду

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 11 лютого 2019 Перша редакція: 11 березня 2016 🕒 30 хвилин 👀 88202 рази 💬 16 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за виноградом
• Ліана виноград – опис
• Посадка винограду
  • Коли садити виноград
  • Посадка винограду навесні
  • Посадка винограду восени
  • Догляд за виноградом навесні
  • Догляд за виноградом улітку
  • Догляд за виноградом восени
  • Обробка винограду
  • Полив винограду
  • Підживлення винограду
  • Підв’язування винограду
  • Коли обрізувати виноград
  • Обрізування винограду навесні
  • Обрізування винограду влітку
  • Обрізування винограду восени
  • Як розмножувати виноград
  • Розмноження винограду живцями
  • Розмноження винограду щепленням
  • Розмноження винограду відсадками

  Виноград культурний (лат. Vitis vinifera) – представник виду чагарникових багаторічних ліан роду Виноград родини Виноградні, зростає в районах із субтропічним і помірним кліматом і широко культивований у різних країнах усіх континентів. У природі цей вид не зустрічається. Він походить від дикорослого винограду лісового, що зростав по північному узбережжі Середземного моря до південного узбережжя Каспійського моря. Виноград – одна з перших рослин, яку почало культивувати людство.

  Докази давнини культури можна виявити на фресках і барельєфах у гробницях єгипетських фараонів. Наявні письмові документи переконливо свідчать, що людина обробляла виноград як мінімум 7 тисяч років тому, і вже тоді з нього готували вино. Виноградарство процвітало чотири тисячі років тому в Межиріччі – в Ассирії і Вавилоні. Вирощували виноград і стародавні греки, жваво торгуючи вином із нього з Центральною Азією та Індією. На території України вирощування винограду почалося ще за часів Київської Русі, про що є письмові згадки – так, у «Літопису Никона» (1151 р.) читаємо: «Берендеї і чорні клобуці волості позжаша і винограда посікоша». Сьогодні виноград так само затребуваний, як і тисячі років тому.

  Його плоди вживають в їжу в свіжому вигляді, з них роблять родзинки, сік, варення, маринади, компоти, оцет і, звичайно, вино. З кісточок вичавлюють олію, яка є цінною сировиною для фармакологічної та косметичної промисловості. Листя винограду використовують для приготування голубців, долми та інших страв.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за виноградом

  • Посадка: із кінця березня до кінця травня садять здеревілі саджанці, з середини травня до кінця червня – зелені, вегетуючі. У теплих районах можна садити виноград і восени.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло. Найкраще місце – ділянка в середній частині схилу з південного, західного або південно-західного боку.
  • Ґрунт: піщаний, супіщаний, суглинний, глинистий, а найкраще – змішаний, наприклад, суміш намулу з глиною, камінням і органікою.
  • Полив: навесні, відразу після зняття укриття. Витрата на один на кущ – 4 відра води з розмішаною в них півлітровою банкою золи. Наступне поливання – за тиждень до початку цвітіння, третє – після цвітіння. Коли ягоди почнуть забарвлюватися, полив припиняють, але за тиждень до укриття проводять підзимній полив.
  • Підживлення: унесених у посадкову яму добрив вистачить на 3-4 роки. На початку п’ятого сезону напровесні в пристовбурні кола винограду вносять повне мінеральне добриво, а за тиждень-півтора до цвітіння – рідкі органічні добрива (розчин курячого посліду або коров’яку з додаванням фосфатів і калійного добрива). На початку дозрівання ягід ґрунт удобрюють калійно-фосфорним комплексом. Можна підживлювати виноград також по листю, причому як основними добривами, так і розчинами мікроелементів, яких бракує рослині.
  • Обрізування: тільки восени.
  • Підв’язування: обов’язкове.
  • Розмноження: відсадками, щепленням, живцями, набагато рідше – насінням.
  • Шкідники: виноградна блішка, виноградна мінуюча міль, виноградна подушечниця, виноградний комарик, довгоносики сірий і чорний бурякові та великий люцерновий, златка, шашіль пахучий, виноградний павутинний, виноградний повстяний і європейський червоний кліщі, виноградний свербун, виноградна, дворічна та гронова листовійки, оси, трипси виноградні, червці борошнисті та Комстока, цикади та філоксери.
  • Хвороби: альтернаріоз, бактеріальний рак, апоплексія, вертицильоз, арміляріоз, біла, чорна, кисла й коренева гнилі, диплодіоз, різного роду некрози, фузаріоз, пеніцильоз, бактеріоз, церкоспоріоз, хлороз, ескоріоз (чорна плямистість, або відмирання пагонів, або фомопсис), оїдіум (або борошниста роса винограду), мілдью (або пероноспороз винограду), антракноз.

  Ліана виноград – опис

  В умовах півдня виноград досягає довжини 30-40 м, але в середній смузі ліана виростає тільки до трьох метрів. Гілка винограду прикріплюється до опори за допомогою вусів. На старих стовбурах кора глибоко-борозниста, з коричневою корою, що відділяється, молоді пагони – червонуваті або жовтуваті. Листя у рослини черешкове, чергове, цілісне, складається з трьох або п’яти лопатей. Двостатеві, дрібні квітки зеленуватого відтінку зібрані в щільну або пухку волоть. Цвітіння винограду починається в травні або червні, а плодоношення – в серпні або вересні, хоча деякі сорти достигають тільки в жовтні. Соковиті плоди з насінням у кількості від одного до чотирьох або взагалі без насіння зібрані в грона різних форм. Колір плодів може бути жовтим, зеленим, рожевим, чорно-фіолетовим або темно-червоним. Зазвичай плоди вкриті восковидним нальотом. Виноград довгожитель: він може досягати віку від 130 до 150 років.

  Посадка винограду

  Коли садити виноград

  Виноград садять як навесні, з кінця березня до кінця червня, так і восени. З кінця березня до середини травня садять здеревілі саджанці, а зелені, вегетуючі, садять пізніше, з середини травня до кінця червня. У продаж саджанці надходять зазвичай восени, і не варто тримати їх до весни, оскільки вони можуть запліснявіти, засохнути, їх можуть з’їсти миші. Тому посадка винограду восени цілком виправдана, тим більше, що саджанці прекрасно приживаються, якщо ви виконаєте посадку відповідно до вимог агротехніки та придбаєте здоровий посадковий матеріал: зріз кореня має бути білим, а не бурим, однорічним, добре визрілі пагони мусять бути яскраво-зеленими на зрізі, вічка не повинні опадати від дотику. Перевірте також, щоб саджанці не були пересушеними.

  Важливою умовою для успішної адаптації саджанців у ґрунті є їхня передпосадкова підготовка. Перед висадкою в ґрунт коріння саджанця протягом 12-24 годин тримають у чистій воді, однорічний пагін обрізають на висоті 3-4 вічок, коріння на верхніх вузлах обрізають, а на нижніх лише злегка вкорочують.

  Висаджують саджанці винограду з південного, західного або південно-західного боку будівель, оскільки виноградові для розвитку необхідні тепло і світло. Найкращим місцем для вирощування винограду вважається середня частина схилу, оскільки в нижній частині його можуть пошкоджувати заморозки. Не висаджуйте виноград ближче ніж за 5-6 м від дерев.

  Посадка винограду навесні

  Якщо ви садите виноград у чорнозем або глину, то яма для нього повинна бути розміром 80х80х80 см, а якщо вам доводиться вирощувати виноград у піщаному ґрунті, то глибина ями має бути не менше метра, і копають її з осені, щоб за зиму ґрунт устоявся. Глибока посадка дозволить саджанцеві швидше вкоренитись і захистить його коріння від промерзання. На дно ями висипають шар щебеню завтовшки 10-15 см, потім встромлюють у нього пластикову трубу діаметром 5 см за 10 см від стінки ями. Висота труби мусить бути такою, щоб вона виступала над поверхнею на 10-15 см. Далі на дно насипають шар чорнозему завтовшки 15 см, згори на нього 150 г калійного добрива (сірчанокислого калію, калімагнезії або сульфату калію), 200 г суперфосфату і розподіляють це все по дну рівномірно. Якщо ви прихильник натуральних підживлень, замініть мінеральні добрива трилітровою банкою золи. На шар добрив знову насипають шар родючої землі такої ж товщини, розрівнюють його, а зверху знову насипають шар добрив у тих же кількостях. Завершує цю листкову подушку родючий ґрунт. Як тільки ви внесли останній шар, утрамбуйте подушку, вилийте в яму 5-6 відер води і залиште до весни.

  Навесні, беручись до посадки саджанця, насипте по центру ями горбик родючої землі. Перед тим, як посадити виноград, коріння саджанця опускають у бовтанку, приготовану за таким рецептом: у 10 л води розчиняють чайну ложку гумату, потім додають у розчин стільки глини, щоб вийшла рідина консистенції магазинної сметани. Після обробки коренів бовтанкою саджанець опускають в яму, розташовують його на пагорбі бруньками на північ, а кореневою п’ятою на південь, розправляють коріння і присипають його шаром живильного ґрунту завтовшки 10 см. Потім внесіть у чорнозем пісок із розрахунку 1:1 і заповніть яму вщерть цією ґрунтосумішшю. Ущільніть ґрунт навколо саджанця, закрийте поверхню ями чорною садовою плівкою, прорізавши отвір для труби і саджанця, і попервах надіньте на саджанець 5-6-літрову пластикову пляшку з обрізаною шийкою. Подальший полив здійснюйте через дренажний отвір (укопану пластикову трубу).

  Ми розповіли вам про посадку укороченого виноградного саджанця. Саджанець довше 25 см висаджують точно так само, але під нахилом.

  Посадка винограду восени

  Осінню посадку винограду здійснюють із початку жовтня до замерзання ґрунту за тим самим принципом і тією самою схемою, що і весняну. Єдина різниця в тому, що перед настанням зими молоду рослину високо підгортають землею, вкривають хвоєю, а пристовбурні кола застеляють тирсою або торфом. Не саджайте виноград у щойно приготовану яму, дайте землі встоятися бодай 2-3 тижні: при осіданні ґрунт не тільки потягне саджанець за собою в глибину, а й порве його коріння.

  Деякі садівники стверджують, що зовсім не обов’язково копати під саджанець яму, закладати в неї дренажний шар і вистилати на її дні подушку з поживного ґрунту та добрив. Мовляв, досить зробити в землі ломом отвір завглибшки півметра і розширити його, розгойдуючи інструмент, до 10-12 см у діаметрі, а потім опустити в отвір саджанець. Імовірно, можна і так садити виноград, однак ніхто з моїх знайомих не ризикнув скористатися таким способом, тому не можу вам його порекомендувати. Якщо вам не шкода посадкового матеріалу, ризикніть скористатися цим спрощеним способом і напишіть нам, що у вас вийшло.

  Догляд за виноградом

  Догляд за виноградом навесні

  Посадка і догляд за виноградом – справа багатотрудна, але цікава і вдячна, і головним порадником для вас із часом стане ваш досвід. А ті, хто тільки починає вирощувати виноград, може поки що скористатися нашим досвідом і нашими порадами.

  Зимове укриття з виноградних кущів знімають, коли температура повітря перевищить -5 ºC. Якщо ви побоюєтеся того, що морози повернуться, не відкривайте виноград повністю, а влаштуйте в укритті вентиляційні отвори. Потім, коли небезпека мине і почнуть проростати бруньки, укриття можна буде зняти повністю. Захищає відкриту лозу від заморозків розчин Епіну в холодній воді. Обробку кущів розчином проводять за добу-дві до похолодання, захисна дія Епіну триває до десяти днів.

  Якщо навколо куща стоїть вода, вичерпайте її або зробіть канавки, по яких вона піде. Щоб не було застою води, надалі висаджуйте виноград на схилі або насипайте для нього горбок. Проведіть санітарне обрізування зламаних або підмерзлих пагонів і підв’яжіть лозу на нижній дріт у вертикальному або похилому положенні. Огляньте кущі, і за необхідності проведіть лікування винограду від виявлених захворювань. Якщо рослина здорова, проведіть профілактичну обробку від шкідників і хвороб Нітрафеном, для чого розчиніть у 10 л води 200 г препарату.

  Весна – найкращий час для щеплення винограду, і взятися до розмноження цим способом потрібно перед початком сокоруху. Водночас у ґрунт вносять комплексні добрива, що не містять мікроелементів – Нітрофоску або Кеміру, після чого ґрунт навколо рослин перекопують і поливають із метою підвищення температури в шарах землі, де розташовується коренева система винограду.

  Навесні висаджують у ґрунт нові саджанці і починають їх формування: кілька разів виламують непотрібні пагони, доки потрібні відростуть до 40 см. Видаляють також зайві бруньки і кореневу парость. Коли на пагонах розвинеться по дві пари листків, молоді кущі винограду обприскують фунгіцидом. На початку травня нові пагони підв’язують до шпалери, кущі за 10 днів до початку цвітіння підживлюють комплексним добривом, а як тільки з’являться суцвіття, їхню кількість нормують, щоб не перевантажувати кущ.

  Догляд за виноградом улітку

  Догляд за виноградом у літню пору полягає передусім у регулярному прищипуванні лози, щоб вона не витягувалася вище 170 см. До середини літа проводять два підживлення винограду. Необхідно своєчасно видаляти паростки, утворені лозою, щоб живлення йшло сформованим паросткам і витрачалося на дозрівання ягід. У середині липня видаліть усе листя, яке перекриває доступ світла до плодів.

  Щодня оглядайте виноградні кущі на предмет появи захворювань або комах-шкідників, а в якості профілактики на початку літа проведіть обробку кущів Ридомілом від захворювання міллю, додавши в розчин, зроблений за інструкцією, дозу Фуфанону, що знищує павутинних кліщів. Обидва розчини готують окремо і тільки потім змішують. На початку липня проводять повторну обробку винограду цими препаратами.

  Догляд за виноградом восени

  Як доглядати за виноградом після збору врожаю? Головна мета догляду за виноградом восени – підготовка до зимівлі. Виноград після збору врожаю, віддавши всі сили на плодоношення, слабшає, тому потребує підживлення органічними добривами, змішаними із золою, та обробки від шкідників і хвороботворних мікроорганізмів, які можуть завдати серйозної шкоди втомленій рослині. Найважливішим пунктом догляду є осіннє формування винограду, але перед тим, як обрізати виноград, дочекайтеся, щоб із нього опало все листя. Однак не слід зволікати з обрізуванням до настання морозів, інакше деревина стане крихкою, і ви можете дуже нашкодити рослині.

  Сорти винограду зі слабкою морозостійкістю слід на зиму захищати від холодів. Захисту також потребує виноград, вирощений у регіонах із холодними зимами. Для цієї мети основи кущів високо підгортають землею, а лози обрізають так, щоб їх можна було пригнути до землі. Вкривають виноград ялиновим гіллям, а в разі сильних морозів додатково накидають на ялинове гілля сніговий замет.

  Обробка винограду

  Поширена помилкова думка, що лікарські препарати лікують заражені хворобою ділянки і рослини, але насправді це не так. Вони можуть врятувати від інфекції ще здорові тканини, адже хімпрепарати знищують збудників інфекції, а здатності відновлювати хворі рослини вони не мають. Ось чому така важлива профілактична обробка винограду, котра знищує ймовірну загрозу на ще здорових рослинах. Навесні, коли зелені пагони відростуть до 10 см, обробіть лозу тривідсотковою бордоською рідиною, одновідсотковою колоїдною сіркою або хлорокисом міді – це зміцнить імунітет рослин від повстяного кліща і літнього нашестя різних грибків. Замість перерахованих добре відомих засобів можна провести обробку винограду такими препаратами з розрахунку на 10 л види: Поліхом (80 г) або Ридоміл (50-60 г). У розчин можна додати препарат для позакореневого підживлення винограду, наприклад, Плантафол. Обробка рослин у цей час називається «по п’ятому листку».

  Наступна обробка винограду проводиться напередодні цвітіння, в крайньому разі по бутонах, але ніколи не обробляйте квітучий виноград. Для другої обробки використовують системний фунгіцид, наприклад, препарат Стробі. Після цвітіння повторіть обробку винограду системним фунгіцидом, а коли плоди досягнуть розміру гороху, проведіть обприскування кущів «весняними» засобами – бордоською рідиною, хлорокисом міді або колоїдною сіркою, а також Поліхомом або Ридомілом. Остання обробка винограду проти мілдью й оїдіуму проводиться ближче до кінця липня препаратами короткого терміну очікування, наприклад: Стробі і Тіовіт Джет або Квадріс і Тіовіт Джет, або Стробі і колоїдна сірка.

  Це лише приблизна схема проведення обробок. Для того, щоб не виникало звикання хвороботворної флори і фауни до препаратів, рекомендуємо вам щороку їх міняти.

  Полив винограду

  Перше поливання винограду проводять після остаточного зняття зимового укриття і підв’язування лози до нижньої горизонтальної направляючої шпалери. Виноград віком до трьох років поливають через вкопані труби. Витрата води на один кущ – 4 відра теплої води, в яку додають півлітра деревної золи. Вдруге виноград поливають за тиждень до цвітіння, втретє – після цвітіння. Як тільки зелені ягоди почнуть набувати властивого сортові кольору, полив припиняють, але напередодні зими, за тиждень до укриття, проводять підзимне вологозарядкове поливання винограду, яке буде четвертим за рахунком для столових сортів винограду та молодих рослин винних сортів, але єдиним за весь рік для зрілих кущів винограду винних сортів.

  Підживлення винограду

  Запасу добрив, внесених в яму при посадці, рослині вистачить на 3-4 роки. До цього терміну, як правило, кущ уже сформується і почне плодоносити, тому виникне потреба в поживних речовинах. Чим підживити виноград, щоб стимулювати його ріст і рясне плодоношення? Підгодовують виноград як органічними, так і мінеральними добривами. Основне органічне добриво винограду – гній, оскільки в ньому є всі необхідні рослині елементи. Крім гною, як добриво застосовують пташиний послід, компост, торф. Мінеральні добрива також необхідні рослині. З простих азотних добрив для підживлення винограду застосовують аміачну селітру і сечовину, з фосфорних – гранульований суперфосфат, подвійний або простий, з калійних – Екоплант, калійну сіль, хлористий або сірчанокислий калій. Зі складних мінеральних добрив найкращими для винограду є Растворін, Флоровіт, Кеміра і Майстер.

  Перше підживлення винограду сухими добривами проводиться відразу після зняття з нього укриття, і складається воно з 40 г суперфосфату, 30 г калійного добрива і 45 г азотного на один кущ. Вносять добрива в канавки навколо кущів, а згори присипають їх ґрунтом.

  Друге підживлення у вигляді водного розчину вносять за тиждень-півтора до початку цвітіння. Готують розчин, змішавши одне відро гною або курячого посліду з двома відрами води і давши складу побродити 10-12 днів у закритому посуді, після чого розбавляють його водою в 5-6 разів і додають на кожне відро готового розчину 15 г калійного добрива і 25 г суперфосфату. Для підживлення одного куща досить одного відра розчину.

  На початку дозрівання плодів виноград підживлюють фосфором і калієм з розрахунку 50 г суперфосфату і 20 г калійного добрива на кожен кущ.

  Добре реагує виноград на позакореневі підживлення, які цілком можна поєднувати з обробкою кущів фунгіцидом проти захворювання мілдью. До складу позакореневих підживлень можуть входити як основні поживні речовини (азот, фосфор і калій), так і необхідні рослині елементи – бор, цинк, молібден, мідь, кобальт або марганець. Найлегше використовувати для підживлення готові препарати Кеміра, Новоферт, Акварин або Плантафол.

  Азотні добрива, так само, як і коров’як або пташиний послід, використовують для підживлення тільки до середини літа, оскільки застосування цих добрив у більш пізні терміни може призвести до затримки дозрівання врожаю. І проявляйте помірність при плануванні підживлення, не перегодовуйте ґрунт добривами, щоб потім не панікувати через те, що виноград не плодоносить.

  Підв’язування винограду

  Підв’язування винограду до опори здійснюється з метою формування куща для зручності догляду за ним. Якщо лозу не підв’язувати, вона чіплятиметься за випадкові опори, зростання куща стане некерованим, і вам буде набагато важче збирати урожай, і якість, і кількість якого буде під питанням.

  Проводиться підв’язування винограду в два етапи:

  • ранньою весною, після зняття укриття з кущів і до того, як розпустяться бруньки, здійснюють сухе підв’язування винограду: всі гілки пригинають до нижньої горизонтальної направляючої шпалери і підв’язують їх до неї. Намагайтеся при підв’язуванні домагатися плавного вигину лози, щоб не вивести з ладу її провідну систему і не перекрити надходження живлення до вічок;
  • коли зелені пагони підуть у ріст і досягнуть 40 см, проводять зелене підв’язування: молоді пагони підв’язують під кутом, щоб вони не ламалися від вітру і рівномірно освітлювалися сонцем. Як тільки пагони досягнуть наступної горизонтальної направляючої, їх кріплять до неї. Підв’язування молодих пагонів проводять три-чотири рази за вегетаційний період. Не підв’язуйте зелених пагонів за верхнє міжвузля, намагайтеся притягти їх до дроту між другою і третьою брунькою від кінця пагона.

  Горизонтальний із нахилом спосіб підв’язування виноградних пагонів найзручніший в усіх відношеннях, хоча деякі виноградарі вважають за краще підв’язувати лозу дугою, кільцем або строго вертикально. Найкращий матеріал для підв’язування – вимочене в воді лико або спеціальний канатик із загорненого в папір дроту. Аби лоза не стиралася об дріт, до якого прив’язана, кріплення здійснюють «вісімкою», пропускаючи лико чи канат між стеблом і металом.

  Обрізування винограду

  Коли обрізувати виноград

  Виноград обрізують восени, тому що після весняного обрізування рани на лозі гояться з великими труднощами, стікаючи «сльозами». Пасока заливає вічка, від чого вони закисають і не розпускаються. Через це ви можете втратити не тільки врожай, а й усю рослину.

  Обрізування винограду навесні

  На початку весни, коли температура повітря досягне 5 ºC, при крайній необхідності проводять обережне санітарне обрізування зламаних і хворих пагонів на молодих рослинах або на посаджених восени.

  Обрізування винограду влітку

  Літнє обрізування за великим рахунком обрізуванням не є. Влітку виноград прищипують, пасинкують, карбують, на ньому виламують зайві гілки, з нього зрізують листя, затуляють плоди від сонця – всі ці процедури спрямовані на те, щоб кущ провітрювався й отримував рівномірне живлення та освітлення, що дозволить сподіватися на високий урожай ягід.

  Обрізування винограду восени

  ООсіннє обрізування краще проводити в два етапи. Як тільки ви знімете з куща всі грона, очистіть гілки від тих ланок, які відплодоносили, від кволих пагонів і вовчиків. Другий етап обрізування починається через два тижні після опадання листя. Не бійтеся, що лози, які висять на шпалері, прихопить заморозками – від ранніх морозів вони краще загартуються. Однак обрізують виноград при температурі повітря не нижче -3 ºC, поки гілки не стали крихкими.

  Обрізувати саджанці нескладно: видаліть зайві пагони, залишаючи на кущі від трьох до восьми рукавів, що ростуть під кутом від ґрунту. А ось схема обрізування дорослого куща набагато складніша:

  • у першій половині вересня видаляють молоді пагони з нижньої частини багаторічних рукавів – ті, що виросли нижче першого дроту, натягнутого на висоті 50 см від поверхні ділянки. На молодих пагонах, які виросли на рукавах вище другого дроту, натягнутого на 30 см вище за перший, видаляють усі бічні паростки і карбують верхівки, захоплюючи відрізки завдовжки до 10 % довжини пагона;
  • після падолисту виберіть на висоті двох перших дротів два добре розвинених пагони. З нижнього пагона, що виріс із зовнішньої частини рукава, сформуйте сучок заміщення – обріжте його на висоті 3-4 вічок. Другий пагін, розташований трохи вище з протилежного боку рукава, обріжте на висоті 7-12 вічок – тепер це буде плодова стрілка.

  У підсумку на кущі залишаться багаторічні штамби, що ростуть перпендикулярно до землі, і рукави з бруньками, які в наступному році дадуть нові лози і грона.

  Розмноження винограду

  Як розмножувати виноград

  Оскільки вирощений із насіння виноград рідко успадковує властивості своїх батьків, зберігаючи лише деякі їхні риси, в аматорському садівництві виноград розмножують вегетативними способами: укладенням відсадків, щепленнями або вкоріненням живців. Ці способи забезпечують збереження в потомства всього біологічного комплексу материнської рослини. Вони базуються на такій властивості винограду, як регенерація, яка забезпечує, наприклад, і заростання ран, і відновлення куща після пошкоджень від сильних морозів.

  Розмноження винограду живцями

  Живцювання винограду – найпростіший спосіб розмноження цієї культури. Для нього використовують здерев’янілі живці винограду, які заготовляють під час осіннього обрізування кущів. Нарізають живці з визрілої лози діаметром не тонше олівця з рівномірними по довжині міжвузлями і з двома-трьома вічками. Що довші чубуки, то краще вони зберігаються. Нижній зріз робиться під кутом 45º на 3-4 см нижче бруньки. Оптимальна температура зберігання у вологому середовищі від 0 до 5 ºC – для цього ідеально підходить сховище для картоплі. Не допускайте, щоб зрізані живці довго лежали на сонці. Опустіть живці на 5-10 хвилин в одновідсотковий розчин залізного купоросу, потім просушіть поверхню, загорніть живці в папір, покладіть в поліетиленовий пакет і помістіть на зберігання.

  У кінці лютого або на початку березня чубуки переходять зі стану глибокого спокою в стан спокою вимушеного, тому саме в цей час можна починати вкорінення. Дістаньте чубуки зі сховища й огляньте їх: кора повинна бути бурого кольору, без цвілі і плям, а на зрізі живець, як і вічко, повинен бути яскраво-зеленим. Замочіть придатні до вкорінення живці на кілька хвилин у блідо-рожевому розчині марганцівки, потім поставте їх для відновлення водного балансу тканин у банку, наповнену водою на висоту 5-6 см із додаванням краплини меду, і надіньте зверху на живці поліетиленовий пакет. Після того, як живці наситяться водою, зробіть на кожному з них нижній зріз безпосередньо під нижнім вузлом.

  У пластикові скляночки насипають ґрунт, що складається з рівних частин піску, перегною і торфу, потім роблять у ґрунті 5-6-сантиметрове заглиблення, насипають на його дно трохи піску для утворення подушки, потім в отвір вставляють живець, а порожнини між ним і стінками поглиблення заповнюють піском. Нижній край живця не повинен доходити до дна 5-7 см, верхня брунька має бути трохи прикрита піском, а верхній зріз обробляють садовим варом. Оптимальна температура для вкорінення живців у їхній нижній частині повинна бути 23-28 ºC, а у верхній – 15-18 ºC. Для цього протягом місяця влаштовують нижній підігрів посуду з живцями, встановивши їх на загальний піддон. Під час укорінення в міру необхідності підсохлий ґрунт поливають теплою водою, обережно розпушують, зайві пагони прищипують, а суцвіття після появи видаляють. До кінця квітня або початку травня рослини якийсь час загартовують на балконі або терасі, після чого їх можна висаджувати у відкритий ґрунт.

  Розмноження винограду щепленням

  Щеплений саджанець складається з підщепи – живця стійкого до філоксери сорту завдовжки до півметра, і прищепи – живця культурного сорту з однією брунькою. Товщина підщепи не повинна бути меншою за товщину щепи, яка, своєю чергою, не повинна бути тоншою за олівець. Живці заготовляють восени, під час обрізування – на кожному має бути не менше трьох-чотирьох вічок. Узимку їх зберігають, як було описано вище. Підщепний кущ теж готують з осені: на ньому обрізують усе зайве, залишаючи тільки лозу для щеплення, і добре вкривають на зиму. Процедуру здійснюють перед початком сокоруху, в безвітряний похмурий день, оскільки для зрощення місця щеплення необхідна вологість. Можна здійснити щеплення влітку. У червні дістаньте зі сховища заготовлені з осені живці, поновіть нижні зрізи, опустіть їх у банку з водою на дні, і як тільки наклюнуться бруньки, перемістіть банку з живцями для загартування в холодильник. За кілька днів дістаньте живці з холодильника і прищепіть їх до підщепи. Для здійснення річного щеплення підщепні кущі винограду обрізують навесні по тогорічній лозі, на яку будете робити щеплення живця. Особливістю щеплення винограду в літній час є те, що швидкість руху соку в підщепі і щепі різні – саме це і забезпечує гарне зрощення. Виберіть для проведення процедури неспекотний, але і не холодний день – температура повинна бути не нижче 15 і не вище 35 ºC.

  Зрощення відбувається за рахунок утворення між двома частинами нових клітин. Взявши щепу місцем майбутнього щеплення від себе, її обрізують відразу над верхньою брунькою, а відступивши нижче неї 4-5 см, надрізають живець із двох боків у напрямку від себе гострим клином на 2-3 см. Клин не повинен вийти увігнутим, інакше не відбудеться зрощення. Щоб живець не висох, загорніть його у вологу тканину. На підщепі зріз роблять на 4-5 см вище рівня останньої бруньки: розріз робиться вздовж більшого овалу зрізу лози. Глибина розрізу така ж, як клин живця. Всадивши клин прищепи в розріз підщепи так, щоб їхні бруньки дивилися врізнобіч, оберніть місце щеплення окулірувальною плівкою, ізоляційною стрічкою або скотчем. Коли почнеться сокорух, оберніть місце щеплення газетою або світлонепроникним матеріалом.

  Якщо ви вирішили прищепити виноград улітку, то після того, як ви вставили клин прищепи в підщепу, місце зрощення обгортають вологою тканиною, згори на неї надягають поліетиленовий пакет, закріпивши його нижче місця щеплення, а потім обгортають щільним папером, що захищає імпровізований парник від сонячних променів. Якщо на пакеті не виникає конденсату, пакет знімають, тканину зволожують, потім знову надягають на щепу пакет, закріпивши його нижче щеплення. Коли брунька щеплення розпуститься, папір знімають, пакет над щепленням обрізають і закріплюють його на живці вище місця щеплення. Коли на підщепі з’являться потужні паростки, з нього знімають пакет і вологу тканину, але перший рік щеплений саджанець потрібно берегти, оскільки щепу можна випадково відламати.

  Щоб щеплення пройшло успішно, слід знати, що:

  • в якості підщепи краще використовувати зимостійкі гібриди, стійкі до мілдью, оїдіуму і філоксери;
  • підщепу і щепу підбирають із сортів з однаковою силою зростання;
  • інструмент для різання повинен бути дуже гострим і стерильним;
  • лозу підщепи обрізають строго перпендикулярно до лінії росту.

  Розмноження винограду відсадками

  Розмножують виноград цим способом і навесні, і восени. Перед тим, як розмножувати виноград, зробіть у землі канавку завглибшки до 50 см, внесіть у неї чорнозем, змішаний із перегноєм, потім покладіть у канавку низькозростаючу однорічну лозу і засипте її землею, залишивши над поверхнею верхівку із трьома листками і точкою зростання. Полийте відсадок двома відрами води. За весняно-літній період за умови, що ґрунт над відсадком буде весь час злегка вологим, з кожного вузла з’явиться пагін, у якого буде своя коренева система. Цей спосіб найчастіше використовують, коли потрібно замінити старий кущ винограду молодим.

  Хвороби винограду

  Найголовніша проблема для виноградарів – це незліченні хвороби винограду, з якими доводиться боротися щороку. Навіть при суворому дотриманні агротехніки культури трапляються ураження рослин інфекційними та неінфекційними захворюваннями. Про ті з них, з якими доводиться мати справу найчастіше, ми розповімо детальніше:

  Антракноз – грибкова хвороба, що вражає листя, суцвіття, пагони і плоди. Проявляється антракноз бурими плямами з більш світлою облямівкою, які поступово зливаються одна з одною. Тканина в цих місцях відмирає і випадає. На пагонах з’являються темно-бурі плями, потім овальні сіро-рожеві плями, що поширюються на цілі міжвузля – в цих місцях тканина розтріскується, і виникають виразки. Суцвіття темніють і всихають, на ягодах утворюються плями.

  Заходи боротьби. Боротьбу з антракнозом ведуть із застосуванням контактних і системних фунгіцидів – бордоською сумішшю, Ридомілом, Таносом, Хорусом, Антраколом або Акробатом. Якщо у вашій місцевості антракноз часте явище, краще вирощувати сорти винограду, стійкі до цієї хвороби;

  Оїдіум – виноградна борошниста роса, яку викликає грибок. Симптоми хвороби виглядають як сірувато-білий борошнистий наліт на рослині. З розвитком хвороби листя винограду стає кучерявим, суцвіття відмирають, ягоди сохнуть або лускають. Сприяє розвитку захворювання тепла волога погода. До ураження хворобою частіше схильні сильнооблистяні кущі з поганою вентиляцією.

  Заходи боротьби. Не дозволяйте кущам заростати листям, підв’язуйте гілки, виламуйте зайві пагони, видаляйте бур’яни, проводьте обробку кущів одним із препаратів: Танос, Хорус, Стробі, Топаз, Тіовіт;

  Мілдью, або несправжня борошниста роса винограду – найбільш поширене і шкідливе грибкове захворювання рослини. Від того, що роса несправжня, вона не менш небезпечна, ніж справжня борошниста роса. Вражає захворювання всі зелені частини рослини. Перша ознака хвороби – поява на верхній стороні листя маслянистих плям. У вологу погоду на споді уражених листків утворюється світлий борошнистий наліт, на місці якого виникають некрози: уражена тканина спочатку жовтіє, потім набуває червоно-бурого відтінку, на ній з’являються відмираючі ділянки. Хворе листя опадає, оголюючи пагони, суцвіття з перебігом хвороби вкриваються білим нальотом, бутони та квітки засихають і обсипаються.

  Заходи боротьби. Збираючись вирощувати виноград, вибирайте сорти, стійкі до грибкових хвороб. Мульчуйте ґрунт під кущами, своєчасно вносьте калійно-фосфорні підживлення, видаляйте паростки, проведіть обробки винограду фунгіцидами: першу на стадії відростання молодих пагонів на 15-20 см, другу перед початком цвітіння, третю, коли ягоди стануть завбільшки як горох. Для обробки підходять препарати Стробі, Купроксат, Антракол, Танос, Хорус, Ридоміл, а також перевірені часом бордоська рідина і хлороксид міді;

  Сіра гниль вражає всі зелені частини рослини, а також однорічну деревину, зокрема і місця щеплень. Вона вкриває нальотом молоді пагони та розкриті вічка, а уражені грона, вкриті густим сірим нальотом, нагадують кашоподібні грудки. Розвивається хвороба в умовах вогкості. Коли настає суха погода, ознаки захворювання поступово зникають, але це не означає, що зникають збудники сірої гнилі.

  Заходи боротьби. Обробіть виноград тими самими фунгіцидами, що і в разі зараження оїдіумом або мілдью;

  Чорна плямистість, або відмирання пагонів, або фомопсис, або ескоріоз – захворювання, що вражає і зелені, і здерев’янілі частини винограду, викликаючи знебарвлення кори. На цих вицвілих ділянках при температурі повітря вище 10 ºC виникають пікніди грибка, і якщо вони глибоко в’їдаються в деревину, то утворюють прогнилі ділянки, спочатку послаблюючи зростання, а потім викликаючи загибель рукавів. Некрозні плями на листі оточені більш світлою і щільною, ніж тканина листка, облямівкою. Хворий листок жовтіє, виноград, уражений хворобою, перестає розвиватися, починає гнити і всихати.

  Заходи боротьби. Оскільки міцелій глибоко проникає в деревину, обробка куща фунгіцидами результату не дасть, тому боротися потрібно з плодовими тілами і спорами грибка. Для цього восени, після опадання листя й обрізування, виноград обробляють мідьвмісними препаратами (хлорокисом міді, бордоською сумішшю, Купроксатом, Хорусом). Всохлі рукави підлягають вирізанню. Навесні виноград обробляють фунгіцидами на стадії появи двох-трьох листків. Надалі обробка проти мілдью або оїдіуму збігається з обприскуванням проти чорної плямистості. Однак слід знати, що чорна плямистість – захворювання хронічне, і за один рік його не вивести, тому налаштуйтеся на довгу і серйозну боротьбу.

  Крім описаних нами хвороб, виноград може потерпіти від альтернаріозу, бактеріального раку, апоплексії, вертицилльозу, армілляріозу, білої, чорної, кислої і кореневої гнилі, диплодіозу, різного роду некрозів, фузаріозу, пеніцилльозу, бактеріозу, церкоспоріозу, хлорозу та інших хвороб, і не від кожної з них існує лікування. Однак здоровим і доглянутим рослинам хворіти доводиться набагато рідше.

  Шкідники винограду

  Серед комах у винограду теж багато ворогів. Вражають рослину такі шкідники: блощиця виноградна, виноградна мінуюча міль, виноградна подушечниця, виноградний комарик; довгоносики: сірий та чорний бурякові і великий люцерновий; златка, шашіль пахучий; виноградний павутинний, виноградний повстяний і європейський червоний кліщі, виноградний кліщ; виноградна, дворічні і гронова листовійки; оси, трипси виноградні, червці борошнисті і Комстока, цикади і філоксери. Це далеко не повний список шкідників виноградних кущів.

  Найнебезпечнішою для винограду комахою є філоксера, або виноградна попелиця, що має дві форми – листову, або галлову, і кореневу. Філоксера поширюється з посадковим матеріалом, поливною водою і вітром на відстань до 15 км. Загибель виноградних кущів викликає коренева форма філоксери, інфікуючи проколи в коренях і руйнуючи їхні тканини.

  Заходи боротьби. Боротися з філоксерою дуже важко. Раніше ґрунт обробляли фумігантами, але тепер цей спосіб не застосовують. Листову філоксеру знищують Конфідор, Золон, Актеллік і подібні до них препарати, а уникнути кореневої філоксери можна тільки вирощуючи виноград на підщепах стійких до неї сортів.

  Гусінь листовійок уражає і листя, і бутони, і плоди винограду. Іноді вони можуть погубити до 80 % урожаю, оскільки відрізняються неймовірною плодючістю і ненажерливістю.

  Заходи боротьби. Після зняття укриття з кущів обробіть кущі винограду Нітрафеном (250 г на 10 л води). Як тільки почнеться літ метеликів, проведіть обробку винограду будь-яким інсектицидом – Актелліком або Карбофосом, через два тижні проведіть повторну обробку. Коли з’явиться гусінь, виноград обприскують десятивідсотковим розчином Карбофоса або шестивідсотковим розчином Бензофосфату.

  Цикади – багатоїдні сисні шкідники, які розмножуються із вражаючою швидкістю. Вони є переносниками мікоплазмових і вірусних хвороб, від яких немає порятунку, тому боротися з цикадами необхідно, як тільки вони з’являться.

  Заходи боротьби. Як тільки помітите на винограді цикад, проведіть обробку кущів розчином Актари відповідно до інструкції.

  Кліщі – теж сисні комахи, що мешкають на споді листків. Вони проколюють листову пластину і харчуються її тканиною та соком. У місцях проколів утворюються цятки, які з часом сохнуть. За один сезон може змінитися до 12 поколінь шкідників.

  Заходи боротьби. Позбавити від кліщів виноградний кущ може обприскування рослини акарицидами – Актелліком, Фуфаноном, Неороном, Омайтом і іншими. Обробка проводиться трьома сеансами з інтервалом в тиждень або десять днів.

  Златка – виноградний оливково-зелений жучок завдовжки до 20 мм. Шкоди винограду завдає і жук, і його безнога личинка: жук деформує виноградне листя, а личинка проробляє звивисті ходи в пагонах і залишається в них на зиму. В результаті життєдіяльності златки пагони в’януть, листя сохне, ягоди дрібнішають.

  Заходи боротьби. Уражені пагони і листя видаляють, рослину обробляють Карбофосом або Актеліком. Якщо ви проводите щорічні профілактичні обробки винограду від шкідників, то златка у вашому винограднику не з’явиться, оскільки вона живе тільки на ослаблених рослинах.

  Подушечниця – малорухливий сисний паразит із родини псевдощитівок, який харчується соком рослин і переносить вірусні захворювання. Вона заселяє пагони і листя, прикріплюється до одного місця і залишається там до кінця свого життя. Подушечниця виділяє субстанцію, що захищає її від дії препаратів.

  Заходи боротьби. Навесні, до розпускання листя, обробіть виноградник Нітрафеном або Препаратом 30, а під час вегетації обприскайте кущі препаратом БІ-58. Одягніть на руку грубу рукавицю і спробуйте механічно зняти подушечниць, що присмокталися.

  Взагалі ж хвороби і шкідники винограду настільки численні, що для докладного їхнього опису, а також для опису заходів із боротьби з ними доведеться поміщати на сайті окрему статтю.

  Види і сорти винограду

  За термінами дозрівання сорти винограду поділяються на надранні, ранні, ранньо-середні, середні, середньо-пізні, пізні і дуже пізні.

  За призначенням сорти поділяються на столові, технічні та універсальні. Столові – це сорти найякіснішого винограду, привабливі на вигляд і прекрасні на смак. Вживають такий виноград переважно в свіжому вигляді. Технічні сорти винограду вирощуються для виготовлення соків і вин, а універсальні годяться і для їжі, і для переробки.

  Загалом же всі сорти вирощуваного сьогодні винограду є гібридами трьох видів: амурського з Далекого Сходу, Лабруска з Америки і винного культурного, поширеного в Азії і Європі. Ці види стали родоначальниками величезної кількості сортів, які умовно поділяють на три групи:

  • євроазійські сорти, які дають найбільші та найсмачніші плоди. Особливо виділяються прекрасною якістю ягід середньоазійські сорти, такі, як, наприклад, Хусайне, або Дамські пальчики. Недоліком середньоазійських сортів є низька морозостійкість, довгий вегетаційний період, сприйнятливість до грибків і філоксери. Європейські сорти дещо поступаються середньоазійським за якістю і смаком, але вони більш холодостійкі;
  • американські сорти винограду швидко ростуть, вони морозостійкі, посухостійкі, не пошкоджуються філоксерою, проте ягоди їх часто занадто дрібні, і їм властивий «лисячий присмак» Ізабелли, хоча гібриди Лабруска Ізабелла і Лідія користуються незмінним успіхом, оскільки невибагливі в догляді і морозостійкі;
  • амурський виноград найбільш морозостійкий – він зносить холоди до -42 ºC, позбавлений присмаку, властивого американським сортам, і має короткий вегетаційний період. Із недоліків – сприйнятливість до філоксери і вимогливість до вологи.

  Пропонуємо вам для знайомства кілька найкращих сортів винограду:

  • Каберне-Совіньйон (синонімом є назва Лафіт) – технічний відносно морозостійкий сорт родом із Франції, стійкий до мілдью, сірої гнилі та гронової листовійки. Використовується для виготовлення високоякісних десертних і столових червоних вин. Ягода з пасльоновим присмаком;
  • Аліготе – теж французький сорт відносно зимостійкого білого винограду, схильного до захворювання сірою гниллю, мілдью й оїдіумом. Використовується для виробництва високоякісних соків і вин;
  • Кардинал (він же Полум’я Токаю) – столовий сорт американської групи з великими фіолетово-червоними овальними ягодами з соковитою, м’ясистою, хрусткою м’якоттю і легким мускатним ароматом. Сорт із низькою морозостійкістю і сприйнятливий до оїдіуму, мілдью, сірої гнилі. Уражається гроновою листовійкою;
  • Мрія (або Надія) – столовий безнасінний сорт української селекції, виведений із середньоазійських сортів Кишмиш чорний і Чауш рожевий. Ягоди овальні, середньої величини, зеленувато-рожевого кольору з тонкою шкіркою і соковитою м’ясистою м’якоттю приємного смаку. Недоліком є низька морозостійкість, крім того, сорт часто уражається мілдью й оїдіумом;
  • Мускат Оттонель – універсальний сорт французької селекції із середньої величини зеленувато-жовтими округлими ягодами з міцною шкіркою, м’ясистою м’якоттю і яскраво вираженим мускатним ароматом. Призначений як для вживання в свіжому вигляді, так і для виготовлення соків, купажних і напівсолодких вин. Морозостійкість середня, уражається оїдіумом, мілдью та сірою гниллю;
  • Ізабелла – гібрид сортів Вітіс Лабруска і Вітіс вініфера родом із Північної Америки. Широко вживається в свіжому вигляді, а також для приготування соку і вина. Округлі ягоди Ізабелли – середнього розміру, майже чорного кольору з міцною шкіркою і слизуватою м’якоттю з вираженим суничним ароматом.

  Крім описаних сортів, популярними в аматорському садівництві є сорти Агдаї, Італія, Кокур білий, Королева виноградників, Красуня Цегледі, Мерло, Молдова, Мускати білий, олександрійський, бурштиновий, гамбурзький, і єреванський, Одеський сувенір, Піно нуар, Рислінг, Ркацителі, Совіньйон зелений, Фетяска біла, Шардоне і багато інших.

  Виноград: як виростити з черешків в домашніх умовах, як розводити

  Виноград – дуже теплолюбна рослина і ми звикли до того, що вирощують його на величезних плантаціях, в основному, в південних країнах. Але за останні кілька десятиліть стараннями селекціонерів виведено безліч гібридних сортів, здатних плодоносити і в середній смузі Росії, і навіть ближче до півночі в закритих теплицях. При середній температурі дозрівання +18 о С можна всього за 100-110 днів отримати урожай соковитої, ароматної ягоди. Про вирощування і розведення такого винограду ми і поговоримо далі.

  Як виростити виноград в домашніх умовах

  Виноград – якраз та культура, яка не розмножується насінням, так як в цьому випадку вона не зберігає своїх початкових генетичних ознак. Купити готовий саджанець полюбився сорти не завжди можливо. Ось тому найдоступніший і розповсюджений спосіб розмноження лози – живцями.

  Доступність його полягає в тому, що в домашніх умовах дуже легко зберегти, посадити і укоренити живці винограду, підготувати їх до висадки у відкритий грунт або теплицю. Найкраще зробити це саме будинку, так як починати процес по укоріненню слід не пізніше кінця лютого – початку березня.

  Найголовніше – вибрати сорт винограду, здатний до хорошого вкорінення.

  Зараз дуже багато гібридні сорти володіють такою здатністю, так як живцювання – один з головних напрямків роботи селекціонерів. Найчастіше на садово-городній ділянці садівники люблять розводити столові сорти, що володіють відмінними смаковими якостями, цукристістю, великими ягодами (бажано без кісточок), з ранніми або середньостиглих термінами дозрівання. Практично всім цим вимогам відповідають сорти: Восторг, Кеша, Плевен, різні сорти Кишмишу, Лора, Кодрянка, Анюта, Алешенькін, Велес і багато інших.

  Перед тим, як садити виноград в грунт, необхідно проростити живці і дочекатися появи перших листочків

  особливості вирощування

  Вирощування винограду в теплиці або у відкритому грунті безпосередньо залежить від природних кліматичних умов регіону. Зрозуміло, що в південних районах у відкритому грунті встигне визріти виноград не тільки ранніх сортів, але і більш пізніх. А ось в Середній смузі, Підмосков’ї і далі на північ у відкритих грунтах визріє лише урожай ранніх сортів.

  У тих регіонах, де літо коротке, зими холодні, – найкраще вирощувати лози в теплицях, щоб більш тривалий час насолоджуватися смаком ягід з різними термінами дозрівання. Але в закритому приміщенні доведеться ретельніше стежити за здоров’ям кущів, мікрокліматом, станом грунту, так як випадки грибкових та інших уражень поширюються набагато швидше. У закритому просторі легше попередити появу типових захворювань, ніж їх викорінити.

  Покрокова технологія вирощування кущів винограду з живців

  Весь процес отримання укорінених саджанців займає кілька місяців, але за трудомісткістю він не дуже складний. Навіть початківці садівники, які вирішили зайнятися виноградарством, здатні досягти найкращих результатів, – настільки невибаглива ця культура, хоча і вимагає певної уваги. Головне правильно доглядати і вчасно проводити певні заходи.

  Нарізані живці винограду

  Нарізка та зберігання цибухів

  Найперший етап – заготівля посадкового матеріалу. Під час обрізки винограду восени, коли видаляються всі плодоносили в цьому році гілки, йде заготівля живців. Саме плодові гілки і служать найкращим матеріалом для майбутніх саджанців. Що необхідно врахувати:

  • обрізку проводять після листопаду, до настання перших заморозків;
  • лоза повинна бути по можливості прямої, здоровою, світло-коричневого або пісочного кольору;
  • чим довше держак, тим якісніше буде розмноження.

  Зрізані живці потрібно підготувати до зберігання:

  • замочити в холодній воді на 1-2 доби, міняючи воду 2 рази на день;
  • обробити розчином купоросу або марганцівки (найкраще замочити на півгодини);
  • розкласти на паперових серветках (рушниках) і добре просушити від зайвої вологи;
  • зібрати живці в пучок, загорнути щільно в поліетиленову плівку, зав’язати, закріпити бирку з назвою сорту (якщо є виноград декількох сортів, зберігати потрібно в різних пакетах, так як різні сорти при зберіганні погано впливають один на одного); замість плівки можна використовувати пластмасові пляшки – через шийку опустити лозу і закрити кришкою.

  Зберігати живці при t 0 + 5 ° С (підійде холодильник, засклений балкон, підвал).

  Зберігатися живці можуть як в холодильнику, так і в підвалі

  Підготовка до вкорінення

  В кінці лютого – початку березня приступають до вкорінення посадкового матеріалу. Спочатку треба перевірити, як зберігся матеріал. Для цього оновлюють зрізи, кожен на відстані від верхньої і нижньої нирки 0, 5-2 см відповідно косим і прямим способом – вони повинні бути зеленими і вологими. Потім опускають живці в воду на 1-2 діб (в залежності від ступеня сухості гілочок), для стимуляції росту необхідно додати мед, сік алое або гумат (1 стол. Ложка / 10 л води).

  У нижній п’яти, де буде відбуватися зростання коренів, голкою потрібно зробити кілька борозенок глибиною 2-3 мм і довжиною 2 см – це допоможе отримати більш розвинену, пишну кореневу систему. Верхній зріз можна обробити парафіном. Перевірка живців на збереження

  Пророщування держака в воді

  У звичайну скляну літрову банку на дно покласти шар вати близько 2 см, налити стільки ж води (найкраще – талої), опустити живці. П’ятка – нижній край – повинна бути в воді на глибині 4-5 см. Щоб уникнути загнивання рідини, можна покласти 2-3 таблетки активованого вугілля, воду доливати періодично. Зверху на банку можна надіти поліетиленовий пакет для створення парникового ефекту, поставити на підвіконня.

  Винограду, як і будь-якій рослині, для інтенсивного росту потрібно велика кількість світла і тепла. Спочатку з’являться гілочки, а потім і коріння. Щоб коренева система розвивалася, паростки слід відламувати, для кущика досить буде одного, самого останнього втечі.

  Висадка в горщики в теплиці або парнику

  Грунт для саджанців необхідно підготувати з осені, змішавши в рівних кількостях дернову землю, торф, пісок, перепрілий гній або компост; підійде і готова суміш з магазину. В якості тари можна використовувати пластмасові пляшки, одноразові стаканчики побільше і т.п., зробити дренажні отвори. На дно тари насипають трохи дренажу, потім підготовлений грунт, на неї обережно опускають держак, досипають грунтом, злегка (!) Зволожують.

  П’ятка саджанця повинна знаходитися на глибині 1/3 тари, а молоді пагони над поверхнею землі. Приблизно до кінця травня – початок червня молоді саджанці встигнуть добре вкоренитися, розвинути повноцінні листя і гілки, – підготуватися для висадки в грунт.

  Висаджені чубуки в горщики

  Укорінення в тирсі або грунті

  У південних регіонах, де вже в березні грунт прогрівається до температури 10-12 градусів на глибині 10 см, черешки після обробки і замочування можна висаджувати безпосередньо в грунт – школку. Посадка проводиться в підготовлену, добре удобрений грунт на глибину 40 см. Живці укладають в ямки (або борозну), засипають землею до половини, добре утрамбовують, рясно поливають, засипають ямки до верху. На поверхні землі має залишитися 2 нирки. Орієнтуючись на клімат регіону, можна замульчувати поверхню або на час укрити плівкою.

  Ще один досить поширений спосіб пророщування живців – в тирсі.

  Тирса повинні бути тільки листяних порід дерев, без домішки шкідливих тирси фанери або ДСП. Їх необхідно перед застосуванням пропарити – залити окропом, потім остудити і в глибокий посуд (відро) спочатку засипати невеликий шар на дно. Потім в похилому стані викладати тирса шарами, розташовуючи між ними живці вертикально. Після посадки необхідно посуд накрити плівкою, поставити в тепле місце і час від часу зволожувати середу до появи паростків і корінців.

  Укорінення винограду в тирсі

  Правильна посадка саджанців у відкритий грунт

  Технологія, як садити у відкритий грунт проста. Готовий укорінений саджанець спочатку готують для висадки у відкритий грунт. Для цього протягом 5-7 днів саджанці в горщиках виносять на вулицю, уникаючи попадання прямих сонячних променів. Після гарту, в заздалегідь підготовлені лунки опускають живці разом із земляною грудкою, досипають лунки землею, змішаної з перегноєм, поливають теплою водою. Головне – не заглибити рослина і помірно поливати. Щоб не пошкодити коріння при посадці, пластмасові стаканчики або іншу тару краще акуратно розрізати, потім вийняти саджанець із земляною грудкою.

  Укорінений виноград, готовий до посадки Поруч з висаджених в грунт саджанцем винограду обов’язково відразу ж закріпити опору!

  Проростити держак винограду, укоренити його і виростити саджанець улюбленого сорту хрусткою солодкої ягоди не становить багато праці. Це можна зробити як в теплиці з полікарбонату або парнику, так і відкритому грунті. Правильний догляд вашому улюбленцю – і він віддячить вам активним ростом і багатим урожаєм, буквально, через два-три роки.